Вирок № 35172375, 13.11.2013, Солом'янський районний суд міста Києва

Кримінальне провадження № 1-кп/760/818/13

№760/22951/13-к

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Бурлаки О.В.,

при секретарі Глушковій О.О.,

за участю:

прокурора Массалітіна В.В.,

захисника - адвоката ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження, що зареєстроване в ЄРДР 27.12.2012 року за № 42012100350000005, відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Лиса Гора Первомайського району Миколаївської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, який працює обпресувальником кабелів та проводів пластиками та гумою в цеху кабельної продукції ТОВ «КАТЕХ-ЕЛЕКТРО», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 424 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

10 квітня 2012 року, ОСОБА_2 був призваний на строкову військову службу Знам'янсько-Олександрівським ОМВК Кіровоградської області, яку з 16 жовтня 2012 року по теперішній час проходив на посаді командира 2 відділення 2 взводу охорони та патрульно-постової служби 3 роти військової служби правопорядку, у військовому званні «молодший сержант».

У цій же військовій частині разом із молодшим сержантом ОСОБА_2 з 10 квітня 2012 року на посаді стрільця 3 відділення 1 взводу охорони та патрульно-постової служби 3 роти військової служби правопорядку проходив строкову військову службу, призваний Коростишівським РВК Житомирської обл., солдат ОСОБА_3

Відповідно до ст. 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (СВС ЗС України) сержанти є начальниками для солдатів однієї з ними військової частини, в зв'язку з чим молодший сержант ОСОБА_2 був начальником за військовим званням по відношенню до солдата ОСОБА_3

Під час проходження строкової військової служби у військовій частині А0139 молодший сержант ОСОБА_2, усупереч вимог ст. 4 СВС ЗС України, які зобов'язують його у повсякденному житті і службовій діяльності регулюватися Конституцією України, законами України, СВС ЗС України та іншими нормативно-правовими документами, п. 1 ч. 1 ст. 11 СВС ЗС України, який зобов'язує його свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, ч. 1 ст. 49 СВС ЗС України, яка зобов'язує його, як військовослужбовця, бути зразком високої культури, скромності й витримки, захищати свою й поважати гідність інших людей, п.п. 7, 10 ст. 59 СВС ЗС України, які зобов'язують його показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, бути ввічливим і справедливим у ставленні до підлеглих, не принижувати їх честі і гідності, виявляти чуйність та бути уважним до підлеглих, поєднувати вимогливість і принциповість з повагою до їх честі і гідності та п.п. 1, 3, 4, 5 ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України (ДС ЗС України), які зобов'язують його додержуватись вимог Конституції України, законів України, Статутів Збройних Сил України, дотримуватись зазначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство, виявляти повагу один до одного, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, діючи умисно, застосував насильство щодо підлеглого йому солдата ОСОБА_3, що спричинило тяжкі наслідки, при таких обставинах.

Так, 20 грудня 2012 року, після ранкового прийому їжі, молодший сержант ОСОБА_2 та ще близько 20 його співслужбовців, серед яких також був солдат ОСОБА_3, за наказом командира частини у складі робочої команди відбули до станції метро «Дружби народів», де повинні були очищати прилеглу територію від снігу. Під час виконання вказаних робіт, у період з 09 по 14 годину, молодший сержант ОСОБА_2, будучи невдоволеним неналежним, як на його думку, прибиранням території солдатом ОСОБА_3, зробив останньому декілька зауважень з цього приводу, однак солдат ОСОБА_3 на них не реагував.

