Постанова № 35172535, 08.11.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2013 року 810/5224/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Маджар О.М., за участю:

представника позивача - Кладікова М.П.,

представника відповідача - Харченка Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

27 вересня 2013 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство «Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів» (ПАТ «Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів», товариство) із позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (ДПІ, Інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 4 квітня 2013 року №0002062202, №0002032202 та від 24 липня 2013 року №0004502202, а також рішень Головного управління Міндоходів у Київській області №186/10/10-36-10-01-206/340 від 1 липня 2013 року та Міністерства доходів і зборів України №10916/6/99-93-10-01-15 від 12 вересня 2013 року.

Зазначали, що твердження податкового органу про нікчемність правочинів не відповідають дійсності і товарності операцій. Звертали увагу на наявність у підприємства усіх необхідних первинних документів, які супроводжують відповідні види господарських операцій та підтверджують факт придбання товарів, а також їх використання у господарській діяльності. Наголошували, що порушення податкового законодавства контрагентами позивача не може тягти за собою відповідальність останнього. Стосовно витрат на сушіння зерна, вказали, що вони не перевищували понаднормові технічні втрати і були здійснені у зв'язку із необхідністю доведення до стану, придатного для зберігання і продажу продукції.

Посилаючись на невідповідність висновків Акта перевірки реальним обставинам здійснення позивачем господарської діяльності, згідно з вимогами чинного законодавства, у тому числі Податкового кодексу України, в частині збільшення нарахування сум грошового зобов'язання із податку на додану вартість та податку на прибуток, зменшення розміру від'ємного значення із податку на додану вартість, просили визнати оскаржувані рішення протиправними та скасувати їх.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, зазначав, що виявлені у ході перевірки порушення належним чином відображені в Акті і є достатньою підставою для прийняття рішення про донарахування грошових зобов'язань. Вказав, у тому числі і в письмових заперечення, що договори позивача із товариствами «АФ «Аграрник», «Паритет-78», «Дакорм», «АГРОКОМБІНАТ «КАЛИТА» не спрямовані на реальне настання правових наслідків та є нікчемними; наголошував, що підприємством протиправно віднесено до витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, витрати по усушці кукурудзи понад встановлені норми.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши інші докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Як вбачається з Акта №340/222/00951758 від 11 квітня 2013 року, на підприємстві у період з 21 лютого 2013 року по 4 квітня 2013 року проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за той самий період.

За висновками цього Акта, на переконання посадових осіб ДПІ, ПАТ «Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів» порушено вимоги пп. 139.1.9, п. 139.1 статті 139, п. 140.3 ст. 140 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1460571,56 грн.; п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 846043,29 грн.; п.п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення податку на додану вартість у жовтні 2012 року на 483829 грн., в листопаді 2012 року на 134151,08 грн., в грудні 2012 року на 16750 грн.

Такі висновки податковим органом зроблені у зв'язку із не підтвердженням реального характеру операцій між позивачем та ТОВ «АФ «Аграрник», ТОВ «Паритет-78», ТОВ «Дакорм», СВАТ «АГРОКОМБІНАТ «КАЛИТА», визнання цих угод нікчемними; порушення порядку відображення витрат по сушці кукурудзи, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за операціями із підприємством «Сагро-Норд».

На підставі Акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 24 квітня 2013 року №0002032202 та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 634730 грн.; №0002062202 із визначенням грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 846043,29 грн. і штрафних санкцій у сумі 423021,65 грн.; а також податкове повідомлення-рішення №0002012202, яке за наслідками адміністративного оскарження було скасовано податковим органом та прийнято нове №0004502202 від 24 липня 2013 року із визначенням грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 1460572 грн. і штрафних санкцій у розмірі 231194 грн.

Згідно статутних документів, ПАТ «Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів» є юридичною особою, зареєстроване реєстраційною службою Броварського міськрійонного управління юстиції Київської області 14 червня 1994 року (т.1 а.с.16-17), перебуває на податковому обліку в Броварській ДПІ Київської області та має свідоцтво платника податку на додану вартість (т.1 а.с.19). Тобто є суб'єктом господарської діяльності.

Основними видами діяльності підприємства є: виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; вантажний автомобільний транспорт; складське господарство; постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (т.1 а.с.18).

Щодо відносин позивача із такими контрагентами як ТОВ «Дакорм», ТОВ «АФ «Аграрник», ТОВ «Паритет-78» (умови договорів із якими є тотожними).

В Акті перевірки зазначено, що під час проведення такої перевірки позивачем не було надано карантинне свідоцтво, протокол чи висновок експертизи про відсутність у товарі ГМО, свідоцтво про якість за договорами із перерахованими контрагентами, через що зроблено висновок про безтоварність операцій.

Разом із тим, судом встановлено наступне.

