Постанова № 35165855, 31.10.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2013 року справа № 823/888/13-а

м. Черкаси

15 год. 00 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Холода Р.В.,

при секретарі судового засідання - Гоголевій Ю.В.,

за відсутності представників сторін,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Черкаського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Світ ласощів» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ ласощів» звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах від 30.11.2012р. №0005672301, №0005682301, №0005692301 та від 21.02.2013р. №0001202301.

Ухвалою суду від 28 жовтня 2013 року у справі було здійснено заміну відповідача на державну податкову інспекцію у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області, що є правонаступником всіх прав та обов'язків державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що державною податковою інспекцією у м. Черкасах проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 30.06.2012р., про що складено акт від 23.11.2012р. №337/22-11/03771732. В ході проведення перевірки, відповідачем встановлено, що в період з 01.10.2010р. по 30.06.2012р. ТОВ «Світ ласощів» документально оформлено взаємовідносини з - ТОВ «Селена-С», ПП «Промкомплект» та ПП «Укрпромспецкомплект-3». Проте, за твердженням відповідача акти перевірки ТОВ «Селена-С», ПП «Промкомплект» та ПП «Укрпромспецкомплект-3» засвідчили відсутність реальності здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, у зв'язку з відсутністю основних фондів, технічного персоналу виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів і тому операції з вказаними контрагентами не є господарською діяльністю у розумінні ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Також позивач, у перевіряємий період мав взаємовідносини з ТОВ «АРК-Профі», щодо отримання послуг по встановленню, налагодженню та обслуговуванню комп'ютерних мереж. Проте, за твердженням відповідача, акти здачі-приймання надання послуг, які надані в підтвердження здійснення господарської операції, складені формально з порушенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, не зазначено, яка саме комп'ютерна техніка була перевірена або відремонтована, в чому саме полягав ремонт, не зазначено яке програмне забезпечення встановлено. Таким чином, на підставі вказаних документів неможливо перевірити фактичне надання ТОВ «АРК-Профі» на користь позивача послуг.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явились.

Від представника позивача надійшло клопотання (вх. №18972/13/823/888/13-а від 28.10.2013р.) про розгляд справи без його участі та про підтримання позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання свого представника також не направив, проте надіслав на адресу суду письмові заперечення (вх. №18971/13/823/888/13-а від 28.10.2013р.) та подав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

На підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішив розглянути адміністративну справу в порядку письмового провадження.

В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта перевірки від 23.11.2012р. №337/22-11/03771732, перевіркою встановлено документально оформлені взаємовідносини позивача з контрагентами - ТОВ «Селена-С», ПП «Промкомплект» та ПП «Укрпромспецкомплект-3». Під час проведення перевірки позивача ревізорами було використано матеріали перевірок контрагентів-позивача та зроблено висновок про відсутність необхідних умов для здійснення господарських операцій. Оскільки у ПП «Укрпромспецкомплект-3» відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. Висновками акта перевірки ТОВ «Селена-С» не підтверджено факт поставок на його адресу товарів (робіт) послуг від підприємств постачальників у 2011 році. Згідно з актом ДПІ у Черкаському районі від 04.10.2012р. №47/22-042/31041115 про результати проведення зустрічної звірки ПП «Промкомплект» документального підтвердження господарських відносин із постачальником фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, їх реальності та повноти відображення обліку за жовтень-листопад 2011 року. Висновками якого встановлено, що згідно з податковою звітністю з ПДВ податковий кредит ПП «Промкомплект» за жовтень-листопад повністю сформований за рахунок операцій з ОСОБА_1 Проте факт передачі товарів/послуг від підприємств-постачальників ФОП ОСОБА_1 не підтверджено. Отже, перевірки контрагентів позивача - ТОВ «Селена-С», ПП «Промкомплект» та ПП «Укрпромспецкомплект-3» засвідчили відсутність реальних господарських взаємовідносин між позивачем та вказаними контрагентами.

