Вирок № 35172421, 05.10.2012, Кагарлицький районний суд Київської області

Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 1-138/2012

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.10.2012м.Кагарлки Київської області Кагарлицький районний суд Київської області у складі:

головуючого судді: Закаблук О.В.

при секретарі Галабурда В.О.

з участю прокурора Калайда Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлику справу за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, офіційно не одруженого, проживаючого в цивільному шлюбі, маючого малолітнього сина ОСОБА_2, офіційно не працюючого, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше неодноразово судимого:

- 26.03.1992 року Кагарлицьким районним судом Київської області за ст. 206 ч. 2 КК України до 1 року виправних робіт по місцю роботи з відрахуванням 15% заробітку;

- 18.01.1993 року Кагарлицьким районним судом Київської області за ст. 140 ч. З КК України до 3 років позбавлення волі;

- 24.06.1997 року Кагарлицьким районним судом Київської області за ст. 81 ч. 4 КК України до 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна та з відстрочкою покарання вироку на підставі ст. 46-1 КК України на 1 рік 6 місяців;

- 29.07.2002 року Кагарлицьким районним судом Київської області за ст. 185 ч. З КК України до 3 років позбавлення волі;

- 18.08.2011 року Кагарлицьким районним судом Київської області за ст. 185 ч. 2 КК України до двох років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільненим від відбування покарання з випробувальним іспитовим строком на 2 роки, в скоєнні ним злочину, який передбачено ч. 2 ст. 186 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Підсудний ОСОБА_1 27.06.2012 року, близько 16 год. 00 хв., вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, тобто - злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України.

Злочинні дії вчинені ОСОБА_1 за наступних обставин:

ОСОБА_1 будучи раніше неодноразово засудженим, останній раз 18.08.2011 року Кагарлицьким районним судом Київської області за ст. 185 ч. 2 КК України до двох років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільненим від відбування покарання з випробувальним іспитовим строком на 2 роки, на шлях виправлення не став і маючи не зняту та не погашену в порядку ст. 89 КК України судимість, вчинив новий умисний злочин.

Так, 27 червня 2012 року, близько 16 год., ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп»ягніння, прийшовши на територію Стайківського лісництва ДП «Ржищівське лісове господарство», яка розташована по вул. 40-річчя Жовтня в с. Стайки, Кагарлицького р-ну, з метою придбати дизельне паливо на прохання ОСОБА_3, від якого він отримав кошти в сумі 100 грн.

Звернувшись з проханням надати 10 л. дизельного палива до лісоруба Стайківського лісництва ОСОБА_4, та отримавши відмову від останнього, ОСОБА_1 вирішив самостійно знайти дизельне паливо у зв»язку з чим, через відчинені ворота зайшов до приміщення гаража, розташованого на вищеназваній території, де і виявив каністру, ємкістю 20 л., з резервним дизельним паливом.

В цей час у ОСОБА_1 виник умисел на відкрите викрадення чужого майна, а саме дизельного палива.

Після чого, ОСОБА_1, реалізовуючи свій злочинний намір, повторно, в присутності ОСОБА_4, не реагуючи на його заборони та зауваження, відкрито викрав 10 л. дизельного палива вартістю 8 грн. 50 коп. за 1 л., яке належало ДП «Ржищівське лісове господарство», шляхом його переливання в каністру ємкістю 10 л., яку він заздалегідь взяв у ОСОБА_3 Після чого, з викраденим з місця події зник та розпорядився ним на власний розсуд, завдавши своїми злочинними діями ДП «Ржищівське лісове господарство» матеріальних збитків на загальну суму 85 грн.

Дії підсудного ОСОБА_1 органами досудового слідства кваліфіковано за ч. 2 ст. 186 КК України як умисні, протиправні дії, які виразилися у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчинений повторно.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину в скоєнні злочину, який передбачено ч. 2 ст. 186 КК України визнав частково та показав, що 27.06.2012 року, близько 16 год., він рухався по вул. Шевченка в с. Стайки, Кагарлицького р-ну. В цей час він побачив автомобіль червоного кольору з фургоном, поблизу якого знаходився невідомий йому чоловік, як потім він дізнався це був ОСОБА_3, який був з каністрою та звернувся до нього з проханням допомогти йому придбати 10 л. «солярки». До цього, він випив близько 400 гр. горілки, тому перебував в стані алкогольного сп»яніння. ОСОБА_3 сказав, що віддячить, якщо він йому допоможе. Він сказав, щоб він давав йому гроші та каністру. В свою чергу даний чоловік дав йому гроші в сумі 100 грн. однією купюрою та пластикову каністру салатового кольору ємкістю 10 л.