Цього ж дня, близько 18 години, у приміщенні побутового обслуговування казарми 3 роти військової служби правопорядку військової частини А0139, що дислокується у м. Києві по пр. Перемоги, 55/2, молодший сержант ОСОБА_2, побачивши солдата ОСОБА_3, який зайшов до зазначеного приміщення, підійшов до нього та у грубій, нецензурній формі знову почав пред'являти претензії з приводу неналежного, як на його думку, виконання останнім службових обов'язків під час перебування у складі робочої команди. У подальшому, між молодшим сержантом ОСОБА_2 та солдатом ОСОБА_3 виник словесний конфлікт, у ході якого молодший сержант ОСОБА_2, стоячи спереду солдата ОСОБА_3, діючи з метою продемонструвати свою владу над підлеглим, принизити його честь і гідність, та спричинити йому фізичний біль, діючи умисно, наніс останньому один сильний удар кулаком правої руки в тулуб в область селезінки, від чого солдат ОСОБА_3 відчув сильний, різкий фізичний біль. Одразу після цього, молодший сержант ОСОБА_2 вийшов із приміщення побутового обслуговування та направився до виходу із казарми.

23 грудня 2012 року солдат ОСОБА_3 звернувся до медичного пункту військової частини А0139 із скаргами на погане самопочуття.

24 грудня 2012 року солдата ОСОБА_3 було направлено до Головного військово-медичного клінічного Ордена Червоної Зірки Центру «Головний військовий клінічний госпіталь», де останнього було обстежено та встановлено діагноз «розрив селезінки». Того ж дня, солдату ОСОБА_3 було проведено хірургічну операцію, під час якої видалено селезінку.

Відповідно до висновку експерта № 1 від 23 січня 2013 року ОСОБА_3 завдано закриту травму черевної порожнини у формі двохмоментного розриву селезінки, який супроводжувався внутрішньою кровотечею, яка могла виникнути 20 грудня 2012 року в результаті одного удару кулаком в область нижньої лівої частини тулуба спереду, під ребра, та відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину в застосуванні 20 грудня 2012 року, близько 18 години 00 хвилин, у приміщенні побутового обслуговування казарми 3 роти військової частини А0139, що дислокується у м. Києві по пр. Перемоги, 55/2, насильства щодо підлеглого солдата ОСОБА_3, що спричинило тяжкі наслідки, а саме спричинення фізичного болю, завдання моральних страждань та заподіяння тяжкого тілесного ушкодження у вигляді закритої травми органів черевної порожнини у формі двохмоментного розриву селезінки, який супроводжувався внутрішньою кровотечею, при обставинах, що викладені у фабулі даного вироку, визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному та дав пояснення щодо вчинення ним злочину, які відповідають фактичним обставинам провадження і ніким, в т.ч. і ним, не оспорюються. Зазначив, що він проходив з 13 квітня 2012 року строкову військову службу у ЗС України на посаді командира 2 відділення 2 взводу 3 роти 1 батальйону військової частини А0139, у військовому званні «молодший сержант». Разом з ним у 3 роті військової частини А0139 проходив строкову військову службу солдат ОСОБА_3

20 грудня 2012 року, після ранкового прийому їжі, він та ще близько 20 його співслужбовців, серед яких був солдат ОСОБА_3, за наказом командира частини, у складі робочої команди відбули до станції метро «Дружби народів», де повинні були очищати прилеглу територію від снігу. Під час прибирання снігу він звернув увагу на те, що солдат ОСОБА_3 майже взагалі не працював та не виконував поставлений йому наказ, у зв'язку з чим він запитав його, чому він не працює так як решта військовослужбовців, на що останній сказав, що вже зробив свою роботу і, що нехай працюють військовослужбовці пізнішого призову. Через деякий час, він знову помітив, що солдат ОСОБА_3 не працює і часто відходить із закріпленої території поза зону видимості, у зв'язку з чим, він знову зробив останньому зауваження з цього приводу, на що останній ніяк не відреагував. Пізніше, він зробив ще 2-3 аналогічних зауваження солдату ОСОБА_3, який так і не виконував належним чином поставлені йому задачі. У складі робочої команди на вказаній території вони працювали приблизно до 14 години, після чого відбули до розташування частини.

