Рішення № 35175138, 08.11.2013, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/20902/13-ц

Провадження № 2/127/6349/13

08.11.2013 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

08.11.2013 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі

Головуючого судді Борисюк І.Е.,

за участю: секретаря Пєскова Є.Д.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернулось ПАТ КБ «Приватбанк» з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем 23.08.2008 року було укладено кредитний договір № VIXRRX10580079, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 1 622, 24 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12, 00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка», складає між ним та банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Станом на 19.07.2013 року відповідач має заборгованість перед позивачем в сумі 23 818, 12 гривень, з яких: заборгованість за кредитом 881, 54 гривень, заборгованість по процентах 34, 70 гривень, 198, 70 гривень заборгованість по комісії, 21 092, 79 гривень пеня, штраф 500,00 гривень (фіксована частина), штраф 1 110, 39 гривень (процентна складова).

Вище викладене й стало підставою для звернення до суду позивача із вимогою про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № VIXRRX10580079 від 23.08.2008 року у розмірі 23 818, 12 гривень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, аргументуючи мотивами, викладеними в позовній заяві, просив вимоги задовольнити.

Відповідач повторно в судове засідання не зявився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи. Про причини неявки суду не повідомлено.

Суд, враховуючи думку представника позивача, ухвалив провести заочний розгляд справи.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

23.08.2008 року між ЗАТ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № VIXRRX10580079, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 1 622, 24 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1 % місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 23.08.2009 року. (а.с. 36, 5-7)

Відповідач при оформленні кредитного договору № VIXRRX10580079 від 23.08.2008 року був ознайомлений та згодний з умовами та Правилами надання банківських послуг, що підтверджується його підписом. (а.с. 36)

На виконання умов кредитного договору банком надано відповідачу кредит у розмірі 1 622, 24 гривень, що підтверджується меморіальними ордерами від 29.08.2008 року та випискою по особовому рахунку. (а.с. 42-43)

Відповідно до нової редакції статуту Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» останнє є правонаступником за всіма правами і обовязками Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк». (а.с. 12)

Відповідно до умов надання споживчого кредиту фізичним особам погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період з 1 по 15 число кожного місяця позичальник повинен надавати банку грошові кошти у сумі 184, 00 гривень для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії, а також інших витрат згідно з умовами.

Відповідно п. 5.1 умов надання споживчого кредиту фізичним особам у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 1,25% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, але не менше 1 гривні. При цьому відсотки за користування кредитом на суму простроченої заборгованості додатково до вищезазначеної пені банком не нараховується.

Відповідно п. 5.3 умов надання споживчого кредиту фізичним особам при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобовязань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобовязаний сплатити банку штраф у розмірі 500 гривень + 5% від суми позову.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором № VIXRRX10580079 від 23.08.2008 року станом на 10.07.2013 року становить 23 818, 12 гривень, з яких: заборгованість за кредитом 881, 54 гривень, заборгованість по процентах 34, 70 гривень, 198, 70 гривень заборгованість по комісії, 21 092, 79 гривень пеня, штраф 500,00 гривень (фіксована частина), штраф 1 110, 39 гривень (процентна складова). (а.с. 3)

Судом перевірено розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем і встановленого його часткову невідповідність умовам кредитного договору № VIXRRX10580079 від 23.08.2008 року, а саме в частині нарахування штрафу в сумі 1 110, 39 гривень (процентна складова). Решта розрахунку відповідає умовам договору.

Заборгованість, яка також підтверджується випискою по особовому рахунку, відповідачем перед позивачем не погашена. (а.с. 42) Протягом тривалого часу належних розрахунків відповідач не веде, відповідно, ухиляється від виконання зобовязань, взятих на себе згідно кредитного договору.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3. ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), відповідно до ст. 610 ЦК України.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, відповідно до ст. 611 ЦК України.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти. Розмір процентів встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст.ст. 546, 549, 550 ЦК України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідач в своїх письмових поясненнях зазначив про необхідність зменшення розміру неустойки, оскільки він значно перевищує розмір основного боргу і нарахованих відсотків.