Пройшовши по найближчих дворах йому не вдалося знайти «солярки», тому він зайшов до господарства ОСОБА_5, який хворий та має пухлину на горлі.

В останнього також не виявилося дизельного пального, тому він вирішив піти до Стайківського лісництва, при цьому він запитав у ОСОБА_5 чи зможе він пройти через його город, на що останній повідомив, що так. Він вийшов з тильної сторони двору та через городи пішов до лісництва. При цьому він ОСОБА_3 не повідомив про те, куди він пішов.

Коли він йшов, то вступив в яму та впав, при цьому випустивши з рук каністру. Саме в цей час до нього і підійшов ОСОБА_3 та почав вимагати, щоб він йому повернув гроші. Можливо він подумав, що він мав намір від нього втекти і заволодіти його грошима, але у нього такого наміру не було і він йому пояснив, що йде в лісництво, щоб придбати йому «солярки».

Після чого, він разом із ОСОБА_3 пішов до Стайківського лісництва, де поблизу гаража знаходився невідомий йому молодий хлопець, якому він повідомив, що потрібно 10 л. «солярки», на що останній сказав йому, що дати солярку не може, так як він простий робочий і без керівництва він не може цього зробити. На що він йому повідомив, що він добре знає ОСОБА_6 і сам з ним розрахується за «солярку», при цьому він сказав даному молодому чоловікові, що він «Вова Комар». Після цього, він взяв каністру в ОСОБА_3 та зайшов в гараж, двері якого були відчинені. Там, виявивши металеву каністру з дизельним паливом він почав наливати його в каністру, яку взяв у невідомого чоловіка, але так як він знаходився в стані алкогольного сп»яніння, а горловина каністри була вузькою, то наливаючи «солярку» почав її розливати на підлогу. Тому в цей час до нього підійшов ОСОБА_3 та продовжив наливати пальне сам, а він в цей час вийшов на вулицю та почав розмовляти з молодим хлопцем, пояснюючи йому, щоб він не хвилювався, що він знає ОСОБА_6 і з ним розрахується. Він пропонував даному молодому хлопцеві гроші за «солярку», але при цьому він йому купюру грошей не показував лише говорив про оплату усно.

Даний хлопець відмовлявся брати будь-які гроші, повідомивши, що дана «солярка» не належить, тому він йому сказав, що буде вирішувати все з ОСОБА_6. Коли ОСОБА_3 вийшов з каністрою з приміщення гаража, то сказав йому, щоб він розрахувався за дизельне пальне, на що він повідомив, що все буде добре, він все вирішить з ОСОБА_6. Чому він не віддав грошей за «солярку» іншим співробітникам лісництва, зокрема ОСОБА_7 він не знає.

Він хотів дане питання вирішить в подальшому з ОСОБА_6. Після цього, вони разом із ОСОБА_3, який тримав в руках каністру з «соляркою» ємкістю 10 л. пішли від лісництва, де дійшовши до ставу розійшлися в різні сторони. Гроші в сумі 100 грн., які йому давав ОСОБА_3 залишалися в нього в кишені шортів. Після цього, він пішов до дитсадка, так як потрібно було забрати сина з дитсадка.

Повернувшись додому він пішов до кіоска, де за гроші, які йому невідомий чоловік давав, щоб він розрахувався за «солярку», купив сигарети, пиво та ще деякі продукти для сина. Після цього, він повернувся додому, де йому сусідка повідомила, що до нього приїздив ОСОБА_8 з дільничним інспектором. Він зрозумів, що це з приводу «солярки», тому вирішив знайти ОСОБА_8, щоб віддати йому гроші, але він його не знайшов.Він не передбачав, що д'ана ситуація може обернутися заявою про викрадення даної солярки. Хоче зазначити, що умисел на викрадення «солярки» у нього виник вже тоді, як він зайшов до приміщення гаража і знайшов там «солярку», а не поблизу приміщення гаража, адже він не знав про те, чи в гаражі є солярка і вже знайшовши її вирішив викрасти. Спочатку він йшов до гаража лише подивитися, чи є там солярка чи не має.

