Постанова № 35151129, 07.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2013 р. Справа№ 910/6762/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Самсіна Р.І.

секретар: Комок І.А.

за участю представників:

позивача: Солотковська-Сотник О.Й.;

відповідача: Собкович О.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Запорізького обласного територіального

відділення Антимонопольного комітету України

на рішення Господарського суду міста Києва

від 08.07.2013р.

у справі №910/6762/13 (головуючий суддя Гумега О.В.,

судді: Картавцева Ю.В., Полякова К.В.)

за позовом Запорізького обласного територіального відділення

Антимонопольного комітету України

до Приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест"

про стягнення 50 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Запорізьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест" (далі - відповідач) 50 000,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу, нарахованого на підставі рішення Адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.05.2012р. №27-рш у справі №04/64-11. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що штраф у сумі 50 000,00 грн. був сплачений відповідачем з порушенням законодавчо встановлених строків, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" позивачем було донараховано відповідачу пеню за періоди з 03.10.2012р. по 06.11.2012р., з 14.11.2012р. по 30.01.2013р., з 20.02.2013р. по 10.03.2013р.

В процесі судового розгляду позивач уточнив свої вимоги та просив суд стягнути з відповідача пеню за прострочення строків сплати штрафу у розмірі 50 000,00 грн. за період з 04.09.2012р. по 06.11.2012р., з 14.11.2012р. по 30.01.2013р., з 20.02.2013р. по 10.03.2013р.

Відповідач проти позову заперечував, наголошуючи на необґрунтованості та непідтвердженості позовних вимог належними доказами. Зокрема, відповідач зазначав про те, що 03.09.2012р. Господарським судом Запорізької області у справі №5009/2447/12 було прийнято рішення про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест" 50 000,00 грн. штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладеного рішенням від 28.05.2012р. №27-рш у справі №04/64-11. Вказане рішення про стягнення штрафу припинило нарахування пені, а тому у позивача відсутні правові підстави для нарахування відповідачу пені з посиланням на норми ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2013р. у справі №910/6762/13 у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2013р. у справі №910/6762/13 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, зокрема, щодо періоду, за який підлягала нарахуванню пеня, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття неправильного по суті заявлених вимог рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2013р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.10.2013р.

11.09.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

12.09.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли доповнення до апеляційної скарги.

В судовому засіданні 10.10.2013р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу з урахуванням доповнень до неї, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2013р. у справі №910/6762/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні 03.10.2013р. представник відповідача заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, з підстав, наведених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, просив суд в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 10.10.2013р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 07.11.2013р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2013р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Самсіна Р.І.

07.10.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на доповнення до апеляційної скарги.

В судовому засіданні 07.11.2013р. представник позивача підтримав пояснення, надані у попередньому судовому засіданні, просив задовольнити апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 07.11.2013р. представник відповідача також підтримав раніше надані пояснення, просив суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

В судовому засіданні 07.11.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Рішенням позивача від 28.05.2012р. №27-рш у справі №04/64-11 „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" (пункт 2) було визнано дії відповідача, які полягають у встановленні в м. Запоріжжі для споживачів необґрунтованої вартості послуг з розміщення та організації обслуговування обладнання систем передавання тривожних сповіщень на місцевих телекомунікаційних мережах, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п.1 ч.2 ст. 13, п.2 ст. 50 Закону України „Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з розміщення та організації обслуговування обладнання систем передавання тривожних сповіщень на місцевих телекомунікаційних мережах шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (том справи - 1, аркуші справи - 9-14).

Відповідно до ч.2 ст. 52 Закону України „Про захист економічної конкуренції" за вчинення вищевказаного порушення на відповідача було накладено 50 000,00 грн. штрафу.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначав про те, що рішення позивача від 28.05.2012р. №27-рш у справі №04/64-11 „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" було отримано відповідачем 01.06.2012р., а тому штраф, застосований вказаним рішенням, відповідно до ст. 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції" мав бути оплачений відповідачем до 02.08.2012р., тобто протягом двох місяців з дня отримання рішення.

Однак відповідач сплатив штраф з порушенням законодавчо встановлених строків, а саме 11.03.2013р., що підтверджується платіжним дорученням №435959 від 11.03.2013р., у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу до сплати пеню за весь період прострочення у загальному розмірі 50 000,00 грн.

Враховуючи відмову відповідача в добровільному порядку сплатити пеню, позивач звернувся з відповідним позовом до Господарського суду міста Києва.

Місцевий господарський суд відмовив в позові повністю, визнавши вимоги позивача нормативно необґрунтованими та документально непідтвердженими.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель (ст. 1 Закону України „Про антимонопольний комітет України").

