Ухвала суду № 35171942, 06.11.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: № 22-ц-/790/7122/13 Головуючий: 1 інстанції

Справа: № 642/8407/2013 Ольховський В.Б.

Категорія: захист права власності Доповідач: Даниленко В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 року м. Харків

Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: судді - Даниленка В.М.,

суддів: Малінської С.М., Тичкової О.Ю.,

при секретарі: Каменській Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу судді Ленінського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2013 року позивачка ОСОБА_3 звернулася до Ленінського районного суду м. Харкова з позовом, у якому вказувала на те, що на підставі відповідного свідоцтва про право власності на нерухоме майно, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, вона є власницею домоволодіння АДРЕСА_1, що раніше належало відповідачці ОСОБА_4

Вказане домоволодіння, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами було придбано позивачкою в порядку примусової реалізації виконавчою службою нерухомого майна боржника, на яке було звернено стягнення.

При цьому, на момент придбання нею зазначеного домоволодіння у ньому були зареєстровані відповідачі по справі: ОСОБА_4 та ОСОБА_2, які й надалі залишаються зареєстрованими та продовжують проживати в належному вже тепер позивачці житловому будинку, чим порушують її законні права власника щодо можливості вільно володіти та користуватися належним їй об'єктом нерухомості.

Посилаючись на вказані обставини, позивачка ОСОБА_3 просила суд з метою захисту її порушених прав власника усунути перешкоди в користуванні належним їй домоволодінням АДРЕСА_1 шляхом виселення відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_2 з цього домоволодіння та зняття їх з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2013 року було відкрито провадження у цивільній справі за вищевказаним позовом ОСОБА_3 та призначено судове засідання з її розгляду по суті.

В апеляційній скарзі відповідача ОСОБА_2 ставиться питання про скасування зазначеної ухвали судді районного суду як незаконної, постановленої з порушенням норм цивільного процесуального законодавства щодо правил підсудності.

В обґрунтування своєї скарги апелянт ОСОБА_2 посилається на те, що однією з заявлених позивачкою ОСОБА_3 вимог є зняття відповідачів з реєстраційного обліку постійного місця проживання в житловому будинку АДРЕСА_1, в зв'язку з чим відповідачем у справі за цими позовними вимогами повинен бути відповідний відділ Державної міграційної служби України, тобто орган владних повноважень, а відтак і справа в зазначеній частині позовних вимог повинна розглядатися окружним адміністративним судом за правилами адміністративного судочинства, а не Ленінським районним судом м. Харкова в порядку цивільного судочинства.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

За приписами статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950 р.) кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтями 1, 2, 3 ЦПК України передбачено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 122 ЦПК України суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому цим Кодексом.

При цьому, при вирішенні питання про відкриття провадження у цивільних справах, одним із найважливіших моментів є правильне визначення юрисдикції справи та її підсудності.

Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 15 ЦПК України).

Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 108-114 ЦПК України).

Як роз'яснено у п. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17 КАС), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12 ГПК), Кримінальним процесуальним кодексом України (КПК) або Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУпАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Оскільки згідно зі статтею 16 ЦПК не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства. Разом із тим суд також має врахувати, що в порядку цивільного судочинства підлягають розгляду справи у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий.

Відповідно до роз'яснень, наданих у п.п. 24, 26 вищезазначеної постанови Пленуму ВССУ, право власності на майно, захист цього права регулюються цивільним законодавством, і власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, зокрема житлом (стаття 391 ЦК), у тому числі й шляхом зняття з реєстраційного обліку місця проживання осіб, які в ньому проживають, за наявності спору, а тому такі спори з урахуванням вимог статті 15 ЦПК України підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, якщо однією із сторін є фізична особа, незалежно від участі у них органу державної влади та/або органу місцевого самоврядування (суб'єкта владних повноважень).

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини, які є предметом ініційованого позивачкою ОСОБА_3 правового спору, виникли з приводу можливості реалізації останньою своїх правомочностей щодо володіння та користування належним їй на праві приватної власності домоволодінням АДРЕСА_1, тобто щодо захисту її цивільного права.

При цьому сторонами заявленого позивачкою ОСОБА_3 спору є виключно фізичні особи: відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_2

За таких обставин, враховуючи наведене вище, судова колегія вважає, що суддя Ленінського районного суду м. Харкова обґрунтовано, в межах своєї компетенції та з дотриманням правил підсудності (ч. 1 ст. 109 ЦПК України) прийняв процесуальне рішення про відкриття провадження у цивільній справі за вищезазначеним позовом ОСОБА_3, який не містить ознак публічно-правового спору, а тому будь-яких передбачених законом підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції, яка є предметом апеляційного оскарження, в даному випадку не має.

Таким чином, з огляду на викладене та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу судді Ленінського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно з моменту її проголошення, є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає, як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий:

Судді: