Рішення № 35179839, 13.11.2013, Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 622/1852/12

У К Р А Ї Н А

Ружинський районний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

13.11.2013

Ружинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Руденко З.Б.,

за участю секретаря Шахрай Н.М.,

позивачки ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Ружині Житомирської області цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до Приватного сільськогосподарського підприємства імені Цюрупи

про визнання договору оренди землі недійсним, витребування земельної ділянки,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до ПСП ім.Цюрупи з вищевказаним позовом, в якому зазначила, що є власником земельної ділянки площею 2.6275 га, розташованої на території Бистріївської сільської ради Ружинського району та призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказана земельна ділянка знаходяться в користуванні у відповідача відповідно до договору оренди землі, укладеного 21.04.2009р. від її імені з ПСП ім.Цюрупи. Однак зазначений договір оренди вона не підписувала і не доручала іншій особі підписувати його. З вказаних підстав позивачка просить суд визнати цей договір оренди землі недійсним, витребувати у відповідача та повернути їй земельну ділянку.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали, давши пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.

Крім того, позивачка суду пояснила, що про існування оспорюваного нею договору оренди землі взнала лише в 2012 році, сам договір оренди землі з ПСП ім. Цюрупи не підписувала і не давала доручення іншій особі на підписання його. Про те, що замість неї хтось інший підписав вказанний договір взнала в 2012 році і тоді ж звернулася до суду із зазначеним позовом. Весь цей час її земельною ділянкою користується ПСП ім.Цюрупи, а вона до 2012 року отримувала за це від відповідача орендну плату.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали повністю, пояснивши, що дійсно ПСП ім.Цюрупи користується для сільськогосподарського виробництва земельною ділянкою, належною позивачці. Договір про оренду цієї ділянки з нею було укладено в письмовій формі, вона погоджувалась на укладення вказаного договору, про що свідчить те, що позивачка отримувала за користування своєю землею орендну плату в ПСП ім.Цюрупи.

2

Крім того, представник відповідача вважає, що позивачка пропустила строк звернення до суду, оскільки ще, починаючи з часу укладення вказанного договору, тобто з 21.04.2009 року, знала про укладення цього договору, що підтверджується показами свідків, даними в суді, а також довідкою про отримання нею орендної плати та відомостями про виплату цієї орендної плати.

Тому, з врахуванням викладеного, ПСП ім.Цюрупи вважає, що підстав для визнання договору оренди недійсним та витребування земельної ділянки у відповідача та повернення її позивачці немає.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст.407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватись цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до ст.ст.14, 16, 18, 19 Закону України Про оренду землі від 06.10.1998р. (з наступними змінами та доповненнями) договір оренди землі укладається у письмовій формі і набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов та державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст.210, ч.3 ст.640 ЦК України та ч.1 ст.20 Закону України Про оренду землі договір оренди землі підлягає державній реєстрації і набирає чинності з моменту його державної реєстрації.

Частиною 2 ст.207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Підстави визнання недійсним договору оренди землі, передбачені частиною 2 статті 15 Закону України Про оренду землі.

Пунктом 9 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, передбачено, що підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди, а також для визнання його недійсним є відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених пунктом 8 Порядку, а також порушення вимог статей 4, 5, 6, 7, 9, 15 Закону України Про оренду землі.

В статті 15 Закону України Про оренду землі передбачено істотні умови договору оренди землі, відсутность яких в договорі оренди землі є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Крім того, ч.1 ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1, 3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

Тобто, зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання вимоги, передбаченої ч.3 ст.203 ЦК України, щодо того, що волевиявлення учасника правочину повинно бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Судом встановлено, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЖТ №103856 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2.6275 га, розташованої на території Бистріївської сільської ради Ружинського району Житомирської області та призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.8).

21 квітня 2009 року між ОСОБА_1 та Приватним сільськогосподарським підприємством імені Цюрупи було укладено договір, відповідно до якого в оренду відповідачу передавалась вищевказана належна позивачці земельна ділянка.

3

На вказаному договорі є підписи сторін і він 10.09.2009р. був зареєстрований Ружинським відділом Житомирської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру у Державному реєстрі земель за № 040922100040(а.с.5, 35).

Проте з пояснень позивачки вбачається, що підпис на зазначеному договорі належить не їй і вона також не надавала доручень іншим особам на підписання цього договору від її імені.