На запитання суду підсудний ОСОБА_1 пояснив, що щиро розкаюється в скоєному злочині, більше скоювати злочинів не буде, просить суворо його не карати та не застосовувати міру покарання, пов»язану з позбавленням волі.

Також підсудний ОСОБА_1 пояснив, що давно товаришує з ОСОБА_6, який є свідком по справі.

До вищевказаного твердження підсудного суд відноситься критично, так як в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що з підсудним ОСОБА_1 він не товаришує, знає його лише наглядно, як односельця, тому ніяких дружніх відносин з ним не підтримує.

Крім того, підсудний ОСОБА_1 пояснив суду, що не розумів, що скоює злочин, так як хотів в подальшому розрахуватися за пальне, яке взяв в гаражі.

Окрім частково визнання своєї вини в скоєнні злочину, який передбачено ч. 2 ст. 186 КК України, вина підсудного ОСОБА_1 в повному обсязі доведена наступними доказами:

- показами свідка ОСОБА_3, які були зачитані в судовому засіданні в порядку ст.. 306 КПК України за клопотанням прокурора, з яких вбачається, що свідок у власному користуванні має автомобіль «ДАФ»-фургон малотонажний-В, червоного кольору, реєстраційний номерАі2889ВС. До 23 липня 2012 року він працював водієм на ПП «Майстер», де займався розповсюдженням та перевезенням кондитерських виробів.

Так, 27.06.2012 року, близько 15-16 год., він разом із експедитором ОСОБА_9, на вищеназваному автомобілі рухалися в с. Стрітівка по дорозі зі сполученням Стайки-Кагарлик.

Проїжджаючи в с. Стайки по вул. Шевченка, неподалік двору, де знаходився кіоск, автомобіль зупинився через те, що закінчилося пальне. В зустрічному напрямку в цей час йшов невідомий йому молодий чоловік, який був одягнений у футболку помаранчевого кольору та шорти світлого кольору.

Даний чоловік був в стані алкогольного сп»яніння, що було явно виражено. Він звернувся до останнього з запитанням, де можна придбати дизильне топливо, тобто солярку, на що останній, який назвався ОСОБА_1, повідомив, що він може допомогти з даного приводу і щоб він давав йому гроші.

В свою чергу він дав останньому 100 грн. однією купюрою та пластмасову каністру, салатового кольору, ємкістю 10 л.

Гроші він взяв у експедитора. Після цього, ОСОБА_1 зайшов до подвір»я, поблизу якого вони знаходилися. В подвір»ї знаходилася жінка похилого віку, до якої звернувся ОСОБА_1. Жінка покликала чоловіка похилого віку з пухлиною на шиї з яким ОСОБА_1 спочатку почав розмовляти, а потім пішов всередину двору та вийшов з нього з тильної сторони. В цей час він зайшов у двір та запитав чи є в них дизельне паливо, на що вона відповіла, що ні. Також він розповів вищеназваній господині двору про прохання до ОСОБА_1, на що остання повідомила, що останній більш за все його обдурить, так як він нечесна людина.

Він вирішив піти за ОСОБА_1 і пройшовши через вищеназваний двір побачив як ОСОБА_1, побачивши його, починає від нього тікати по городі. Він почав бігти за ним. Останній пробіг город та сховався в бур»яні.

Він почав його шукати, при цьому знайшовши і свою каністру, яку він викинув. ОСОБА_10,. він почав общупувати його з метою виявлення своїх грошей, в результаті чого виявив їх у задній кишені шортів та почав вимагати, щоб ОСОБА_10 повернув гроші, але ОСОБА_10 сказав, що обов»язково дістане пальне.

Він, не будучи впевненому в словах ОСОБА_10, взяв його за руку та пішов із ним. Каністра знаходилася в нього в руках. Пройшовши далі вони вийшли поблизу одноповерхового цегляного приміщення, поблизу якого знаходився трактор з причіпом червоного кольору. Поблизу трактора знаходився невідомий йому молодий чоловік, віком близько 20 років. Володимир сказав невідомому чоловікові, щоб він дав солярки, але останній повідомив, що солярку він дати не може, так як не має його господаря і повідомив, що останній прийде через пів години і якщо він дозволить, то він солярку дасть.

Володимир сказав, що він знає господаря, при цьому він називав прізвище, але згадати його він не може, на що він запропонував ОСОБА_10 піти до господаря додому. Володимир в свою чергу повідомив, що він його добре знає і особисто з ним все вирішить та щоб він ні про що не хвилювався. В цей час він вважав, що гараж та трактор являються приватною власністю господаря про якого говорив ОСОБА_10.