У березні 2011 року між ПАТ «Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів» та ТОВ «Дакорм» укладено договір поставки №15/03/11-0 від 15 березня 2011 року, за умовами якого постачальник (ТОВ «Дакорм») зобов'язується поставити м'ясокісткове борошно, кукурузно-фосфатний концентрат у власність покупця (ПАТ «Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів»), а покупець - прийняти предмет поставки та сплатити за нього грошову суму, передбачену договором. Разом із товаром постачальник передає покупцю видаткову накладну, податкову накладну, рахунок-фактуру, свідоцтво про якість, карантинне свідоцтво, ветеринарне свідоцтво, протокол чи висновок експертизи про відсутність у товарі ГМО (т.2 а.с.26-28).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано копії наступних документів:

- специфікації №1 від 15 березня 2011 року, №2 від 1 квітня 2011 року, №3 від 23 квітня 2011 року, №4 від 1 листопада 2011 року, №5 від 1 грудня 2011 року, №6 від 2 грудня 2011 року, №7 від 15 грудня 2011року, №8 від 16 грудня 2011 року (т.3 а.с.32-40);

- рахунок №5 від 11 січня 2012 року на суму 63481,60 грн. (т.2 а.с.34), видаткова накладна №5 від 11 січня 2012 року, податкова накладна №6 від 11 січня 2012 року на суму 63481,60 грн. (ПДВ 10580,27 грн., т.2 а.с.38), приймальний акт від 11 січня 2012 року (т.2 а.с.37), банківська виписка (т.2 а.с.35);

- рахунок №598 від 30 листопада 2011 року на суму 62908,80 грн. (т.2 а.с.39), видаткова накладна №806 від 30 листопада 2011 (т.2 а.с.41), податкова накладна №117 від 30 листопада 2011 року на суму 62908,80 грн. (ПДВ 10484,80 грн., т.2 а.с.43), приймальний акт від 30 листопада 2011 року (т.2 а.с.42), банківська виписка (т.2 а.с.40);

- рахунок №538 від 1 листопада 2011 року на суму 63478,40 грн. (т.2 а.с.44), видаткова накладна №706 від 1 листопада 2011 (т.2 а.с.46), податкова накладна №3 від 1 листопада 2011 року на суму 63478,40 грн. (ПДВ 10579,73 грн., т.2 а.с.48), приймальний акт від 1 листопада 2011 року (т.2 а.с.47), банківська виписка (т.2 а.с.45);

- рахунок №489 від 11 жовтня 2011 року на суму 63478,40 грн. (т.2 а.с.49), видаткова накладна №637 від 11 жовтня 2011 (т.2 а.с.51), податкова накладна №28 від 11 жовтня 2011 року на суму 63478,40 грн. (ПДВ 10579,73 грн., т.2 а.с.53), приймальний акт від 11 жовтня 2011 року (т.2 а.с.52), банківська виписка (т.2 а.с.50);

- рахунок №461 від 29 вересня 2011 року на суму 63737,60 грн. (т.2 а.с.54), видаткова накладна №591 від 29 вересня 2011 (т.2 а.с.57), податкова накладна №87 від 29 вересня 2011 року на суму 63737,60 грн. (ПДВ 10622,93 грн., т.2 а.с.59), приймальний акт від 29 вересня 2011 року (т.2 а.с.58), банківська виписка (т.2 а.с.55-56);

- рахунок №456 від 27 вересня 2011 року на суму 63545,60 грн. (т.2 а.с.60), видаткова накладна №585 від 27 вересня 2011 (т.2 а.с.62), податкова накладна №72 від 27 вересня 2011 року на суму 63545,60 грн. (ПДВ 10590,93 грн., т.2 а.с.64), приймальний акт від 27 вересня 2011 року (т.2 а.с.63), банківська виписка (т.2 а.с.61);

- рахунок №448 від 21 вересня 2011 року на суму 63673,60 грн. (т.2 а.с.65), видаткова накладна №571 від 21 вересня 2011 (т.2 а.с.67), податкова накладна №62 від 27 вересня 2011 року на суму 63673,60 грн. (ПДВ 10612,27 грн., т.2 а.с.69), приймальний акт від 21 вересня 2011 року (т.2 а.с.68), банківська виписка (т.2 а.с.66);

- рахунок №442 від 19 вересня 2011 року на суму 63801,60 грн. (т.2 а.с.70), видаткова накладна №557 від 19 вересня 2011 (т.2 а.с.72), податкова накладна №52 від 19 вересня 2011 року на суму 63801,60 грн. (ПДВ 10633,60 грн., т.2 а.с.74), приймальний акт від 19 вересня 2011 року (т.2 а.с.73), банківська виписка (т.2 а.с.71);

- рахунок №442 від 19 вересня 2011 року на суму 63801,60 грн. (т.2 а.с.70), видаткова накладна №557 від 19 вересня 2011 (т.2 а.с.72), податкова накладна №52 від 19 вересня 2011 року на суму 63801,60 грн. (ПДВ 10633,60 грн., т.2 а.с.74), приймальний акт від 19 вересня 2011 року (т.2 а.с.73), банківська виписка (т.2 а.с.71);

