Постанова № 35167606, 07.11.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кірієнко В.О.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2013 року справа №805/9333/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сіваченка І.В.

суддів Жаботинської С.В., Шишова О.О.

секретар судового засідання Сульженко А.В.

за участі представника позивача Заходи О.М.,

представника відповідача Бороніної М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донагролюкс» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року у справі № 805/9333/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донагролюкс» до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 22 лютого 2013 року № 0000191501 та від 17 травня 2013 року № 0000351501,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донагролюкс» (далі - ТОВ «Донагролюкс») звернулось до суду з позовною заявою до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - Інспекція) про скасування податкових повідомлень-рішень від 22 лютого 2013 року № 0000191501 та від 17 травня 2013 року № 0000351501.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Донагролюкс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.10.2012 по 31.10.2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «Сінтезпродсервіс» податковим органом були встановлені порушення ч. 1, 3, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України та п. 44.1 ст. 44, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу (далі - ПК) України. За результатами зазначеної перевірки відповідачем складено акт перевірки № 64/22-0/33660979 від 07.02.2013 року та прийняті повідомлення-рішення від 22.02.2013р. № 0000191501 про сплату штрафних санкцій у розмірі 109116,75 грн. та податкове повідомлення-рішення від 17.05.2013р. № 0000351501 про сплату за платежем податок на додану вартість основного платежу у розмірі 436467,00 грн. На його думку, викладені в акті перевірки висновки щодо нікчемності укладених між ТОВ «Донагролюкс» та ТОВ «Сінтезпродсервіс» договорів та ненастання реальних наслідків вчиненого правочину спростовуються наданими позивачем первинними документами.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, ТОВ «Донагролюкс» подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову місцевого суду скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено доводи, аналогічні позовній заяві.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, проти чого заперечував представник відповідача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ТОВ «Донагролюкс» зареєстроване в якості юридичної особи з 01.09.2009 року, код ЄДРПОУ 33660979, що підтверджується випискою з ЄДР (а.с. 119).

Відповідно до статуту позивача основною метою його діяльності є отримання прибутку на основі здійснення виробничої, комерційної та іншої діяльності шляхом використання належного Товариству майна, у тому числі цінних паперів та грошових коштів (а.с. 120-126).

ТОВ «Донагролюкс» зареєстровано, як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, що підтверджується відовіднем свідоцтвом (а.с. 127).

На підставі наказу № 74 від 30.01.2013р., виданого Інспекцією, згідно із п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 ПК України відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Донагролюкс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.10.2012 по 31.10.2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «Сінтезпродсервіс» (код ЄДРПОУ 32397777), про складений відповідний акт № 64/22-0/33660979 від 07.02.2013 року (а.с. 13, 15-28).

В ході перевірки відповідачем встановлені наступні порушення:

- ч. 1, 3, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог чинного законодавства в момент вчинення правочинів між ТОВ «Сінтезпродсервіс» та ТОВ «Донагролюкс», які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, по суті спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, суперечать інтересам держави і суспільства, які згідно з ч. 2 ст. 228 ЦК України, є нікчемним;

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 209.2 ст. 209 ПК України, в результаті чого ТОВ «Донагролюкс» занижено суму ПДВ, що підлягає перерахуванню на спеціальний рахунок за жовтень 2012 року на 436467,00 грн.

12 лютого 2013 року позивачем були подані письмові заперечення до акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Донагролюкс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.10.2012 по 31.10.2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «Сінтезпродсервіс» до начальника Інспекції, в яких позивач просив скасувати акт (а.с. 29).

Відповіддю Інспекції від 19.02.2013 року № 1755/10/23-013-4 залишені висновки акту перевірки № 64/22-0/33660979 від 07.02.2013 року без змін (а.с. 32-36).

На підставі зазначеного акту документальної позапланової невиїзної перевірки, у зв'язку із порушенням позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 209.2 ст. 209 ПК України, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.02.2013р. № 0000191501 про сплату штрафних санкцій у розмірі 109116,75 грн. (а.с. 8).

