Постанова № 35178040, 06.11.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2013 р. Справа № 914/3240/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Бойко С.М.,

суддів Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

при секретарі Томкевич Н.,

за участю представників:

від позивача: з'явився.;

від відповідача: з'явився;

розглянув апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

на рішення господарського суду Львівської області від 18.09.2013 року, суддя Ю.О. Сухович

у справі № 914/3240/13

за позовом: публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача: комунального підприємства «Сколетеплоенерго» Сколівської міської ради, м. Сколе, Львівська обл.

про стягнення 118 678,78 грн

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Львівської області від 18.09.2013 року позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково та стягнено з комунального підприємства «Сколетеплоенерго» Сколівської міської ради на користь публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" 75 478,54 грн. основного боргу, 7 000,57 грн. пені, 17 421,87 грн - 3% річних, 2 443,14 грн. інфляційних нарахувань та 2 373,75 грн. судового збору; в решті позову відмовлено.

Рішення суду в частині задоволення позову мотивоване посиланням на порушення відповідачем умов договору в частині прострочення термінів оплати за поставлений природний газ, що є підставою до покладення на нього обов'язку по сплаті основного боргу, 3% річних, суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та пені.

Рішення в частині зменшення розміру пені на 30% обґрунтоване тим, що відповідач використовує природний газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, а також тим, що примусове стягнення штрафних санкцій може призвести до унеможливлення стабільної діяльності, функціонування товариства та реалізації ним життєво-важливих функцій для населення.

В апеляційній скарзі скаржник (позивач) просить рішення місцевого суду скасувати в частині зменшення пені і вважає, що рішення в цій частині прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, апелюючи тим, що відповідно до ст.233 ГК України суд, зменшуючи розмір санкцій, повинен взяти до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та інші інтереси сторін, що останнім не було з'ясовано.

Скаржник також покликається на те, що відповідно до п.3 ст.83 ГПК України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Отже, місцевий суд повинен був об'єктивно оцінити чи є дані випадки винятковими, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Скаржник зазначає, що відповідач не надав господарському суду належних доказів в обґрунтування своїх заперечень, а тому надання переваги одних доказів над іншими суперечить чинному законодавству.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Суд, розглянувши апеляційну скаргу та дослідивши наявні докази по справі, заслухавши пояснення представників сторін з їх участю у судовому засіданні, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 30.09.2011р. між ПАТ "Львівгаз" (постачальник) та КП "Сколетеплоенерго" Сколівської міської ради (покупець) було укладено договір №73Б купівлі-продажу природного газу (надалі - договір), згідно якого постачальник зобов'язувався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в п.1.2. цього договору.

Згідно п.4.1. договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: - перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; - подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору ПАТ "Львівгаз" поставило протягом листопада-грудня 2011р., січня-квітня 2012р., а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 3 084 710,63 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: №6 від 30.11.2011р.; №7 від 31.12.2011р.; №1 від 31.01.2012р.; б/н від 31.01.2012р.; №2 від 29.02.2012р.; б/н від 29.02.2012р.; №3 від 31.03.2013р.; б/н від 31.03.2012р.; №4 від 30.04.2012р.

Відповідач виконував свої зобов'язання по оплаті за поставлений йому природній газ з порушенням строків оплати, у зв'язку з чим утворився борг в сумі 562 968,15 грн.

14.11.2012р. між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (первісний кредитор) та ПАТ НАК "Нафтогаз України" (новий кредитор) укладено договір №14/7039/12 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора КП "Сколетеплоенерго" за договором на постачання природного газу №ТЕ73Б від 30.09.2011р. у сумі 562 968,15 (п'ятсот шістдесят дві тисячі дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 15 коп.

За умовами п.2.2. договору про відступлення права вимоги, право вимоги вважається переданим після фактичної передачі документів, зазначених в п.2.1. цього договору. Передача документів оформлюється актом приймання-передачі із зазначенням переліку переданих документів.