- рахунок №380 від 19 серпня 2011 року на суму 63321,60 грн. (т.2 а.с.75), видаткова накладна №473 від 19 серпня 2011 (т.2 а.с.81), податкова накладна №84 від 19 серпня 2011 року на суму 63321,60 грн. (ПДВ 10553,60 грн., т.2 а.с.84), приймальний акт від 19 серпня 2011 року (т.2 а.с.82);

- рахунок №379 від 19 серпня 2011 року на суму 64000 грн. (т.2 а.с.76), видаткова накладна №472 від 19 серпня 2011 (т.2 а.с.79), податкова накладна №56 від 19 серпня 2011 року на суму 64000 грн. (ПДВ 10666,67 грн., т.2 а.с.84), приймальний акт від 19 серпня 2011 року (т.2 а.с.80), банківська виписка (т.2 а.с.77-78);

- рахунок №379 від 19 серпня 2011 року на суму 64000 грн. (т.2 а.с.76), видаткова накладна №472 від 19 серпня 2011 (т.2 а.с.79), податкова накладна №56 від 19 серпня 2011 року на суму 64000 грн. (ПДВ 10666,67 грн., т.2 а.с.84), приймальний акт від 19 серпня 2011 року (т.2 а.с.80), банківська виписка (т.2 а.с.77-78);

- рахунок №350 від 5 серпня 2011 року на суму 23449,60 грн. (т.2 а.с.85), видаткова накладна №433 від 5 серпня 2011 (т.2 а.с.87), податкова накладна №15 від 5 серпня 2011 року на суму 23449,60 грн. (ПДВ 3908,27 грн., т.2 а.с.89), приймальний акт від 5 серпня 2011 року (т.2 а.с.88), банківська виписка (т.2 а.с.86);

- рахунок №348 від 4 серпня 2011 року на суму 7968 грн. (т.2 а.с.90), видаткова накладна №425 від 4 серпня 2011 (т.2 а.с.91), податкова накладна №10 від 4 серпня 2011 року на суму 7968 грн. (ПДВ 1328 грн., т.2 а.с.93), приймальний акт від 4 серпня 2011 року (т.2 а.с.92);

- рахунок №347 від 3 серпня 2011 року на суму 9766,40 грн. (т.2 а.с.94), видаткова накладна №418 від 3 серпня 2011 (т.2 а.с.95), податкова накладна №5 від 3 серпня 2011 року на суму 9766,40 грн. (ПДВ 1627,73 грн., т.2 а.с.97), приймальний акт від 3 серпня 2011 року (т.2 а.с.96);

- рахунок №339 від 1 серпня 2011 року на суму 7516,80 грн. (т.2 а.с.98), видаткова накладна №406 від 1 серпня 2011 (т.2 а.с.100), податкова накладна №2 від 1 серпня 2011 року на суму 7516,80 грн. (ПДВ 1252,80 грн., т.2 а.с.102), приймальний акт від 1 серпня 2011 року (т.2 а.с.101), банківська виписка (т.2 а.с.99);

- рахунок №338 від 29 липня 2011 року на суму 15036,80 грн. (т.2 а.с.103), видаткова накладна №405 від 29 липня 2011 (т.2 а.с.104), податкова накладна №72 від 29 липня 2011 року на суму 15036,80 грн. (ПДВ 2506,13 грн., т.2 а.с.106), приймальний акт від 29 липня 2011 року (т.2 а.с.105);

- рахунок №317 від 21 липня 2011 року на суму 57161,31 грн. (т.2 а.с.107), видаткова накладна №391 від 21 липня 2011 (т.2 а.с.109), податкова накладна №48 від 21 липня 2011 року на суму 57161,31 грн. (ПДВ 9526,89 грн., т.2 а.с.111), приймальний акт від 21 липня 2011 року (т.2 а.с.110), банківська виписка (т.2 а.с.108);

- рахунок №295 від 8 липня 2011 року на суму 7106 грн. (т.2 а.с.112), видаткова накладна №360 від 8 липня 2011 (т.2 а.с.114), податкова накладна №19 від 8 липня 2011 року на суму 7106 грн. (ПДВ 1184,33 грн., т.2 а.с.116), приймальний акт від 8 липня 2011 року (т.2 а.с.115), банківська виписка (т.2 а.с.113).

На підтвердження транспортування товару подано засвідчені копії товарно-транспортних накладних (т.3 а.с.41, 44, 47, 51, 54, 57, 61, 64, 66, 68).

Також позивачем надано ветеринарні свідоцтва та посвідчення якості (т.2 а.с.120-138); платіжні доручення по розрахунку із таким контрагентом (т.2 а.с.139-144); реєстри накладних на прийняту сировину з визначенням якості за середньодобовим зразком форми №3ХС-3А (т.3 а.с.40, 43, 46, 49, 50, 53, 56, 59, 62, 65,67); акти приймання-передачі товару (т.3 а.с.42, 45, 48, 52, 55, 58, 60, 63, 69).

Щодо відображення таких операцій у бухгалтерському обліку, товариством подано картку рахунку 631 за період із 1 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року (т.2 а.с.29-33).

