Рішення № 35165937, 11.11.2013, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 2/226/494/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 року м.Димитров

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Редько Ж.Є.,

при секретарі Мітюхіній О.В.,

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_5 Спілки «Добробуд» до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 Спілки «Добробуд» про визнання договору недійсни, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_5 Спілка «Добробуд» (далі за текстом Спілка) звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого вказав, що 23.02.2008 року між Спілкою і відповідачем ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № КС-002050, за яким КС «Добробуд» надав кредит відповідачу у розмірі 6000 грн. строком на 24 місяця з відсотковою ставкою 24% річних, а ОСОБА_3 відповідно до встановленого графіку був зобовязаний щомісячно до 23 числа, наступного за розрахунковим, сплачувати позивачу 250 грн. тіла кредиту та 122,30 грн. відсотків за користування кредитом. З метою забезпечення повернення кредиту 23.02.2008 року був укладений договір поруки № КС-002050 між Спілкою та відповідачем ОСОБА_6, який взяв на себе обовязки нести солідарну відповідальність за повернення суми кредиту, процентів по кредиту, можливих підвищених процентів та штрафних санкцій. Відповідач ОСОБА_3 свої обовязки перед КС «Добробуд» не виконав. Сума заборгованості за тілом кредиту склала 3750 грн., за процентами за користування кредитом 1684,61 грн. Відповідно до п.7.1 кредитного договору за порушення строків повернення коштів Спілка має право нараховувати та стягувати підвищені відсотки від 26% до 120% залежно від кількості прострочених днів. Таким чином, за станом на 22.04.2013 року сума заборгованості за кредитним договором склала 23229,45 грн., з яких заборгованість за підвищеними відсотками становить 19479 грн. 45 коп. із розрахунку: (6000 грн. тіла кредиту х 1580 прострочених днів за період з 23.12.2008 року до 04.04.2013 року : 365 днів) х 75% підвищених відсотків, а решта суми заборгованість за тілом кредиту в сумі 3750 грн. Тому позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором на загальну суму 23229 грн. 45 коп. та понесені нею судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 232 грн. 30 коп.

Представники ОСОБА_5 Спілки «Добробуд» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримали свої позовні вимоги у повному обсязі, звернувшись до суду з клопотанням про поновлення строків звернення до суду з даною позовною заявою, оскільки вони були пропущені по незалежним від позивача обставинам, так як первинні документи, що стосуються діяльності Спілки, були вилучені правоохоронними органами при проведенні обшуків під час розслідування кримінальної справи стосовно службових осіб Спілки. Лише, коли на неодноразові звернення представниками спілки вдалося отримати копії кредитного договору та поруки по цій справі, у Спілки виникла можливість звернутися до суду з даним позовом.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 позов не визнали, так як свої кредитні зобовязання відповідач виконав у повному обсязі та у строки, передбачені договором кредиту. Спілкою не надано до суду доказів у підтвердження наявності у нього кредитної заборгованості та порушено строки позовної давності у три роки, які просять суд застосувати при вирішенні даної справи.

Також відповідач ОСОБА_3, якого підтримав його представник ОСОБА_4, звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до відповідача ОСОБА_5 Спілки «Добробуд» про визнання договору недійсним, в обґрунтування якої вказав, що між ним та Спілкою дійсно був укладений кредитний договір № КС-002050 від 23 лютого 2008 року, відповідно до якого Спілка надала йому у тимчасове користування грошові кошти (споживчий кредит) у розмірі 6000 грн. строком на 24 місяці до 23.02.2010 року зі сплатою 24% річних. Відповідач вважає, що умовами укладеного кредитного договору встановили дискримінації у правилах зміни відсоткової ставки. Так, відповідно до п.7.1 договору, у разі прострочення позичальником строків сплати відсотків від 3 до 10 днів позичальник сплачує підвищену відсоткову ставку у розмірі 26% річних на суму отриманого кредиту, від 11 до 30 календарних днів 40%, від 31- до 90 календарних днів 50%, більше 91 календарних днів 120 %. Даний пункт суперечить п.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», та положенню № 246 від 28.09.1995 року Національного Банку україни «Про кредитування», бо в договорі встановлені вимоги щодо сплати непропорційно великої суми компенсації. Крім того, п.1 договору не передбачає можливості змінювати річну ставку, адже вона може падати; п.2.2 передбачає безумовне застосування несправедливо великої ставки; п.4.7.2 встановлює нерівні права кредитної установи і його: Спілка попереджає його за 7 днів про підвищення облікової ставки, а відповідь він повинен надати у 5 днів; п.6.2.5 вимагає додаткове забезпечення кредиту без вказівок на форми цього забезпечення. Вважаючи ці умови несправедливими, ОСОБА_3 просить суд визнати недійсним кредитний договір, укладений між ним та Спілкою.

