Рішення № 35180511, 05.11.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2013 р. Справа № 911/3525/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР АГРО ЛАН",

01014, м. Київ, вул. Звіринецька, 63

до Публічного акціонерного товариства "Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів",

07420, Київська обл., Броварський р-н, смт Калита, вул. Перемоги, 2

про стягнення 94 086,66 грн.

за участю представників:

позивача - Овсієнко Р.М. (довіреність від 20.02.2013);

відповідача - Куприянський Б.О. (довіреність від 13.09.2013).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР АГРО ЛАН" (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства "Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів" (далі - відповідач) про стягнення 98 510,82 грн., з яких: 89 890,00 грн. - основний борг, 7 139,36 грн. - пеня та 1 481,46 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань з оплати товару, що поставлений позивачем.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.09.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 01.10.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 20629 від 01.10.2013) відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому позов заперечений повністю, з підстав, що викладені у відзиві.

У судове засідання 01.10.2013 представник позивача не з'явився, вимоги ухвали суду від 12.09.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 17.10.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області позивачем подано пояснення (вх. № 21835 від 17.10.2013) та заяву про уточнення позовних вимог (вх. № 21836 від 17.10.2013) в яких зазначено про неврахування позивачем при розрахунку позовних вимог часткової сплати відповідачем основного боргу.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 21834 від 17.10.2013) відповідачем подано пояснення, в яких позов заперечений повністю, з підстав, що викладені у поясненнях.

У судовому засіданні 17.10.2013 оголошувалась перерва на 05.11.2013 відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 22830 від 01.11.2013) позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України та заявлено остаточні позовні вимоги у розмірі 94 086,66 грн., що складаються з: 84 890,00 грн. основного боргу, 7 574,34 грн. пені та 1 622,32 грн. 3% річних.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву підписано уповноваженою на це особою, зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

У зв'язку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову - 94 086,66 грн., з яких: 84 890,00 грн. - основний борг, 7 574,34 грн. - пеня та 1 622,32 грн. - 3% річних, виходячи з якої і буде вирішуватися спір.

Підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням абзацу 2 пункту 7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення".

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 22822 від 01.11.2013) позивачем подано додаткові пояснення.

У судовому засіданні 05.11.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, представник відповідача заперечив проти задоволення позову.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 05.11.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР АГРО ЛАН" (далі - позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів" (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки від 15.03.2013 № 13/03/15-3 (далі - Договір) відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити в обумовлений Договором термін у власність покупцю предмет поставки (далі - товар), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 2.2. Договору, асортимент, кількість, вимоги до якості та пакування товарів, ціна, умови оплати та термін поставки вказуються у Специфікації на відповідну партію товару, яка узгоджується та підписується сторонами перед поставкою товару і є невідємною частиною Договору.

До матеріалів справи подано специфікацію від 15.03.2013 № 1 до Договору, що підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена відбитками їх печаток.

У вказаній специфікації сторони передбачили порядок оплати товару: протягом 10 календарних днів з моменту поставки та термін поставки - до 28.03.2013.

До матеріалів справи подано специфікацію від 18.03.2013 № 2 до Договору, що підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена відбитками їх печаток.

У вказаній специфікації сторони передбачили порядок оплати товару: протягом 14 календарних днів з моменту поставки та термін поставки - до 05.04.2013.

Згідно з пунктом 2.5. Договору, разом з товаром постачальник зобов'язується передати покупцю наступні документи: рахунок-фактуру, податкову накладну, видаткову накладну, свідоцтво про якість, товарно-транспортну накладну.

Моментом придбання покупцем права власності на товар є момент передачі товару у місці, вказаному в пункті 2.4. Договору та підписання видаткових накладних (пункт 3.7. Договору).

