Постанова № 35164716, 06.11.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 листопада 2013 р. 12:08 Справа №801/9094/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., суддів: Суворової С.В., Панова О.І., за участю секретаря Бездушної І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Октябрський коньячний завод»

до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів

про визнання протиправним та скасування рішення від 22.07.13р. №0034,

за участю представників:

позивача - Джаббаров Т.Р., довіреність №б/н від 24.09.13р.;

відповідача - Боровська Н.А., довіреність №5028-1/4-8 від 04.11.13р.;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Октябрський коньячний завод» (далі - позивач, ТОВ «Октябрський коньячний завод») звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 22.07.13р. №0034 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу в сумі 515000,00грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначене рішення прийнято із неправильним застосуванням норм діючого законодавства і не повним встановленням фактичних обставин.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.09.13р. відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідно до Ухвали Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.11.13р. визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Октябрський коньячний завод» строк звернення до адміністративного суду з позовом до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів про визнання протиправним та скасування рішення від 22.07.13р. №0034.

Представники позивача у судовому засіданні наполягали на задоволенні позовних вимог, зазначивши, що мотивувальна та резолютивна частини оскаржуваного рішення не пов'язані між собою, жодного замовлення та розповсюдження реклами, забороненої законом позивач не здійснював та твердження відповідача, викладені у рішенні, не мають жодних підстав та обґрунтувань.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, наведених у запереченні на позов від 01.10.13р., зазначивши, що оскаржуване рішення є законним, обґрунтованим, об'єктивним, неупередженим, прийнятим з дотриманням усіх вимог чинного законодавства та з урахуванням всіх обставин, які мали значення для вирішення даного питання, з огляду на що, підстави для його скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На адресу Держспоживінспекції в АР Крим надійшло повідомлення Джанкойської ОДПІ в АРК ДПС про те, що за результатами проведеної планової перевірки виявлено порушення ТОВ «Октябрський коньячний завод» вимог ч. 8 ст. 22 Закону України «Про рекламу», яке виразилось у невідрахуванні в період з 01.01.12р. по 31.12.12р. грошових коштів в розмірі не менш 5% від реклами, що були витрачені рекламодавцем на розповсюдження реклами алкогольних напоїв. Грошові кошти (відрахування) повинні бути направлені на виготовлення та розповсюдження соціальної реклами, стосовно зловживання алкоголю. Джанкойською ОДПІ в АРК ДПС встановлено, що в 2012 році ТОВ «Октябрський коньячний завод» розповсюджено і виготовлено реклами на 103000,00грн.

У зв'язку із чим, Листом Держспоживінспекції в АР Крим від 16.04.13р. вих. №02-03/901 позивача було зобов'язано у строк до 30.04.13р. надати інформацію, згідно ч. 8 ст. 22 Закону України «Про рекламу», про сплату податку з реклами алкогольної продукції на виготовлення і розповсюдження соціальної реклами, стосовно надмірного споживання алкоголю за 2012 рік. Також позивача було повідомлено, що питання про накладення штрафу за порушення вимог законодавства про рекламу буде розглянуто на засіданні комісії Інспекції з питань захисту прав споживачів в АР Крим 30.04.13р. о 14:00 за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська, 150, каб. №418 (а.с. 10).

Листом від 30.04.13р. №209 позивачем було повідомлено Держспоживінспекцію в АР Крим, що ТОВ «Октябрський коньячний завод» 24.04.13р. сплатило грошові кошти в розмірі 5% (5150,00грн.) від суми виготовленої і розповсюдженої реклами на загальну суму 103000,00грн. в період з 01.01.12р. по 31.12.12р. (а.с. 11) із наданням копії платіжного доручення від 24.04.13р. №1081 на суму 5150,00грн. (а.с. 12).

Згідно протоколу засідання Держспоживінспекції в АР Крим по справі за порушення законодавства про рекламу від 30.04.13р. №17 стосовно ТОВ «Октябрський коньячний завод», було вирішено направити матеріали контролю в сфері реклами, складені стосовно ТОВ «Октябрський коньячний завод» до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів для прийняття рішення про накладення штрафу за порушення вимог ч. 8 ст. 22 Закону України «Про рекламу» в розмірі 515000,00грн. (а.с. 72).

Листом Держспоживінспекції в АР Крим від 07.05.13р. вих. №02-01/1026 матеріали зазначеної справи були направлені до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів (а.с. 73).

22.07.13р. Державною інспекцією України з питань захисту прав споживачів стосовно ТОВ «Октябрський коньячний завод» винесено рішення від 22.07.13р. №0034 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу в сумі 515000,00грн. (а.с. 8).

