Постанова № 35154540, 07.11.2013, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2013 р. Справа №818/8244/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Усенко І.М.,

представника позивача - Шамоніна Є.О.,

представника відповідача - Іващенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/8244/13-a

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергонафтмаш"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергонафтмаш" (надалі по тексту - позивач, ТОВ "Енергонафтмаш") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Сумах), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах №0000422260 від 20 червня 2013 року про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 21340 грн.; №0000402260 від 20 червня 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 38729 грн., №0000412260 від 20 червня 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 10209 грн., №0000072206 від 3 жовтня 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2042 грн.

- стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ДПІ у м. Сумах проведено виїзну документальну перевірку, за результатами якої складено акт перевірки №1925/2260/32318138/29 від 1 червня 2013 р.

На підставі вказаного акту (з урахуванням результату розгляду Скарги ДПС в Сумській області), відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення, а саме:

- №0000422260 від 20 червня 2013 року про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 21340 грн.,

- № 0000402260 від 20 червня 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 38729 грн.,

- № 0000412260 від 20 червня 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 10209 грн.,

- № 0000072206 від 3 жовтня 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2042 грн.

Позивач вважає, що висновки, викладені в акті перевірки, на підставі якого приймалось податкове повідомлення - рішення суперечать вимогам чинного законодавства з наступних підстав.

Між підприємством ТОВ «Енергонафтмаш» м. Суми та ТОВ «Ангстрем Континенталь» м. Дніпропетровськ було укладено договір купівлі - продажу поковок (оливок) № 22-06/12 від 20.06.2013 р.

На виконання умов договору ТОВ «Ангстрем Континенталь» в липні 2012 року звантажило в адресу ТОВ «Енергонафтмаш» товар на загальну суму 177043,20 грн. (в т.ч. ПДВ 507,20 грн.).

Оплата за поставлений товар проведена в безготівковій формі в повному обсязі.

У відповідності до ст. 198 Податкового кодексу України ТОВ «Енергонафтмаш» має право на податковий кредит.

Отриманий товар ТОВ «Енергонафтмаш» використав в господарський діяльності, а саме для виробництва насосного обладнання, яке було в подальшому продано.

Вартість реалізованих послуг включена до складу податкового зобов'язання та валового ходу ТОВ «Енергонафтмаш».

Таким чином, враховуючи вищезазначені документи, ТОВ «Енергонафтмаш» вважає, що ДПІ у м. Сумах не мало законних підстав для віднесення підприємства позивача до підприємств вигодонабувачів.

Відповідачем зроблені висновки в акті перевірки, та прийнято податкові повідомлення - рішення лише на підставі акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ангстрем Континенталь» від 21.12.2012 року № 7208/224/33906299.

Крім того, позивач зазначає, що чинним законодавством України не покладено на позивача обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. У суб'єктів господарювання відсутнє законодавчо надане повноваження перевіряти обсяг діє та правоздатність представників своїх контрагентів, а тим більше інших контрагентів по ланцюгу за господарсько-правовими чи цивільно-правовими взаємовідносинами.

Несплата контрагентами ТОВ «Енергонафтмаш» податку не свідчить про те, що укладені ТОВ «Енергонафтмаш» правочини не відповідають інтересам держави і суспільства.

Таким чином, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам чинного законодавства щодо законності та обґрунтованості, а тому є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в задоволенні позову відмовити, вважає, що оскаржені рішення прийнято з дотриманням вимог податкового законодавства.

Заслухавши доводи представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 21.05.2013 р. по 27.05.2013 р. ДПІ у м. Сумах проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Енергонафтмаш» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Ангстрем Континенталь» за період з 01.07.2012 р. по 30.09.2012 р.

За підсумками вищезазначеної перевірки складено акт перевірки №1925/2260/32318138/29 від 01.06.2013 р. (а. с. 9-27).

20.06.2013 р. ДПІ в м. Сумах на підставі вищезазначеного акту перевірки прийнято податкові повідомлення - рішення, а саме:

- №0000422260 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 21340 грн. (а. с. 37),

- №0000402260 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 38729 грн. (а. с. 38),

- № 0000412260 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 10209 грн. (а. с. 39).

