Постанова № 35173404, 24.10.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2013 року (14 год. 50 хв.)Справа № 808/7621/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді О.В. Конишевої,

за участю секретаря судового засідання Я.М. Муха

за участю представників

від позивача Голікова К.Г.

від відповідача Калініна Ю.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОРА - Україна»

до: Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000672201, № 0000662201, № 0000652201 від 12.09.2013

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОРА-Україна» (надалі - позивач) до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (надалі - відповідач), про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.09.13 року №0000652201 №0000662201, №0000672201.

Представник позивача у судовому засіданні просить задовольнити позов у повному обсязі, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення, обґрунтовує свої вимоги тим, що надання комісіонером послуг по договору комісії мало наслідком реалізацію продукції, а фактичні витрати по стимулюванню продажу товарів також пов'язані з реалізацією та підтверджені відповідними первинними документами. Крім того, вважає, що включення до складу податкового кредиту квітня - травня 2013 року суму ПДВ по податкових накладних, які були виписані в межах строку, встановленого ч. 3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), тобто протягом 365 днів, є абсолютно правомірним. Також зазначив, що оренда обладнання є витратами, які безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції, тому підприємство правомірно включило суму ПДВ по податковій накладній виписаній на виконання договору оренди, до складу податкового кредиту.

Представник відповідача заперечив проти позову з підстав викладених в письмових запереченнях. В задоволенні адміністративного позову просить відмовити в повному обсязі.

Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за травень 2013 року, за результатами якої складено акт №286/22/31135941 від 22.08.2013р.

На підставі вказаного акту винесено спірні податкові повідомлення-рішення від 12.09.2013 року форма «Р» № 0000672201 , форма «В4» № 0000662201, форма «В1» № 0000652201, якими ТОВ «ГОРА-Україна» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість.

Як вбачається з Акту, ТОВ «Гора -Україна» зависило податковий кредит на загальну суму 502 499 грн., з яких:

- 74 454 грн. (у квітні 13 200грн. та у травні 61 254 грн.) у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту ПДВ по податкових накладних виписаних ТОВ «Гора-Маркет» за комісійну винагороду та компенсацію послуг по стимулюванню продажу товарів;

-387 045 грн. (у квітні 303 908 грн. та у травні 83 137 грн.) у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту ПДВ по податкових накладних виписаних в минулі періоди;

- 41 000 грн. у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту ПДВ по податковій накладної виписаної на виконання договору оренди обладнання, укладеному позивачем з ТОВ «Гора Україна» - власником обладнання.

Щодо правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «ГОРА-Маркет».

Позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги зазначив, що 01.10.2012 року між ТОВ «Гора-Україна» та ТОВ «Гора-Маркет» був укладений договір комісії № 01/10/12 за умовами якого ТОВ «Гора-Маркет» (Комісіонер) зобов'язаний від свого імені за винагороду реалізувати на території України продукцію ТОВ «Гора-Україна» (Комітента). Це означає, що Комітент компенсує Комісіонеру фактично понесені витрати пов'язані з реалізацією продукції по договору комісії. Тому складені на виконання договору комісії Акти виконаних робіт та податкові накладні містять дві позиції : комісійну винагороду та компенсацію послуг по стимулюванню продажу.

З метою підтвердження фактичного понесення витрат пов'язаних з реалізацією продукції для їх подальшої компенсації в порядку встановленому п. 3.6. Договору ТОВ «Гора - Україна» надає позивачу копії Актів виконаних робіт, рахунків та докази оплати послуги по стимулюванню продажу товарів.

Однак, в акті перевірки (а.с.11) зроблений запис про те, що позивачем документи, що підтверджують фактичне виконання послуг зі стимулювання продажу продукції та документи, які підтверджують вплив наданих послуг на просування товару, не надавалися під час перевірки, з чим позивач не погодився.

Суд не погоджується з обгрунтуванням позивача з наступних підстав.