Представники ОСОБА_5 Спілки «Добробуд» зустрічний позов не визнали, представник ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що відповідно до Закону України «Про кредитні спілки» кредитна спілка це неприбуткова організація, заснована з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні. Кредити, що надаються, не призначені для задоволення суспільних потреб, вони задовольняють потреби обмеженого кола осіб - її членів. Тому Закон України «Про захист прав споживачів» не поширюється на фінансові послуги, які надаються кредитними спілками. Відповідно до статуту ОСОБА_5 Спілка «Добробут» є неприбутковою організацією, заснована фізичними особами з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та надання фінансових послуг за рахунок обєднаних грошових коштів членів кредитної спілки.

Відповідач ОСОБА_6 до суду не зявилися, про час і місце розгляду справи сповіщений належним чином.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що 23.02.2008 року між ОСОБА_5 Спілкою «Добробуд» та її членом - відповідачем ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № КС-002050, на підставі якого позивачем був наданий відповідачу ОСОБА_3 споживчий кредит в сумі 6000 грн. 00 коп. строком на 24 місяців по 23.02.2010 року зі сплатою 24% річних (а.с.5).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що кредитні кошти призначені на споживчі потреби, лікування та інше, не заборонені Законом України (а.с.5).

Відповідно до п.4.2 укладеного договору заборгованість за кредитом: тіло кредиту та відсотки по кредиту позичальник сплачує щомісячно згідно додатку, який є невід,ємною частиною цього договору.

Згідно за п.7.1 договору у разі прострочення позичальником строків сплати відсотків по кредиту від 3 до 10 календарних днів позичальник сплачує кредиторові підвищену відсоткову ставку у розмірі 26% річних на суму отриманого кредит; від 11 до 30 календарних днів 40%; від 31 до 90 календарних днів 50%; більше ніж 91 календарний день 120%.

Підпис відповідача ОСОБА_3 під договором свідчить про його ознайомлення та погодження з його умовами, про укладання договірних відносин між сторонами та про досягнення між ними згоди за всіма умовами угоди. У судовому засіданні ОСОБА_3 не заперечував проти укладення даного договору.

Відповідно до ст.3 ЦК України однією із засад цивільного судочинства є свобода договору.

Згідно із ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Законом України від 22.09.2011 року № 3795-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» вказана норма доповнена частиною другою, за якою у договорах за участю фізичної особи споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII (далі Закон № 1023-XII) він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповдно до ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 року № 2664-ІІІ (далі Закон № 2664-ІІІ) фінансова установа це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому закономорядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, тощо.

Відповдно до ст.4 Закону № 2664-ІІІ фінансовими вважаються послуги, зокрема, щодо надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Відповідно до ст.ст.1, 21 Закону України «Про кредитні сплки» від 20.12.2001 року № 2908-Ш кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. ОСОБА_5 спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом, у тому числі надання кредитів своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості.

Відповідно до п.2 розділу 1 Статуту Спілки ОСОБА_5 Спілка «Добробуд» - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та надання фінансових послуг за рахунок обєднаних грошових внесків членів кредитної спілки (а.с.10-11).

