Постанова № 35179538, 05.11.2013, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05 листопада 2013 року м. Чернівці Справа № 824/1880/13-а

11:13

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Брезіної Т.М.;

секретаря судового засідання -Хміля С.Р.;

за участю:

позивача - ОСОБА_1;

представника позивача ОСОБА_2;

представника відповідача - Крицької Я.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УПФУ в Кіцманському районі Чернівецької області про скасування вимоги ,-

СУТЬ СПОРУ:

Позиція позивача.

В поданому адміністративному позові позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в Кіцманському районі Чернівецької області від 06.08.2013 року №Ф-257.

Позивач до початку розгляду справи по суті надав заяву про зміну позовних вимог та просив скасувати вимогу від 05.07.2013 року №Ф-257 на суму 6744, 94 грн. у зв'язку із тим, що за результатами оскарження рішенням від 28.08.2013 року Управлінням ПФУ в Кіцманському районі Чернівецької області скасовано вимогу від 06.08.2013 року №Ф-257.

На обґрунтування позову зазначив, що з вимогою управління Пенсійного фонду України в Кіцманському районі Чернівецької області не згідний та вважає, що вона має бути визнана протиправною та скасованою в судовому порядку. Позивач з лютого 2001 року займається підприємницькою діяльністю, а з 01.01.2001 року перебуває на пенсії за вислугу років по лінії Міністерства внутрішніх справ України відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а з квітня 2013 року по даний час перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Позивач вказує, що неодноразово звертався до відповідача та Головного управління ПФУ в Чернівецькій області з зверненням роз'яснити на якій правовій підставі йому (як особі, що перебуває на пенсії за вислугу років по лінії МВС України і пенсійний вік для якої було зменшено, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», будучи фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування), нараховують єдиний соціальний внесок.

Позиція відповідача.

Відповідач позову не визнав, подав заперечення в якому зазначив, що постановою правління Пенсійного фонду України від 19.09.2011 року №26-1 передбачено, що фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати єдиного внеску якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

На підставі ст. 26 розділу ІІІ Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. Позивач отримує пенсію за вислугу років згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ".

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 4 Закону платниками єдиного соціального внеску є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування та члени сімей цих осіб, які беруть участь у продовженні ними підприємницької діяльності.

Згідно довідки Кіцманської об'єднаної ДПІ від 21.08.2013 року №209/7/17-44, з 01.04.2013 року ОСОБА_1 перебуває на загальній системі оподаткування.

За таких обставин вимога про сплату боргу від 06.08.2013 року №Ф257 УПФУ в Кіцманському районі є не правомірною. Тому управлінням було скасовано дану вимогу, але несплачена сума єдиного внеску (заборгованість) складає 6744,94 грн., з якої борг зі сплати єдиного соціального внеску за 2012 рік - 4572,42 грн. (вимога №257 від 05.02.2013 року), зі сплати єдиного соціального внеску за 1 квартал 2013 року - 1194,03 грн. (вимога №257 від 05.07.2013 року на 6744,94 грн.).

Позивач в судовому засіданні подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу №Ф-257 від 05.07.2013 року на суму 6744,94 грн. прийняту УПФУ в Кіцманському районі Чернівецької області.

Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на обставини викладені в запереченні на позов.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, являється фізичною особою - підприємцем з 14.02.2001 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (а.с.11). Відповідно до пенсійного посвідчення №4039 позивач є пенсіонером за вислугу років (а.с.10).

Довідкою Пенсійного фонду підтверджено, що позивач з 01.01.2001 року отримує пенсію за вислугу років по лінії МВС України відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». З 01.01.2007 року і по теперішній час як одержувач пенсії перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України у Чернівецькій області (а.с.9).

Згідно довідки Кіцманської ОДПІ від 21.08.2013 року №209/7/17-44 приватний підприємець ОСОБА_1 з 01.01.2013 року по 31.03.2013 року згідно бази даних здійснював підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування - єдиному податку - групи ІІІ, з 01.04.2013 року по 30.06.2013 року здійснював діяльність на загальній системі оподаткування (а.с.12).

Відповідачем винесено вимогу позивачу від 05.07.2013 року №Ф-257 про сплату боргу в сумі 6744,94 грн. (а.с.43).

Позивачу було направлено нову вимогу про сплату боргу від 06.08.2013 року №Ф-257 на суму 7938,97 грн. (а.с.18-21). Рішенням відповідача від 28.08.2013 року №4031/01 вимогу про сплату боргу №Ф-257 від 06.08.2013 року на суму 7938,97 грн. було скасовано (а.с.40-41).