Після цього, ОСОБА_10 самостійно зайшов до приміщення гаража, де взявши металеву каністру, ємкістю 20 л. почав наливати дизельне пальне, яке він впізнав по характерному запаху, до каністри, яку надав йому він. При цьому незнайомий молодий хлопець знаходився на вулиці поблизу трактора, нічого не говорив, а просто мовчав. Так як ОСОБА_10 був в стані алкогольного сп»яніння, він розлив близько 1 л. рідини на підлогу. В цей час він зайшов до гаража та почав допомагати ОСОБА_10 наливати паливо, так як він почав обливати його каністру, а так як він перевозив кондитерські вироби, то не можна було, щоб в салоні був сторонній запах. Після цього, ОСОБА_10 сказав молодому чоловікові: «Я ОСОБА_11». Він в свою чергу сказав ОСОБА_10, щоб він розплатився за солярку грошима, які він йому надав та, взявши каністру, пішов до свого автомобіля. Хоче додати, що на його думку ОСОБА_10 здійснив психологічний тиск на молодого чоловіка, який знаходився поблизу трактора, тому він думає, що останній злякався і нічого не говорив ОСОБА_10. Володимир дуже вільно вів себе в приміщенні гаражу, неначе в себе вдома, тому у нього навіть не виникало сумнівів щодо того, що він знайомий з господарем. Він не розуміє, чому молодий хлопець не повідомив про те, що ОСОБА_10 просто самовільно наливає з каністри дизельне паливо він не знає, адже в цьому разі він би не брав дану солярку, а знайшов би її в іншому місці.

- показами свідка ОСОБА_12, які були зачитані в судовому засіданні в порядку, передбаченому ст.. 306 КПК України за клопотанням прокурора, з яких вбачається, що свідок проживає разом зі своїм чоловіком ОСОБА_5. Останній переніс тяжку операцію, під час якої йому вирізали гортань, тому він взагалі не може розмовляти. 27.06.2012 року, близько 15 год. 30 хв., вона перебувала в своєму подвір»ї. В цей час побачила як поблизу її подвір»я, на дорозі зупинився фургон червоного кольору. ОСОБА_11 він міг належати її не відомо. Так, як вона дивилася в сторону дороги, то помітила, що до незнайомого їй водія підійшов ОСОБА_1 і вони про щось розмовляли. Через деякий час, після розмови з водієм, до її подвір»я зайшов ОСОБА_1, який тримав у руках пластмасову каністру світло-зеленого кольору та 100 грн. однією купюрою. ОСОБА_1 запитав у неї, чи є вдома її син ОСОБА_13, на що вона йому відповіла, що він на роботі. Хоче зазначити, що про «солярку» ОСОБА_1 не запитував. Вона також не бачила, щоб він розмовляв з її чоловіком, так як він пройшов повз подвір»я та одразу ж вийшов з тильної сторони паркану на город. Куди він йшов їй не відомо. В цей час до подвір»я зайшов' водій вищеназваного фургону, який розмовляв російською мовою та запитав, чи є у них «солярка», на що вона відповіла, що ні. Він повідомив, що дав ОСОБА_1 100 грн. та каністру, щоб він придбав «солярку», на що вона йому сказала, щоб він йшов за ОСОБА_1, так як він не чесна людина, тому може його обдурити і не повернути гроші. Невідомий чоловік через її подвір»я пішов за ОСОБА_1 Хоче зазначити, що вона не дивилася куди саме далі пішов чоловік і чи тікав від нього ОСОБА_1, тому з приводу подій, що відбувалися за межами подвір»я вона нічого повідомити не може.

Показами свідка ОСОБА_14, яка показала, що на даний час працює лісничим Стайківського лісництва ДП «Ржищівський лісгосп». 27.06.2012 року вона перебувала на робочому місці в конторі Стайківського лісництва. 0 16 год. 30 хв. до її кабінету зайшов тактористр ОСОБА_15 та повідомив, що ОСОБА_1 прийшов та територію Стайківського лісництва та зайшовши в приміщення гаража, в присутності ОСОБА_4, самовільно налив у свою каністру 10 л. дизельного топлива та пішов у невідомому напрямку. ОСОБА_1 не реагував на зауваження ОСОБА_4 Після цього, вона зателефонувала до дільничного інспектора та повідомила про дану подію, написавши письмову заяву про крадіжку дизельного палива ОСОБА_1