Отже, аналіз приведених правових норм та сам характер фінансово-кредитних відносин, стороною в якій є фізична особа, а також використані у Законах № 1023-XII, № 2664-ІІІ терміни споживчий кредит, фінансова установа, фінансова послуга дають підстави вважати, що правовідносини, які виникають з кредитних договорів, підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, твердження представників позивача про те, що на правовідносини, які виникли між Спілкою та відповідачами, не поширюється Закон України «Про захист прав споживачів», не ґрунтуються на законі.

Згідно за ст.1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1048, ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов'язання щодо неповернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту та одержання від позичальника процентів від суми позики.

Згідно даним особистої картки позичальника ОСОБА_3 у період з лютого 2008 року по грудень 2008 року відповідачем сплачено 2250 грн. тіла кредиту та 1199,35 грн. відсотків за користування кредитом. Отже, його заборгованість за кредитним договором складає: 3750 грн. 00 коп. - за тілом кредиту та 1684 грн. 61 коп. - за відсотками за користування кредитом. Згідно даного розрахунку ОСОБА_3 в останнє було сплачено внескі у рахунок погашення тіла кредиту та відсотків за користування кредитом 23.12.2008 року (а.с.7).

Зі свого боку відповідач ОСОБА_3 на підтвердження своїх пояснень про виконання у повному обсязі кредитних зобовязань надав копії квитанцій до прибуткових касових ордерів по оплаті тіла кредиту, а саме:

1)№ 2328 від 26.03.2008 року на суму 250 грн.;

2) № 2955 від 22.04.2008 року на суму 250 грн.;

3) № 3686 від 23.05.2008 року на суму 250 грн.;

4) № 5146 від 23.07.2008 року на суму 250 грн.;

5) № 5861 від 26.08.2008 року на суму 6,46 грн.;

6) № 6540 від 23.09.2008 року на суму 493,54 грн.;

7) № 7146 від 23.10.2008 року на суму 250 грн.;

8) № 7651 від 22.11.2008 року на суму 250 грн.;

9) № 8015 від 23.12.2008 року на суму 250 грн.; що у загальній сумі складає 2250 грн.

по оплаті відсотків за коритування крдитом:

1)№ 2329 від 26.03.2008 року на суму 114,41 грн.;

2) № 2956 від 22.04.2008 року на суму 122,30 грн.;

3) № 3687 від 23.05.2008 року на суму 118,36 грн.;

4) № 4481 від 25.06.2008 року на суму 122,30 грн.;

5) № 5147 від 23.07.2008 року на суму 118,36 грн.;

6) № 5862 від 26.08.2008 року на суму 122,30 грн.;

7) № 6539 від 23.09.2008 року на суму 122,30 грн.;

8) № 7147 від 23.10.2008 року на суму 118,36 грн.;

9) № 7652 від 22.11.2008 року на суму 122,30 грн.;

10) № 8015 від 23.12.2008 року на суму 118,36 грн.; що у загальній сумі складає 1199,35 грн.

З аналізу наведених документів вбачається, що надані сторонами дані щодо проведених позичальником оплат за спірним договором повністю співпадають як за датою оплати, так і за сумами, що вказує на безпідставність тверджень відповідача ОСОБА_3 щодо повного погашення ним кредитних зобовязань.

Неповренням отриманого кредиту та відсотків за його користування в обумовлений строк відповідач порушив в односторонньому порядку зобовязання, що випливають з умов кредитного договору , що є неприпустимим.

Невиконання грошового зобовязання за відсутністю коштів у боржника в силу ст.625 ЦК України не звільняє його від відповідальності.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем ОСОБА_3 порушено умови кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість за тілом кредиту та відсотками за його користування, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь Спілки неповернутої суми кредиту є правомірними.

Згідно за ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Позивачем відповідно до п.7.1 кредитного договору через прострочення позичальником строків сплати зазначених платежів нараховано суму за підвищеними відсотками у розмірі 19479 грн. 45 коп., із розрахунку: (6000 грн. х 1580 днів/365 днів) х 75%, де 6000 грн. тіло кредиту, 1580 днів кількість прострочених днів по поверненню кредиту і відсотків з 23.12.2008 року до 04.04.2013 року, 75% - підвищені відсотки за порушення строків повернення грошових коштів (а.с.33).

