Постанова № 35154388, 22.10.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 року Справа № 808/6555/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., при секретарі судового засідання Філоненко Ю.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою: Приватного підприємства «Енергія-Сервіс»

до: Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі

м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів

у Запорізькій області

про: скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

26 липня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Енергія-Сервіс» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000772211 від 15.04.2013 та № 0000162213/652 від 26.06.2013.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу про неправомірне включення до складу податкових зобов'язань сум податків під час здійснення господарських операцій між ПП «Енергія-Сервіс» та ТОВ «Діксі Буд», ПП «Сворог», ТОВ «Дидактика», ТОВ «Феріт -Д», Приватне НВП «Техніка», ПП «Екоскан Сервіс», ПП «АТМ», ПП «Валмакс Плюс», ТОВ «Інженерні системи», ТОВ «Металургійна регіональна мережа», ТОВ «Мир-Груп», ТОВ «Фірма «П.С.В.» за червень - грудень 2010 року, січень-березень, травень, червень, грудень 2011 року, січень-жовтень, грудень 2012 року з поставки товарів є безпідставними, оскільки по жодному з правочинів, зазначених в акті перевірки №61/22-1421/237945 від 29.03.2013, відсутні будь-які рішення судів щодо визнання їх недійсними. Крім того, у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують факт придбання товарів у вищевказаного контрагента. Тому висновки податкового органу, зроблені в акті перевірки стосовно формування податкових зобов'язань з порушенням п.п. 7.4.1, п. 7.4, п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 14.1. 36 п. 14.1.181 ст. 14, п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 4, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, ст. 201 Податкового кодексу України та п. п. 5.2.1. п. 5.2, абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 14.1.27 п. 14.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України є протиправними. Вказує, що неврахування податковим органом при перевірці всіх первинних документів, прямо порушує положення податкового законодавства України.

З урахуванням вище зазначеного позивач вважає винесені, за наслідками перевірки, податкові повідомлення - рішення № 0000772211 від 15.04.2013 та №0000162213/652 від 26.06.2013 протиправними та просить їх скасувати.

Представник відповідача проти позову заперечує, зокрема зазначає, що проведеною документальною плановою виїзною перевіркою, в порушення п.п. 7.4.1, п. 7.4, п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 14.1. 36 п. 14.1.181 ст. 14, п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 4, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, ст. 201 Податкового кодексу України встановлено заниження позивачем податку на додану вартість у сумі 836245 грн. та в порушення п. п. 5.2.1. п. 5.2, абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 14.1.27 п. 14.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено заниження позивачем податку на прибуток на суму 936187 грн.

Згідно отриманих ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області актів позапланових перевірок, у зв'язку з відсутністю об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств постачальників, не підтверджено реальність здійснення ПП «Енергія-Сервіс» фінансово-господарських операцій зпридбання та реалізації товарів (робіт, послуг) за період 01.04.2010 по 31.12.2012 при взаємовідносинах з ТОВ «Діксі Буд», ПП «Сворог», ТОВ «Дидактика», ТОВ «Феріт -Д», Приватне НВП «Техніка», ПП «Екоскан Сервіс», ПП «АТМ», ПП «Валмакс Плюс», ТОВ «Інженерні системи», ТОВ «Металургійна регіональна мережа», ТОВ «Мир-Груп», ТОВ «Фірма «П.С.В.». Проведеними дослідчими перевірками встановлено, що вищевказані підприємства не знаходяться за юридичними адресами, в них відсутні власні та орендовані засоби виробництва, наймані працівники, виробничі та складські приміщення тощо.

Крім того, згідно «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» з вищезазначеними контрагентами встановлено розбіжності у складі податкового кредиту з ПДВ.

В свою чергу первинні документи, складені сторонами за вказаним правочином, не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції та не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку. На підставі викладеного, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, в якій підтримав в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 22.10.2013 з'явився, надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, в якій зазначив про те, що проти позову заперечує в повному обсязі.

