Ухвала суду № 35179697, 06.11.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 827/2343/13-а

06.11.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лядової Т.Р.,

суддів Яковенко С.Ю. ,

Курапової З.І.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Кравченко М.М. ) від 26.09.13 у справі № 827/2343/13-а

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1,99042)

до Відділу державної виконавчої служби Балаклавського районного управління юстиції у місті Севастополі в особі державного виконавця Пятака С.Л. (вул. 7 ноября, 3, м.Севастополь,99042)

про визнання протиправним та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 26.09.2013 ОСОБА_2 у відкритті провадження за його позовом до Відділу Державної виконавчої служби Балаклавського районного управління юстиції у місті Севастополі в особі старшого державного виконавця Пятака С.Л. про визнання протиправною та скасування постанови відмовлено.

На зазначене судове рішення від ОСОБА_2 надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду, як такого, що прийнято судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Сторони та їх представники у судове засідання не з'явилися, про місце та час розгляду справи сповіщені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів, відповідно до приписів ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе апеляційний розгляд справи без участі нез'явившихся осіб, по наявним у матеріалах справи письмовим доказам, оскільки суд апеляційної інстанції не визнавав обов'язковою участь у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Судова колегія, керуючись положеннями п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнала за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 159 кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Згідно матеріалів справи, у вересні 2013 року ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до Відділу Державної виконавчої служби Балаклавського районного управління юстиції у місті Севастополі про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 25.02.2013 (реєстраційний номер виконавчого провадження: ВП №39540034).

Приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що заява ОСОБА_2 не належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому на підставі п.1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України заявнику слід відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.

Проте з такими висновками суду першої інстанції судова колегія не погоджується, з огляду на їх невідповідність фактичним обставинам справи, вимогам матеріального та процесуального права та вбачає за доцільне зазначити про таке.

В ухвалі Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 26.09.2013 зазначено, що позивач оскаржує постанову Відділу Державної виконавчої служби Балаклавського районного управління юстиції у місті Севастополі про стягнення виконавчого збору щодо виконання судового рішення, ухваленого за нормами Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої він є стороною виконавчого провадження, а тому спір щодо правомірності оскаржуваної постанови державного виконавця належить до юрисдикції господарських судів.

Частиною 2 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право боржника оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» зазначено, що, враховуючи приписи ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України, до юрисдикції адміністративних судів належать справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їх представників.

Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикцій на належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

Дійсно нормами статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України передбачено можливість подання стягувачем, боржником або прокурором скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів, протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та залишено поза увагою судом першої інстанції, боржник - ОСОБА_2 оскаржує постанову державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Балаклавського районного управління юстиції у місті Севастополі про стягнення виконавчого збору, яка винесена в межах виконавчого провадження, відкритого за виконавчим листом, виданим на підставі рішення Балаклавського районного суду міста Севастополя від 22.11.2011 по справі №2-514/2011 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на майно.

Колегія суддів наголошує, що суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення від 26.09.2013, ґрунтуючись на тому, що позивач оскаржує постанову державного виконавця у виконавчому провадженні з виконання рішення господарського суду, у зв'язку з чим вказану справу належить розглядати в порядку господарського судочинства, зробив неправильний висновок про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

Крім того, в розумінні п. 7 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є самостійним виконавчим документом, а виконавчий збір належить до видів відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, передбачений для його самостійного виконання.

Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає примусовому виконанню в загальному порядку.

Тобто, судом першої інстанції не враховано, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Аналогічна правова позиція викладена в п. 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби».

Таким чином, суд першої інстанції помилково відмовив у відкритті провадження у справі за позовом про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця від 25.02.2013 (реєстраційний номер виконавчого провадження: ВП №39540034), що є підставою для направлення справи для продовження розгляду.

З огляду на визначене, враховуючи, що доводи апеляційної скарги є суттєвими, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.195; ст.196; п.3 ч.1 ст.199; п.4 ч.1 ст.202; п.3 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

2.Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Севастополя (суддя Кравченко М.М. ) від 26.09.13 у справі № 827/2343/13-а - скасувати.

3.Адміністративну справу № 827/2343/13-а за позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Балаклавського районного управління юстиції у місті Севастополі в особі державного виконавця Пятака С.Л. про визнання протиправною та скасування постанови - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя підпис Т.Р.Лядова

Судді підпис С.Ю. Яковенко

підпис З.І.Курапова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.Р.Лядова