Перевіркою ТОВ «Світ ласощів» також встановлені взаємовідносини позивача з ТОВ «АРК-Профі», щодо отримання послуг по встановленню, налагодженню та обслуговуванню комп'ютерних мереж. Згідно з наданими для перевірки актами здачі-приймання наданих послуг ТОВ «АРК-Профі» виконало в грудні 2011 року встановлення, налагодження та обслуговування комп'ютерних мереж, ремонт та обслуговування комп'ютерної техніки, встановлення програмного забезпечення, тестування та діагностику програмного забезпечення, всього на загальну суму 369269грн. Проте, акти здачі-приймання наданих послуг складено формально, з порушенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зокрема не зазначено, яка саме комп'ютерна техніка була перевірена або відремонтована, в чому саме полягав її ремонт, не зазначено яке програмне забезпечення встановлено.

Таким чином, на підставі поданих документів неможливо перевірити фактичне надання ТОВ «АРК-Профі» послуг з встановлення, налагодження та обслуговування комп'ютерних мереж, ремонту та обслуговування комп'ютерної техніки, встановлення програмного забезпечення, тестування та діагностика програмного забезпечення. Відповідно відсутній зв'язок витрат позивача на такі послуги.

На підставі вищезазначеного представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ ласощів», ідентифікаційний код 03771732, зареєстроване як юридична особа.

Державною податковою інспекцією у м. Черкасах проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Світ ласощів» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 30.06.2012р., про що складено акт від 23.11.2012р. №337/22-11/03771732.

Перевіркою встановлені порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

- п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.3.1 п.11.3, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 125833грн., в тому числі за IV-й квартал 2010 року - 3181грн. та за І-й квартал 2011 року - 122652грн., та п.44.1 ст. 44, п.135.2, п.135.4 ст. 135, п.137.1 ст.137, п.138.2, п.п. 138.10.3 п.138.10 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого знижено податок на прибуток на загальну суму 279892грн., в тому числі за ІІ-й квартал 2011 року - 1044грн., за ІІІ-й квартал 2011 року - 1197грн., за IV-й квартал 2011 року - 268117грн., та за І-й квартал 2012 року - 7588грн., за ІІ-й квартал 2012 року - 1946грн.;

- п. 5 ст. 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», в результаті чого не задекларовано частину чистого прибутку (дивіденди), що підлягають сплаті до державного бюджету за результатами фінансово-господарської діяльності за 2011 рік в сумі - 9353грн.;

- п.4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97- VI та п. 187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 92045грн., в тому числі за жовтень 2010 року на суму 458грн., за лютий 2011 року на суму 6372грн., за листопад 2011 року на суму 6305грн., за лютий 2012 року на суму 78910грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податного періоду за червень 2012 року на суму 3080грн.

- п. 4 Порядку встановлення нормативів та зборів за забруднення навколишнього природнього середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999р. №303, в результаті чого товариством занижено суму збору за забруднення навколишнього природнього середовища за ІV квартал 2010 року в розмірі 125,46грн.

- п.п. 242.1.3 п. 242.1 ст.242 та п. 249.6 ст. 249 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI в результаті чого товариством занижено суму збору за І-ІV квартали 2011 року та за І-ІІ квартали 2012 року в загальному розмірі на 1196,58грн., в тому числі: за І-й квартал 2011 року на суму 197,55грн., за ІІ-й квартал 2011 року на суму 225,90грн., за ІІІ-й квартал 2011 року на суму 169,20грн., за ІV-й квартал 2011 року на суму 107,35грн. за І-й квартал 2012 року на суму 148,10грн., за ІІ-й квартал 2012 року на суму 348,48грн.

На підставі даного акту перевірки відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 30.11.2012р. №0005672301, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем в сумі 405725грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі - 3180грн., №0005682301, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 92045грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі - 21420грн., №0005692301, яким зменшено у картці особового рахунку платника податків, що ведеться в органі державної податкової служби розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 3080грн. та №0005702301, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем - частина чистого прибутку (доходу) яка відраховується до державного бюджету за основним платежем в сумі 9353грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 2339грн.

За наслідками адміністративного оскарження, рішенням ДПС у Черкаській області від 12.02.2013р. №2957/10-2010 податкове повідомлення-рішення від 30.11.2012р. рішення №0005702301 скасовано в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 2339грн., в іншій частині податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга без задоволення. Замість скасованого податкового повідомлення-рішення відповідачем 21.02.2013р. прийнято нове податкове повідомлення-рішення №0001202301, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем - частина чистого прибутку (доходу) яка відраховується до державного бюджету за основним платежем в сумі 9353грн.