Ці пояснення позивачки підтверджуються висновком за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №1/872 від 09.09.2013р., з якого вбачається, що експертом встановлено, що договір оренди землі від 21.04.2009р., укладений від імені ОСОБА_1. та ПСП ім.Цюрупи підписаний не ОСОБА_1, а іншою особою ( а.с.104-110).

Доказів, які б ставили під сумнів вищевказаний висновок експерта, а також доказів наявності доручення ОСОБА_1 іншій особі на підписання вказанного договору , відповідач суду не надав.

Суд вважає необгрунтованими посилання представника відповідача на те, що вищевказанний висновок експерта є неповним, оскільки, як вбачається з нього, а також з пояснень експерта в суді, експерт, будучи попередженим у встановленому порядку про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обовязків, надав відповіді на всі питання, вказані в ухвалі суду про призначення експертизи, а також дослідив всі матеріали, надані судом для проведення експертизи.

Суд вважає, що відсутність вільних зразків почерку позивачки не є підставою для сумніву у висновку експерта, оскільки відповідно до Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Мінюсту України від 08.10.1998р. №53/5( в редакції наказу Мінюсту України від 26.12.12р.№1950/5), на які посилається представник відповідача, вільні зразки почерку досліджуються експертом при їх наявності, однак по данній справі вільних зразків почерку сторонами для надання для дослідження експерту подано не було.

Таким чином, оскільки позивачка як орендодавець не підписувала спірний договір оренди, згоди та повноважень на його укладення й підписання іншій особі не надавала, є всі підстави вважати доведеною відсутність у неї волевиявлення на укладення цього договору, а сам договір, виходячи з положень передбачених ч.1 ст.215 ЦК України є недійсним у звязку з недодержанням в момент вчинення правочину стороною вимоги, встановленої ч.3 ст.203 цього Кодексу.

Вказане також свідчить, що між позивачкою та відповідачем не досягнуто згоди з усіх істотних умов договору оренди землі, зокрема, і щодо строку його дії, розміру орендної плати тощо.

Посилання представників відповідача на те, що отримання ОСОБА_1 орендної плати за 2009 -2012 роки та не оспорювання нею умов спірного договору у вказанний період часу свідчать про схвалення нею умов цього договору та дотримання сторонами істотних умова договору при його вчиненні, а тому умови договору відповідають дійсному волевиявленню позивачки, суд вважає помилковими, оскільки відповідно до ч.1 ст.241 ЦК України особа, яка підписала спірний договір оренди замість ОСОБА_1. взагалі не мала статусу представника орендодавця за відсутності повноважень, і тому наступне схвалення вказанного договору самим орендодавцем за таких умов є неможливим.

Також суд вважає, що заява відповідача про застосування строків позовної давності та відмову в задоволенні позову з підстав пропущення позивачкою вказанного строку не підлягає задоволенню з наступних підстав.

4

Відповідно до ст.ст. 256, 257, ч.1 ст.261 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутись до суду про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі недійсним не повязані з виконанням або невиконанням умов цього договору, тому до вказаних правовідносин за загальним правилом застосовується трирічний строк позовної давності.

В абзаці 2 пункту 28 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними №9 від 06.11.2009р., ч.1 ст.261 ЦК України передбачено, що перебіг строку позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивачка звернулася з вищевказанним позовом до суду 26 листопада 2012 року.

Таким чином для застосування наслідків спливу позовної давності по данній справі необхідно довести, що ОСОБА_1 взнала або повина була дізнатись про порушення свого права до 26 листопада 2009 року.

Порушення свого права позивачка обгрунтовує непідписанням нею договору оренди землі, який був зареєстрований у встановленому порядку 10.09.2009р. за №040922100040, і, відповідно, відсутністю її волевиявлення на укладення саме цього договору оренди землі та неузгодженням з нею істотних умов по вказанному договору.

Таким чином для застосування наслідків спливу позовної давності необхідно встановити, що позивачка до 26.11.2009 року знала або повина була дізнатись про те, що оспорюваний нею договір оренди землі від її імені було укладено(підписано) іншою особою.

Проте доказів вищевказанного суду надано не було.