Суд вважає за можливе і необхідне зменшити розмір неустойки зі 21 092, 79 гривень до 1 114, 94 гривень. При зменшенні розміру неустойки судом враховано: ступінь виконання зобовязань боржником; майновий стан відповідача; відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання; значне перевищення розміру неустойки, яка становить 21 092, 79 гривень розміру боргу, який становить 1 114, 94 гривень. На дані обставини також звернув увагу Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ в п. 27 Постанови Пленуму № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Представник позивача не надав суду належних доказів спричинення значних збитків для банківської установи у звязку з невиконанням відповідачем обовязків за кредитним договором.

Враховуючи вище викладене суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача неустойки. Так з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 1 114, 94 гривень та штраф в сумі 500, 00 гривень. Однак, суд не погоджується з нарахуванням штрафу в розмірі 1 110, 39 гривень, враховуючи наступне. Пунктом 5.3 умов надання споживчого кредиту фізичним особам передбачено нарахування штрафу в розмірі 5 % від суми заборгованості. Позивачем нараховано даний штраф, в тому числі, й на пеню, що є неприпустимим, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки як юридичної відповідальності. Судом прийнято до уваги, що пеня і штраф застосовані позивачем до боржника за різні правопорушення договірного зобовязання, що не суперечить ч. 1 т. 61 Конституції України та ч. 3 ст. 503 ЦК України. Сума заборгованості становить 1 114, 94 гривень (заборгованість по кредиту, відсотках та комісії), а 5 % від цієї суми 55, 74 гривень. Тому, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафу. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф (процентна складова) в сумі 55, 74 гривень, а в стягненні 1 054, 65 гривень слід відмовити.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України, відповідно до ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Суд також враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість одна з основних засад права є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на Рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання в тому, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи вище викладене.

Предметом виконання як невідємним елементом виконання договору є ті конкретні субєктивні права і конкретні юридичні обовязки для набуття, здійснення і виконання яких конкретні субєкти права вступають в конкретні правовідносини і, відповідно, до вимог норми права, що реалізується, вчиняються належні правомірні дії.

Суд вважає, що відповідачем порушено вимоги ст. 526 ЦК України, згідно якої зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а також вимоги ст. 1049 ЦК України, яка вказує, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором, оскільки, відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами. Добровільно провести розрахунок по заборгованості за кредитним договором № VIXRRX10580079 від 23.08.2008 року відповідач не бажає, тому сума боргу підлягає стягненню в примусовому порядку.

Отже, суд, дійшов висновку про наявність складу цивільного правопорушення з боку відповідача, водночас вирішив, що з урахуванням засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, сума заявленої пені має бути зменшена і підлягає стягненню в розмірі 1 114, 94 гривень, що дорівнює сумі заборгованості по кредиту, по процентах за користування кредитом та комісії.

Враховуючи вище викладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача, згідно кредитного договору № VIXRRX10580079 від 23.08.2008 року загальної суми заборгованості в розмірі 2 785 (дві тисячі сімсот вісімдесят пять) гривень 62 копійки, з яких: заборгованість за кредитом 881, 54 гривень, заборгованість по процентах 34, 70 гривень, заборгованість по комісії 198, 70 гривень, пеня 1 114, 94 гривень, штраф 500, 00 гривень (фіксована частина), штраф 55, 74 (процентна складова).

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 21 032, 50 гривень, з яких: 1 054, 65 гривень штраф (процентна складова), 19 977, 85 гривень пеня, слід відмовити, оскільки в цій частині вимоги є необґрунтованими і недоведеними.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 27, 86 гривень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (11, 70 %). Решту судового збору в сумі 210, 32 гривень слід залишити за позивачем.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 3, 525, 526, 530, 536, 546, 549, 550, ч. 3 ст. 551, 610, 611, ч. 1 ст. 612, ст.ст. 627, 629, ч. 1 ст. 1046, ст. 1049, ч. 2 ст. 1050, ч. 1 та ч. 2 ст. 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 11, 58-60, 79, 88, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість по кредитному договору № VIXRRX10580079 від 23.08.2008 року в розмірі 2 785 (дві тисячі сімсот вісімдесят пять) гривень 62 копійки.

В задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» коштів в сумі 21 032 (двадцять одна тисяча тридцять дві) гривні 50 копійок відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір в сумі 27, 86 гривень. Судовий збір в сумі 210, 32 гривень залишити за публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк».

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Суддя: