Постанова № 35178062, 12.11.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2013 р.Справа № 916/1758/13Одеській апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого : Мирошниченко М. А.,

суддів : Головей В. М. та Шевченко В. В.,

при секретарі судового засідання - Ляшенко М.І.

за участю представників:

ВКФ "КРІОПРОМ" ТОВ - Рахманов Є.В. (за дорученням)

"Іллічівський судноремонтний завод" у формі ТОВ - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу Виробничо-комерційної фірми "КРІОПРОМ" Товариство з обмеженою відповідальністю на рішення господарського суду Одеської області від 14.10.2013 р. по справі № 916/1758/13 за позовом Виробничо-комерційної фірми "КРІОПРОМ" Товариство з обмеженою відповідальністю до "Іллічівський судноремонтний завод" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 214 185,20 грн.

ВСТАНОВИЛА:

04.07.2013 р. Виробничо-комерційна фірма "КРІОПРОМ" Товариство з обмеженою відповідальністю (далі позивач) звернулась до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з "Іллічівський судноремонтний завод" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі відповідач) 214 185,20 грн. заборгованості за договором № 9/09 від 27.04.2009 р. (далі договір), яка складається з

199 631,26 - суми боргу з урахуванням індексу інфляції,

12 092,73 грн. - пені,

2 461,21 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач відповідно до умов договору здійснив відповідачу поставку газоподібного кисеня, а відповідач прийняв його, що підтверджується видатковою накладною № РН-000025 від 25.01.2013 р., довіреністю № 145 від 25.01.2013 р. - на суму 199 631,26 грн., виставленим відповідачу рахунком - фактурою № СФ-0000035 від 25.01.2013 р. на суму поставки, однак відповідач порушуючи умови договору та вимоги цивільного законодавства, а також звичаї ділового обороту, не оплатив поставлений йому газоподібний кисень, внаслідок чого відповідач має борг у розмірі 199 631,26 грн. на який він нарахував пеню та 3 % річних. (а.с. 2-3)

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.07.2013 р. порушено провадження у справі. (а.с.1).

Розпорядженням голови суду від 19.08.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Никифорчука М.І. у відпустці, справу № 916/1758/13 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Мостепаненко Ю.І.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.08.2013 р. суддею Мостепаненко Ю.І. було прийнято справу № 916/1758/13 до свого провадження, розгляд справи призначено на 30.09.2013 р.(а.с. 59)

Приймаючи до уваги повернення судді Никифорчука М.І. з відпустки, розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 23.09.2013 року справу № 916/1758/13 передано на розгляд судді Никифорчуку М.І.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.09.2013р. суддею Никифорчуком М.І. прийнято справу № 916/1758/13 до свого провадження. (а.с. 63)

Відповідач відзив на позов у суді першої інстанції не надав.

26.09.2013 р. відповідачем до місцевого господарського суду надано клопотання про розстрочення виконання рішення суду в порядку ст. 83 ГПК України.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач зазначив, що на сьогоднішній день стягнення в повній сумі боргу є фактично неможливим, так як підприємство є збитковим підприємством. Стягнення в повній сумі боргу приведе до зупинення виробничої діяльності підприємства. У зв'язку з чим підприємство просить розстрочити стягнення суми боргу на 1 рік, згідно наданого у клопотанні графіку: не пізніше останнього дня кожного місяця починаючи з 31.10.2013 року по 31.08.2014 року по 18 205,74 грн. щомісяця, за вересень 2014 р. у сумі 18 205,75 грн.

Крім того відповідач на підтвердження скрутного фінансового становища підприємства надав фінансовий звіт підприємства станом на 30.06.2013 р. та звіт про фінансові результати за 1 півріччя 2013 р. (а.с. 64-68)

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.10.2013 р. (повний текст складено та підписано 21.10.2013 р. суддею Никифорчуком М.І.) позовні вимоги задоволено, крім того задоволено клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду, так стягнуто з "Іллічівський судноремонтний завод" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь Виробничо-комерційної фірми "КРІОПРОМ" Товариство з обмеженою відповідальністю суму боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 199 631,26 грн., пеню у розмірі 12 092,73 грн., три відсотки річних у сумі 2 461,21 грн., судовий збір у розмірі 4 283,70 грн., розстрочивши стягнення вказаних сум на 1 рік таким чином :

- не пізніше 31 жовтня 2013 р. - 18205, 74 грн.

- не пізніше 30 листопада 2013 р. - 18205, 74 грн.

- не пізніше 31грудня 2013 р. - 18205, 74 грн.

- не пізніше 31 січня 2014 р. - 18205, 74 грн.

- не пізніше 28 лютого 2014 р. - 18205, 74 грн.

- не пізніше 31 березня 2014 р. - 18205, 74 грн.

- не пізніше 30 квітня 2014 р. - 18205, 74 грн.

- не пізніше 31 травня 2014 р. - 18205, 74 грн.

- не пізніше 30 червня 2014 р. - 18205, 74 грн.

- не пізніше 31 липня 2014 р. - 18205, 74 грн.

- не пізніше 31 серпня 2014 р. - 18205, 74 грн.