Так, актом перевірки встановлено, що в період з 01.10.2010р. по 30.06.2012р. ТОВ «Світ ласощів» документально оформлено взаємовідносини з ПП «Промкомплект». Згідно з наданими для перевірки накладними, податковими накладними позивач придбав у ПП «Промкомплект» санітарно-технічне обладнання, стрічки тефлонові, воду дистильовану на загальну суму 17893,13грн. в тому числі ПДВ 2982,18грн.

За даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ТОВ «Світ ласощів» по взаємовідносинах з ПП «Укрпромспецкомплект-3» задекларовано суму податкового кредиту. При цьому, загальна сума придбаних у вказаного контрагента товарів становить 1142,40грн., в тому числі ПДВ 190,40грн.

Перевіркою також встановлено, документальне оформлення взаємовідносини позивача з ТОВ «Селена-С», яка перебуває на обліку в Бориспільській ОДПІ. Відповідно до наданої до перевірки накладної в березні 2011 року позивач придбав у вказаного контрагента тени повітряні, пальчикові, патронні, пластинчаті всього на загальну суму 4482,28грн., в тому числі ПДВ 747,08грн.

Вартість придбаних у вказаних контрагентів товарів, включено у відповідних звітних періодах до складу витрат ТОВ «Світ ласощів» в деклараціях з податку на прибуток підприємства.

Зокрема, під час перевірки позивача використано матеріали перевірок його контрагентів:

1) акт Бориспільської ОДПІ від 18.07.2011р. №517/23-2/37322973 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Селен-С» з питань дотримання вимог податкового законодавства за березень 2011 року. Згідно з висновками якого наявність поставки товарів (послуг) від підприємств-постачальників товариства у 2011 року не підтверджено. Працівниками відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Бориспільської ОДПІ було здійснено вихід за юридичною/фактичною адресою ТОВ «Селена-С»: м. Бориспіль, вул. Головатого, 83, в результаті чого встановлено, що дане підприємство та його посадові особи відсутні за вказаною адресою;

2) акт ДПІ у Черкаському районі від 04.10.2012р. №47/22-042/31041115 про результати проведення зустрічної звірки ПП «Промкомплект», щодо документального підтвердження господарських відносин із постачальником фізичною собою - підприємцем ОСОБА_1, їх реальності та повноти відображення в обліку за жовтень-листопад 2011 року.

Згідно з податковою звітністю з ПДВ податковий кредит ПП «Промкомплект» за жовтень на суму 10653,76грн. та за листопад на суму 8238,81грн. повністю сформований за рахунок операцій з підприємцем ОСОБА_1

Проте факт передачі товарів/послуг від підприємств-постачальників ФОП ОСОБА_1 не підтверджено. Зокрема, згідно з актом від 03.01.2012р. №1/17-2111/НОМЕР_1 про неможливість проведення зустрічної звірки підприємця ОСОБА_1 щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків - покупцями, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.10.2011р. по 31.10.2011р. та актом від 06.01.2011р. №3/17-2111/НОМЕР_1 про неможливість проведення зустрічної звірки підприємця ОСОБА_1 щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків-покупцями, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.11.2011р. по 30.11.2011р., встановлена відсутність реального здійснення підприємцем господарських операцій.

3) акт ДПІ у Черкаському районі від 05.10.2012р. №48/22-042/31041115 про результати проведення зустрічної звірки ПП «Промкомплект», щодо документального підтвердження господарських відносин із ПП «Укрпромспецкомплект-3», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2011р. по 01.07.2012р.

Висноками якого, ПП «Промкомплект» за період з 01.01.2011р. по 01.07.2012р. проведено операцій з ПП «Укрпромспецкомплект-3» на загальну суму 194448,24грн., в т.ч. ПДВ 32408,04грн. Суми ПДВ за податковими накладними ПП «Укрпромспецкомплект-3» включено ПП «Промкомплект» до податкового кредиту у відповідних звітних періодах, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних. В свою чергу, ПП «Промкомплект» нібито реалізувало товари/послуги, придбані у ПП «Укрпромспецкомплект-3», ТОВ «Світ ласощів» в жовтні, листопаді 2011 року та лютому-травні 2012 року.

