Постанова № 35169465, 07.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2013 р. Справа№ 910/12756/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Іоннікової І.А.

Коротун О.М.

за участю секретаря судового засідання Клименко О.В.

за участю представників сторін

від позивача: Пустовойтенко Д.М. - дов. від 16.08.2013 року б/н

від відповідача: не з'явилися

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Мостобудівельна компанія МСУ" на рішення господарського суду м. Києва від 03.09.2013 року

у справі № 910/12756/13 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Пері Україна" (м. Бровари Київської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мостобудівельна компанія МСУ" (м. Київ)

про стягнення 183 306 грн. 74 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю „Пері Україна" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мостобудівельна компанія МСУ" про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу з орендної плати в розмірі 167 303 грн. 16 коп., пені за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 12 404 грн. 16 коп., 3% річних - 3 067 грн. 93 коп., витрат від інфляції - 531 грн. 49 коп.

Рішенням від 03.09.2013 року господарський суд м. Києва позов задовольнив повністю. Стягнув з ТОВ „Мостобудівельна компанія МСУ" на користь ТОВ „Пері Україна" 167 303 грн. 16 коп. основного боргу, 12 404 грн. 16 коп. пені, 531 грн. 49 коп. інфляційних втрат, 3 067 грн. 93 коп. 3% річних з простроченої суми, 3 666 грн. 14 коп. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду ТОВ „Мостобудівельна компанія МСУ" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 03.09.2013 року у справі № 910/12756/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2013 року апеляційна скарга ТОВ „Мостобудівельна компанія МСУ" була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 910/12756/13 у судовому засіданні за участю представників сторін.

В судове засідання 07.11.2013 року повноважні представники відповідача не з'явилися та про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Після обговорення судова колегія дійшла висновку, що неявка повноважних представників відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті. В судовому засіданні 07.11.2013 року представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія виходить із наступного.

10.07.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Пері Україна" (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю „Мостобудівельна компанія МСУ" (орендар) уклали договір оперативної оренди обладнання № 335912, відповідно до умов якого орендодавець надавав орендарю в тимчасове платне користування (оренду) будівельну опалубку PERI (в т.ч. окремі елементи опалубки, спеціалізовану тару для її транспортування), яка іменується в подальшому „обладнання", асортимент, кількість та вартість якого вказується в актах приймання передачі.

Згідно з додатковою угодою від 31.10.2012 року № 2 договір набирав чинності з моменту його підписання і дів до 31.12.2012 року, а в частині повернення обладнання, оплати орендної плати та інших платежів - до повного виконання орендарем своїх обов'язків за цим договором. Продовження строку дії даного договору здійснювалося шляхом підписання відповідної додаткової угоди до цього договору. У разі відсутності додаткової угоди на продовження строку дії даного договору він припиняв свою чинність в строк, зазначений в цьому пункті.

Орендна плата нараховувалася за повний календарний місяць по факту знаходження обладнання у орендаря (згідно актів прийому-передачі), а у разі використання обладнання не повний календарний місяць - орендна плата нараховувалася за фактичну (згідно п. 4.3) кількість днів знаходження обладнання в оренді (згідно актів прийому-передачі).

Орендодавець до 10 числа кожного місяця, наступного за оплачуваним (за яким нараховується орендна плата), мав направляти орендарю поштою (цінним листом з описом вкладення) чи кур'єром оригінал акту наданих послуг в двох примірниках.

Орендар зобов'язувався підписати та повернути орендодавцю один підписаний оригінал акту наданих послуг до 20 числа місяця, наступного за оплачуваним (за який нарахована орендна плата).

У разі неповернення (несвоєчасного повернення) підписаного акту наданих послуг і відсутності письмової мотивованої відмови орендаря від підписання цього акту (із доданням відповідного розрахунку на підставі підписаних сторонами актів прийому-передачі обладнання), такий акт та сума орендної плати в грошовому вираженні вважаються беззастережно визнаними орендарем, а послуга єтакою, що прийнята в повному обсязі (на вказану в акті суму).

Ставка орендної плати (без ПДВ) мала складати 5% від оціночної вартості переданого в оренду обладнання за один місяць. А 12.07.2012 року сторони підписали додаткову угоду, якою визначали оренду ставку у розмірі 4% від вартості, переданого в оренду обладнання без ПДВ.

Оціночна вартість обладнання мала вказуватися в додатках і актах приймання-передачі, які являються невід'ємною частиною цього договору.

