Постанова № 35167250, 15.10.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 р. Справа № 804/6239/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. при секретаріЛегкій Ю.Г. за участю: представників позивача Руденко Т.В., Россіхіної В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "ВЕГА" до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство "ВЕГА" до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому позивач, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 29.03.2013 р. за №0000351504.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство "ВЕГА" з питань правильності нарахування та сплати орендної плати за землю за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 11.03.2013 року №550/1504/13450259. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 29.03.2013 року №0000351504 про визначення грошового зобов'язання орендної плати з юридичних осіб в розмірі 13303,18 грн. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні представники позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у останнє судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство "ВЕГА" з питань правильності нарахування та сплати орендної плати за землю за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено ст.14 Закону України «Про плату за землю» та пункту 286.2 статті 286, пункту 288.3 статті 288 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження орендної плати за земельні ділянки, розташовані на території Кіровського району за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року на загальну суму 10642,54 грн.

За результатами перевірки складено Акт від 11.03.2013 року №550/1504/13450259 на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 29.03.2013 року №0000351504 про визначення грошового зобов'язання орендної плати з юридичних осіб в розмірі 13303,18 грн.

З матеріалів справи встановлено, ТОВ ВП «Вега» укладено договір оренди землі з Дніпропетровською міською радою від 20.06.2001 р. (дата реєстрації у Державному реєстрі земель 20.06.2001 р. № 1145). Підстава для передачі земельної ділянки в оренду - рішення Дніпропетровської міської ради від 19.04.2001р. № 841.

Відповідно до договору оренди земельної ділянки ТОВ ВП «Вега» передана земельна ділянка для фактичного розміщення нежитлового приміщення, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом 75035017, площею 0,0092 га за адресою: м.Дніпропетровськ, Кіровський район, вул. Набережна Леніна, буд.1а.

Згідно рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2012р. по справі №28/5005/2302/2012 внесені зміни до договору оренди в частині приведення орендної плати у відповідність чинному законодавству.

Представник відповідача зазначив, що рішенням Дніпропетровської міської ради від 28.04.2010 року №636/56 вирішено вилучити у Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства «Вега» земельну ділянку, площею 0,0092 га, по вул.Набережній В.І.Леніна, 1а.

Проте, згідно інформації наданої Управлінням держземагенства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області станом на 01.01.2013 року земельна ділянка за адресою площею 0,0092 га за адресою: м.Дніпропетровськ, Кіровський район, вул. Набережна Леніна, буд.1а зареєстрована за Товариством з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства «Вега».

Таким чином, на час розгляду справи зазначена земельна ділянка перебуває у власності позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 41.5 ст. 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень.

Відповідно до ст.91 та ст.96 Земельного кодексу України обов'язок своєчасної сплати земельного податку покладається на власників земельних ділянок та на землекористувачів (також, може справлятися орендна плата за землю).

Відповідно до ст. 9 Податкового кодексу України, плата за землю віднесена до загальнодержавних податків і зборів.

Відповідно до п.п.14.1.72, п.п. 14.1.73 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно з ст. 82 Земельного кодексу України, юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України), можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; в) прийняття спадщини; г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з ст. 269 Податкового Кодексу України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначаються Податковим Кодексом України.

Згідно ст. 270 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Законом України "Про оренду землі" регулюються орендні відносини, статтею 1 якого визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із статтею 18 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно ст.125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється, відповідно до закону.

Питання орендної плати за землю врегульовані статтею 288 Податкового кодексу України.

Статтею 287 Податкового кодексу України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з статтею 288 Податкового Кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі", однією із істотних умов договору оренди землі між орендодавцем та орендарем є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини 2 статті 21 цього ж Закону, розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Нормами Податкового кодексу України визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування.

Річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної і комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням вимог пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення -розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу;

для інших категорій земель -трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Розмір та умови оплати, вказані в договорі, не можуть суперечити діючому на час укладення договору, законодавству.

Відповідно до абзацу першого пункту 286.1 статті 286 ПКУ, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Отже, згідно статті 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, враховуючи встановлений факт невиконнання рішення Дніпропетровської міської ради від 28.04.10р. щодо припинення договору оренди земельної ділянки по вул.Набережній ім.В.І.Леніна 1"а" від 20.06.01р., суд приходить до висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 21 жовтня 2013 року

Суддя О.В. Єфанова