Непогодившись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що вартість замовленої позивачем реклами у вищезазначеному періоді становить 103000,00грн., що також підтверджується матеріалами справи (а.с. 74-172).

Закон України «Про рекламу» від 03.07.1996р. N270/96-ВР визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

Згідно ст. 1 Закону реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Як передбачено ст. 12 Закону № 270/96, рекламодавцем соціальної реклами може бути будь-яка особа.

Разом з тим, згідно з ч. 8 ст. 22 Закону № 270/96 рекламодавці алкогольних напоїв та тютюнових виробів зобов'язані у порядку, передбаченому законами України, спрямовувати на виробництво та розповсюдження соціальної реклами щодо шкоди тютюнопаління та зловживання алкоголем не менше 5 відсотків коштів, витрачених ними на розповсюдження реклами тютюнових виробів та алкогольних напоїв у межах України. Розпорядники цих коштів щоквартально оприлюднюють звіт щодо їх використання.

Тобто, обов'язок у рекламодавців алкогольних напоїв проводити відрахування на розвиток соціальної реклами існує.

Відповідний Порядок відрахування на виробництво соціальної рекламної інформації про шкоду тютюнопаління та вживання алкогольних напоїв затверджено постановою КМУ від 08.09.97 р. № 997 (далі - Порядок № 997).

Згідно з п. 2 цього Порядку рекламодавці тютюнових виробів та/або алкогольних напоїв зобов'язані спрямовувати на виробництво соціальної рекламної інформації про шкоду тютюнопаління та вживання алкоголю не менш як 5 відсотків коштів, витрачених на розповсюдження в межах України реклами тютюнових виробів та алкогольних напоїв. Зазначені відрахування перераховуються до спеціального фонду державного бюджету.

Як встановлено п. 7 Порядку № 997, у разі порушення цього Порядку підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності несуть відповідальність згідно із законодавством.

Стосовно контролю за нарахуванням та сплатою збору на розвиток соціальної реклами.

Порядок № 977 не передбачає ведення контролю за повнотою та своєчасністю перерахування відрахувань на виробництво соціальної рекламної інформації про шкоду куріння та вживання алкогольних напоїв до спеціального фонду державного бюджету органами державної податкової служби. Разом з тим у листі є посилання на спільний наказ Мінфіну, Держказначейства та ДПАУ від 14.06.02р. № 420/111/284, відповідно до якого контроль за надходженням до спеціального фонду державного бюджету названих відрахувань (код бюджетної класифікації 24060500) здійснюється Державним комітетом стандартизації, метрології та сертифікації України.

Серед повноважень Державного комітету України стандартизації, метрології та сертифікації на той час дійсно передбачався контроль за законодавством у сфері реклами взагалі. Однак на підставі Указу Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 09.12.10р. №1085/2010 Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики був реорганізований у Державну службу технічного регулювання України, яка згодом була ліквідована на підставі Указу Президента України від 06.04.11р. №370/2011. Положення про Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики втратило чинність у зв'язку з набранням чинності Положенням про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів.

Згідно із ст. 26 Закону № 270/96 контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень:

- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, - щодо захисту прав споживачів реклами;

- Антимонопольний комітет України - щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції;

- Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення - щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності;

- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, - щодо реклами державних цінних паперів;

- Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку - щодо реклами на фондовому ринку;

- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах будівництва, архітектури, - щодо спорудження житлового будинку;

- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення, - щодо реклами про вакансії (прийом на роботу).

Таким чином, чинне законодавство чітко визначає вичерпний перелік органів контролю у сфері реклами - інші органи державної влади не мають права перевіряти дотримання рекламного законодавства. Всі ці органи наділені повноваженнями контролю за дотриманням рекламного законодавства (у різних сферах). Разом з тим, у повноваженнях жодного з цих органів не передбачено контроль за нарахуванням та сплатою відрахувань на соціальну рекламу. Повноваженнями щодо соціальної реклами наділена Держспоживінспекція, однак не щодо контролю, а стосовно здійснення в межах її компетенції заходів з виробництва та розповсюдження соціальної реклами.

Отже, на даний момент законодавством України не передбачений орган контролю за нарахуванням та сплатою відрахувань на соціальну рекламу.

Як зазначалося вище, згідно з п. 7 Порядку № 977 у разі порушення цього Порядку підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності несуть відповідальність згідно із законодавством. Крім того, у п. 3 Порядку № 977 вказано, що перерахування рекламодавцями коштів до спеціального фонду державного бюджету здійснюється одночасно з переказом коштів виробникам та/або розповсюджувачам реклами.

Слід зауважити, що відповідальність у сфері реклами передбачена ст. 27 Закону №270/96, згідно з якою рекламодавці несуть відповідальність за порушення законодавства про рекламу, якщо вони винні:

- у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом;

- у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами;

- у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом;

- у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами;

- у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно.