Відповідно даного договору п. 2 Комісіонер зобов'язаний реалізувати переданий йому Комітентом товар на умовах, найбільш вигідних для Комітента по ціні зазначеній в специфікації; Компенсувати Комітенту різницю в вартості, у випадку якщо товар був реалізований по ціні нижче встановленої; Виконувати всі зобов'язання і здійснити всі права по угоді, здійсненні з третіми особами (покупцями); При необхідності виконувати митне оформлення товару; 2.3 Якщо Комісіонер здійснює угоду на умовах більш вигідних, ніж зазначені комітентом, вся вигода надходить Комітенту; 3.2.1.1 Комісіонер не повинен підвищувати ціну товару при реалізації; 3.6 Комісіонер має право на відшкодування витрат, понесених ним на транспортування товару, завантаження/розвантаження, на укладання угод з третіми особами, витрати на підвищення попиту на товар, послуги логістики, а організацію діяльності комісіонера, штрафні санкції за порушення угод та інше. Відповідно додаткової угоди №2 від 01.01.2013р. внесено зміни до п. 3.5 та викладено в такій редакції: Комісіонер має право здійснити перерахування виручки на розрахунковий рахунок Комітента за мінусом комісійної винагороди, яка є фіксованою сумою в розмірі 18000 грн., в т.ч. ПДВ. Внесено зміни до п. 3.6 та викладено в реакції: Комісіонер має право здійснити перерахування виручки на розрахунковий рахунок Комітента за мінусом витрат, понесених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків.

Для підтвердження виконання робіт повинні бути складені акти виконаних робіт, які є первинними документами, наявність яких є обов'язковою для підтвердження факту здійснення господарської операції з отримання робіт (послуг), а отже - для отримання платником податку права на віднесення витрат, нарахованих у зв'язку з придбанням таких товарів, до складу валових витрат та складу податкового кредиту.

Відповідно до Цивільного кодексу України - за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Але акти виконаних робіт по взаємовідносинам з ТОВ «ГОРА-Маркет», які надано позивачем не є такими, що підтверджують такі витрати, оскільки первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-ХІУ, а саме зміст та обсяг господарської операції з надання послуг по стимулюванню продажу продукції, одиниці її виміру.

У вказаних актах не визначено змісту та обсягу господарських операцій, що позбавляє можливості перевірити в якому обсязі мали бути виконані та були виконані роботи, яким чином формувалась вартість таких робіт, а відтак зробити висновок про реальність виконання таких робіт. Крім того, надані до перевірки акти не підтверджують безпосереднього зв'язку таких витрат з господарською діяльністю позивача, не вбачається збільшення об'ємів збуту продукції, підвищення попиту на продукцію, укладання нових договорів на реалізацію продукції.

Не надавалися до перевірки документи, що підтверджують факт здійснення витрат (отриманих послуг), а саме: акти виконаних робіт, рахунки пред'явлені ТОВ "Гора-Маркет" для оплати, договорів укладених ТОВ "Гора -Маркет" з сторонніми організаціями на отримання послуг.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що під час перевірки дані документи надавалися, однак не були враховані під час перевірки. За результатами розгляду заперечень до акту перевірки від 09.09.2013 №695/10/22-013 ці документи також не були враховані.

Тому позивач просив долучити документи, які підтверджують фактичне надання послуг пов'язаних із стимулюванням продукції, а саме: договір на продаж товарів ТОВ "Гора-Маркет" та ТОВ "АТБ-маркет" №35755 від 01.01.2013, договір про надання послуг ТОВ "АТБ-маркет" повязаних зі стимулюванням продукції №35756 від 01.01.2013, а ТОВ "Гора-Маркет" зобов'язується оплачувати вартість цих послуг; акти виконаних робіт; рахунки на оплату послуг та податкові накладні.

Як пояснив позивач, саме з цих актів виконаних робіт між ТОВ "Гора-Маркет" та ТОВ "АТБ-маркет" вбачається, які саме послуги надавалися, зв'язок з продажем продукції та компенсація витрат на оплату їх вартості ТОВ "Гора-Маркет", тому повторно зазначати в актах виконаних робіт між позивачем та ТОВ "Гора-Маркет" додаткової інформації необхідності не було.

Однак суд з цього приводу зазначає, що акти виконаних робіт між ТОВ "Гора-Маркет" та ТОВ "АТБ-маркет" не є первинною документацією позивача, а відсутність змісту та обсягу господарських операцій в актах виконаних робіт між позивачем та ТОВ "Гора-Маркет" не може бути достатнім доказом щодо реальність виконання таких робіт, відповідно і правомірністю включення до складу податкового кредиту ПДВ по податкових накладних виписаних ТОВ "Гора-Маркет".

Також в акті перевірки (с.23) зазначено, що відповідно до оборотно-сальдової відомості бухгалтерського рахунку 631 "розрахунки з постачальниками" та даних банківських виписок за період з 01.06.2012 по 31.05.2013 оплата за надані послуги не здійснювалася.