У ході судового розгляду встановлено, що у липні 2011 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «Паритет-78» укладено договір поставки №30/06/11-1 від 30 червня 2011 року.

Відповідно до умов цього договору постачальник (ТОВ «Паритет-78») зобов'язується поставити товар (пшениця, кукурудза, ячмінь, овес, висівки пшениці, шрот соєвий, шрот соняшниковий, макуха соєва, макуха соняшникова) у власність покупця (ПАТ «Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів»), а покупець - прийняти його та оплатити. Разом із товаром постачальник передає покупцю наступні документи: товарно-транспортну накладну, видаткову накладну, податкову накладну, рахунок-фактуру, свідоцтво про якість, карантинне свідоцтво, ветеринарне свідоцтво, протокол чи висновок експертизи про відсутність в товарі ГМО (т.2 а.с1-5). Найменування поставленого товару зазначено у додатку 1 до договору (т.2 а.с.6).

На підтвердження отримання товару, позивачем надано копії таких документів:

- рахунок-фактура №П-00000032 від 7 липня 2011 року на суму 181260 грн. (т.2 а.с.8), видаткова накладна №П-00000033 від 7 липня 2011 року (т.2 а.с.12), товарно-транспортна накладна №596187 (т.2 а.с.13), свідоцтво якості товару (т.2 а.с.15), податкова накладна №47 від 7 липня 2011 року на суму181260 (ПДВ 30210 грн., т.2 а.с.14), банківська виписка (т.2 а.с.9-11);

- рахунок-фактура №П-00000057 від 12 липня 2011 року на суму 153360 грн. (т.2 а.с.16), видаткова накладна №П-00000058 від 12 липня 2011 року (т.2 а.с.21), товарно-транспортна накладна (т.2 а.с.22), свідоцтво якості товару (т.2 а.с.25), ветеринарне свідоцтво (т.2 а.с.24), податкова накладна №58 від 12 липня 2011 року на суму 153360 (ПДВ 25560 грн., т.2 а.с.23), банківська виписка (т.2 а.с.18-20).

Крім того, на засвідчення відображення у бухгалтерському обліку цього договору надано картку рахунку 631 за 2 півріччя 2011 року (т.2 а.с.70).

Також позивачем подано реєстри накладних на прийняту сировину з визначенням якості за середньодобовим зразком форми №3ХС-3А (т.3 ак.с.70-73).

11 серпня 2011 року позивачем укладено аналогічний договір поставки із ТОВ «АФ «Аграрник» №11/08/11-1, за умовами якого постачальник (ТОВ «АФ «Аграрник») зобов'язується поставити в обумовлений термін предмет товар, а покупець - прийняти його та сплатити грошову суму, передбачену умовами договору (т.2 а.с145-149). Найменування поставленого товару зазначається у додатку 1 до вказаного договору (т.2 а.с.6).

На підтвердження виконання цього договору позивачем надано засвідчені копії наступних документів:

- рахунок-фактура №060 від 12 серпня 2011 року на суму 102029 грн. (т.2 а.с.152), видаткова накладна №060 від 12 серпня 2011 року (т.2 а.с.155), товарно-транспортна накладна №318030 №318031(т.2 а.с.156-157), свідоцтво якості зерна №68 (т.2 а.с.156), податкова накладна №60 від 12 серпня 2011 року на суму 102029 грн. (ПДВ 17004,87 грн., т.2 а.с.158), банківська виписка (т.2 а.с.153-154);

- рахунок-фактура №066 від 16 серпня 2011 року на суму 143743,60 грн. (т.2 а.с.159), видаткова накладна №066 від 16 серпня 2011 року (т.2 а.с.162), товарно-транспортна накладна №318032, №318033, №318034 (т.2 а.с.164, 166-167), свідоцтво якості зерна (т.2 а.с.165), податкова накладна №66 від 16 серпня 2011 року на суму 143743,60 грн. (ПДВ 23957,27 грн., т.2 а.с.163), банківська виписка (т.2 а.с.160-161);

- рахунок-фактура №069 від 19 серпня 2011 року на суму 54090,40 грн. (т.2 а.с.168), видаткова накладна №069 від 19 серпня 2011 року (т.2 а.с.170), товарно-транспортна накладна №350829 (т.2 а.с.172), свідоцтво якості зерна №87 (т.2 а.с.171а), податкова накладна №69 від 19 серпня 2011 року на суму 54090,40 грн. (ПДВ 9015,07 грн., т.2 а.с.171), банківська виписка (т.2 а.с.169);

- рахунок-фактура №090 від 1 вересня 2011 року на суму 101552,70 грн. (т.2 а.с.173), видаткова накладна №090 від 1 вересня 2011 року (т.2 а.с.177), товарно-транспортна накладна №350981, №350980 (т.2 а.с.179-180), свідоцтво якості зерна №113 (т.2 а.с.178), податкова накладна №90 від 1 вересня 2011 року на суму 101552,70 грн. (ПДВ 16925,45 грн., т.2 а.с.181), банківська виписка (т.2 а.с.174-176).