- не пізніше 31 вересня 2014 р. - 18205, 76 грн.

Рішення місцевого господарського суду, вмотивовано тим, що позивач надав суду усі докази, які підтверджують виконання ним умов договору у повному обсязі, а відповідач виконання умов договору не довів. Задовольняючи клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення місцевий господарський суд зазначив, що викладені у клопотанні обставини цілком підтверджуються наданими відповідачем доказам на доведення необхідності надання розстрочки виконання рішення. (а.с.80-83)

Частково не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це судове рішення, в частині наданні відповідачу розстрочки на виконання рішення, скасувати та відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про надання цієї розстрочки.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що місцевий господарський суд не повно з'ясував обставини справи при задоволенні клопотання відповідача щодо надання розстрочки, оскільки документи, на які посилається відповідач у своєму клопотанні про розстрочку, не доводять тих обставин, що мають значення для справи, зокрема не доводять збитковість діяльності господарської відповідача і які місцевий господарський суд визнав встановленими. Також скаржник стверджує, що відповідач не направив йому копію клопотання про розстрочення виконання рішення та докази на його обґрунтування, а місцевий господарський суд в свою чергу порушив норми процесуального право, розглянувши це клопотання.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 30.10.2013 року зазначену скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.11.2013 р. о 12:30 год., про що сторони згідно приписів ст.98 ГПК України були повідомлені належним чином.

08.11.2013 р. до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю його представника в іншому судовому процесі.

11.11.2013 р. до суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу у якому він просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін.

11.11.2013 р. до суду надійшло клопотання відповідача про витребування у позивача додаткових доказів.

Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів.

Колегія суддів прийняла рішення про розгляд справи за відсутністю відповідача, відхиливши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки, по-перше, заявник не довів будь-якими доказами факт зайнятості його представника, а, по-друге, неможливість участі у розгляді справи представника юридичної особи не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки представництво юридичної особи може здійснювати будь-яка інша особа за дорученням або керівник підприємства згідно посадового стану.

Колегія суддів відхилила клопотання відповідача про витребування у позивача додаткових доказів, оскільки він мав можливість заявити це клопотання в суді першої інстанції що ним зроблено не було.

Представник скаржника в усних поясненнях наданих суду підтримав скаргу і просив задовольнити її.

Згідно ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши усні пояснення представника скаржника, обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається та це встановив місцевий господарський суд, що 27.04.2009 р. між позивачем - Виробничо-комерційною фірмою "КРІОПРОМ" Товариство з обмеженою відповідальністю (за договором виконавець) та відповідачем - "Іллічівський судноремонтний завод" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (за договором замовник) укладено договір № 9/09.

За умовами договору замовник поручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по забезпеченню замовнику газоподібний кисень.

Згідно розділу 2 вартість 1 куб. м. газу зазначається в калькуляції, наведеної у додатку до договору. Показники витратомір сторони знімають 25 числа кожного місяця та складають двосторонній акт про фактично спожитий газ. На підставі цього акту виконавець виставляє рахунки замовнику, який підлягає сплаті в строк не пізніше 7 банківських днів.

Розділом 5 сторони обумовили відповідальність сторін. У випадку затримки платежу за поставлений газ більш чим на 10 банківських днів, виконавець вправі припинити поставку газу замовнику до моменту отримання оплати на свій розрахунковий рахунок. За кожен день прострочки платежу за поставлений за договором газ замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за день прострочки.

Матеріали справи свідчать, і ці обставини дослідив місцевий суд, що позивач на виконання умов договору здійснив відповідачу поставку газоподібного кисеню, а відповідач прийняв його, що підтверджується видатковою накладною № РН-000025 від 25.01.2013 р., довіреністю № 145 від 25.01.2013 р. - на суму 199 631,26 грн. та виставленим відповідачу рахунком - фактурою № СФ-0000035 від 25.01.2013 р. на суму поставки.

Позивач стверджує що відповідач не розрахувався у встановлені строки за вказану поставку.

Відповідач у порушення приписів ст. 33 ГПК України не надав суду першої інстанції будь-яких належних і достатніх доказів, які б підтверджували виконання ним своїх зобов'язань по оплаті вказаної поставки та спростовували доводи позивача, а відтак місцевий суд обґрунтовано задовольнив вимогу позивача про стягнення основного боргу.

Оцінюючи вимоги позивача про стягнення пені та 3 % річних та висновки місцевого суду в цієї частині колегія суддів дійшла висновку, що вказані вимоги також обґрунтовані, оскільки нарахування пені передбачено умовами договору, а 3 % річних ст. 625 ЦК України і зроблений позивачем розрахунок цих стягнень є вірним.

Слід зазначити, що відповідач не оспорив це судове рішення, тобто фактично погодився з висновками місцевого суду.

Оцінюючи висновки місцевого суду щодо розстрочки виконання цього рішення та доводи скаржника щодо необґрунтованості цієї розстрочки, колегія суддів встановила наступне.

Пунктом шостим статті 83 ГПК України передбачено право суду при ухваленні рішення за результатами розгляду спору відстрочити або розстрочити його виконання.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення суду на новий строк, який визначається господарським судом. Розстрочка - це виконання судового рішення по частинам у вказані господарським судом строки.