Крім того, значного збільшення обсягів реалізації готової продукції позивача не відбулося, про що зазначено в акті перевірки (с.24).

Враховуючи все вище наведене, суд вважає правову позицію позивача по даному питанню не обгрунтованою.

Щодо правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з власником орендованого обладнання.

01.09.2011 року позивач уклав договір оренди обладнання № 01/09/11 між позивачем та ТОВ "Гора Україна" за умовами якого було передано в оренду укупорочна машина, паровакуумне обладнання та конденсатовідводчики.

Після цього між сторонами були укладені Додаткові угоди до договору оренди за умовами яких в оренду було додаткове обладнання.

Саме за оренду всього переданого в оренду обладнання позивачем була сплачена 16.05.2013 року орендна плата в розмірі 246 000 грн.

Додаткові угоди пред'являлися особі, яка здійснювала перевірку. Однак, в порушення принципів неупередженості та об'єктивності відповідачем додаткова угода була залишена поза увагою та в Акті перевірки необгрунтовано зазначено, що позивач здійснив попередню оплату орендної плати на 10 наступних років.

Оскільки оренда обладнання є витратами, які безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції наше підприємство правомірно включило суму ПДВ що містилася в податковій накладній виписаній на виконання договору оренди, до складу податкового кредиту. Не погоджуючись з правовою позицією позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до договору № 01/09/11 плата за оренду складає 4791,6 грн. на місяць, орендна плата за використання обладнання сплачується Орендарем щомісячно.

Станом на 01.05.2013р. відповідно бухгалтерського рахунку 631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками" значиться дебіторська заборгованість з ТОВ „Гора Україна" (не виробник) в сумі 334895 грн.

В травні 2013 здійснено передплату за оренду обладнання відповідно платіжного доручення № 261 від 16.05.2013р. в сумі 246000 грн., в т.ч. ПДВ 41000 грн.. відповідно договору оренди обладнання від 01.09.2011р. №01/09/11.

Позивач з цього приводу зазначив, що була не переплата, а часткова оплата за надані послуги з оренди обладнання, тому що вартість даних послуг складає 306 069,69 грн.

Відповідач зазначив, що здійснення операції з передплати за обладнання є економічно не доцільним, у зв'язку з тим, що станом на 31.05.2013р. позивач (виробник) має дебіторську заборгованість.

Враховуючи зазначене, при здійсненні платником ПДВ операцій з передачі майна в оперативний лізинг (оренду) об'єктом оподаткування ПДВ є вартість наданих послуг у межах договору лізингу (оренди), тобто сума лізингових (орендних) платежів підлягає оподаткуванню в загальновстановленому порядку за основною ставкою.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПКУ: датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

До перевірки не надавались акти виконання послуг з надання обладнання в оренду за квітень та травень 2012 та не надавались акти виконаних робіт за період з 01.06.2012р. по 31.05.2013р., позивач заперечив з цього приводу, та зазначив, що документи надавалися під час перевірки і до заперечень на акт перевірки. Однак за результатами розгляду заперечень до акту перевірки від 09.09.2013 №695/10/22-013 ці документи також не були враховані.

Відповідно даних оборотно-сальдової відомості бухгалтерського рахунку 631 „Розрахунки з постачальниками" Позивача (виробник) по якому станом на звітну дату рахується дебіторська заборгованість по розрахункам з ТОВ „Гора Україна" (не виробник), станом на 31.05.2013р. в сумі 580895 грн. відсутні нарахування орендної плати по Кт рахунку 631 „Розрахунки з постачальниками" за період з 01.06.2012р. по 31.05.2013р., про позивач не заперечив.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно п.198.6 ст.198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно вищенаведеного позивач в порушення п. 185.1 ст. 185 ПКУ безпідставно зависив суму податкового кредиту за травень 2013р. на суму ПДВ 41000 грн., в результаті включення до складу податкового кредиту суму ПДВ по податковій накладній яка виписана на здійснену передплату за оренду обладнання без фактичного підтвердження виконання послуг актами виконаних робіт.

Щодо не надання документів під час перевірки між позивачем (ТОВ "Гора-Україна") та ТОВ "Гора-Маркет" і між позивачем та ТОВ «Гора Україна» судом встановлено наступне.