Відповідно до ч. 4 ст. 27 Закону №270/96 спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи накладають штрафи у порядку, встановленому КМУ. Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу затверджено постановою КМУ від 26.05.04р. №693 (далі - Порядок № 693).

В цьому Порядку деталізовано зміст порушень, за які застосовуються штрафи. Пунктом 4 Порядку № 693 за порушення законодавства про рекламу передбачено чималу кількість складів правопорушень рекламодавців щодо реклами алкогольних напоїв, тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими вони випускаються. Однак такого складу правопорушення як ненарахування та несплата відрахувань на соціальну рекламу Порядком № 693 не передбачено. Відтак, правопорушення відсутнє.

Таким чином, хоч Порядок № 977 і передбачає можливість настання відповідальності за його порушення, склад правопорушення та відповідальність за несплату 5 % вартості реклами до спеціального фонду бюджету відсутні.

До того ж, пунктом 3 Розділу V «Прикінцеві положення» зазначеного Закону законодавець зобов'язав Кабінет Міністрів України подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до законів України, які випливають із цього Закону, а в пункті 4 Постанови Верховної Ради України від 3 липня 1996 року N 271/96-ВР «Про порядок введення в дію Закону України «Про рекламу» Комісії Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності доручалося проаналізувати пропозиції про додаткове оподаткування в галузі реклами і зробити висновки щодо можливості внесення відповідних змін і доповнень до Закону N 1251-XII.

На момент виникнення спірних відносин зміни до відповідних законів не вносились.

Статті 13 - 15 цього Закону, що встановлюють види податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються на території України, не містять у своєму переліку спірного платежу (не менше 5 відсотків коштів, витрачених на розповсюдження реклами тютюнових виробів та алкогольних напоїв у межах України), а частина друга статті 16 закріплює правило, за яким державні та інші цільові фонди, які не передбачені цим Законом, мають своїм джерелом виключно прибуток підприємств, який залишається після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів), передбачених статтями 14 і 15 цього Закону. Відрахування до цих фондів здійснюється на добровільних засадах.

Сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування, яка базується на принципах оподаткування, закріплених у статті 3 Закону N 1251-XII.

Норми саме цього Закону є спеціальними стосовно визначення обов'язковості платежів до бюджету України, державних та інших цільових фондів, встановлених різними нормативно-правовими актами.

Саме вони обґрунтовано, як такі, що кореспондують принципам податкового права, яким має бути підпорядковане все податкове регулювання, застосовані касаційним судом у справі, що розглядається.

Окрім того, норми цього Закону, які дотичні до регулювання спірних відносин, були прийняті пізніше.

У зв'язку із чим суд дійшов висновку про те, що ні в Законі N 1251-XII, ні в інших законах України у сфері оподаткування не було закріплено порядок обчислення та сплати відрахувань від суми коштів, витрачених на рекламу тютюнових виробів та/або алкогольних напоїв в межах України, через що не мають статусу обов'язкового платежу на рівні сплати податків.

Суд зазначає, що відповідачем застосовано штрафні санкції за виготовлення та розповсюдження реклами, забороненої законом, хоча такого порушення позивачем допущено не було.

Обмеження, встановлені законом щодо реклами алкогольних напоїв не свідчать про заборону її виготовлення, розміщення та розповсюдження.

Крім того, суд враховує, що позивачем було сплачено грошові кошти в розмірі 5% (5150,00грн.) від суми виготовленої і розповсюдженої реклами на загальну суму 103000,00грн. в період з 01.01.12р. по 31.12.12р., що підтверджується платіжним дорученням від 24.04.13р. №1081 (а.с. 12), а порушення терміну їх сплати не свідчать про наявність складу правопорушення, за вчинення якого встановлено відповідальність ч. 4 ст. 27 Закону №270/96.

У зв'язку із чим суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, шляхом

визнання протиправним та скасування рішення від 22.07.13р. №0034 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу в сумі 515000,00грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яке не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

В судовому засіданні 06.11.13р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст.ст.160,163 КАС України повний текст постанови виготовлено 11.11.13р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів від 22.07.13р. №0034 про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю «Октябрський коньячний завод» за порушення законодавства про рекламу в сумі 515000,00грн.

3.Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Октябрський коньячний завод» (97055, АР Крим, Красногвардійський район, с. Амурське, вул. Амурська, 35, ЄДРПОУ 37349361) шляхом безспірного списання з рахунків Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів 2294,00грн. судових витрат

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду

Суддя підпис Котарева Г.М.

Суддя підпис Суворова С.В.

Суддя підпис Панов О.І.