Позивачем 06.03.2013 року подана до Державної податкової служби у Донецькій області скарга № 19 на податкове повідомлення-рішення від 22.02.2013р. № 0000191501 про сплату штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 109116,75 грн. (а.с. 37-40).

14.03.2013 року Державною податковою службою у Донецькій області прийняте рішення № 2507/10/10-212-5 про продовження строку розгляду скарги до 01 травня 2013 року (а.с. 41-42).

Державною податковою службою у Донецькій області прийняте рішення від 30.04.2013 року № 4143/10/10/212-5 про результати розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення від 22.02.2013р. № 0000191501, яким залишено без змін зазначене податкове повідомлення-рішення (а.с. 43-48).

Також, на підставі зазначеного акту документальної позапланової невиїзної перевірки, у зв'язку із порушенням позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 209.2 ст. 209 ПК України, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.05.2013р. № 0000351501, про сплату грошового зобов'язання у розмірі 436467,00 грн., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 436467,00 грн. (а.с. 11).

Позивачем 22.05.2013 року подана до Міністерства доходів і зборів України скарга № 32 на податкове повідомлення-рішення від 22.02.2013р. № 0000191501 про сплату штрафних санкцій у розмірі 109116,75 грн. та податкове повідомлення-рішення від 17.05.2013р. № 0000351501 про сплату за платежем податок на додану вартість основного платежу у розмірі 436467,00 грн. (а.с. 49-53).

13.06.2013 року Міністерством доходів і зборів України прийняте рішення № 4821/6/55-55-10-01-15 про результати розгляду скарги, яким залишено скаргу від 22.05.2013 року без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 22.02.2013р. № 0000191501 про сплату штрафних санкцій у розмірі 109116,75 грн. та податкове повідомлення-рішення від 17.05.2013р. № 0000351501 про сплату за платежем податок на додану вартість основного платежу у розмірі 436467,00 грн. - без змін (а.с. 54-58).

Предметом доказування в цій справі є обставина реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Сінтезпродсервіс», правильність відображення їх в податковому обліку, а саме включення позивачем до складу податкового кредиту суми витрат, пов'язаних із виконанням договорів, укладеними з вищезазначеними контрагентами.

Спір виник через висновки податкового органу про те, що правочини, які укладені позивачем з ТОВ «Сінтезпродсервіс», не були спрямовані на реальне настання правових наслідків та є нікчемними.

Суд першої інстанції враховувавє, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що 07 травня 2012 року між ТОВ «Донагролюкс» та ТОВ «Сінтезпродсервіс» було укладено договір поставки (а.с. 84-86).

Згідно п. 1.1 розділу 1 зазначеного договору поставки, постачальник (ТОВ «Сінтезпродсервіс») зобов'язується в порядку та на умовах, визначеним цим договором, передати у власність покупця (ТОВ «Донагролюкс») мінеральні добрива (далі за текстом - товар), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначеним цим договором, прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 3.2 розділу 3 договору поставки від 07.05.2012 року, оплата товару, що підлягає поставці, здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 4.4 розділу 4 договору поставки визначений строк поставки - впродовж двох календарних днів.

Зміна термінів поставки допускається при взаємній письмовій згоді обох сторін (п. 4.5 розділу 4 договору поставки від 07.05.2012 року).

До договору поставки від 07.05.2012 року укладена додаткова угода № 1 від 01.10.2012 року, якою змінена редакція п. 2.2 розділу 2 договору поставки від 07.05.2012 року в частині збільшення загальної вартості цього договору з 2536100,00 грн. на 4872600,00 грн. (а.с. 87).