Проте зазначеною статтею ГК України не визначено у яких випадках та при наявності яких обставин суд має право відстрочити або розстрочити виконання судового рішення.

Водночас згідно приписів ч.1 ст. 121 ГПК України, якою суду також надано право після ухвалення рішення по справі (в процесі його виконання), відстрочити або розстрочити його виконання, встановлено, що суд у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання судового рішення при наявності обставин , що ускладнюють його виконання або роблять його неможливим .

Приписи вказаної статті, в частині підстав (обставин) для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення, можливо застосовувати по аналогії закону до п.6 ст. 83 ГПК України.

Відповідно до правової позиції Вищого господарського суду України викладеної у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал постанов господарських судом України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема , щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи-наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, виходячи із наведеного, законодавець пов'язує відстрочення або розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

З наданих відповідачем суду першої інстанції при розгляді справи по суті належних та достатніх доказів, а саме звіту про фінансові результати та балансу відповідача, вбачається, що відповідач довів факт свого тяжкого фінансового становища.

При таких обставинах відсутність грошових коштів у відповідача дійсно ускладнює і роблять неможливим виконання рішення, а одночасне, тобто без розстрочення, стягнення з відповідача присуджених до стягнення грошових коштів може привести до припинення його господарської діяльності .

Доводи скаржника про те , що відповідач маючи збільшення активів та чистого доходу великі суми витратив на адміністративні витрати у зв'язку з чим і виникла його збитковість, не приймаються судом до уваги, оскільки кінцеві результати звіту та балансу свідчать про збитковість діяльності підприємства і суд не вправі в межах розгляду цього спору надавати оцінку його господарської діяльності в т.ч. в частині здіснення витрат та ті ці інші цілі.

Водночас скаржник у порушення приписів ст. 33 ГПК України не надав суду будь-яких доказів які б свідчили, що розстрочення виконання рішення суду може привести до негативних наслідків для нього.

Доводи скаржника , що він сам несе збитки у зв'язку з невиконання відповідачем своїх зобов'язань не приймаються судом до уваги, оскільки, по -перше, позивач не довів наявність таких збитків саме у зв'язку невиконанням відповідачем умов укладеного між ними договору стягнення за яким було предметом спору по цієї справі, а по-друге, при наявності і доведеності таких збитків позивач не позбавлений можливості звернутись до суду з позовом про стягнення їх з відповідача.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов обґрунтованого, тобто такого що відповідає фактичним обставинам та наявним у справі доказам, висновку, щодо наявності поважних причин та виняткових обставин для розстрочення виконання свого рішення .

Доводи скаржника про те, що він не отримував заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення і його не було повідомлено належним чином про розгляд заяви відповідача, а відтак місцевий суд повинен був залишити цю заяву без розгляду не приймаються до уваги з огляду на таке.

Дійсно відповідно до правової позиції Вищого господарського суду України викладеної у п.7.3. Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал постанов господарських судом України" заяву про надання відстрочки, розстрочки, зміну способу і порядку виконання рішення слід розглядати за правилами ГПК у межах розглянутої господарським судом справи. Зокрема, заявник повинен подати докази надіслання другій стороні копії цієї заяви і доказів на її обґрунтування, сторони мають бути повідомлені про час і місце розгляду заяви тощо. У разі неподання заявником доказів надіслання другій стороні відповідних копій заява і додані до неї документи не пізніше трьох днів з дати надходження заяви повертаються заявникові без розгляду на підставі пункту 6 частини першої статті 63, статті 121 ГПК, про що виноситься ухвала.

Проте зазначений порядок, на переконання колегії суддів, стосуються таких заяв у разі розгляду їх не в процесі розгляду спору по суті, а на стадії виконання судового рішення, і тоді ці правила мають сенс, оскільки позивач (стягувач) повинен знати про таку заяву та про її розгляд.

В даному конкретному випадку ця заява розглядалась в процесі вирішення спору по суті і тому ухвала про прийняття її до розгляду місцевим судом не повинна була прийматись.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що ця заява (клопотання) була подана відповідачем до суду 26.09.2013р. , тобто до судових засідань які відбулись 30.09.2013р. та 14.10.2013р.

Зі змісту протоколу судового засіданні від 30.09.2013 р., зауваження на який позивач не вніс відповідно наданого йому ст. 81-1 ГПК України права, вбачається, що суд оголошував про надходження цієї заяви та ухвалив залишити відкритим її розгляд.

Адже позивач був обізнаний про надходження цієї заяви і згідно приписів ст.22 ГПК України мав можливість ознайомитись з нею та надати заперечення на неї що ним не було зроблено.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд при розгляді цієї заяви не порушив процесуальних норм та прав позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99,101-105 ГПК України, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 14.10.2013 р. по справі № 916/1758/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Виробничо-комерційної фірми "КРІОПРОМ" Товариства з обмеженою відповідальністю - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено і підписано 12 11.2013р.

Головуючий: Мирошниченко М. А.

Судді: Головей В. М.

Шевченко В. В.