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.18 Закону України № 1023-XII продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Таковими, зокрема, є встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50% вартості продукції) у разі невиконання ним зобовязань за договором.

З огляду на приведені норми закону, суд погоджується з відповідачем ОСОБА_3, що умови договору у п.7.1. щодо підвищеної відсоткової ставки понад 50 %, є несправедливими і такими, що суперечать ч.3 ст.18 Закону України «Про зхист прав споживачів». Тому його вимоги за зустрічним позовом щодо визнання недійсним договору у частині встановленого розміру підвищеної відсоткової ставки понад 50 % є такими, що підлягають задоволенню.

Решта зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 щодо визнання кредитного договору недійсним через несправедливість його умов, викладених у пунктах 1. 2.2, 4.7.2 та 6.2.5, задоволенню не підлягає, оскільки сторони досягли домовленості з усіх істотних умов договору, які не суперечать діючому законодавству і волевиявленню учасників правочину, які добровільно підписали договір. При цьому суд виходить із приписів ст.ст.3, 6 ЦК України, згідно яких свобода договору полягає у визнанні за субєктом цивільного права можливості укладати договори, або утримуватися від укладання договрів, і визначати їх зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої домовленості.

Оскільки відповідач ОСОБА_3 погодився на умови отримання та погашення кредиту згідно підписаного ним кредитного договору, у тому числі і на оплату у разі порушення зобовязань підвищених відсотків, розмір яких чітко обумовлено у договорі, припинив в односторонньому порядку виконання умов кредитного договору з грудня 2008 року, суд вважає, що нарахування за п.7.1 договору підвищеної відсоткової ставки у розмірі 50% річних відповідатиме як умовам договору, так і нормам Закону України «Про зхист прав споживачів». Отже, у грошовому виразі підвищені відсотки за користування відповідачем ОСОБА_3 кредитом складуть 12986 грн. 30 коп., із розрахунку: (6000 грн. х 1580 днів/365 днів) х 50%, де 6000 грн. тіло кредиту, 1580 днів кількість прострочених днів по поверненню кредиту і відсотків з 23.12.2008 року до 04.04.2013 року, 50% - підвищені відсотки за порушення строків повернення грошових коштів. Саме ця сума підлягає стягненню з відповідача.

Згідно за ч.5 ст.261 ЦК України за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Строк виконання укладеного з відповідачем ОСОБА_3 кредитного договору визначено 24 місяцями по 23.02.2010 року (а.с.5).

24.04.2013 року позивач звернувся з даним позовом до суду (а.с.3-4).

Отже позивачем пропущена загальна позовна давність у три роки за основними вимогами (заборгованість за кредитом і відсотками за користування кредитом), передбачена ст.257 ЦК України.

Положенням п.7 ч.13 ст.11 Закону України Про захист прав споживачів передбачено, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. Отже позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. До того ж відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності до вимог позивача.

Представник позивача звернувся до суду з клопотанням про визнання поважними причини пропуску строку позовної давності, обгрунтовуєчи його тим, що у жовтні 2009 року первинні бухгалтерські, касові та договірні документи, що стосуються діяльності Спілки були вилучені працівниками міліції при проведенні обшуків під час розслідування кримінальної справи № 81-1522 стосовно службових осіб Спілки. Вилучені документи визнано речовими доказами і долучено до матеріалів кримінальної справи. Тому представниками Спілки за погодженням з заступником начальника управління ГСУ МВС України ОСОБА_7 робилися копії кредитних договорів з метою подальшого стягнення заборгованості за кредитним договорам та відшкодування депозитних вкладів членів Спілки, що потребувало значних зусиль та часу. На підтвердження клопотання надано довідки ГСУ МВС України від 07.06.2011 року та від 20.01.2012 року, лист Калінінського районного суду м.Донецьк від 15.06.2012 року, у провадженні якого перебуває наведена кримінальна справа (а.с.54, 55, 56).