Згідно з актом ДПІ у м. Черкасах від 10.07.2012р. №463/22-11/31489369 «Про результати проведення зустрічної звірки ПП «Укрпромспецкомплект-3» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків-покупцями, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2011р. по 27.06.2012р.», встановлена відсутність здійснення підприємством реальних господарських операцій.

За результатами аналізу документів, які надані для звірки та даних податкової звітності встановлено, що у ПП «Укрпромспецкомплект-3» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби і тому операції ПП «Укрпромспецкомплект-3» не є господарською діяльністю підприємства в розумінні ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, за твердженнями відповідача перевірки ТОВ «Селена-С», ПП «Промкомплект» та ПП «Укрпромспецкомплект-3» засвідчили відсутність здійснених господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами.

Перевіркою ТОВ «Світ ласощів» також встановлені взаємовідносини товариства з ТОВ «АРК-Профі», щодо отримання послуг по встановленню, налагодженню та обслуговуванню комп'ютерних мереж.

Згідно з наданими для перевірки актами здачі-приймання наданих послуг від 02.12.2011р. №1, від 13.12.2011р. №2, від 22.12.2011р. №3 ТОВ «АРК-Профі» виконало в грудні 2011 року встановлення, налагодження та обслуговування комп'ютерних мереж, ремонт та обслуговування комп'ютерної техніки, встановлення програмного забезпечення, тестування та діагностику програмного забезпечення, всього на загальну суму 369269грн.

Проте, відповідач зазначає, що вказані акти здачі-приймання наданих послуг складено формально, з порушенням ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зокрема, не зазначено яка саме комп'ютерна техніка (тип, модель, інвентарний номер) була перевірена або відремонтована, в чому саме полягав її ремонт, не зазначено, яке програмне забезпечення встановлено.

Таким чином, на підставі вказаних документів неможливо перевірити фактичне надання ТОВ «АРК-Профі» на користь позивача вказаних послуг.

Отже, висновками акту перевірки встановлені порушення, які виразилися у заниженні позивачем валових доходів від продажу товарів (робіт, послуг) внаслідок не включення до їх складу компенсації вартості електричної енергії, використаної орендарями, а також які виразилися в у завищенні валових витрат при придбанні товарів (робіт, послуг) по господарських операціях з ТОВ «Селена-С», ПП «Промкомплект» та ПП «Укрпромспецкомплект-3», ТОВ «АРК-Профі», у зв'язку з непідтвердженістю правочинів із вказаними суб'єктами господарювання.

Відповідно до пункту 4.1.1 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 08.12.1994р. №334/94-ВР у редакції, що діяла на момент здійснення господарських операцій, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. При цьому, валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зі змісту підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону вбачається, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За приписом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з приписами п.п.11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Крім того, 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010р. №2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, повноваження і обов'язки посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до вимог п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Що стосується податкового кредиту до складу якого позивачем віднесено суму ПДВ, суд зазначає наступне. Згідно пунктів 1.6, 1.7 ст. 1 Закону України №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон №168), в редакції, чинній на момент здійснення спірних операцій, податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до частини 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Приписами підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168, передбачено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 188.1. статті 181 Податкового кодексу України, передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Пунктом 198.1 «а» ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом вказаних приписів правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на валові витрати, витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та податковий кредит наступає за умови фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) та їх підтвердження первинними документами бухгалтерського обліку та податковими накладними.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, будь-які документи мають силу первинного документа лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Натомість за відсутності фактичного здійснення господарської операції первинні документи бухгалтерського обліку та податкова накладна юридичної сили не мають.

Відтак, включення до податкової звітності даних згідно первинних документів бухгалтерського обліку чи податкових накладних, які не мають юридичної сили, є порушенням порядку ведення податкового обліку.

Згідно з договором від 02.01.2009р. ТОВ «Світ ласощів» отримало в оренду від ТОВ «Петрус-Інвестбуд» складські приміщення загальною площею 1500 кв.м. щомісячна орендна плата складає 1200грн. В подальшому, згідно договору суборенди №02 від 05.01.2009р. ТОВ «Петрус-Інвесткомпанія» було передано в оренду складське приміщення загальною площею 375 кв.м. з щомісячною платою в розмірі 300грн. та згідно договору оренди №05-05/СК від 05.05.2010р. ТОВ «Петрус-Алко» передано в оренду складське приміщення загальною площею 1125,00 кв.м. з щомісячною платою у розмірі 900грн.

