Ухвала суду № 35179714, 15.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2013 р.Справа № 814/868/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.03.2013 року по справі за позовом фермерського господарства «РОСІЯ Н» до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

25.02.2013 року фермерське господарство «РОСІЯ Н» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (правонаступником якої є Первомайська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000242301 від 01.11.2012 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 660 263 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 207 092 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.03.2013 року адміністративний позов фермерського господарства «РОСІЯ Н» задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 04.04.2013 року Первомайська об'єднана державна податкова інспекція Миколаївської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Первомайська об'єднана державна податкова інспекція Миколаївської області Державної податкової служби посилалась на те, що в ході проведеної перевірки фермерського господарства «РОСІЯ Н» було встановлено порушення позивачем вимог ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 209 Податкового кодексу України, а саме: неправомірне застосування спеціального режиму оподаткування. Апелянт зазначив, що позивач не є сільськогосподарським підприємством, оскільки сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менше 75 %. В ході проведеної перевірки податковим органом було встановлено, що договори оренди земельних ділянок, на яких позивачем здійснювалось вирощування сільськогосподарської продукції не були належним чином зареєстровані, у зв'язку з чим перевіряючі дійшли висновку про те, що вирощена та реалізована позивачем продукція не є власною, що унеможливлює застосування підприємством спрощеної системи оподаткування.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.03.2013 року та ухвалення нової постанови, якою відмовити у задоволенні позовних вимог фермерського господарства «РОСІЯ Н».

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів дійшла наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 25.09.2012 року по 08.10.2012 року, Первомайською об'єднаною державною податковою інспекцією Миколаївської області Державної податкової служби була проведена позапланова перевірка фермерського господарства «РОСІЯ Н» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2012 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 1/22/33615706 від 15.10.2012 року, на підставі якого Первомайською об'єднаною державною податковою інспекцією Миколаївської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000242301 від 01.11.2012 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 660 263 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 207 092 грн.

В ході зазначеної перевірки органом податкової служби встановлено порушення фермерським господарством «РОСІЯ Н» вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України.

В акті про результати позапланової перевірки податковим органом зазначено, що фермерським господарством «РОСІЯ Н» у 2010-2012 роках у порушення вимог ст. 15 та ст. 18 Закону України «Про оренду землі» та Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року № 1021 не було належним чином оформлено право оренди землі та не зареєстровано у встановленому порядку укладені договори оренди.

Податковий орган посилався на те, що відповідно до вимог чинного законодавства сільськогосподарським є підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менше 75 %. При цьому, на думку Первомайської ОДПІ, операції з реалізації сільськогосподарської продукції та витрати, понесені підприємством на обробку та збирання врожаю по не зареєстрованим договорам оренди земельних паїв за період, що перевірявся не можуть бути відображені у деклараціях спеціального режиму оподаткування, а податкові зобов'язання, які виникли, повинні бути включені до декларації з податку на додану вартість (загальної) та підлягають сплаті до бюджету.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з думкою суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог ФГ «Росія Н», зважаючи на наступне:

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України позивач зареєстрований як фермерське господарство та здійснюється діяльність з вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД 01.11.0); надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту, пакування та підготовка до продажу, в т.ч. сушіння, очищення, розмелювання, дизенфекція та силосування сільськогосподарської продукції (а.с. 72).

Фермерське господарство «Росія Н» є суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок на додану вартість» резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та

відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.6 цієї статті, може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Аналогічні положення закріплені у ст. 209 Податкового кодексу України.

П. 8.-1.6 встановлено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

П. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу встановлено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Згідно щомісячних та щорічних звітів і декларацій, які надавались ФГ «Росія Н» відповідачу при перевірці, розрахунками питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів (продукції) питома вага сільськогосподарських товарів і послуг протягом дванадцяти послідовних звітних періодів (у тому числі і в періоді що перевірявся) в 2010-2012 роках складала понад 75%.

В свою чергу, підставою для визначення Первомайською ОДПІ товариству оспорюваних сум ПДВ стало неправомірне, на думку податкової інспекції, відображення позивачем податкових зобов'язань з цього податку у спеціальній декларації. На обґрунтування своєї позиції податковий орган послався на те, що під спеціальний режим оподаткування підпадають операції з реалізації лише тієї продукції, що вирощена (вигодувана) Товариством на належним чином оформлених та зареєстрованих земельних ділянках, тоді як відсутність державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок виключає можливість поширення пільгового режиму оподаткування на продаж сільськогосподарської продукції, виробленої на таких ділянках.

