Ухвала суду № 35173746, 06.11.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

Головуючий у 1-й інстанції: Черноліхов С.В.

Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.

УХВАЛА

іменем України

"06" листопада 2013 р. Справа № 806/3554/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Одемчука Є.В.

суддів: Майора Г.І.

Шевчук С.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "03" вересня 2013 р. у справі за позовом Державного підприємства "Малинське лісове господарство" до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 року ДП "Малинське лісове господарство" звернулося до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 14.05.2013 року № 0000182200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 263279,00, з яких основного платежу - 217271,00 грн. та 46008,00 грн. - штрафних санкцій, № 0000192200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 407321,00 грн., з яких основного платежу - 271547,00 грн. та 135774,00 грн. - штрафних санкцій, № 0000202200 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 13799,00 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2013 року скасовано податкові повідомлення-рішення Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби від 14 травня 2013 року № 0000192200 і № 0000202200.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби від 14 травня 2013 року № 0000182200 у частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств і організацій державної власності на 217271, 00 грн. основного платежу та 46008, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з даною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення відповідача прийняті не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи правомірність прийнятого рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

В період з 28.03.2013 року по 17.04.2013 року відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами вказаної перевірки, складено акт № 44/22-10/13551546 від 24.04.2013 року, в якому зафіксовано порушення позивачем:

- пп. 138.1.1 п. 138.1, пп.138.10.2 п. 138.10 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на 242339, 00 грн., внаслідок безпідставного віднесення до складу витрат вартості отриманих від ПП "Квант-Ліс" лісозаготівельних робіт та вартості наданих ТзОВ "Автогазсервіс МВС" послуг по переобладнанню автомобіля ЗІЛ-131;

- п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на 271547, 00 грн. та завищення від'ємного значення податку на додану вартість за лютий 2012 року у сумі 13799, 00 грн. внаслідок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ з вартості отриманих від ПП "Квант-Ліс" лісозаготівельних робіт.

На підставі результатів вказаної перевірки, 14.05.2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000182200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств і організацій державної власності на 242339, 00 грн. основного платежу та 58542, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0000192200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 407321, 00 грн., у тому числі: 271547, 00 грн. основного платежу і 135774, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0000202200 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість на 13799, 00 грн. за лютий 2012 року.

Що стосується збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств і організацій державної власності на 217271, 00 грн. основного платежу та 46008, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, колегія суддів зазначає.

Встановлено, що між позивачем та ПП "Квант-Ліс" укладено договори підряду на проведення лісозаготівельних робіт № 16 від 04 січня 2011 року, № 1 від 24 червня 2011 року, № 9 від 01 листопада 2011 року, № 11 від 03 січня 2012 року та № 21 від 03 лютого 2012 року, за умовами яких ПП "Квант-Ліс" зобов'язується на власний ризик виконати роботи у відповідності до умов даного договору, а позивач зобов'язується прийняти роботи та оплатити їх.

Відповідно до пункту 2.1 вказаних договорів, характер робіт полягає у комплексі робіт по заготівлі деревини (хлистами, сортиментами); підготовці лісосіки; валці лісу; обрубуванні гілля; повному або частковому розкряжуванні хлистів на сортименти; трелюванні деревини; зачистці лісосіки.

На виконання умов вказаних договорів ПП "Квант-Ліс" були виконані на користь позивача роботи по заготівлі та трелюванню деревини загальною вартістю 970965, 00 грн.

Факт виконання договору за вказаний період підтверджуються, наближеними кошторисами, актами виконаних робіт, податковими накладними, картами технологічного процесу розроблення лісосіки, виписками з банківського рахунку.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування регулюються ст. 138 Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.27 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК) визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.1. ст. 138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається, відповідно до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до п.138.2. ст. 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом №88 Міністерства фінансів України від 24.05.1995 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, та зазначено, що первинні документі - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Усі господарські операції позивача підтверджені первинними документами відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Податкового кодексу України, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Зазначені документи, підтверджують взаємовідносини позивача з ПП "Квант-Ліс", містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для даного виду господарських операцій, містять необхідні відомості про господарську операцію, а відтак є первинними в розумінні закону.