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Сінтезпродсервіс» складені податкові накладні № 1910002 на суму 746000,00 грн. (а.с. 88), № 2210001 на суму 285000,00 грн. (а.с. 92), № 2610002 на суму 299500,00 грн. (а.с. 93), № 3110003 на суму 886100,00 грн. (а.с. 95), № 3110004 на суму 119900,00 грн. (а.с. 96), що разом складає 2336500,00 грн. (сума ПДВ - 389416,66 грн.).

Розрахунки між суб'єктами господарювання за поставку мінерального добрива за договором від 07.05.2012 року з урахуванням додаткової угоди № 1 від 01.10.2012 року проводилися у безготівковій формі. Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с. 128, 129, 130, 131, 132).

29.10. 2012 року між ТОВ «Донагролюкс» та ТОВ «Сінтезпродсервіс» було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції (а.с. 89-91).

Згідно п. 3.3 розділу 3 зазначеного договору поставки, протягом трьох календарних днів після подання заявки покупцем, він залишає за собою право вимоги зразків поставленого товару. У разі невідповідності товару вимогам ДЗСТ, договір вважається розірваним та зобов'язання сторін втратять юридичну силу.

Відповідно до п. 4.1 розділу 4 договору поставки від 29.10.2012 року, платежі за цим договором здійснюється за безготівковий розрахунок у національній валюті України на умовах передоплати в розмірі 100 %.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Сінтезпродсервіс» складена податкова накладна № 3110002 на суму 282300,00 грн. (сума ПДВ - 47050,00 грн.) (а.с. 94).

Розрахунки між суб'єктами господарювання за поставку зерна за договором від 29.10.2012 року проводилися у безготівковій формі. Даний факт підтверджується наявним в матеріалах справи платіжними дорученням (а.с. 133).

При перевірці господарських відносин позивача з ТОВ «Сінтезпродсервіс» у жовтні 2012 року використаний акт від 06.12.2012 року № 439/22-2/32397777 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сінтезпродсервіс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період липень-жовтень 2012 року.

В зазначеному акті перевірці від 06.12.2012 року № 439/22-2/32397777 встановлено, що ТОВ «Сінтезпродсервіс» не знаходиться за юридичною адресою, місцезнаходження посадових осіб не встановлено, документального підтвердження по взаємовідносинам з ТОВ «Донагролюкс» не надано.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Так, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до Національного Класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005р. № 375 із змінами та доповненнями, економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництво, процесом виробництва та випуском продукції.

Згідно п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі ст. 30 Цивільного кодексу України, цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (ст. 91 Цивільного кодексу України).

Статтею 92 ЦК України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Вказана підстава, відповідно до ст. 234 ЦК України є безумовною підставою для визнання вказаного правочину нікчемним, адже відповідно до ст. 42 підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (відповідно до ч. 1 ст. 62 ГК України підприємництво - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом системного здійснення виробничої, наукової, дослідницької, торгівельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами).

Відповідно до п. 4 прикінцевих положень ЦК України, до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями ЦК України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існування або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 ЦК України).

Відповідно до п. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до п. 23 ст. 2 Бюджетного кодексу (далі - БК) України, доходи бюджету - податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за надання адміністративних послуг, власні надходження бюджетних установ).

Згідно ст. 9 БК України, доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження; неподаткові надходження; доходи від операцій з капіталом; трансферти.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 БК України, податковими надходженнями визнаються встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

З системного аналізу вищенаведених норм, висновком є єдина мета проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством податкової вигоди. Несплата до бюджету необхідних податкових платежів є заволодіння державним майном.

У судовому засіданні першої інстанції свідок - директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Донагролюкс» ОСОБА_4 пояснив, що позивач станом на день розгляду справи не отримував товар від постачальника ТОВ «Сінтезпродсервіс» за договором поставки від 07 травня 2012 року, укладеного між ТОВ «Донагролюкс» та ТОВ «Сінтезпродсервіс», та за договором поставки сільськогосподарської продукції від 29.10.2012 року, укладеного між ТОВ «Донагролюкс» та ТОВ «Сінтезпродсервіс», та зазначений товар не був повернений ТОВ «Сінтезпродсервіс», досудового повернення коштів за товар, який не отримав позивач не здійснював.