Прибувши до розташування військової частини А0139, він та решта особового складу вищевказаної робочої команди займались відповідно до розпорядку дня. Цього ж дня, близько 18 години, він знаходився у побутовому приміщенні, яке розташоване на 3 поверсі казарми 1 батальйону військової частини А0139 та побачив солдата ОСОБА_3, який також зайшов до вказаного приміщення. Пригадавши події дня, він поцікавився у ОСОБА_3 чому всі повинні працювати, а він - ні, і знову почав пред'являти претензії останньому, на що він також у грубій та нецензурній формі сказав, що він не хотів працювати, так як є військовослужбовці молодшого призову служби, які повинні були все зробити. Вказаний словесний конфлікт між ним та солдатом ОСОБА_3 тривав близько хвилини. Під час конфлікту, солдат ОСОБА_3 говорив вислови, що ганьбили честь і принижували гідність не тільки його, а й його близьких та рідних. В ході конфлікту, обурений словами, які говорив ОСОБА_3, він вдарив останнього, але не хотів спричиняти яких-небудь тілесних ушкоджень потерпілому, тим паче відбивати селезінку. Він завдав тільки один неприцільний удар в область тулубу. При нанесенні удару, навіть і не міг подумати про те, що він може потягнути за собою якусь значну шкоду здоров'ю ОСОБА_3

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України суд при встановлені фактичних обставин провадження обмежився допитом обвинуваченого ОСОБА_2

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що обвинувачений ОСОБА_2 своїми умисними діями, будучи військовою службовою особою, застосував насильство щодо підлеглого, що спричинило тяжкі наслідки, а тому його дії необхідно кваліфікувати за ч. 3 ст. 424 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_2 суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь і характер суспільної небезпеки ним скоєного, його особу, який працює, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проходження військової служби та за місцем роботи, на обліку у лікаря - нарколога та психіатра не перебуває, матеріальну та моральну шкоду потерпілому відшкодував в повному обсязі.

Щире розкаяння у вчиненому, судом визнається як обставина, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_2

Обставин, що обтяжували б покарання обвинуваченого ОСОБА_2, судом не встановлено.

Враховуючи викладене, фактичні обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого ОСОБА_2, його вік, стан здоров'я, а також і те, що вчинений ним злочин віднесений до категорії тяжких згідно ст. 12 КК України, суд вважає за необхідне призначити йому міру покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 3 ст. 424 КК України.

Разом з тим, враховуючи, що обвинувачений не має судимостей, виключно позитивно характеризується, щиро розкаявся у вчиненому, працює, повністю відшкодував заподіяну шкоду потерпілому, суд приходить до висновку про можливість його виправлення без реального відбування покарання і вважає за можливе, застосувавши ст.75 КК України, звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням та покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України. Таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення, перевиховання обвинуваченого та попередження нових злочинів, відповідатиме цілям покарання.

Цивільний позов, заявлений на досудовому слідстві до обвинуваченого прокурором Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері на суму 10 983 грн. 46 коп. на користь Головного військово-медичного клінічного Ордена Червоної Зірки Центру «Головний військовий клінічний госпіталь» в рахунок відшкодування майнової шкоди внаслідок лікування потерпілого ОСОБА_3, підлягає повному задоволенню, як обґрунтований, визнаний обвинуваченим, оскільки, відповідно до вимог п.п. 1, 4 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року № 545, сума, витрачена на лікування потерпілого від кримінального правопорушення, підлягає стягненню на користь бюджету, з якого фінансується лікувальний заклад, у сумі фактичних витрат з винних осіб, а згідно ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.

Судові витрати та речові докази по даному кримінальному провадженню відсутні.

Підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу, передбаченого ст. 177 КПК України, до набрання вироком законної сили судом не встановлено, клопотань з даного приводу від учасників провадження не надходило.

Керуючись ст.ст. 128, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 424 КК України і призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Цивільний позов прокурора Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Головного військово-медичного клінічного Ордена Червоної Зірки Центру «Головний військовий клінічний госпіталь» (адреса місцязнаходження: 01133, м. Київ, вул. Госпітальна, 18, Код ЗКПО 07773293, р/р № 31258273210252 в ГУДКСУ в м. Києві, МФО 820019, призначення платежу: КПКВ 2101080 за лікування) кошти, витрачені за лікування потерпілого ОСОБА_3 в сумі 10 983 (десять тисяч дев'ятсот вісімдесят три) гривні 46 копійок.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: