Рішення № 35163922, 13.11.2013, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/12584/13-ц

Провадження №2/200/3920/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2013 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого: судді Кудрявцевої Т.О.

при секретарі Данильченко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ВІГ» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог з урахуванням уточнень посилалася на те, що з 01.09.2011 року вона працювала в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ВІГ» на посаді заступника директора з фінансів. На підставі наказу №10 від 28.10.2011 року її було звільнено з роботи за скороченням штату відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, але вказаний наказ їй був виданий для ознайомлення тільки 10.11.2011 року після її виходу з лікарняного, на якому вона перебувала з 31.10.2011 по 09.11.2011 року, тому той період, коли вона перебувала на лікарняному, підлягає оплаті і ця сума складає 707 грн. 50 коп. При звільненні з роботи їй була виплачена заробітна плата лише за відпрацьований час за жовтень 2011 року, вихідна допомога їй виплачена не була, трудова книжка була видана лише 13.12.2011 року. Зазначеними діями відповідача їй заподіяна моральна шкода. Позивач просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ВІГ» на її користь невиплачену заробітну плату за період з 01.11.2011 по 10.11.2011 року в розмірі 707 грн. 50 за весь час затримки виплати; стягнути вихідну допомогу при звільненні в розмірі 1500,00 грн. та середній заробіток за час затримки її виплати; стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 28.10.2011 по 13.12.2011 року; стягнути на відшкодування моральної шкоди 10 000, 00 грн. та понесені витрати по сплаті судового збору.

В ході судового розгляду за клопотанням представника позивача були залишені без розгляду позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача невиплаченої вихідної допомоги при звільненні в розмірі 1500,00 грн., середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 28.10.2011 по 13.12.2011 року.

Позивач та її представник в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнали частково, посилаючись на те, що при звільненні позивачки вихідна допомога не була їй виплачена в зв»язку з відсутністю у підприємства на рахунку грошових коштів, вважали, що позивачка пропустила встановлені трудовим законодавством строки для звернення до суду з позовом.

Вислухавши позивача, представників сторін, дослідивши докази у справі, суд дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Статтею 44 КЗпП України встановлено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 ст. 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (п.3 ст.36) не менше двомісячного середнього заробітку; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У відповідності до ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.57 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач з 01 вересня 2011 року працювала в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ВІГ» на посаді заступника директора з фінансів.

На підставі наказу №10 від 28.10.2011 року позивачку 28.10.2011 року було звільнено з роботи за скороченням штату відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, що підтверджується змістом вказаного наказу та її трудовою книжкою. На час розгляду справи зазначений наказ є чинним.

При звільненні позивачці була виплачена заробітна плата за жовтень 2011 року, проте вихідна допомога у розмірі 1500,00 грн. виплачена не була та не була видана трудова видана. Вказане підтверджується Приписом Територіальної державної інспекції з питань праці у Дніпропетровській області № 04-01-06/04-04 від 18.01.2013 року, протоколом про адміністративне правопорушення №04-01-06/76 від 17.04.2013 року, складеним Територіальною державною інспекцією з питань праці у Дніпропетровській області відносно директора ТОВ «НВП «ВІГ» ОСОБА_2 та винесеною на підставі цього протоколу постановою про накладення адміністративного стягнення відповідно до ст.188-6 КУпАП №04-01-06/76-06 від 17.04.2013 року, відповідно до якої директор підприємства ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.188-6 КУпАП за порушення трудового законодавства відносно ОСОБА_1; квитанцією про сплату ОСОБА_2 штрафу у сумі 850,00 грн., накладеного на нього відповідно до вказаної постанови, та що не заперечувалося в судовому засіданні представником відповідача.

В зв»язку з зазначеним позивач 30.11.2011 року звернулася до директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ВІГ» з заявою, в якій просила внести до її трудової книжки запис про звільнення згідно з чинним законодавством. На вказану заяву позивачка отримала від відповідача телеграму, в якій вона повідомлялася директором ТОВ «НВП«ВІГ» про те, що її трудова книжка знаходиться в бухгалтерії.

Встановлено, що трудова книжка була видана позивачці відповідачем 13.12.2011 року, вихідна допомога, належна до сплати при звільненні у відповідності до ст.44 КЗпП України, була перерахована позивачці відповідачем в ході судового розгляду справи, а саме 09.10.2013 року, що підтверджується квитанцією Укрпошти» та поясненнями представника позивача в судовому засіданні.

Відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу, наданих Управлінням Пенсійного фонду України від 14.09.2012 року № 74/07-53ДСК, та довідки від 18.09.2013 року, виданої відповідачем, розмір щомісячної заробітної плати позивачки за вересень та жовтень 2011 року складав 1500,00 грн.

Позивач звільнена з роботи 28.10.2011 року, вихідна допомога у розмірі 1500,00 грн. виплачена їй відповідачем 09.10.2013 року, тому середня заробітна плата за весь час затримки виплати вихідної допомоги, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 35 278 грн. 25 коп. (1500,00 грн. : 21,2 = 70,75 грн. - середньоденна заробітна плата позивача; 1500,00 грн. х 23 міс. затримки виплати = 34 500,00 грн.; 70,75 грн. х 11 днів затримки виплати = 778,25 грн.; 34500,00 грн. + 778,25 = 35 278,00 грн.).