Частиною 6 ст. 128 КАС України визначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з ч. 1 ст.41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись приписами ст. 41 КАС України суд розглянув справу на підставі наявних доказів, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд сформулював наступні висновки.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджетів податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Діксі Буд», ПП «Сворог», ТОВ «Дидактика», ТОВ «Феріт -Д», Приватне НВП «Техніка», ПП «Екоскан Сервіс», ПП «АТМ», ПП «Валмакс Плюс», ТОВ «Інженерні системи», ТОВ «Металургійна регіональна мережа», ТОВ «Мир-Груп», ТОВ «Фірма «П.С.В.» за період 01.04.2010 по 31.12.2012.

За результатами проведення перевірки було складено Акт від 29.03.2013 року № 61/22-1421/23794534 яким встановлено порушення:

- п. п. 5.2.1. п. 5.2, абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 14.1.27 п. 14.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 936187 грн.;

- п.п. 7.4.1, п. 7.4, п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 14.1. 36 п. 14.1.181 ст. 14, п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 4, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у сумі 836245 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від № 0000772211 від 15.04.2013 та №0000162213/652 від 26.06.2013.

Підприємство не погодилось з винесеними податковими повідомленнями рішеннями та 19.04.2013 звернулось з первинною скаргою до Головного управління Міндоходів в Запорізькій області. 19.06.2013 ПП «Енергія-Сервіс» отримало рішення про розгляд первинної скарги за №671/10/08-01-100120 від 17.06.2013, відповідно до якого податкове повідомлення рішення 0000352214/3542 від 15.04.2013 скасовано в частині зайво застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 129438 грн., в іншій частині залишено без змін. В зв'язку з прийнятим рішенням позивачем було отримане нове податкове повідомлення рішення №0000162213/652 від 26.06.2103, яким донараховано 836245 грн. податку на додану вартість та штрафну (фінансову) санкцію в сумі 175875, 75 грн.

ПП «Енергія-Сервіс» не погодилось з рішенням про розгляд первинної скарги та подало повторну скаргу до Міністерства доходів та зборів України. 19.07.2013 позивач отримав рішення Міністерства доходів та зборів України №6932/6199-99-10-01-15 віл 15.07.2013, яким скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення рішення без змін.

Щодо завищення валових витрат та заниження податку на прибуток, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що за перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Діксі Буд», ПП «Сворог», ТОВ «Дидактика», ТОВ «Феріт -Д», Приватне НВП «Техніка», ПП «Екоскан Сервіс», ПП «АТМ», ПП «Валмакс Плюс», ТОВ «Інженерні системи», ТОВ «Металургійна регіональна мережа», ТОВ «Мир-Груп», ТОВ «Фірма «П.С.В.»

В акті перевірки вказане порушення п. п. 5.2.1. п. 5.2, абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 14.1.27 п. 14.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, а саме безпідставне завищення валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на вартість товарів, придбаних у періоді 01.04.2010 по 31.12.2012.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Діксі Буд», ПП «Сворог», ТОВ «Дидактика», ТОВ «Феріт -Д», Приватне НВП «Техніка», ПП «Екоскан Сервіс», ПП «АТМ», ПП «Валмакс Плюс», ТОВ «Інженерні системи», ТОВ «Металургійна регіональна мережа», ТОВ «Мир-Груп», ТОВ «Фірма «П.С.В.» поставляли електромонтажні товари та надавали електромонтажні послуги ПП «Енергія-Сервіс»

Товари (роботи , послуги) відповідно до договорів, копії яких містяться в матеріалах справи, були поставлені зазначеними контрагентами на адресу ПП «Енергія-Сервіс», необхідні документи бухгалтерського обліку складені, між підприємствами проведені розрахунки за поставлені товари у безготівковій формі, про що свідчать банківські виписки.