Також, директор зазначила, що у позивача наявна дебіторська заборгованість по розрахункам із ТОВ «Сінтезпродсервіс».

Свідок - головний бухгалтер ОСОБА_5 у суді першої інстанції зазначила, що у бухгалтерській звітності зазначена заборгованість значиться прострочена, але про ці обставини керівника позивача не повідомила.

Таким чином, за висновками місцевого суду, з урахуванням вищевикладеного, взаємовідносини по господарським операціям між ТОВ «Донагролюкс» з його контрагентом ТОВ «Сінтезпродсервіс» є непідтвердженими відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачені правилами ведення податкового обліку.

Отже, відсутність господарської операції між ТОВ «Донагролюкс» та його контрагентом відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1, ч. 2, ч. 5 ст. 203, ст. 228 ЦК України є нікчемним, і в силу ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Виходячи з вищенаведеного, задекларованого у скороченій декларації з ПДВ за жовтень 2012 року, податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 475657,00 грн., встановлено завищення позивачем задекларованих показників на 436466,67 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Сінтезпродсервіс».

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу положень ПК України, якими визначені правила формування податкового кредиту та валових витрат, вбачається, що визначальним фактором для їх формування є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього кодексу), чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього кодексу.

Виходячи із положень вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, і тільки у разі не підтвердження на момент перевірки податкового кредиту податковими накладними платник податку може бути притягнутий до відповідальності.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 ПК України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Суд першої інстанції визначив, що висновок, викладений в акті перевірки № 64/22-0/33660979 від 07.02.2013 року, є обґрунтованим, а податкове повідомлення-рішення від 22.02.2013р. № 0000191501 про сплату штрафних санкцій у розмірі 109116,75 грн. та податкове повідомлення-рішення від 17.05.2013р. № 0000351501 про сплату за платежем податок на додану вартість основного платежу у розмірі 436467,00 грн. - законними та такі, які прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У зв'язку з тим, що позивачем порушено вимоги податкового законодавства в частині формування податкового кредиту з податку на додану вартість, застосування до нього штрафних санкцій на підставі пункту 123.1 статті 123 ПК України є правомірним.

Проте, з такими висновками місцевого суду не може погодитись судова колегія апеляційного суду.

Як встановлено судом, ТОВ «Донагролюкс» є суб'єктом спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства.

Місцевим судом зазначено, що укладанням ТОВ «Донагролюкс» правочинів з ТОВ «Сінте зпродсервіс» є єдина мета проведення документування фактично не здійснених господарських операцій та отримання податкової вигоди, а несплата до бюджету необхідних податкових платежів є заволодіння державним майном. Проте, судом не прийнято до уваги, що відповідно до норм п. 209.2 ст. 209 ПК України, ТОВ «Донагролюкс» не сплачує до бюджету податок на додану вартість, а суму податкових зобов'язань з цього податку залишає в своєму розпорядженні.

Таким чином, формування ТОВ «Донагролюкс» податкового кредиту по правочинам з ТОВ «Сінтезпродсервіс» має своїм наслідком лише зменшення суми по даткового зобов'язання з податку на додану вартість, яке згідно з нормами чин ного законодавства України, повинно бути зараховано на спеціальний рахунок ТОВ «Донагролюкс» та суму якого ТОВ «Донагролюкс» має право використати на виробничі ціли.

Відтак, будь-якої податкової вигоди позивач не має.

З метою здійснення господарської діяльності ТОВ «Донагролюкс» уклало з ТОВ «Сін тезпродсервіс» договори: поставки мінеральних добрив від 07.05.2012 р. без номеру; поставки сільськогосподарської продукції від 29.10.2012 р. без номеру.