- показами свідка ОСОБА_4, який показав, що 27.06.2012 року, близько 8 год., він прийшов на роботу до Стайківського лісництва. Близько 16 год, коли він знаходився поблизу приміщення гаража до нього підійшли двоє незнайомих чоловіків. Один був з «наколкою» на руці, невисокого зросту. Інший був вищий, близько 180 см., лисуватий, в якого знаходилася пластмасова каністра ємкістю 10 л., світло-голубого кольору. Один з чоловіків назвався, що він ОСОБА_1. Спочатку він почав вимагати, щоб він йому дав 5 л. дизельного топлива, потім 10., а потім почав говорити, щоб він дав йому шланг він зіллє дизпаливо з трактора, який знаходився поблизу гаража. В цей час інший чоловік, що був з каністрою просто стояв. При цьому ОСОБА_1 говорив наполегливо, щоб він дав йому шланга він зіллє дизпаливо і щоб він забув, що він його взагалі тут бачив. Він пояснив ОСОБА_1, що не може дати йому дизельне топливо, так як воно йому не належить і щоб він почекав тракториста ОСОБА_6 або звернувся до керівництва в контору. ОСОБА_1 в свою чергу сказав, що він знає ОСОБА_6 і сам з ним вирішить всі питання. На його заборони брати дизпальне ОСОБА_1 не реагував, а наполегливо продовжував його вимагати, при цьому він говорив, що в якомусь автомобілі закінчилось пальне і що він йому заплатить, на що він відповідав, що ніяких грошей брати не буде і дизпаливо йому не дасть. Після чергової його відмови ОСОБА_1 самостійно зайшов до приміщення гаража, де з металевої каністри червоного кольору, яка була резервною, почав наливати в каністру, що була в руках в іншого чоловіка та яку він забрав, дизельне топливо. Так як ОСОБА_1 був п»яний, то він почав розливати дизельне топливо, тому невідомий чоловік допоміг йому налити в каністру. Скільки саме ОСОБА_1 налив особисто дизпалива в каністру він сказати не може. Коли він почав наливати дизпаливо з каністри він на підвищених тонах почав йому говорити, щоб він цього не робив, але він не реагував та говорив, що все вирішить з ОСОБА_6 Хоче зазначити, що невідомий чоловік міг оцінити дану ситуацію як таку, що ОСОБА_1 знайомий з ОСОБА_6 і все з ним вирішить, так як останній дуже впевнено про це говорив. Коли невідомий чоловік вийшов з каністрою з гаража, то сказав ОСОБА_1, щоб він обов»язково розрахувався за дизельне топливо грошима, які він йому дав, на що останній повідомив, щоб він не хвилювався він всі питання з приводу цього вирішить з ОСОБА_6. Також в ході вищеназваної розмови невідомий чоловік, почувши його відмову дати дизпаливо почав говорити, що піде його шукати в інше місце, але ОСОБА_1 повторював йому, що він все вирішить, щоб він не хвилювався, посилаючись на дружні стосунки із ОСОБА_6 Будь-яке насильство чи погрози застосувати таке насильство від ОСОБА_1 в його сторону не надходили. Чоловік, який був з ОСОБА_1 з ним взагалі не розмовляв. Слідчим йому було пред»явлено копію паспорта на ім»я ОСОБА_1 серія СМ 168665 і він дійсно підтверджую, що це той чоловік, який назвався ОСОБА_1 та в його присутності викрав дизпаливо не зважаючи на його заборони.

- показами свідка ОСОБА_8, який показав, що 27.06.2012 року, близько 12 год., він приїхав із Ржищівського лісгоспу в с. Стайки, Кагарлицького р-ну до Стайківського лісництва, де поблизу гаража залишив робочий трактор, а сам поїхав в м. Ржищів забрати свій автомобіль. Близько 16 год. 15 хв., цього ж дня, він повернувся до Стайківського лісництва, де зустрів ОСОБА_4. Останній був засмучений та повідомив, що близько 15 хв. назад до приміщення гаража прийшов ОСОБА_1 з невідомим чоловіком та почав вимагати, щоб він дав йому шлаг, щоб злити з трактора 10 л. солярки, на що він йому повідомив, що шлагнга в нього не має. Тоді ОСОБА_1 почав вимагати, щоб він дав йому 10 л. «солярки», на що ОСОБА_4 Відповів, що не може цього зробити, так як потрібно спитати дозволу в керівництва. Але ОСОБА_1 на зауваження та заборону ОСОБА_4 не відреагував та самовільно зайшов до приміщення гаража, де взяв металеву каністру ємкістю 20 л., яка стояла як резервна на випадок надзвичайної ситуації, та налив з неї в іншу каністру близько 10 л. солярки. ОСОБА_4 повідомив, що ОСОБА_1 здійснював на нього моральний тиск, тому він не зміг завадити йому викрасти солярку. Також ОСОБА_4 повідомив, що з ОСОБА_1 приходив також невідомий йому чоловік. Він разом із ОСОБА_4 сіли до його автомобіля та поїхали шукати ОСОБА_1, щоб повернути дизельне пальне. Розшукати ОСОБА_1 їм не вдалося, тому він звернувся до дільничного інспектора з яким вони поїхали шукати ОСОБА_1 Зустріли вони останнього по дорозі та запросили до Стайківського лісництва з метою з»ясувати питання про забрану ним «солярку», на що останній повідомив, що він нічого не брав і нікуди з ними не поїде, а також зауважив, що прийде лише по повістці. Тому він після цього пішов до контори Стайківського лісництва, де повідомив про дану подію ОСОБА_14, яка написала дільничному інспектору письмову заяву з приводу даної події. ОСОБА_1 може охарактеризувати з негативної сторони. Останній ніде не працює, зловживає спиртними напоями, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, постійно обдурює людей та є нечесною людиною. Також хоче додати, що він з ОСОБА_1 не перебуває в дружніх стосунках, лише вітається, тому не може мати ніяких справ з останнім. Чому ОСОБА_1 спирався на нього як свого знайомого з приводу вирішення питання щодо забраного ним дизельного пального йому не відомо.

- протоколом огляду місця події з фототаблицею від 27.06.2012 року, яким оглянуте місце вчиненя злочину, а саме гараж на території Стайківського лісництва.

(а.с. 8-12)

- протоколом очної ставки між свідком ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_1

(а.с. 36-37)

-накладною про вартість дизельного палива.

(а.с. 23)

-актом ревізії, згідно якого виявлено недостачу 11 л. дизтоплива станом на 27.06.2012 року.

(а.с. 24)

- Згідно паспорту громадянина України серії СМ 168665, який видано 7 липня 2000 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, підсудний ОСОБА_1 є громадянином України та на момент вчинення злочину був повнолітнім.

( а.с, 54)

- По місцю проживання підсудний ОСОБА_1 характеризується позитивно.

( а.с, 55)

- На обліку в лікаря нарколога та лікаря психіатра підсудний ОСОБА_1 не перебуває.

(а.с, 57 58)

- По місцю роботи підсудний ОСОБА_1 характеризується позитивно.

- Згідно вимоги про судимість № 15 31072012\32012 станом на 31.07.2012 року підсудний ОСОБА_1 був раніше судимий:

- 26.03.1992 року Кагарлицьким районним судом Київської області за ст. 206 ч. 2 КК України до 1 року виправних робіт по місцю роботи з відрахуванням 15% заробітку;

- 18.01.1993 року Кагарлицьким районним судом Київської області за ст. 140 ч. З КК України до 3 років позбавлення волі;

- 24.06.1997 року Кагарлицьким районним судом Київської області за ст. 81 ч. 4 КК України до 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна та з відстрочкою покарання вироку на підставі ст. 46-1 КК України на 1 рік 6 місяців;

- 29.07.2002 року Кагарлицьким районним судом Київської області за ст. 185 ч. З КК України до 3 років позбавлення волі;

- 18.08.2011 року Кагарлицьким районним судом Київської області за ст. 185 ч. 2 КК України до двох років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільненим від відбування покарання з випробувальним іспитовим строком на 2 роки.

(а.с, 60)

- Згідно вироку Кагарлицького районного суду від 26 березня 1992 року підсудний ОСОБА_1 був засуджений за ч. 1 ст. 206 КК України до одного року виправних робіт з відрахуванням в дохід держави 15 % заробітку щомісячно.