Крім того, позивачем подано картку рахунку 631 за 2 півріччя 2011 року (т.2 а.с.150-151) та реєстри накладних на прийняту сировину з визначенням якості за середньодобовим зразком форми №3ХС-3А (т.3 а.с.74-77).

Стосовно відносин ПАТ «Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів» із Сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством «АГРОКОМБІНАТ «КАЛИТА», судом встановлено таке.

Так, між позивачем та СВАТ «АГРОКОМБІНАТ «КАЛИТА» у 4 кварталі 2012 року укладено усний договір поставки насіння кукурудзи на суму 1183604 грн.

У Акті перевірки та у судовому засіданні представником податкового органу вказано, що такий правочин є нікчемним, так як у позивача відсутні товарно-транспортні накладні, сертифікат відповідності, ветеринарне свідоцтво тощо.

Представник позивача пояснив, що дійсно товарно-транспортні накладні не оформлювались, оскільки ПАТ «Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів» та СВАТ «АГРОКОМБІНАТ «КАЛИТА» територіально розташовані поруч та мають спільну межу, на підтвердження чого надав витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно СВАТ «АГРОКОМБІНАТ «КАЛИТА» (т.3 а.с.181), кадастровий план ділянки, на якій розташований СВАТ «АГРОКОМБІНАТ «КАЛИТА» (т. а.с.182-183), кадастровий план земельної ділянки під завод для виготовлення комбікормів і преміксів (т.3 а.с.184), наказ Фонду держмайна України від 23 березня 2000 року «Про перетворення радгоспу-комбінату «Калитянський» у сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство» (т.3 а.с.172-173) із актом передачі нерухомого майна у власність (т.3 а.с.174-180).

Із наданих позивачем документів убачається, що ПАТ «Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів» фактично знаходиться на території, суміжній із СВАТ «АГРОКОМБІНАТ «КАЛИТА».

Крім того, представник ПАТ «Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів» зазначив, що придбана у вказаного контрагента кукурудза і пшениця до оформлення операції купівлі-продажу перебували на зберіганні у позивача.

На підтвердження цього було надано засвідчену копію договору складського зберігання від 3 жовтня 2011 року №03/10/11-10, за умовами якого поклажодавець (СВАТ «АГРОКОМБІНАТ «КАЛИТА») передає зерно на зерновий склад, який зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання та у разі необхідності провести його доробку (сушіння, очищення, вентилювання, знезараження, лабораторні аналізи тощо) і в установлений строк повернути його поклажодавцеві, а поклажодавець - оплатити збереження зерна та послуги щодо його доробки (т.3 а.с.79-82). Також надано акт приймання передачі пшениці за цим договором (т.3 а.с.84), товарно-транспортні накладні на засвідчення перевезення пшениці (т.3 а.с.85-87), акт приймання передачі кукурудзи (т.3 а.с.88) та товарно-транспортні накладні, що підтверджують факт транспортування кукурудзи на територію позивача (т.3 а.с.89-133).

Приймання-передача за договором поставки пшениці й кукурудзи у 2012 році, які вже знаходились на зберіганні у позивача на підставі договору складського зберігання, супроводжувалося наступними документами: видаткова накладна №КА-0002445 від 30 грудня 2011 року на суму 1183604 грн. (т.2 а.с.218), звіт про рух хлібопродуктів і тари на елеваторах і складах №1 від 30 грудня 2012 року (т.2 а.с.219), відомості зважування на автоматичних вагах від 30 грудня 2011 року (т.2 а.с.220-221), картки аналізу зерна від 30 грудня 2011 року (т.2 а.с.222-223).

11 липня 2011 року між позивачем та СВАТ «АГРОКОМБІНАТ «КАЛИТА» укладено договір №01/07/11 щодо надання послуг по обслуговуванню інженерних комунікацій (т.2 а.с.182).

На підтвердження виконання умов цього договору позивачем надано засвідчені копії наступних документів:

- рахунок-фактура №КА-000004 від 31 січня 2012 року на суму 102719,59 грн. (т.3 а.с.146), акт №КА-0000004 здачі-приймання робіт (надання послуг по обслуговуванню інженерних комунікацій) на суму 102719,59 грн. (т.2 а.с.185), податкова накладна №10 від 31 жовтня 2012 року на суму 102719,59 грн. (ПДВ 17119,93 грн., т.2 а.с.186);

- рахунок-фактура №КА-0000041 від 29 лютого 2012 року на суму 107109,73 грн. (т.3 а.с.147), акт №КА-0000041 здачі-приймання робіт (надання послуг по обслуговуванню інженерних комунікацій) на суму 107109,73 грн. (т.2 а.с.187), податкова накладна №12 від 29 лютого 2012 року на суму 107109,73 грн. (ПДВ 17851,62 грн., т.2 а.с.188);