Позивач не одноразово зазначав, що документи надавалися під час перевірки та до заперечень на акт перевірки.

В матеріалах справи міститься копія заперечень позивача на акт перевірки від 02.09.2013 вих.№212 зі штампом відповідача від 02.09.2013 вх.№879/10) який свідчить про прийняття заперечень. Однак в цих запереченнях не зазначено, що до них додаються додатки з відповідними документами.

Позивачем суду був наданий лист від 09.09.2013 вих. №218 в якому зазначено про надання додаткових документів, однак на даному листі відсутній штамп відповідача про прийняття наданих позивачем документів, тому суд критично ставиться до цього доказу, який може підтверджувати надання відповідачу відповідних документів.

Крім того, в листі відповідача від 09.09.2013 про результати розгляду заперечень до акту перевірки, зазначено про отримані від позивача заперечення лише від 02.09.2013 вих.№212, до яких як вже було зазначено вище додаткових документів позивачем не надавалося.

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПКУ у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно п.44.7 ст.44 ПКУ, визначено, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснила перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчених печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Враховуючи той факт, що доказів направлення документів позивачем надано не було, відповідно підстав враховувати надані позивачем документи на підтвердження господарських операцій у суду не має.

Щодо включення до складу податкового кредиту ПДВ по податковим накладним виписаним в минулі періоди

Відповідач не погоджуючись з діями позивача зазначив в акті перевірки, що податкова накладна, яка була виписана у звітному періоді має бути включена до складу податкового кредиту у цьому ж звітному місяці та відображена у податковій звітності. Податкова накладна, яка була отримана у періодах наступних за періодом в якому вона була виписана, включається до податкової декларації в тому періоді в якому вона була фактично отримана за наявності документального підтвердження її отримання в цьому періоді (поштові конверти, тощо).

В якості нормативного обґрунтування посилається на п.п. 14.1.181, п.198.6, 201.1. ПКУ. Суд не погоджуючись з правовою позицією відповідача з наступних підстав.

Згідно ч. 3 ст. 198 ПКУ передбачено, що «у разі якщо платник податків не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної».

Отримавши податкові накладні в минулі періоди ТОВ «Гора-Україна» не скористалося своїм правом на включення сум податку до податкового кредиту в тому податковому періоді, в якому податкова накладна була отримана.

Закон надає можливість платнику податків сформувати податковий кредит за рахунок податкових накладних отриманих в минулі періоди.

При цьому закон не пов'язує виникнення такого права у платника податків з будь-якими умовами, у тому числі з документальним підтвердженням отримання податкової накладної в цьому періоді, наявністю або відсутністю поштових конвертів, тощо.

Оскільки ТОВ «Гора-Україна» включило до складу податкового кредиту квітня - травня 2013 року суму ПДВ по податкових накладних , які були виписані в межах строку, встановленого ч. З ст. 198 ПКУ, тому таке включення є абсолютно правомірним.

Відповідно до п.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладені обставини суд приходить до висновку, що відповідач не довів суду обґрунтованість та законність висновків викладених в акті перевірки щодо не правомірного включення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ по податковим накладним виписаним в минулі періоди, тому саме в цій частині оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, внаслідок чого суд вважає позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розрахунок суми яка підлягає скасуванню по оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях від 12.09.2013 року:

№0000672201 форми "Р", яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 477787,00 грн.

- за основним платежем 318 585 грн. (145 211 грн. податкові накладні за квітень + 83 137 грн. податкові накладні за травень =228 348 грн. дана сума підлягає скасуванню)

- штрафні санкції 159293 грн. (72606 грн. Квітень+4 1568, 50 грн. травень = 114 174, 50 грн. підлягає скасуванню )

№0000662201 форми "В4", яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 183914,00 грн. (сума яка підлягає скасуванню158 697 грн. за квітень)

№0000652201 форми "В1", яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 95995,00 грн. та визначено штрафні санкції в розмірі 23999,00 грн., дане податкове повідомлення-рішення скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати частково податкові повідомлення-рішення Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 12.09.2013 року:

№0000672201 форми «Р» в частині нарахування основного платежу 228 348 грн. та штрафних санкцій 114 174, 50 грн.;

№0000662201 форми "В4", в частині нарахування 158 697 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОРА - Україна» судовий збір у розмірі 746 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова виготовлена в повному обсязі 05.11.2013.

Суддя О.В. Конишева