Та обставина, що позивачка мала намір в 2009 році укласти з відповідачем договір оренди землі і подавала до відділку ПСП ім.Цюрупи відповідні документи для цього, що вбачається з пояснень свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, однак заперечується самою позивачкою, не свідчить про те, що ОСОБА_1 знала чи повина була знати, що від її імені невідомою особою буде підписано конкретний договір оренди землі, а саме той договір, який вона оспорює по данному позову.

Виходячи з обставин справи, суд вважає, що про порушення свого права позивачка могла дізнатись лише отримавши примірник зазначеного договору, на якому стоїть не її підпис, або ж отримавши у відповідача орендну плату по вказанному договору.

Як вбачається з пояснень позивачки, вона не отримувала від відповідача примірник оспорюваного договору оренди.

Вищевказані свідки в суді пояснили, що примірники всіх договорів оренди землі, які були укладені в 2009 році між жителями с.Бистріївка Ружинського району та ПСП ім. Цюрупи, після державної реєстрації, тобто після 10.09.2009р., були передані в бухгалтерію ПСП ім.Цюрупи в с.Андрушки Попільнянського району Житомирської області, а потім один із примірників договорів видавався жителям села. Однак коли вказаний примірник договору оренди надавався позивачці свідки пояснити не можуть.

Таким чином суду не надано доказів того, що позивачка до 26 листопада 2009 року отримала примірник оспорюваного договору оренди землі.

Стосовно виплати орендної плати за вищевказаним договором оренди землі судом встановлено, що як вбачається з пояснень представника позивача та довідки ПСП ім. Цюрупи від 07.10.2013р. №629 позивачка отримувала орендну плату у вказанному підприємстві за 2009-2012рр., що не заперечується і самою позивачкою (а.с.128).

5

Однак, суду не надано доказів того, що орендну плату по оспорюваному договору оренди землі ОСОБА_1. отримала саме в період з 10.09.2009р. (часу державної реєстрації вказанного договору оренди землі) по 26.11.2009р., так як відомості про отримання вказанної орендної плати за 2009р. відповідачем суду не надані.

Крім того, судом встановлдено, що до 04.06.2009р. відповідач орендував у позивачки вищевказану земельну ділянку по іншому договору оренди землі, укладеному між сторонами 06.12.2003р. і таким чином в 2009 році позивачці також виплачувалась орендна плата і по вказанному договору (а.с.177-178).

Твердження відповідача про те, що позивачка повинна була дізнатись про порушення свого права 21.04.2009р. ( в день підписання оспорюваного договору оренди землі) є необгрунтованими, оскільки судом встановлено, що вищевказаний договір оренди землі позивачкою підписаний не був.

Крім того, як вбачається з пояснень свідків, в 2009р. договора оренди землі між жителями с.Бистріївка та ПСП ім. Цюрупи заповнялись працівниками ПСП ім.Цюрупи на протязі весни-літа 2009 року, однак дата укладення на них не тоді не ставилась.

З врахуванням викладенного, суд приходить до переконання, що необхідних та достатніх доказів того, що позивачка до 26.11.2009 року знала або повина була знати про порушення свого права суду не надано, а тому , відповідно, підстав для задоволення заяви відповідача щодо відмови в задоволенні позовних вимог в звязку зі спливом строку позовної давності немає.

З врахуванням викладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 суд задовільняє.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягають стягшненню понесені нею по справі судові витрати, які документально підтверджені, а саме: сплачений відповідно до квитанцій судовий збір(а.с.1, 17).

Керуючись ст.ст. 203, 205, 215, 216 ЦК України , Законом України Про оренду землі, ст. ст.10, 11, 88, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовільнити повністю.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 2.6275 га, укладений 21 квітня 2009року між ОСОБА_1 та Приватним сільськогосподарським підприємством імені Цюрупи, зареєстрований у Ружинському відділенні Житомирської регіональної філії центру державного земельного кадастру про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.09.2009р. за № 040922100040.

Витребувати у Приватного сільськогосподарського підприємства імені Цюрупи належну ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЖТ № 103856 земельну ділянку площею 2.6275 га , розташовану на території Бистріївської сільської ради Ружинського району Житомирської області та призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства імені Цюрупи на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені нею по справі, в сумі 449 грн.53 коп. (Чотириста сорок девять гривень 53 копійки).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, а особою, яка не була присутня в судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя З. Б. Руденко.