В свою чергу, поставлені товари у подальшому були використані ПП «Енергія-Сервіс» у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п.5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) платника, з урахуванням обмежень, передбачених пунктами 5.3 - 5.7 ст. 5 цього Закону.

Відповідно до п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначалося вище, виконані роботи та придбані ТМЦ були своєчасно та в повному обсязі оприбутковані ПП «Енергія-Сервіс» на підставі видаткової накладної із занесенням відповідних операцій в бухгалтерський облік, оплачені і в подальшому реалізовані третім особам, що в свою чергу призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Згідно акту перевірки вбачається, що позивачем порушені п.п. 7.4.1, п. 7.4, п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 14.1. 36 п. 14.1.181 ст. 14, п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 4, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, ст. 201 Податкового кодексу України та безпідставне віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ «Діксі Буд», ПП «Сворог», ТОВ «Дидактика», ТОВ «Феріт -Д», Приватне НВП «Техніка», ПП «Екоскан Сервіс», ПП «АТМ», ПП «Валмакс Плюс», ТОВ «Інженерні системи», ТОВ «Металургійна регіональна мережа», ТОВ «Мир-Груп», ТОВ «Фірма «П.С.В.».

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР із внесеними змінами і доповненнями, визначено, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної") вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними.

При цьому, як вбачається зі змісту акті перевірки, то він не містить жодних посилань податкового органу про те, що податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено формування податкового кредиту не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим суд вважає, що позивачем суду були надані докази, що підтверджують реальне вчинення господарських операцій, що в свою чергу не виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями.

Таким чином, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Судом встановлено, що в ході проведення перевірки та під час розгляду справи ПП «Енергія-Сервіс» було надані всі податкові накладні, первинні документи, розрахункові, платіжні документи, які також долучені до матеріалів справи щодо виконання електромонтажних робіт та придбання електромонтажних товарів у ТОВ «Діксі Буд», ПП «Сворог», ТОВ «Дидактика», ТОВ «Феріт -Д», Приватне НВП «Техніка», ПП «Екоскан Сервіс», ПП «АТМ», ПП «Валмакс Плюс», ТОВ «Інженерні системи», ТОВ «Металургійна регіональна мережа», ТОВ «Мир-Груп», ТОВ «Фірма «П.С.В.», які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами по ланцюгу своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем дотриманні законні підстави формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначені нормами Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що контрагенти позивача на момент проведення господарських операцій не були ліквідовані, діяльність їх в установленому законом порядку не була припинена, з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців підприємства не виключені.

Відповідачем не надано доказів щодо ліквідації, реєстрації припинення юридичних осіб, зняття з податкового обліку та анулювання свідоцтв платників ПДВ, як на момент здійснення спірних господарських операцій, так і на момент складання акту перевірки. Отже, вказані підприємства не мали дефектів у своєму правовому статусі та мали право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Відповідачем на підтвердження висновків акту перевірки надані лише акти перевірок контрагентів позивача.

Проте, самі по собі акти перевірки органами ДПІ контрагентів позивача та висновок про недійсність операцій з окремими контрагентами не є доказами нікчемності правочинів.

Акт перевірки за своєю суттю, змістом та формою не є рішенням суб'єкта владних повноважень, наслідком якого є настання певних правових наслідків щодо прав та інтересів особи або покладення на нього певних обов'язків. Актом перевірки встановлюється лише факт порушення. Викладені у акті перевірки обставини можуть бути лише підставою для вжиття відповідних заходів.

Вищевказане підтверджується, зокрема, практикою Верховного суду України, який в справі №06/47 від 11.10.2006 зазначив, що «якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній, виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.»

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 161, 162, 163, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Енергія-Сервіс» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000772211 від 15.04.2013 та № 0000162213/652 від 26.06.2013 задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області № 0000772211 від 15.04.2013.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області №0000162213/652 від 26.06.2013.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Енергія-Сервіс» (код ЄДРПОУ 23794534) 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова складена у повному обсязі у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.

Суддя О.О. Артоуз