Договір діє протягом року з моменту підписання (пункт 8.1. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов Договору, поставив відповідачу товар, що підтверджується наданими до матеріалів справи видатковими накладними: від 19.03.2013 № 1903/1 на суму 34 986,00 грн., від 21.03.2013 № 2103/1 на суму 30 540,00 грн., від 27.03.2013 № 2703/1 на суму 37 140,00 грн., від 28.03.2013 № 2803/1 на суму 36 690,00 грн., від 28.03.2013 № 2803/2 на суму 36 060,00 грн., що підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, а відповідач вказаний товар отримав. До матеріалів справи долучені копії зазначених накладних.

До матеріалів справи подано товарно-транспортні накладні на поставку товару за спірними видатковими накладними.

Також, до матеріалів справи подано рахунки-фактури від 19.03.2013 № 1903/1, від 21.03.2013 № 2103/1, від 27.03.2013 № 2703/1, від 28.03.2013 № 2803/1, від 28.03.2013 № 2803/2, що виставлені відповідачеві на оплату вказаної поставки товару в сумі 175 416,00 грн.

Як зазначається позивачем та підтверджується матеріалами справи, після поставки товару відповідач здійснив часткову оплату вартості товару у розмірі 90 526,00 грн., що підтверджується банківською довідкою від 25.10.2013 № 083/796, яка підписана уповноваженою особою банківської установи та скріплена відбитком її печатки (копія в матеріалах справи).

За таких обставин, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 84 890,00 грн. - різниця між загальною вартістю товару та перерахованими коштами.

На підтвердження позовних вимог, позивачем надано в матеріали справи копії податкових накладних на поставку, що виписані позивачем на господарські операції за спірними видатковими накладними.

Податкові накладні, що надано позивачем, складено ним у період дії Податкового кодексу України відповідно до пунктів 201.1, 201.4., 201.6., 201.7. статті 201 якого (у редакції, чинній на момент складання даних податкових накладних) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Зважаючи на викладене, судом оцінюється вказані податкові накладні, що виписані позивачем, як докази того, що позивачем відображено господарські операції за спірними видатковими накладними, що оплачені відповідачем лише частково, у своїх податкових зобов'язаннях.

Зважаючи на доводи відповідача, що покладені останнім в обґрунтування своєї позиції у даній справі, про ненастання строку виконання зобов'язань з оплати товару, з огляду на ненадання відповідачу, до теперішнього часу, ветеринарних свідоцтв на спірний товар, як того передбачає пункт 2.5. Договору, суд звертає увагу на те, що ветеринарне свідоцтво в переліку документів, що повинні передаватись позивачем, не передбачено, відтак, Договором не пов'язано передачу ветеринарних свідоцтв з строком оплати товару, з огляду на що, вказані твердження відповідача є безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, відповідачем позовні вимоги заперечені повністю, також з тих підстав, що він вважає, що товар за спірними накладними поставлений йому не в межах правовідносин, що виникли за Договором, оскільки у видаткових накладних відсутнє посилання на Специфікації №№ 1, 2, які долучені до матеріалів справи, а тому строк виконання грошового зобов'язання з оплати спірного товару не порушено.

Натомість, судом зі змісту спірних видаткових накладних встановлено, що в них зазначено, що їх складено на підставі спірного Договору, на підставі якого, у свою чергу, складено Специфікації №№ 1, 2, тому суд дійшов висновку про те, що між документами, що складені та підписані сторонами щодо спірної поставки товару, встановлений зваємозв'язок.

Крім того, заперечення відповідача полягають у тому, що рахунки-фактури відповідачеві не виставлялись, тому строк виконання грошового зобов'язання з оплати спірного товару не настав.

Вищевказані заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи, з огляду на наступне.

До матеріалів справи надано рахунки-фактури від 19.03.2013 № 1903/1, від 21.03.2013 № 2103/1, від 27.03.2013 № 2703/1, від 28.03.2013 № 2803/1, від 28.03.2013 № 2803/2 та, на деякі із них, відповідач посилався в призначенні платежу при частковому погашенні боргу, доказом чого є банківська довідка від 25.10.2013 № 083/796, яка підписана уповноваженою особою банківської установи та скріплена відбитком її печатки. Отже, рахунки-фактури на спірну поставку товару відповідач отримував.