- рахунок-фактура №КА-0000086 від 31 березня 2012 року на суму 86190,89 грн. (т.3 а.с.148), акт №КА-0000086 здачі-приймання робіт (надання послуг по обслуговуванню інженерних комунікацій) на суму 86190,89 грн. (т.2 а.с.189), податкова накладна №15 від 31 березня 2012 року на суму 86190,89 грн. (ПДВ 14365,15 грн., т.2 а.с.190);

- рахунок-фактура №КА-00000136 від 30 квітня 2012 року на суму 33384,93 грн. (т.3 а.с.149), акт №КА-0000136 здачі-приймання робіт (надання послуг по обслуговуванню інженерних комунікацій) на суму 33384,93 грн. (т.2 а.с.191), податкова накладна №21 від 30 квітня 2012 року на суму 33384,93 грн. (ПДВ 5564,16 грн., т.2 а.с.192);

- рахунок-фактура №КА-00000187 від 31 травня 2012 року на суму 6584,21 грн. (т.3 а.с.150), акт №КА-0000187 здачі-приймання робіт (надання послуг по обслуговуванню інженерних комунікацій) на суму 6584,21 грн. (т.2 а.с.193), податкова накладна №27 від 31 травня 2012 року на суму 6584,21 грн. (ПДВ 1097,37 грн., т.2 а.с.194);

- рахунок-фактура №КА-00000229 від 30 червня 2012 року на суму 4402,41 грн. (т.3 а.с.151), акт №КА-0000229 здачі-приймання робіт (надання послуг по обслуговуванню інженерних комунікацій) на суму 4402,41 грн. (т.2 а.с.195), податкова накладна №58 від 30 червня 2012 року на суму 4402,41 грн. (ПДВ 733,74 грн., т.2 а.с.196);

- рахунок-фактура №КА-00000269 від 31 липня 2012 року на суму 3837,24 грн. (т.3 а.с.152), акт №КА-0000269 здачі-приймання робіт (надання послуг по обслуговуванню інженерних комунікацій) на суму 3837,24 грн. (т.2 а.с.197), податкова накладна №34 від 31 липня 2012 року на суму 3837,24 грн. (ПДВ 639,54 грн., т.2 а.с.198);

- рахунок-фактура №КА-00000312 від 31 серпня 2012 року на суму 3837,24 грн. (т.3 а.с.153), акт №КА-0000312 здачі-приймання робіт (надання послуг по обслуговуванню інженерних комунікацій) на суму 3837,24 грн. (т.2 а.с.199), податкова накладна №63 від 31 липня 2012 року на суму 3837,24 грн. (ПДВ 639,54 грн., т.2 а.с.200);

- рахунок-фактура №КА-00000353 від 30 вересня 2012 року на суму 5874,68 грн. (т.3 а.с.154), акт №КА-0000353 здачі-приймання робіт (надання послуг по обслуговуванню інженерних комунікацій) на суму 5874,68 грн. (т.2 а.с.201), податкова накладна №50 від 30 вересня 2012 року на суму 5874,68 грн. (ПДВ 979,11 грн., т.2 а.с.202);

- рахунок-фактура №КА-00000399 від 31 жовтня 2012 року на суму 32898,64 грн. (т.3 а.с.155), акт №КА-0000399 здачі-приймання робіт (надання послуг по обслуговуванню інженерних комунікацій) на суму 32898,64 грн. (т.2 а.с.203), податкова накладна №47 від 31 жовтня 2012 року на суму 32898,64 грн. (ПДВ 5483,11 грн., т.2 а.с.204);

- рахунок-фактура №КА-00000439 від 30 листопада 2012 року на суму 82254,30 грн. (т.3 а.с.156), акт №КА-0000439 здачі-приймання робіт (надання послуг по обслуговуванню інженерних комунікацій) на суму 82254,30 грн. (т.2 а.с.205), податкова накладна №44 від 30 листопада 2012 року на суму 82254,30 грн. (ПДВ 13709,05 грн., т.2 а.с.206);

- рахунок-фактура №КА-00000477 від 31 грудня 2012 року на суму 100505,05 грн. (т.3 а.с.157), Акт №КА-0000477 здачі-приймання робіт (надання послуг по обслуговуванню інженерних комунікацій) на суму 100505,05 грн. (т.2 а.с.207), податкова накладна №40 від 31 грудня 2012 року на суму 100505,05 грн. (ПДВ 16750,84 грн., т.2 а.с.208).

Позивачем, до того ж, надано складені його контрагентом калькуляції собівартості послуг по обслуговуванню інженерних комунікацій, на підставі яких і виставлялись рахунки (т.3 а.с.134-145).

На підтвердження проведення розрахунків із СВАТ «АГРОКОМБІНАТ «КАЛИТА» по вказаному договору позивачем подано платіжні доручення №6237 від 27 лютого 2012 року на суму 86313,09 грн., №6251 від 28 лютого 2012 року на суму 35775,80 грн., №6517 від 22 березня 2012 року на суму 172864,28 грн., №6970 від 11 травня 2012 року на суму 62499,64 грн., №7219 від 30 травня 2012 року на суму 57076,18 грн., №7562 від 27 червня 2012 року на суму 6584,21 грн., №8183 від 8 серпня 2012 року на суму 4402,41 грн., №9127 від 18 жовтня 2012 року на суму 3342,30 грн., №9375 від 8 листопада 2012 року на суму 6369,62 грн. (т.2 а.с.209-217).