Вважаючи, що ТОВ „Мостобудівельна компанія МСУ" не в повному обсязі виконало свої зобов'язання по розрахункам за орендоване майно, ТОВ „Пері Україна" звернулося з позовом до господарського суду.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва має бути залишено без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Абз. 3 ч. 3 ст. 283 ГК України визначено, що об'єктом оренди може бути інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Ч. 6 ст. 283 ГК України встановлюється, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

А ч. 1 ст. 286 ЦК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, за період липня - грудня 2012 року сторонами було підписано акти приймання-здавання наданих послуг від 31.07.2012 року № 0742 на 13 940 грн. 10 коп., від 31.08.2012 року № 0884 на 78 541 грн. 50 коп., від 30.09.2012 року № 1020 на 195 831 грн. 36 коп., від 31.10.2012 року № 1141 на 111 418 грн. 50 коп., від 30.11.2012 року № 1247 на 58 355 грн. 52 коп., від 31.12.2012 року № 1365 на 28 602 грн. 18 коп., всього на загальну суму 486 689 грн. 16 коп.

З них відповідачем було сплачено орендних платежів на загальну суму 309 300 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку (82 800 грн. - 13.07.2012 року, 66 000 грн. - 07.08.2012 року, 160 500 грн. - 27.08.2012 року).

Таким чином матеріалами справи підтверджується загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем - 177 389 грн. 16 коп., з яких позивач просить стягнути 167 303 грн. 16 коп.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ч. 2 ст. 614 ЦК України передбачено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Так як колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що у відповідача рахується заборгованість перед позивачем за договором оперативної оренди обладнання від 10.07.2012 року № 335912 у розмірі 177 389 грн. 16 коп. та доказів погашення якої відповідачем надано не було, то колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно визнав доведеними та обґрунтованими позовні вимоги позивача про стягнення 167 303 грн. 16 коп. та задовольнив позов.

В апеляційній скарзі відповідач заперечував проти факту отримання обладнання по актах прийому-передачі майна.

Втім колегія суддів апеляційного господарського суду вважає такі твердження відповідача безпідставними. Так в матеріалах справи наявні акти прийому-передачі від 17.07.2012 року № 00670, від 08.08.2012 року № 00793,від 08.08.2012 року № 00799, від 27.08.2012 року № 00885/л, від 27.08.2012 року № 00886, від 30.08.2012 року № 00909, від 30.08.2012 року № 00911, від 21.08.2012 року № 00735, від 11.09.2012 року № 00796, від 03.10.2012 року № 00932/х, від 11.10.2012 року № 00955/х, від 11.10.2012 року № 01026/х, від 19.10.2012 року № 01027/х, від 19.10.2012 року № 00976/х, від 19.10.2012 року № 00977/х/л, від 29.10.2012 року № 01019/х, від 29.10.2012 року № 01028/х, від 12.11.2012 року № 01012, від 01.03.2013 року № 00314/л, від 01.03.2013 року № 00313, та довіреності на отримання матеріальних цінностей від 17.07.2012 року № 238, від 08.08.2012 року № 294, від 27.08.2012 року серії № 319, від 29.08.2012 року № 327, видані відповідачем своїй довіреній особі.

Такі довіреності були надані позивачем. Тобто довірена особа відповідача, отримуючи матеріальні цінності, передала їх позивачеві. Ці ж довіреності, видані відповідачем на отримання товарно-матеріальних цінностей, зазначені в актах прийому-передачі майна.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 4 статті 231 ГК України встановлюється, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Ч. 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В п. 7.1 договору від 10.07.2012 року № 335912 сторони узгодили, що у разі несвоєчасної сплати орендної плати орендар сплачує пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Позивач просив стягнути 12 404 грн. 16 коп. пені. Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру пені, в межах періодів визначених позивачем, та дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення пені в цій сумі.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Позивач просив суд стягнути на свою користь 3 % річних в розмірі 3 067 грн. 93 коп. та інфляційні втрати в розмірі 531 грн. 49 коп.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру інфляційних втрат та 3 % річних та дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення 3% річних втрат від інфляції в цих сумах.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Мостобудівельна компанія МСУ" на рішення господарського суду м. Києва від 03.09.2013 року по справі № 910/12756/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 03.09.2013 року по справі № 910/12756/13 залишити без змін.

3. Справу № 910/12756/13 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано__8.11.2013 р.___

Головуючий суддя Гаврилюк О.М.

Судді Іоннікова І.А.

Коротун О.М.