Згідно п.2.3. договору про відступлення права вимоги, первісний кредитор зобов'язаний протягом 5 (п'яти) днів з моменту підписання договору відступлення права вимоги письмово повідомити боржника про відступлення права вимоги боргу.

16.11.2012р. ПАТ "Львівгаз" надіслало на адресу КП "Сколетеплоенерго" повідомлення про відступлення права вимоги за вих. №05-11339/1-39.

Станом на 15.08.2013р. борг складає 75 478,54 грн., що не заперечується відповідачем.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч.1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 75 478,54 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно п.1.2. договору про відступлення права вимоги, крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п.1.1. договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним договором.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як правомірно встановлено судом першої інстанції, з відповідача належить стягнути 2 443,14 грн. інфляційних нарахувань та 17 421,87 грн. 3% річних.

Щодо стягнення пені в розмірі 23 335,23 грн., місцевим господарським судом, правильно застосовано вимоги ст.83 ГПК України щодо зменшення її розміру до 30%, а саме стягнення суми 7 000,57 грн., виходячи з наступного.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд правильно оцінив, що даний випадок є винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; те, що відповідач здійснює постачання газу бюджетним установам, населенню, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання зобов'язання те, що бюджетні установи та населення має заборгованість перед відповідачем за поставлений газ; враховуючи специфіку гірського населеного пункту м.Сколе тощо.

Крім того, зменшення розміру неустойки в порядку п.3 ч.1 ст.83 ГПК України є правом суду, а обставини застосування даних норм є оціночними та, водночас, потребують відповідного доведення заінтересованою стороною з урахуванням норм ст.ст.32-34 ГПК України.

Місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, зменшив розмір штрафних санкцій, передбачених договором. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що:

- важкий фінансовий стан відповідача, зумовлений тим, що основним і єдиним джерелом фінансування витрат пов'язаних із обслуговуванням, експлуатацією та забезпеченням стабільної роботи систем газопостачання, є тільки тарифна виручка, отримана на надання послуг з транспортування природного газу розподільними мережами та постачання газу споживачам. Діючі рівні тарифів не дають можливості для покриття обґрунтованих витрат та необхідний рівень рентабельності,

- застосування пені у розмірі 23 335,23 може фактично призвести до унеможливлення нормальної (стабільної) діяльності, функціонування товариства та реалізації ним життєво-важливих функцій, зокрема: забезпечення надійної експлуатації газопроводів, усунення недоліків витоків газу, забезпечення безпеки використання газу , що в свою чергу, матиме негативний соціальний та економічний ефект,

- застосування пені у розмірі 23 335,23 грн. є надмірно великим порівняно із виною відповідача, в частині несвоєчасної оплати за отриманий природний газ,

- з відповідачем несвоєчасно здійснюють розрахунки за використаний природний газ користувачі природного газу, а саме - жителі м. Сколе, бюджетні та інші споживачі природного газу,

а тому господарський суд Львівської області скористався повноваженнями, наданими чинним законодавством України та правомірно прийшов до переконання, що в даному випадку існують виняткові обставини, при яких необхідно, на підставі пункту 3 статті 551 Цивільного кодексу України, пункту 1 статті 233 Господарського кодексу України та пункту 3 статті 83 ГПК України, зменшити розмір пені на 30% - до 7 000,57 грн. від суми 23 335,23 грн.

З вищенаведеного, суд погоджується з рішенням господарського суду Львівської області в частині зменшення розміру пені у розмірі до 30% та вважає його обґрунтованим та підтвердженим матеріалами справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи скаржника про часткове скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами чинного законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Зважаючи на те, що апеляційним судом відмовлено в задоволенні апеляційної скарги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України», витрати по сплаті судового збору, в порядку ст.49 ГПК України залишаються на скаржнику.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

рішення господарського суду Львівської області від 18.09.2013 року у справі №914/3240/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя: С.М.Бойко

Судді: Т.Б. Бонк

Г.Г. Якімець

Повний текст постанови

виготовлено 11.11.2013р.