У Акті перевірки, як підстава визнання вказаного вище договору недійсним, вказано відсутність у контрагента позивача дозволу на проведення обслуговування інженерних комунікацій, без конкретизації того, який саме дозвіл повинен бути у наявності для надання відповідних послуг. У судовому засіданні представник відповідача ототожнив такий дозвіл із видом діяльності за КВЕД. У свою чергу представник позивача пояснив, що у довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України обсяг місця для зазначення видів діяльності є обмеженим, і у разі великої кількості таких видів, перерахунок їх усіх є неможливим.

Разом із тим, посилання на Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» - залишені без обґрунтування; а відсутність у довідці ЄДРПОУ такого виду діяльності як надання послуг із обслуговування інженерних комунікацій, сама по собі, не може бути підставою для визнання договору нікчемним.

Враховуючи викладене та надані товариством документи, суд вважає висновки податкового органу про безтоварність та нікчемність господарських операцій позивача із ТОВ «АФ «Аграрник», ТОВ «Паритет-78», ТОВ «Дакорм», СВАТ «АГРОКОМБІНАТ «КАЛИТА» передчасними та помилковими.

Щодо відносин із позивача із Приватним підприємством «Сагро-Норд».

У жовтні 2011 року та у вересні 2012 року між позивачем та Приватним підприємством «Сагро-Норд» укладено договори поставки за якими, постачальник (ПП «Сагро-Норд») зобов'язується поставити в обумовлений договорами термін сільськогосподарську продукцію - кукурудзу, у власність покупця (ПАТ «Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів»), а покупець - прийняти предмет поставки та сплатити за нього грошову суму, передбачену умовами договорів від 14 вересня 2012 року №14/09/12-1 (т.1 а.с.114-117) та №01/10/11-10 від 1 жовтня 2011 року (т.1 а.с.108-111).

Позивачем надано розпорядження на очищення, сушіння зерна, насіння масляних культур і трав форми №34 (т.1 а.с.121, 124, 127, 130, 133, 136, 139, 142, 145,148, 151), а також карти аналізу зерна форми №47 до доробки та після доробки (т.1 а.с.122-123, 125-126, 128-129, 131-132, 134-135, 137-138, 140-141, 143-144, 146-147, 149-150), копії журналу реєстрації зерна на автовагах (т.1 а.с.152-314).

У ході перевірки Інспекцією встановлено, що кукурудза у підприємства «Сагро-Норд» була придбана безпосередньо із поля, її показники якості не відповідають ДСТУ. Вказано, що позивачем протиправно віднесено до витрат, які обчислюються при визначенні об'єкта оподаткування, витрати по її сушці, оскільки вони не є витратами у межах природного убутку або ж технічних (виробничих) витрат; а до витрат не включається сума фактичних витрат товарів, крім втрат у межах норм природного убутку.

Представник позивача пояснив, що вказана кукурудза придбавалась по ціні суттєво меншій за середню, однак за результатами лабораторного аналізу було встановлено значне перевищення норм частки вологи, при допустимому рівні 15%, та потреба в доведенні до державних стандартів з метою можливості подальшого зберігання. Наголошував, що податковим органом застосовану не ту норму Податкового кодексу, яка підлягає застосуванню у цьому випадку.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на дійсності й реальності угод, стверджував правомірне врахування витрат по сушці кукурудзи при розрахунку податку на прибуток.

Надаючи правову оцінку відносинам позивача із ТОВ «АФ «Аграрник», ТОВ «Паритет-78», ТОВ «Дакорм», СВАТ «АГРОКОМБІНАТ «КАЛИТА», суд констатує, що за визначенням пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість передбачено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За нормами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У силу положень статей 185, 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 цього ж Кодексу).

Платники податку на прибуток, об'єкт, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються розділом 3 Податкового кодексу України.

За правилами статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно зі статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

За визначенням підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати у розумінні цього кодексу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником).

До складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

За нормами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З метою встановлення факту здійснення господарських операцій судом з'ясовувалися такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарських операцій; наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників таких операцій; зв'язок між придбанням товарів, понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку.

Суд звертає увагу, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення податкового законодавства є персоніфікованими. Визначення податкових зобов'язань платнику податків не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових обов'язків його контрагентами.

Крім того, податковий кредит та валові витрати вважаються сформованими правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на такі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Суд наголошує, що визнання правочину нікчемним (недійсним) має наслідком застосування негативних наслідків за цивільним законодавством, а не донарахування податкових зобов'язань.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції та навпаки.

За приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій визначено первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та підтверджують їх здійснення.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту та бюджетного відшкодування, необхідні первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Також суд звертає увагу, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Суд враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

З'ясовано, що ПАТ «Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів», з метою запобігання укладенню правочину із недобросовісними суб'єктами господарювання, учинило низку дій щодо перевірки правосуб'єктності та добросовісності контрагентів, а саме: одержали копії свідоцтв про реєстрацію платниками податку на додану вартість, довідок про взяття на облік платниками податку, перевірили наявність державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців товариств «Паритет-78» (т.2 а.с.240-243), «Дакорм» (т.2 а.с.237-239), «АГРОКОМБІНАТ «КАЛИТА» (т.2 а.с.243-245).

Під час розгляду справи суду були надані належно оформлені податкові накладні, первинні документи, які підтверджують реальність договорів між ПАТ «Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів» та «АФ «Аграрник», «Паритет-78», «Дакорм», «АГРОКОМБІНАТ «КАЛИТА», такі операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку, встановлено їх безпосередній зв'язок із господарською діяльністю позивача; докази ж наявності обставин, які позбавляли б підприємство права на формування податкового кредиту та валових витрат - податковим органом не надані.

Щодо операцій із Приватним підприємством «Сагро-Норд», то за правилами пункту 140.3 статті 140 Податкового кодексу України до витрат не включається сума фактичних втрат товарів, крім втрат у межах норм природного убутку чи технічних (виробничих) втрат та витрат із розбалансування природного газу в газорозподільних мережах, що не перевищують розмір, визначений Кабінетом Міністрів України або іншим органом, визначеним законодавством України.

Разом із тим, за приписами пункту 138.6 статті 138 цього ж кодексу собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

За нормами пункту 2.4 Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Мінагрополітики від 13.10.2008 N661, кожна партія зерна (крім упакованої у мішки стандартною масою), що надійшла на підприємство, приймається матеріально відповідальною особою за масою, встановленою на повірених вагах у присутності особи, що доставила зерно, та за якістю, визначеною виробничою технологічною лабораторією підприємства (ВТЛ) чи представником Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі.

Для розміщення зерна за кожною автомобільною партією ВТЛ проводить визначення органолептичних показників, зараженості, стану по вологості (експрес-методом) та засміченості, а також показників, що визначають клас зерна. Стан по вологості та засміченості визначається відповідно до додатка 1 до «Инструкции по хранению зерна, маслосемян, муки и крупы», затвердженої наказом Міністерства хлібопродуктів СРСР від 24.06.88 N185 (пункт 2.21 вказаної Інструкції). Зокрема, допустима норма вологості становить не більше 15 відсотків.

За змістом пункту 3.6 Інструкції (наказ N661) убуток маси зерна від зниження вологості при сушінні умовно списується з наявності загальної партії зерна, а також кожного окремого поклажодавця за складською та оперативною звітностями за актом на доробку і сушіння зерна форми N 34.

Отже, понесені позивачем витрати по сушці кукурудзи були необхідними та обов'язковими.

При виборі правової норми, яка підлягає застосуванню у випадку, що розглядається, суд бере до уваги положення підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, яким встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Тому і приходить до висновку про необхідність застосування статті про склад витрат та порядок їх визнання, а саме - пункту 138.6 статті 138 Податкового кодексу України, і, як наслідок чого, - задоволення позовних вимог у цій частині.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень Головного управління Міндоходів у Київській області та Міністерства доходів і зборів України за наслідками розгляду скарг платника податку в адміністративному порядку, суд резюмує відсутність підстав для їх задоволення з таких підстав.

По-перше, позовні вимоги пред'явлені до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції, а рішення прийняті Головним управлінням Міндоходів у Київській області та Міндоходів і зборів України, тобто Броварська ДПІ не є належним відповідачем за такими вимогами.

По-друге, суд зазначає, що розгляд скарг є одним з елементів процедури прийняття податковим органом рішення за результатами перевірки, а у випадку судового оскарження вже прийнятих податкових повідомлень-рішень - обов'язковою умовою перевірки таких рішень суб'єкта владних повноважень на предмет, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, вимоги про оспорювання висновків посадових осіб податкового органу про нікчемність (недійсність) правочинів, порушення положень податкового законодавства, самостійного окремого правового значення не мають, а можуть оцінюватися лише як докази протиправності прийняття юридично значимих для платника податку рішень, тобто під час розгляду адміністративної справи про оскарження відповідних податкових повідомлень-рішень.

Тому суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову у цій частині.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

На підставі викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: щодо визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Як встановлює частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 2294 грн. згідно платіжного доручення №13441 від 26 вересня 2013 року, доказів понесення інших судових витрат не надано. Оскільки частина вимог, у якій позов підлягає задоволенню, охоплює собою сплачений судовий збір, то витрати щодо його сплати підлягають присудженню на користь позивача у повному розмірі.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 24 квітня 2013 року №0002032202.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 24 квітня 2013 року №0002062202.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 24 липня 2013 року №0004502202.

Стягнути із Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів» судовий збір у сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. згідно платіжного доручення №13441 від 26 вересня 2013 року.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 13 листопада 2013 р.