Постанова № 35173529, 31.10.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/6180/13-a

категорія 8.2.1

31 жовтня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Попової О. Г. ,

при секретарі - Барібан А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Ді Груп Плюс" до Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000262200 від 31.05.2013 р,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ай Ді Груп Плюс" звернулось до суду з позовом в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Лугинської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Житомирській області №0000262200 від 31.05.2013 року. В обгрунтування позовних вимог зазначило, що підприємством правомірно визначено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2013 року, що підтверджується належним чином оформленими податковими накладними і за наявності первинних документів по господарським операціям у спірному періоді.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити з підстав, зазначених в позові.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином. Причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Лугинською міжрайонною державною податковою інспекцією Житомирської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ "Ай Ді Груп Плюс" бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий, що декларувався у січні 2013 року, за результатами якої складено акт №29/22-16/38181989 від 16.05.2013 року (а.с.45-50).

В акті перевірки зазначені наступні порушення:

- п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого ТОВ "Ай Ді Груп Плюс" завищено податковий кредит з податку на додану вартість в розмірі 6472 грн. за лютий 2013 року.

На підставі вказаного акту Лугинською міжрайонною державною податковою інспекцією Житомирської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення - рішення форми "В4" №0000262200 від 31.05.2013 року (а.с.27).

Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Підставою для висновку податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту, згідно висновків акту перевірки, стало неправомірне включення до податкового кредиту декларації за лютий 2013 року ПДВ в сумі 6472 грн. відповідно до податкових накладних, отриманних від платника ПАТ "Інститут паперу". Зазначило, що підприємством до перевірки не надано доказів подальшого використання отриманих послуг у межах своєї господарської діяльності. Крім цього, на час перевірки на підприємстві відсутні будь які вироби потужності, основні засоби щодо виробництва гофрокартону.

Судом встановлено, що згідно статуту ТОВ "Ай Ді Груп Плюс" предметом діяльності підприємства, в тому числі, є організація виробнитва та збуту товарів народного призначення (а.с.15-26), відповідно до довідки Головного управління статистики у Житомирській області №АБ 810524 видом діяльності позивача за КВЕД - 2010 є також виробництво гофрованого паперу та картону, паперової та картонної тари (а.с.63).

Встановлено, що між ТОВ "Ай Ді Груп Плюс" (Замовник) та ПАТ "Інститут паперу" (Виконавець) укладено договір на виконання науково-технічної роботи № ІІ 086-12 від 12.09.2012 року (а.с.54-57).

Згідно п.п. 1 п.1 зазначеного договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов"язання провести науково-технічну роботу "Організація виробництва гофрованого картону на виробничих площах Олевського фарфорового заводу", а Замовник бере на себе зобов"язання прийняти та оплатити виконану роботу.

Нормами ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, ПАТ "Інститут паперу" виписувались податкові накладні №123 від 08.02.2013 року та №149 від 28.02.2013 року, згідно яких вказаним контрагентом надані позивачу послуги щодо рекомендованих харакеристик сировини, хімікатів, допоміжних матеріалів для виробництва гофрокартону (а.с.30-31).

Податкові накладні відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, із змінами і доповненнями, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Дана обставина представником контролюючого органу не спростована.

Також, між позивачем та ПАТ "Інститут паперу" складені акти виконананих робіт до договору № ІІ 086-12 від 12.09.2012 року (а.с.32,33).

Оплата Товариством з обмеженою відповідальністю "Ай Ді Груп Плюс" (Замовником) ПАТ "Інститут паперу" (Виконавця) за надані послуги підтверджується банківською випискою за період з 01.02.2013 року по 28.02.2013 року (а.с.34-36).

Щодо зазначеного в акті, що підприємством до перевірки не надано доказів подальшого використання отриманих послуг у межах своєї господарської діяльності, то суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ "Металіст ОЗЕФ" (Покупець) та ТОВ "Ай Ді Груп Плюс" (Постачальник) укладено договір постачання №135 від 15.10.2013 року (а.с.59-61).

Предметом вказаного договору є зобов"язання Постачальника постачати і передавати у власність Покупцю товар, та зобов"язання Покупця прийняти цей товар та своєчасно здійснювати за нього оплату на умов даного Договору.

Встановлено, що згідно специфікації №1 від 15.10.2013 року до зазначеного договору предметом постачання є гофро-картонний короб 4-х клапанний в кількості 3000 штук (а.с.62).

Крім того, встановлено, що між позивачем та ПАТ "Інститут паперу" до договору № ІІ 086-12 від 12.09.2012 року, складено календарний план робіт щодо організації виробництва гофрованого картону, згідно якого встановлено термін їх виконання до вересня 2014 року (а.с.58).

З огляду на викладене встановлено, що позивачем послуги отримані від ПАТ "Інститут паперу" в подальшому будуть використовуватись в господарській діяльності шляхом виробництва гафрованого картонну та продажу його ТОВ "Металіст ОЗЕФ".

Згідно п.п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу Украни, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Положеннями п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом встановлено і не спростовано відповідачем, що здійснення господарських операцій позивачем у спірному періоді, підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а їх купівля пов'язана з господарською діяльністю позивача.

Щодо зазначеного в акті перевірки, що на час перевірки на підприємстві відсутні будь-які виробничі потужності, основні засоби щодо виробництва гофрокартону, то такі доводи контролюючого органу не є підставою для висновків про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків. Будь-яких беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача при формуванні сум податкового кредиту відповідачем - суб'єктом владних повноважень, суду не надано .

На підставі викладеного, з урахуванням того, що позивачем були надані всі первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача і задовольняє позов підприємства в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,-

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Лугинської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Житомирській області №0000262200 від 31.05.2013 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.Г. Попова

Повний текст постанови виготовлено: 04 листопада 2013 р.