В жовтні місяці 2012 року ТОВ «Донагролюкс» здійснило за вищевказаними догово рами попередню оплату на умовах, викладених в договорах, що підтверджується пла тіжними дорученнями та банківськими виписками. ТОВ «Сінтезпродсервіс» по зазна ченим господарським операціям видало ТОВ «Донагролюкс» податкові накладні. Отже, при фактичному здійсненні оподатковуваних операцій, наявності у ТОВ «Донагролюкс» первинних документів, що супроводжували дані операції, у т.ч. податкових накладних, підстав для встановлення порушення ПК України немає.

Судом першої інстанції неправильно застосовані норми ЦК України, ГК України, ПК України в частині визнання правочинів між ТОВ «Донагролюкс» та ТОВ «Сінтезпродсервіс» нікчемними та не підтвердженими первинними документами:

Суд першої інстанції помилково вважає наявність дебіторської заборгованості ТОВ «Донагролюкс» перед ТОВ «Сінтезпродсервіс» за договорами від 07.05.2012 р. та від

29.10.2012 р., відсутність звернення ТОВ «Донагролюкс» до господарського суду про

повернення попередньої оплати підставою для визнання не направлення діяльності

ТОВ «Донагролюкс» на отримання доходу.

Судом не прийнято до уваги, що між ТОВ «Донагролюкс» та ТОВ «Сінтезпродсервіс» господарські взаємовідносини проводяться з 2009 року, та що станом на 01 вересня 2013 року загальна заборгованість ТОВ «Донагролюкс» перед ТОВ «Сінтезпродсер віс» за усіма укладеними за цей період договорами складає суму в розмірі 48 242 193,91 (сорок вісім мільйонів двісті сорок дві тисячі сто дев'яносто три гривні 91 копійку) гривень.

Таким чином, звернення до господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ «Сінтезпродсервіс» про повернення попередньої оплати по договору поста чання від 07.05.2012 року або по договору постачання сільськогосподарської про дукції від 29.10.2012 року не має розумних, економічно обґрунтованих, необхідних та достатніх ділових (господарських) цілей.

Посилання відповідача на те, що ТОВ «Сінтезпродсервіс» не знаходиться за юридичною адресою, не підтверджено жодними належними доказами. Місцезнаходження ТОВ «Сінтез продсервіс»: 83001, Донецька область, місто Донецьк, Ворошиловський район, вулиця Артема, будинок 74. Статус відомостей про підприємство в Єдиному державному реєстрі підтверджено. Протягом 2012-2013 років до Єдиного державного реєстру запи сів про відсутність ТОВ «Сінтезпродсервіс» за його місцезнаходженням не вносилось. Станом на сьогоднішній день місцезнаходження ТОВ «Сінтезпродсервіс» не змінило ся.

У контрагента позивача відсутня заборгованість по сплаті податків і зборів перед бюджетом (а.с.167).

Відтак, висновок місцевого суду про нікчемність правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Сінтезпродсервіс», не можна вважати правильним.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції не обґрунтованими, постанова місцевого суду ухвалена без додержанням норм матеріального права, підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

В повному обсязі постанову виготовлено 08 листопада 2013 року.

Керуючись ст.ст. 195-196, п. 3 ч.1 ст. 198, ст. 202, ст. 205, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донагролюкс» - задовольнити повністю.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року у справі № 805/9333/13-а - скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Донагролюкс» до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 22 лютого 2013 року № 0000191501 та від 17 травня 2013 року № 0000351501 - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.02.2013 р. за № 0000191501 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 109 116,75 гривень (в тому числі за штрафними (фінансови ми) санкціями (штрафами) 109 116,75 гривень).

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.05.2013 р. за №0000351501 про збільшення суми грошового зо бов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 436 467,00 гривень (в то му числі за основним платежем 436 467,00 гривень).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донагролюкс» з Державного бюджету України судові витрати за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції в розмірі 3441 грн. 00 коп. (три тисячі чотириста сорок одна грн.)

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: С.В.Жаботинська

О.О.Шишов