Посилання податкового органу на порушення позивачем вимог ст. 70 Лісового кодексу України, у зв'язку з чим до складу витрат віднесено витрати на придбання послуг по заготівлі та трелюванню деревини від Приватного підприємства "Квант-Ліс", є безпідставними з огляду на наступне.

Встановлено, що позивач є постійним лісокористувачем, для ведення лісового господарства йому надано державою у постійне користування лісові угіддя.

Відповідно до статті 19 Лісового кодексу України, постійні лісокористувачі мають: 1) право самостійно господарювати в лісах; 2) виключне право на заготівлю деревини; 3) право власності на заготовлену ними продукцію та доходи від її реалізації; 4) право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законодавством; 5) право здійснювати відповідно до законодавства будівництво доріг, спорудження жилих будинків, виробничих та інших будівель і споруд, необхідних для ведення лісового господарства.

Згідно з частиною 8 статті 70 Лісового кодексу України, заготівля деревини в порядку проведення рубок головного користування, а також інших рубок, пов'язаних із веденням лісового господарства, проводиться власниками лісів і постійними лісокористувачами, яким у встановленому порядку надано це право.

Згідно ч.1, 2, 3 ст.69 ЛК України спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом (лісорубний квиток, ордер, лісовий квиток), спеціальний дозвіл на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства, спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісових ресурсів видається власниками лісів або постійними лісокористувачами.

Зазначені спеціальні дозволи посвідчують право власників лісів та постійних лісокористувачів на заготівлю деревини.

Однак, відповідно до чинного господарського законодавства, вибір механізму заготівлі деревини власниками лісів і постійними лісокористувачами - суб'єктами господарювання обирається на власний розсуд. Заготівля деревини може здійснюватися власними силами або на підставі господарських договорів з іншим суб'єктом господарювання.

Отже, виконання робіт із заготівлі деревини іншими особами не є порушенням норм Лісового кодексу України.

Що стосується визначення податку на прибуток по господарським операціям з ТзОВ "Автогазсервіс МВС", колегія суддів зазначає.

Встановлено, що 01.12.2011 року між позивачем (Замовник) та ТзОВ "Автогазсервіс МВС" (Підрядник) укладено договір № 76, за умовами якого Замовник доручає Підряднику на свій ризик виконати роботи по технічному обслуговуванню та ремонту газового обладнання автомобіля; проведення технічного огляду ГБО та видачі документів; переобладнанню, переосвідченню та дообладнанню автомобілів для роботи на СПГ та ЗНГ; навчанню водіїв для роботи на автомобілях СПГ ЗНГ Замовника.

Факт виконання договору підтверджуються, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), виписка по банківському рахунку.

Всі документи складені належним чином, відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що відповідно до ст. ст. 138, 139 Податкового кодексу України є безумовною підставою для формування розміру витрат при визначенні розміру податку на прибуток.

Що стосується правомірності нарахування податку на додану вартість та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, колегія суддів зазначає.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулюються ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Кодекс).

Так, пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 цієї ж статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пунктів 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Усі господарські операції підтверджені первинними документами позивача відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Податкового кодексу України, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Зазначені документи, підтверджують взаємовідносини позивача з контрагентами, містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для даного виду господарських операцій, містять необхідні відомості про господарську операцію, підтверджують реальність руху активів учасників правовідносин, а відтак є первинними в розумінні закону.

Висновки податкового органу, викладені в акті, на підставі якого прийняті оспорювані податкові повідомлення - рішення, ґрунтуються лише на припущеннях, не підтверджених первинними документами.

Посилання податкового органу на нікчемність укладених договорів між позивачем і ПП "Квант-Ліс" є також безпідставними.

Підставою для недійсності правочину, відповідно до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди між позивачем та його контрагентом з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого рішення, яке постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "03" вересня 2013 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Є.В.Одемчук

судді: (підпис) Г.І. Майор

(підпис) С.М. Шевчук

З оригіналом згідно: суддя _______ Є.В.Одемчук

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Державне підприємство "Малинське лісове господарство" вул.Лісний кордон, 58,м.Малин,Житомирська область,11601

3- відповідачу/відповідачам: Малинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирської області пл.Соборна,10,м.Малин,Житомирська область,11603