Відповідно п. 3.2 вказаних договорів, передбачено, що орендар самостійно здійснює плату за електроенергію, а отже висновки відповідача про необхідність включення позивачем до складу валових доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, вартості використаної суборендарями електричної енергії, які містяться в акті перевірки від 23.11.2012р. №337/22-11/03771732 є безпідставними.

Щодо висновків відповідача, які містяться в акті перевірки про завищення позивачем валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за наслідками господарських операцій з ТОВ «Селена-С», ПП «Промкомплект», ПП «Укпроспецкомплект-3» та ТОВ «АРК-Профі», суд зазначає наступне.

Зокрема необхідною умовою віднесення будь-яких витрат платника податків до складу валових витрат виробництва та обігу, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є безпосередній зв'язок таких витрат з господарською діяльністю такого платника та підтвердження їх відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Факт отримання та оприбуткування позивачем товарно-матеріальних цінностей та результатів виконаних робіт і наданих послуг в податкових періодах, що зазначені в акті планової перевірки, підтверджується наданими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами.

В підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «Селена-С» до матеріалів справи надано видаткову накладну №РН-0000009 від 31.03.2011р., податкову накладну №9 від 23.03.2011р.

Підтвердження господарської операції з ПП «Промкомплект» підтверджуються, видатковими накладними №113 від 13.09.2011р., №115 від 22.09.2011р., №123 від 27.10.2011р., №140 від 28.10.2011р., №141 від 31.10.2011р., №158 від 16.11.2011р., №15 від 14.02.2012р., №29 від 21.03.2012р., №31 та №32 від 26.03.2012р., №35 від 30.03.2012р., №37 від 03.04.2012р., №40, №41, №51 від 06.04.2012р., №42 від 11.04.2012р., №54 від 28.05.2012р. та податковими накладними №5 від 13.09.2011р., №7 від 22.09.2011р., №2 від 07.10.2011р., №13 від 19.10.2011р., №14 від 20.10.2011р., №17 від 27.10.2011р., №18 від 28.10.2011р., №19 від 31.10.2011р., №14 від 16.11.2011р., №3 від 26.03.2012р., №13 від 30.03.2012р., №2 від 02.04.2012р., №12 від 06.04.2012р., №6 від 06.04.2012р., №5 від 06.04.2012р., №7 від 11.04.2012р., №14 від 28.05.2012р.

Правочин з ПП «Укрпромспецкомплект-3» підтверджується видатковими накладними №51 від 22.09.2011р., №27 від 11.11.2011р., №33 від 15.12.2011р. та податковими накладними №51 від 20.09.2011р., №27 від 04.11.2011р., №33 від 14.12.2011р., платіжними дорученнями від 20.09.2011р. №1931, від 04.11.2011р. №2388, від 14.12.2011р. № 2776.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «АРК-Профі» щодо отримання послуг з встановлення, налагодження та обслуговування комп'ютерних мереж, ремонту та обслуговування комп'ютерної техніки, встановлення технічного забезпечення, тестування та діагностика програмного забезпечення підтверджується договором про надання послуг від 06.10.2011р. №6/10, актами здачі-приймання наданих послуг №1 від 02.12.2011р., №2 від 13.12.2011р., №3 від 22.12.2011р., звітами про виконані роботи від 30.10.2011р., від 30.11.2011р., від 24.12.2011р., договором про надання транспортно-експедиційних послуг №23/10 від 23.10.2011р., актами здачі приймання виконаних робіт (наданих послуг) №1 від 18.12.2011р., №2 від 21.12.2011р., №3 від 28.12.2011р., №4 від 30.12.2011р., заявками на транспортно-експедиційне обслуговування.

При встановленні реальності здійснених господарських операцій між позивачем та вищезазначеними контрагентами суд дослідив наявні в матеріалах справи копії документів, а саме: видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, акти здачі-прийняття робіт, та прийшов до висновку, що вказані первинні документи бухгалтерського обліку за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, висновки відповідача про нереальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «Селена-С», ПП «Промкомплект», ПП «Укпроспецкомплект-3», ґрунтуються на актах перевірки вказаних контрагентів, які містять висновки про неможливість здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 47 Податкового кодексу України, відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.

