Постанова № 35168670, 05.11.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2013 р. Справа № 914/2779/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Гриців В.М.

Орищин Г.В.

розглянув апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз", м.Львів 2900/6-06 від 27.08.2013р.

на рішення господарського суду Львівської області від 06.08.2013р.

у справі № 914/2779/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юнафт-Львів", м.Львів

до відповідача публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз", м.Львів

про стягнення заборгованості.

за участю представників:

від позивача: Поліщук Л.В. - представник;

від відповідача: Гудима А.О. - представник.

Права та обов'язки представникам позивача та відповідача відповідно до ст. ст..20, 22 ГПК України роз'яснено.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 811 ГПК України, учасниками судового процесу не заявлено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 06.08.2013р. у справі № 914/2779/13 (суддя Деркач Ю.Б.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнено з ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" на користь ТзОВ "Юнафт-Львів" 493 793,58 грн. основного боргу, 24481,50грн. 3% річних та 10 365,50 грн. судового збору.

ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" подано апеляційну скаргу №2900/6-06 від 27.08.2013р., в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 06.08.2013р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що відповідачем заборгованість перед позивачем було визнано повністю, що підтверджується відповіддю вих.№1263/6-11 від 09.04.2013р. на претензію позивача від 01.04.2013р., а отже, на думку скаржника предмет спору відсутній і провадження у справі підлягає припиненню.

ТзОВ "Юнафт-Львів", у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

як вбачається із матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю "Юнафт-Львів" (продавцем) та ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз", (покупцем) укладено договір купівлі-продажу №1109041114 від 14.09.2011р., згідно якого позивач зобов'язувався поставити і передати товар у власність покупця, а відповідач зобов'язувався прийняти і оплатити його на умовах цього договору (а.с. 14-17).

Пунктом 1.2 договору визначено, що найменування (номенклатура, асортимент), кількість і ціна товару, що є предметом цього договору, обумовлюються в специфікації (оформляється як додаток №1), яка є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до специфікації та п 6.2 договору, загальна ціна товару складає 949 888,50 грн.

Пунктами 5.2 та 5.3 договору визначено, що датою поставки вважається дата підписання сторонами накладної, в момент підписання якої відбувається перехід права власності на товар.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що на виконання умов вказаного договору позивач передав за договором купівлі-продажу товар відповідачу, що підтверджується підписаним представниками сторін накладними: ВН-0000884 від 03.10.2011р., ВН-0000902 від 07.10.2011р., ВН-0000996 від 07.11.2011р., ВН-0001003 від 07.11.2011р.(а. с 18-20)

Умовами пункту 7.1. Договору передбачено, що відповідач проводить розрахунки з позивачем шляхом безготівкового перерахунку коштів протягом 120 днів після отримання продукції.

З матеріалів справи вбачається, що покупцем вчасно проведено оплату лише за товар, отриманий по накладній ВН-0000902 від 07.10.2011р. на загальну суму 31 941,00 грн. За товар, отриманий згідно інших накладних, відповідачем систематично порушувалися строки та розміри оплати.

11.11.2011р. відповідачем направлено лист №4914/11-03 позивачу про припинення поставки недопоставленого товару у зв"язку із зменшенням об"ємів фінансування ДК „Укртрансгаз".

Відповідач свої зобов'язання за договором купівлі-продажу №1109041114 від 14.09.2011р. не виконав в повному обсязі, що не заперечив і представник в судовому засіданні.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач свої зобов'язання щодо передачі товару за договором купівлі -продажу №1109041114 від 14.09.2011р. виконав повністю, відповідачем оплата за товар здійснена частково, а саме: за весь період відповідачем перераховано на рахунок позивача 404 721,72 грн., в результаті чого виникла заборгованість в сумі 493 793,58 грн., що підтверджується банківськими виписками та актом взаєморозрахунків між ТзОВ "Юнафт-Львів" та ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" станом на 11.06.2013р.

В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції скаржник не заперечив та визнав заборгованість перед позивачем в повному обсязі, та вважає, що предмет спору відсутній і провадження у справі підлягає припиненню.

Згідно із п.п. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 530, ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до закону, умов договору, інших правових актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Не допускається одностороння відмова від зобов'язання.

Відповідно до вимог ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Однак, судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору купівлі-продажу №1109041114 від 14.09.2011р. та після отримання товару що підтверджується підписаним представниками сторін накладними (знаходяться в матеріалах справи) сплатив його вартість частково в сумі 404 721,72 грн. За розрахунком позивача залишок не сплаченої відповідачем вартості за товар становить 493 793,58 грн.

Скаржник даної заборгованості перед позивачем не заперечує, визнає в повному обсязі та вважає, що з даних підстав предмет спору відсутній і провадження у справі підлягає припиненню.

З огляду на викладене, судова колегія зазначає, що відповідно до п.4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 року господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору в разі припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку із цим не лишилося неврегульованих питань.

До випадків припинення існування предмета спору належать сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу, тощо.

Водночас визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору. Особа, претензію якої визнано боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів.

Припинення провадження у справі на цій підставі можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення спору та припинив існування у процесі розгляду справи.

Окрім того, згідно із ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як зазначалось вище, позивач свої зобов'язання щодо передачі товару за договором купівлі -продажу №1109041114 від 14.09.2011р. виконав повністю, відповідачем оплата за товар здійснена частково, заборгованість скаржника становить 493 793,58 грн. Відповідач дану обставину не заперечив, доказів сплати заборгованості суду не надав.

Вказане спростовує твердження відповідача про відсутність предмету спору у зв'язку із визнанням боржником заборгованості перед відповідачем.

Також, відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 24 481,50грн. - 3% річних є правомірними і обгрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Скаржником не подано суду достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували вимоги, заявлені в апеляційній скарзі, а також не доведено належне виконання договірних зобов'язань щодо оплати товару.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Судовий збір за розгляд даної справи, відповідно до ст.49 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 06.08.2013р. у справі № 914/2779/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити у господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 11.11.2013р.

Головуючий суддя Галушко Н.А

Суддя Гриців В.М.

Суддя Орищин Г.В.