( а.с, 62)

- Згідно вироку Кагарлицького районного суду Київської області від 18 січня 1998 року підсудний ОСОБА_1 був засуджений за ч. 3 ст. 140 КК України до 2 років 8 місяців позбавлення волі без конфіскації майна, ст.. 43 КК України ( в редакції 1961 року) до вищевказаного покарання було приєднано не відбуту міру покарання за вироком Кагарлицького райнарсуду від 26.03.1992 року, - 1 рік виправних робіт ( або 4 місяці позбавлення волі) і остаточно призначено покарання у вигляді 3 ( трьох) років позбавлення волі без конфіскації майна.

( а.с, 63 65)

- Згідно вироку Кагарлицького районного суду Київської області від 29 липня 2002 року підсудний ОСОБА_1 був засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 3 ьох років 6 місяців позбавлення волі.

( а.с, 66 69)

- Згідно вироку Кагарлицького районного суду Київської області від 18 серпня 2011 року підсудного ОСОБА_1 було засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, ст.. 75 КК України, - іспитовий строк 2 роки.

(а.с, 70)

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вина підсудного ОСОБА_1 у вчиненому злочині доведена повністю і його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 186 КК України як умисні, протиправні дії, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчинений повторно.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_1 суд враховує ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу підсудного, його характеристики.

Обставин, що згідно ст.. 66 КК України помякшували б покарання підсудного ОСОБА_1 суд не знайшов.

Обставиною, що згідно ст.. 67 КК України обтяжує покарання підсудного ОСОБА_1 є вчинення злочину в стані алкогольного сп»яніння.

Суд вважає, оскільки підсудний ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, судимий, скоїв злочин під час іспитового строку, то суд вважає, що подальше виправлення та перевиховання підсудного ОСОБА_1 не можливо здійснити в умовах без ізоляції від суспільства, призначивши йому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України з застосуванням положень ст. 71 КК України, - частково приєднавши до призначеного покарання за скоєння злочину, який передбачено ч. 2 ст. 186 КК України покарання за вироком Кагарлицького районного суду Київської області від 18 серпня 2011 року, згідно з яким підсудного ОСОБА_1 було засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, ст.. 75 КК України, - іспитовий строк 2 роки.

Згідно ст.. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує не відбуту частину покарання за попереднім вироком.

При складанні покарань за сукупністю вироків загальний строк покарання не може перевищувати максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

При складанні покарань у виді позбавлення волі загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, -є повинен перевищувати п'ятнадцяти років, а у випадку, якщо хоча б :лин із злочинів є особливо тяжким, загальний строк позбавлення волі може бути більшим п'ятнадцяти років, але не повинен перевищувати двадцяти п'яти років.

При складанні покарань у виді довічного позбавлення волі та будь-яких менш суворих покарань загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, визначається шляхом поглинення менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

Призначене хоча б за одним із вироків додаткове покарання або не відбута його частина за попереднім вироком підлягає приєднанню до основного покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків.

Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від не відбутої частини покарання за попереднім вироком.

Що стосується виду покарання, то суд вважає за необхідне застосувати до підсудного ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, так як вважає, що інші види покарання з урахування особи підсудного та його характеризуючих обставин, які були досліджені судом, будуть недостатніми для виправлення підсудного та попередження вчинення ним нових злочинів.

Що стосується міри запобіжного заходу, то суд приходить до висновку щодо зміни міри запобіжного заходу підсудному ОСОБА_1 - з підписки про невиїзд з постійного місця проживання на тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі Державної пенітенціарної служби України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області.

Речові докази по справі, - відсутні.

Судові витрати по справі, - відсутні.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 323,324 КПК України, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним:

- за ч. 2 ст. 186 КК України і призначити йому покарання у виді 4 ( чотирьох ) років позбавлення волі.

На підставі ст.. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати не відбуте покарання за вироком Кагарлицького районного суду від 18 серпня 2011 року, згідно з яким засудженого ОСОБА_1 було засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, ст.. 75 КК України, - іспитовий строк 2 роки та призначити остаточне покарання у виді 4 ( чотирьох) років 6 місяців позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу, змінити, - з підписки про невиїзд з постійного місця проживання на тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі Державної пенітенціарної служби України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 відраховувати з моменту взяття під варту, - з 05 жовтня 2012 року.

Речові докази по справі, - відсутні.

Судові витрати по справі, - відсутні.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Вирок може бути оскаржено на протязі 15 діб з часу проголошення учасниками процесу а осудженим в той же строк з часу вручення копії вироку до Апеляційного суду Київської області через Кагарлицький районний суд Київської області.

Суддя ОСОБА_16