03.10.2013 р. ДПІ в м. Сумах на підставі акту перевірки та рішення про результати розгляду первинної скарги від 23.08.2013 р. прийнято податкові повідомлення - рішення № 0000072206 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2042 грн. (а.с. 40).

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з протиправності прийняття відповідачем податкових повідомлень - рішень про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість, податку на прибуток та про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість.

З матеріалів справи встановлено, що 20.06.2013 року між ТОВ «Енергонафтмаш» та ТОВ «Ангстрем Континенталь» укладено договір купівлі - продажу поковок (оливок) № 22-06/12 (а.с. 44-45).

Розрахунки за придбані товарно-матеріальні цінності проведені шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що підтверджується банківською випискою за 10.08.2012р. № 471 на суму 177 043,20 грн. (а.с. 49).

Транспортування зазначеного товару підтверджується товарно-транспортною накладною №00045 від 30.07.2012р. (а.с. 51).

Реальність виконання зазначеного договору підтверджується наданими до суду позивачем:

- специфікацією №1 (а.с. 46);

- видатковою накладною №3175 від 30.07.2012 року (а.с. 47);

- податковою накладною від 30.07.2013 року №570 (а.с. 48).

Крім того, позивачем на підтвердження використання у власній господарській діяльності надано докази, щодо переробки комплектуючих в насосне обладнання та подальшу реалізацію ТОВ «Брок - Енергія», а саме: договір поставки №2-03/12 із ТОВ «Брок - Енергія» насоса (а.с. 51-53), додаткової угоди №1 до договору від 09.04.2012 року (а. с. 54-55), довіреність на отримання цінностей №188 (а. с. 56), попередня калькуляція вартості виробництва №КА-0000104 від 07.08.2012 року (а. с. 57), видаткова накладна №РН-0000045 від 07.08.2012 року, податкові накладні 08.08.2012 року №1, від 24.04.2012 року №4 (а. с. 60, 62), платіжні доручення №1577 від 13.04.2013 року та №2162 від 10.08.2012 року (а. с. 63-64).

Суд зазначає, що укладений між позивачем та контрагентом договір містить положення щодо предмету договору, його умов, розмірів оплати, порядку розрахунків та порядку здавання та приймання робіт, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договору, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано суду доказів відсутності у позивача первинних документів.

При цьому, єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов судження про відсутність реальності здійснення господарської операції, є виключно висновки акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ангстрем Континенталь» від 21.12.2012 року № 7208/224/33906299).

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, надаючи оцінку наявним в матеріалах справи договору, податковим накладним, накладним, та іншим первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином податковим органом ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на мотивах акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ангстрем Континенталь» від 21.12.2012 року № 7208/224/33906299 .

Втім, з цьому приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб товариства позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до вимог п. 198.2. ст. 198 Податкового Кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів / послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, діюче податкове законодавство пов'язує виникнення права платника податків на податковий кредит з наявністю податкової накладної, що оформлена у відповідності до приписів ст. 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, позивачем отримано від ТОВ «Ангстрем Континенталь» податкову накладну, яка саме і є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та відповідно, зазначена накладна оформлена у повній відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, що не заперечується податковим органом.

Крім того, суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Також, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на те, що позивачем до матеріалів справи були надані в повному обсязі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, що доводять не тільки факт отримання товарів, а і використання їх у власній господарській діяльності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та безпідставність висновків відповідача про порушення позивачем норм п. 138.1, 138.2, п.п.138.10.3 п. 138.10 ст.138, п. 198.2. ст. 198, п. 201.4, п.201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України.

Згідно ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Отже, позивачу відшкодовується із Державного бюджету сума судового збору в розмірі в розмірі 773 грн. 46 коп.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергонафтмаш" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах від 20.06.2013 р. №0000422260, №000402260, №0000412260 та від 03.10.2013 р. №0000072206.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергонафтмаш" судовий збір в розмірі 773 грн. 46 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.А. Прилипчук

З оригіналом згідно

Суддя О.А. Прилипчук

Повний текст постанови складено 12.11.2013 р.