Разом з тим, заперечення відповідача стосовно того, що строк оплати товару не настав, оскільки позивачем не надано доказів передачі рахунків-фактур на спірну поставку товару відповідачу, є необґрунтованими та спростовуються відсутністю в Договорі умов щодо способу передачі вказаних документів.

Крім того, оцінюючи твердження відповідача стосовно не надання позивачем документів щодо спірної поставки, судом враховано наступне.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини з поставки товару. Згідно з частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Крім того, суд вважає за необхідне звернутися до приписів статті 666 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Водночас, матеріали справи не містять жодної вимоги відповідача до позивача щодо витребовування документів, ненадання яких стало підставою для затримання оплати товару, відсутні докази відмови відповідача від партії товару або повернення його з цих підстав, заперечень відповідача під час отримання спірного товару про ненадання йому документів, що стосуються товару та підлягають переданню разом з ним, а також вимог відповідача до позивача передати спірні документи зі встановленням відповідного строку для їх передання, відсутність таких вимог підтверджено представником відповідача у судовому засіданні. Навпаки, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем спірний товар отримано без зауважень та на момент винесення рішення частково оплачено.

Матеріалами справи підтверджується, а сторонами не заперечується, що на виконання умов Договору, позивачем поставлено товар, а відповідачем його прийнято, оформлення документації щодо спірного товару відповідає уніфікованим формам первинної облікової документації, документи містять всю необхідну інформацію, передбачену законодавством України, крім того, відповідачем, до порушення провадження у справі, частково оплачено товар за Договором, що отриманий на підставі документації, що перелічена у рішенні.

При прийнятті товару на недоліки документів, що супроводжували товар, постачальнику не вказано, товар прийнято.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов'язок доказування покладається на сторони.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази, досліджені судом, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 84 890,00 грн. основної заборгованості є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

Крім того, позивач на підставі пункту 6.3. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 7 574,34 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Зважаючи на вищевикладені вимоги законодавства, умови Договору та обставини справи, судом перевірено правильність розрахунку пені, що наданий позивачем, у розмірі 7 574,34 грн. та встановлено, що вказана позовна вимога підлягає задоволенню повністю у заявленому розмірі.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 1 622,32 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним і відповідає обставинам справи, а тому, позовна вимога про стягнення 1 622,32 грн. 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі.

З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні в матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 84 890,00 грн., пені у розмірі 7 574,34 грн. та 3 % річних у розмірі 1 622,32 грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

Згідно положень пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до пункту 4. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 № 01-06/1625/2011 питання повернення сплаченого судового збору має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

З огляду на зазначене, судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову згідно квитанції від 03.09.2013 № 49 підлягає поверненню позивачу з державного бюджету у розмірі 88,52 грн., пропорційно зменшенню розміру позовних вимог, а решта сплаченого позивачем судового збору у розмірі 1 881,73 грн. відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів" (07420, Київська обл., Броварський р-н, смт Калита, вул. Перемоги, 2, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00951758) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР АГРО ЛАН" (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, 63, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 322001) 84 890 (вісімдесят чотири тисячі вісімсот девяносто) грн. 00 коп. основної заборгованості, 1 622 (одна тисяча шістсот двадцять дві) грн. 32 коп. 3% річних, 7 574 (сім тисяч п'ятсот сімдесят чотири) грн. 34 коп. пені та 1 881 (одна тисяча вісімсот вісімдесят одна) грн. 73 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР АГРО ЛАН" (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, 63, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 322001) з Державного бюджету України 88 (вісімдесят вісім) грн. 52 коп. судового збору, сплаченого за квитанцією від 03.09.2013 № 49.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 11.11.2013.

Суддя С.О. Саванчук