Суд виходить з того, що поважними можуть бути визнані причини, повязані з обєктивними, непереборними труднощами для позивача на вчинення дій з подання позову до суду, які можуть бути визнані такими у випадку з позивачем. Отримання Спілкою копій необхідних документів за обставин, на які послався позивач, залежало лише від волевиявлення органів, у яких утримуться ці документи. Тому, суд вважає можливим поновити пропущений позивачем строк звернення до суду, як порушений з поважних причин.

Відповідно до ст.546 ЦК України зобовязання може забезпечуватися порукою.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобовязання, абезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (судсідарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, проентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно за ч.1 ст.543 ЦК України у разі солідрного обовязку боржиків кредитор має право вимагати виконання обовязку частково або у повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

З метою забезпечення повернення кредиту 23.02.2008 року між ОСОБА_5 Спілкою «Добробуд» та її членами - поручителем ОСОБА_6 та позичальником ОСОБА_3 був укладений договір поруки № КС-002050, за умовами якого (п.2.1, п.2.2) поручитель зобовязався нести солідарну відповідальність за кредитним договором № КС-002050 у повному обсязі, включаючи відсотки за користування кредитом, можливі підвищені відсотки за несвоєчасну сплату платежів і інші штрафні санкції, передбачені кредитним договором (а.с.6).

Відповідно до п.4.1 договору даний договір діє до моменту припинення поруки з підстав і за умов, передбачених ст.559 ЦК України (а.с.6).

Підписи сторін під договором поруки свідчать про досягнення ними згоди за всіма умовами договору.

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання, не предявить вимогу до поручителя. Якщо строк основного зобовязання не встановлений або встановлений моментом пред,явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не предявить позов до поручителя протягом одного року від дня укладення поруки.

Згідно за кредитним договором № КС-002050 від 23.02.2008 року гранічний строк виконання основного зобовязання встановлено по 23.02.2010 року. Отже, порука припинилася 23.08.2010 року (після спливу 6-ти місячного строку на пред,явлення вимоги до поручителя).

При цьому суд зауважує, що із наданих Спілкою доказів на підтвердження клопотання про поновлення строків звернення до суду, вбачається, що перше повідомлення про вилучення первинних документів Спілки отримано позивачем згідно довідки від 07.06.2011 року, а вимога щодо зобовязання повернення кредиту та підвищених відсотків направлена поручителью лише 23.07.2011 року (а.с.55, 64).

На піставі викладеного суд приходить до висновку, що вимоги позивача до відповідача ОСОБА_6 у звязку із закінченням дії договору поруки 23.08.2010 року задоволенню не підлягають.

На підставі ст.88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_3 на кристь позивача підлягають стягненню понесені Спілкою судові витрати по опалті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 229 грн. 40 коп.

Враховуючи вищеприведене, на підставі ст.ст.3, 6 203, 215, 257, 261, 526, 527, 530, 543, 546, 554, 599, 627, 1048, 1050, 1054 ЦК України, Законів України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про захист прав споживачів» «Про кредитні спілки», керуючись ст.ст.10, 11, 57, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 224 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_5 Спілки «Добробуд» до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором № КС-002050 від 23 лютого 2008 року задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_5 Спілці «Добробуд» строк звернення до суду за вирішенням даного спору стосовно вимог, які стосуються ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_5 Спілки «Добробуд» заборгованість за кредитом у розмірі 3750 грн. 00 коп., підвищені відсотки за користування кредитом у розмірі 12986 грн. 30 коп. та судові витрати у розмірі 229 грн. 40 коп., а всього 16965 (шістнадцять тисяч девятсот шістдесят пять) грн. 70 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_5 Спілки «Добробуд» про визнання договору недійсним задовольнити частково.

Визнати недійсним п.7.1 розділу 7 кредитного договору № КС-002050 від 23 лютого 2008 року, укладеного між ОСОБА_5 Спілкою «Добробуд» до ОСОБА_3, в частині встановленого розміру підвищеної відсоткової ставки понад 50 %.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його оголошення. Особи, які брали участь, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати судову скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 11.11.2013 року.

СуддяЖ.Є.Редько