Колегія суддів звертає увагу на те, що пунктом 8-1.7 ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.209.7 ПК України визначено, що сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1-24 (ПК України додано групи 4101, 4102, 4103, 4301) УКТ ЗЕД, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Відповідно до п.308.4 ст.308 ПК України дохід сільськогосподарського товаровиробника, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки включає доходи, отримані від: реалізації продукції рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах, та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях.

Згідно ст.302.1 ПК України об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду, що перебуває у

власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Підпунктом 14.1.97. ст.14 ПК України передбачено, що лізингова (орендна) операція - господарська операція фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк.

Згідно довідок, виданих виконавчим комітетом Кривоозерської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, фермерським господарством «Росія Н» у 2010 році було укладено 700 договорів оренди на земельні ділянки, у 2011 році - 698 договорів оренди землі, та у 2012 році - 694 договори.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем були надані контролюючому органу відповідні документи на підтвердження легітимності користування земельними ділянками. В свою чергу, податковим органом не було надано фактичних даних, які б вказували на самовільне захоплення позивачем будь-яких земельних ділянок або вилучення у нього земельних ділянок у якості застосування адміністративних санкцій за порушення земельного законодавства.

Зважаючи на зазначене, врожай вирощений з посівів на цих ділянках є власністю підприємства та, поставляючи його іншим особам, підприємство поставляє сільськогосподарську продукцію власного виробництва.

Слід зазначити, що в акті перевірки Первомайською ОДПІ не оспорювався факт вирощення та реалізації сільськогосподарської продукції саме фермерським господарством «Росія Н», а вказувалось лише на те, що вирощений та реалізований у 2010, 2011 та 2012 роках врожай був зібраний на неоформлених належним чином землях, є продукцією, вирощеною не з власних та не на орендованих виробничих потужностях, а тому є продукцією невласного виробництва.

В свою чергу, законодавець пов'язує надання пільг щодо сплати податку на додану вартість при спеціальному режимі оподаткуванні лише з вартістю та обсягами поставки сільськогосподарських товарів власного виробництва сільськогосподарським підприємством.

Таким чином, основною умовою застосування платником спеціального режиму в порядку статті 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 209 Податкового кодексу України є здійснення таким платником діяльності з безпосереднього виробництва сільськогосподарської продукції у відповідних обсягах. Зазначеними нормами законодавства не ставить право платника на застосування спеціального режиму оподаткування в залежність від дотримання ним вимог цивільного та земельного законодавства.

Таким чином, у податкових органів відсутні підстави для застосування будь-яких негативних наслідків до осіб, що застосовують спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість сільськогосподарської діяльності, у разі недотримання останніми норм земельного законодавства щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок, якщо при цьому підприємством було дотримано вимоги законодавства податкового. Сільськогосподарська продукція рослинництва, вирощена платником фіксованого сільськогосподарського податку на будь-яких використовуваних ним земельних ділянках, у тому числі орендованих, незалежно від стану державної реєстрації відповідних орендних договорів, не може оподатковуватися за іншими правилами, ніж у режимі фіксованого сільськогосподарського податку.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції також погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідачем неправомірно в основу розрахунку визначення питомої ваги вартості поставлених сільськогосподарських товарів покладено співвідношення загальної кількості орендованих земельних ділянок (площ) до кількості земельних ділянок, договори по яких не пройшли державну реєстрацію. Однак, такий підхід не ґрунтується на приписах законодавства, оскільки положення ст.209 ПКУ визначають питому вагу сільгоспвиробництва як вартість поставлених сільськогосподарських товарів, що має становити не менше 75% загальної кількості поставлених товарів, а не як кількість орендованої землі, яка пройшла етап державної реєстрації по відношенню до загальної кількості орендованих земельних ділянок.

Зважаючи на все вищезазначене колегія суддів дійшла висновку, що Фермерським господарством «Росія Н» не було порушено вимог Закону України «Про податок на додану

вартість» та Податкового кодексу України та правомірно було відображено всі операції з реалізації сільськогосподарської продукції та витрати, понесені підприємством на обробку та збирання врожаю у скороченій декларації з податку на додану вартість, а тому податкове повідомлення-рішення № 0000242301 від 01.11.2012 року про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 660 263 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 207 092 грн. прийнято Первомайською об'єднаною державною податковою інспекцією Миколаївської області Державної податкової служби необґрунтовано, а тому підлягає скасуванню.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.03.2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: А.В. Бойко

Суддя: Т.М. Танасогло

Суддя: О.В. Яковлєв