Суд вважає, що посилання представників відповідача на відсутність на розрахунковому рахунку підприємства грошових коштів не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги.

Суд вважає необґрунтованими доводи представника відповідача про те, що оскільки позивач після звільнення з ТОП «НВП «ВІГ» працевлаштувалася та отримувала заробітну плату, то розмір компенсації за затримку розрахунку повинен бути зменшений на суму отриманої нею заробітної плати за новим місцем роботи, оскільки ці положення закону, які були викладені в ч.3 ст.117 КЗпП України, були виключені з Кодексу законів про працю України 20.12.2005 року (н.ч.25.01.2006 року).

Також, в судовому засіданні представник відповідача посилався на те, що під час роботи на підприємстві позивачка неодноразово зверталася до директора ОСОБА_2 з проханням позичити гроші на поховання дідуся, дні народження, поїздки до родичів, придбання одягу, які ним їй надавалися у значному розмірі, а тому таким чином можна вважати, що ТОВ «НВП «ВІГ» не має ніяких грошових зобов»язань перед позивачкою, в тому числі і по виплаті вихідної допомоги. Суд вважає, що вказані доводи не є підставою для відмови позивачці у задоволенні її позовних вимог про стягнення середнього заробітку в зв»язку з несвоєчасною виплатою вихідної допомоги, оскільки відповідачем не надано доказів отримання позивачкою від підприємства будь-яких грошових коштів, а зокрема в рахунок виплати їй вихідної допомоги, крім того, у випадку наявності у позивачки будь-яких боргових зобов»язань перед підприємством відповідач має право у встановленому законом порядку звернутися до суду із відповідним позовом про стягнення позичених грошових коштів.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У відповідності до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Згідно до роз»яснень, викладених у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 „Про практику розгляду судами трудових спорів встановлені статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються судом незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов»язаний перевірити та обговорити причину пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він повнолює або вважає неможливим поновити пропущений строк. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строків у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з»ясовує не лише причини пропуску строку, а й усі обставини справи, права та обов»язки сторін.

В судовому засіданні встановлено, що про звільнення позивачу було відомо 28.10.2011 року, з 31.10.2011 по 09.11.2011 року вона знаходилася на лікарняному. З позовною заявою до ТОВ «НВП «ВІГ» про стягнення вихідної допомоги, зобов»язання видати трудову книжку, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди позивачка звернулася до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська 13.12.2011 року, що підтверджується відміткою на копії позову, наданої суду при розгляді даної справи. Встановлено, що ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 06.01.2012 року вказана позовна заява була повернута позивачці в зв»язку з не усуненням її недоліків. Із позовом, за яким у даній цивільній справі було відкрито провадження, позивачка звернулася до суду повторно 12.03.2012 року. Таким чином, суд вважає, що позивачка звернулася до суду з позовними вимогами до відповідача, в тому числі з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги, із дотримання встановленого ст.233 КЗпП України строку.

Разом з цим, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ВІГ» на її користь невиплаченої заробітної плати за період з 01.11.2011 по 10.11.2011 року в розмірі 707 грн. 50 за весь час затримки виплати та за час перебування на лікарняному, оскільки встановлено, що в день звільнення позивач була на робочому місці, що підтверджується Табелем обліку робочого часу за жовтень 2011 року, вона була повідомлена про звільнення і на лікарняному знаходилася з 31.10.2011 по 09.11.2011 року, тобто вже після звільнення з роботи у відповідача.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про стягнення на її користь моральної шкоди. В обґрунтування цих своїх позовних вимог позивач з представником в судовому засіданні посилалися на те, що несвоєчасною виплатою вихідної допомоги позивачці заподіяна моральна шкода, вона не могла ніде працевлаштуватися, в зв»язку з чим вона відчула душевні страждання та переживання. Крім того, посилалися на те, що на робочому місці позивачка була побита родичами керівника підприємства, що заподіяло їй моральну шкоду. Проте будь-яких належних та допустимих доказів зазначеному та заподіяння їй моральної шкоди, в тому числі у заявленому нею розмірі - 10 000,00 грн. позивач суду не надала, тому її позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Таким чином, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток

за весь час затримки виплати вихідної допомоги, який складає 35 278 грн. 25 коп., підстав для задоволення решти позовних вимог позивача про стягнення заробітної плати в сумі 707 грн. 50 коп. та моральної шкоди не вбачається.

У відповідності до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Зважаючи на викладене, з урахуванням меж позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені нею витрати по сплаті судового збору у сумі 188 грн. 20 коп. Крім того, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 164 грн. 70 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212 - 215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ВІГ» (код ЄДРПОУ 32746264) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати вихідної допомоги у розмірі 35 278 грн. 25 коп., понесені витрати по справі в розмірі 188 грн. 20 коп., а всього 35 466 грн. 45 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ВІГ» (код ЄДРПОУ 32746264) на користь держави судовий збір у сумі 164 грн. 70 коп.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про стягнення не виплаченої заробітної плати в сумі 707 грн. 50 коп. та стягнення моральної шкоди.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Т.О. Кудрявцева