До вказаних правовідносин суд застосовує положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб'єктом владних повноважень при прийнятті рішення, вчиненні дії чи допущені бездіяльності.

Позивач вважає вказану вимогу відповідача такою, що підлягає скасуванню, оскільки він є фізичною особою - підприємцем і пенсіонером за вислугу років та відповідно до вимог ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VІ (далі - Закон №2464-VІ) особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Аналізуючи норми законодавства, що регулюють спірні взаємовідносини, оцінивши докази, які надані до матеріалів справи, суд не може погодитися з правовою позицією відповідача про те, що позивач, який є фізичною особою - підприємцем, пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років зобов'язаний сплачувати єдиний внесок до досягнення ним віку 60 років з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. За цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) визначене поняття «пенсія» - як, щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №1058-ІV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV. Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до абзацу другого пункту 16 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону № 1058-IV для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років застосовуються положення Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно положень статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Статтею 4 Закону №1788-ХІІ визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членів їх сімей встановлюються Законом України про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Їм надається також право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом, незалежно від місця проходження військової служби.

Згідно ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 pоку № 2262-XII пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №1058-ІV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Інших видів пенсії спеціальним законодавством не передбачено. З огляду на зазначене та враховуючи те, що позивач не отримує пенсію по інвалідності чи пенсії у зв'язку з втратою годувальника, логічним є висновок про те, що пенсію йому призначено за віком, як працівнику зайнятому на роботі, виконання якої призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований суб'єктом підприємницької діяльності із 14.02.2001 року. (а.с. 11).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади.

Згідно з ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника, як передбачено частиною 12 статті 9 Закону № 2464.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Зазначеною нормою ст. 4 Закону №2464 наведений вичерпний перелік фізичних осіб-підприємців, які є пенсіонерами за віком або інвалідами без урахування віку та отримують пенсію або соціальну допомогу, які звільняються від сплати за себе єдиного внеску. В зазначеній нормі законодавцем не виключені особи, які є пенсіонерами та отримують пенсію за віком на пільгових умовах.

Таким чином, з 06.08.2011 р. звільняються від сплати єдиного внеску фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Як встановлено судом, позивач є отримувачем пенсії за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що підтверджується посвідченням пенсіонера №4039.

У Законі №1058-IV визначено поняття пенсіонера. Пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Враховуючи зазначені положення нормативних актів, фізичні особи - підприємці, які отримують пенсію за віком звільнятися від сплати єдиного внеску, тому позивач звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, як пенсіонер за віком.

Крім того, суд вважає зазначити, що ч. 4 ст. 4 Закону №2464 чітко визначено про звільнення від сплати єдиного внеску за себе фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

При цьому законодавець не ставить в залежність звільнення від сплати єдиного внеску від того, чи досягла особа пенсійного віку. Таким чином, в даному випадку не має правового значення підстави призначення пенсії.

До того ж, відповідно до положень ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Добровільна сплата єдиного внеску врегульована ст. 10 Закону України № 2464.

Відповідно до вимог ст.ст. 4, 10 Закону № 2464, обов'язковою умовою добровільної участі особи у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування є належним чином укладений договір в порядку ст. 10 Закону України № 2464. В судовому засіданні встановлено та не заперечувалося сторонами, що жодних договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування між сторонами укладено не було.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд вважає, що позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до УПФУ в Кіцманському районі Чернівецької області про скасування вимоги від 05.07.2013 року №Ф-257 в сумі 6744,94 грн. належить до задоволення.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з наведеного вище, суд вважає, що спірне рішення прийняте відповідачем всупереч порядку та у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України; не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятого ним рішення, а тому суд вважає за доведені ті обставини на які посилається позивач, а адміністративний позов як обґрунтований підлягає задоволенню повністю.

Відповідно із вимогами ч. 4 ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України у Кіцманському районі від 05.07.2013 року №Ф-257 на суму 6744,94 грн.

3.Органу Державного казначейства України повернути сплачений позивачем судовий збір у розмірі 117, 30 коп. шляхом його безспірного списання із рахунків відповідача.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 185, частин першої-другої статті 186 КАС України сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. Скарга про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення або в разі відсутності сторони в судовому засіданні з дня одержання її копії. У разі проголошення судом вступної та резолютивної частини рішення апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову у повному обсязі сторони можуть отримати після 12 листопада 2013 р.

Суддя Брезіна Т.М.