Рішення № 35163506, 12.11.2013, Керченський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 107/7870/2013-ц Провадження № 2/107/2278/2013

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року м. Керч

Керченський міський суд Автономної Республіки Крим у складі :

головуючого судді - Короткової Л.М.

при секретарі - Зубцовій О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Керчі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В

Позивач ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 (далі відповідач) про стягнення суми заборгованості за договором безвідсоткової позики, укладеного між сторонами 8 жовтня 2010 року у розмірі 108 000 грн. 00 коп.; 3% річних у сумі 1642 грн. 19 коп.; грошові кошти з урахуванням індексу інфляції від суми заборгованості у розмірі 108 грн. 00 коп.; стягнення моральної шкоди у сумі 800 грн. 00 коп.; судових витрат, які складаються із судового збору у сумі 1 212 грн. 20 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 8 жовтня 2010 року був укладений із відповідачем договір безвідсоткової позики, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав грошові кошти в сумі 108 000 грн. 00 коп. за умови повернення даний грошей до 8 лютого 2013 року. Договір був укладений у письмовій формі та завірений приватним нотаріусом ОСОБА_3, що зареєстрований у реєстрі № 3783. По закінченню строку дії договору відповідач грошові кошти не повернув.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності, не з'явилася, про час та місце слухання справи повідомлена належно, в письмовій заяві до суду просила розглянути справу без присутності представника позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі по тим же підставах, проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належно у відповідності до ст.74 ЦПК України, причини неявки суду не повідомив, заперечення проти позову не надав.

Згідно ч.2 ст.197 ЦПК України, у зв'язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, зі згоди представника позивача, ухвалив провести заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст.224 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, суд дійшов до наступного.

Частиною 1 ст.3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких між сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

По справі встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 8 жовтня 2010 року був укладений договір безвідсоткової позики, за яким позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 108 000 грн. 00 коп. ОСОБА_2 зобовязався повернути позику в строк до 8 лютого 2013 року. Зазначена обставина підтверджується оригіналом договору безпроцентної позики грошей від 8 жовтня 2010 року, який укладений у письмовій формі та завірений приватним нотаріусом ОСОБА_3, що зареєстрований у реєстрі № 3783 (а.с. 42).

Правовідносини сторін регулюються ст. ст. 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 ЦК України, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних від простроченої суми, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляцій за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних від простроченої суми за період з 9 лютого 2013 року по 13 серпня 2013 року у розмірі 1 642 грн. 19 коп. (а.с.4), а також сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляцій за весь час прострочення з лютого 2013 року по липень 2013 року у розмірі 108 грн. 00 коп. (а.с.5).

Доданий позивачем до позовної заяви розрахунок вищевказаних сум заборгованості за договором позики приймається судом до уваги як письмовий доказ по справі на підтвердження обґрунтованості позовних вимог і у суду сумніву не викликає, не оспорений відповідачем.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та моральних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до цієї ж постанови, спори про відшкодування заподіяної фізичній або юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає із її положень; у випадках, передбачених нормами Цивільного Кодексу та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст.611 ЦК У країни у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Тобто законодавець чітко визначив, у чому полягає моральна шкода, яка підлягає відшкодування в силу закону.

За змістом ст.23 ЦК України моральна шкода не полягає у вигляді душевних страждань особи внаслідок невиконання іншою особою своїх зобов'язань за договором позики, а самим договором позики у вигляді розписки відшкодування моральної шкоди при невиконанні умов договору позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не передбачено.

Крім того, позивачем не надано суду доказів, на підтвердження того, що порушення нормальних життєвих зв'язків, втрата сну та життєвої рівноваги позивача мало місце та відбулося з вини відповідача і перебуває з його діями у безпосередньому причинному зв'язку, як і не підтверджено доказами, що позивачу завдано інше ушкодженням здоров'я з вини відповідача та зазначена шкода перебуває у безпосередньому причинному зв'язку з діями відповідача.

Відшкодування моральної шкоди в зв'язку із невиконанням або неналежним виконанням договору позики Цивільним Кодексом чи іншим діючим законодавством не передбачено, таким чином, вимоги позивача про стягнення грошової суми у відшкодування моральної шкоди за невиконання договору позики не ґрунтуються на законі, тому задоволенню не підлягають.

Отже, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Відповідно до положень статті 214 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Тому, на підставі ст.88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача на відшкодування судових витрат 1 097 грн. 50 коп., як розмір судового збору, визначений відповідно до Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст.10, 15, 56, 60, 61, 79, 84, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН № НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором безвідсоткової позики від 8 жовтня 2010 року у розмірі 108 000 (сто вісім тисяч) грн. 00 коп.; 3% річних в сумі 1 642 (одна тисяча шістсот сорок дві) грн.. 19 коп.; інфляцію у сумі 108 (сто вісім) грн.. 00 коп.; судові витрати по справі 1 097 (одна тисяча девяносто сім) грн. 50 коп., а всього 110 847 (сто десять тисяч вісімсот сорок сім) гривні 69 копійок.

У задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного Суду Автономної Республіки Крим м. Феодосія через Керченський міський суд АР Крим в порядку та строки, передбачені ст.294 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача в порядку та в терміни, передбачені ст.228 ЦПК України та в разі залишення заяви про перегляд рішення без задоволення оскаржене ним на загальних підставах до апеляційного суду АР Крим.

Суддя (підпис) Л.М. Короткова.

З оригіналом згідно.

Суддя-