Варто зазначити, що позивач та його контрагенти є належними суб'єктами господарювання України, які набули правоздатності та на момент здійснення господарських операцій були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, а саме статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

У постанові Верховного суду України від 13.01.2009 року по справі № 09/05 викладено, що покупець не може нести відповідальність ані за несплату податків продавцем, ані за можливу недостовірність відомостей про продавця, що містяться у Єдиному реєстрі, за діяльності продавцем.

Крім того, у довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 року «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону «Про податок на додану вартість» викладено, зокрема, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес»АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: «…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні у справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», як зазначалося вище, мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського суду з прав людини при вирішенні справ.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а також не передбачено обов'язку здійснювати перевірку документів щодо всіх контрагентів по ланцюгу здійснення операції стосовно державної реєстрації платника податків, сплати податків контрагентами тощо.

При цьому, слід зазначити, що невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування валових витрат та податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

Більш того, доводи відповідача стосовно відсутності у ПП «Укрпромспецкомплект-3» наявності трудових ресурсів необхідних для здійснення господарських операцій на користь позивача спростовуються постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 16.04.2013р. справа №823/264/13-а, що набрала законної сили відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2013р., якою адміністративний позов контрагента позивача - ПП «Укрпромспецкомплект-3» задоволено частково, визнано протиправними дії ДПІ м. Черкасах при проведенні зустрічної звірки та складанні акту від 10.07.2012р. №436/22-11/31489369 «Про результати проведення зустрічної звірки ПП «Укрпромспецкомплект-3», що був використаний відповідачем під час перевірки ТОВ «Світ ласощів».

Щодо податкового повідомлення-рішення №0005702301 від 21.02.2013р. про визначення товариству грошового зобов'язання в розмірі 9353грн. за платежем частина чистого прибутку господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність, суд зазначає наступне.

Висновками акта перевірки, встановлено, що відповідно Форми №2 звіт про фінансові результати за 2011 рік ТОВ «Світ ласощів» відображено збиток (рядок 225) в сумі 1081 тис. грн. Проте враховуючи результати перевірки, вказаний показник завищено на 1158945грн., що в свою чергу призвело до заниження показника по рядку 220 «Чистий прибуток» на суму 77945грн.

Як вбачається з акту перевірки, допущені позивачем порушення, які виразилися у заниженні чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами фінансово-господарської діяльності за 2011 рік, безпосередньо пов'язані з визначенням позивачем валових доходів від продажу товарів, (робіт, послуг), валових витрат операційної діяльності та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за правочинами, що описані вище, що в свою чергу, відповідно вплинуло на розрахунок відповідачем прибутку від діяльності, з якого до державного бюджету сплачується частина такого прибутку (доходу).

Проте, враховуючи, що позивачем правомірно були визначені валові доходи від продажу товарів (робіт, послуг) під час нарахування орендної плати і реалізації готової продукції, валові витрати операційної діяльності та витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за правочинами з ТОВ «Селена-С», ПП «Промкомплект» та ПП «Укрпромспецкомплект-3» та ТОВ «АРК-Профі», то відповідно правомірно був визначений чистий прибуток (доход), з якого до державного бюджету відраховується частина чистого прибутку господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність.

Таким чином, доводи, якими податковий орган мотивував правомірність оскаржуваних податкових рішень не є переконливими.

Тому суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 30.11.2012р. №0005672301, №0005682301, №0005692301 та від 21.02.2013р. №0001202301, підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, суд зазначає, що з огляду на наявність в матеріалах справи копій первинних бухгалтерських документів відповідачем всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надано доказів, які б ставили під сумнів реальність операцій позивача з вказаними контрагентами.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення адміністративного позову ТОВ «Світ ласощів».

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 14, 94, 122, 160-163, 167, 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах від 30.11.2012р. №0005672301, №0005682301, №0005692301 та від 21.02.2013р. №0001202301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Світ ласощів» (18006, м. Черкаси, вул. Чигиринська, 11, ідентифікаційний код - 03771732) судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.В. Холод