Згідно зі ст. 3 Закону України „Про антимонопольний комітет України" основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині:

1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій;

3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції;

4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції;

5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.

Правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності визначені Законом України „Про захист економічної конкуренції", який спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Згідно зі ст. 1 названого Закону економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про захист економічної конкуренції" останнім регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб'єктами господарювання; суб'єктів господарювання з іншими суб'єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв'язку з економічною конкуренцією. Цей Закон застосовується до відносин, які впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України.

Згідно з п.п.4, 5 ч.1 ст. 7 Закону України „Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України „Про захист економічної конкуренції", „Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів (ст. 5 Закону України „Про Антимонопольний комітет України").

В ст. 51 Закону України „Про захист економічної конкуренції" передбачено, що порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо (ч.1 ст. 48 Закону України „Про захист економічної конкуренції").

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність (ч.2 ст. 22 Закону України „Про Антимонопольний комітет України").

Як уже зазначалось вище, рішенням позивача від 28.05.2012р. №27-рш у справі №04/64-11 „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" було встановлено порушення відповідачем п.1 ч.2 ст. 13, п.2 ст. 50 Закону України „Про захист економічної конкуренції", яке полягає у зловживанні відповідачем монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з розміщення та організації обслуговування обладнання систем передавання тривожних сповіщень на місцевих телекомунікаційних мережах шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку. За вказане порушення на відповідача було накладено штраф у розмірі 50 000,00 грн.

В ст. 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції" передбачено, що рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до територіального відділення Антимонопольного комітету України документи, що підтверджують сплату штрафу. За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. У разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст. 60 Закону України „Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено. Порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого, зокрема, згідно з ч.1 ст. 48 цього Закону, ч.1 ст. 30 Закону України „Про захист від недобросовісної конкуренції", а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до ч.3 ст. 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

В процесі судового розгляду було встановлено, що відповідач оскаржив рішення позивача від 28.05.2012р. №27-рш у справі №04/64-11 „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" до Господарського суду Запорізької області, звернувшись з відповідним позовом.

В абзацах 3-5 ч.5 ст. 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

З наведеного вбачається, що тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися (аналогічна правова позиція наведена в п.п.20.2 п.20 постанови Вищого господарського суду України №15 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства").

Господарським судом Запорізької області розглянуто справу №5009/2447/12 за первісним позовом Приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест" про визнання нечинним та скасування рішення Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.05.2012р. №27-рш у справі №04/64-11 та за зустрічним позовом Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про стягнення з Приватного акціонерного товариства „Фарлеп-Інвест" 50 000,00 грн. штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.09.2012р. у справі №5009/2447/12 в задоволенні первісного позову було відмовлено з посиланням на законність та обґрунтованість рішення від 28.05.2012р. №27-рш у справі №04/64-11 про застосування до відповідача штрафних санкцій у вигляді 50 000 грн. штрафу. Зустрічний позов було задоволено.

В подальшому вказане судове рішення було оскаржено та переглянуто як в апеляційному, так і в касаційному порядку.

Так, ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 07.11.2012р. було порушено апеляційне провадження у справі №5009/2447/12 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства „Фарлеп-Інвест" на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.09.2012р. у справі №5009/2447/12.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.11.2012р. рішення Господарського суду Запорізької області у справі №5009/2447/12 від 03.09.2012р. було залишено без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 31.01.2013р. було порушено касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства „Фарлеп-Інвест" на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.09.2012р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.11.2012р. у справі №5009/2447/12.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.02.2013р. рішення Господарського суду Запорізької області від 03.09.2012р. та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 13.11.2012р. у справі №5009/2447/12 були скасовані в частині задоволення зустрічних позовних вимог та прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволені зустрічного позову відмолено, в іншій частині вказані судові рішення залишені без змін.

11.03.2013р. відповідачем було оплачено 50 000 грн. накладеного на нього рішенням позивача штрафу, про що свідчить наявне в матеріалах справи платіжне доручення №435959 від 11.03.2013р.

На думку позивача, з відповідача підлягає стягнення пеня, нарахована за періоди з 04.09.2012р. по 10.03.2013р., а саме: з 04.09.2012 р. по 06.11.2012р. у сумі 48 000,00 грн. (з наступного дня після прийняття рішення Господарським судом Запорізької області у справі №5009/2447/12 від 03.09.2012р. та до дня порушення Донецьким апеляційним господарським судом ухвалою від 07.11.2012р. апеляційного провадження з перегляду вказаного рішення); з 14.11.2012р. по 30.01.2013р. у розмірі 58 500,00 грн. (з наступного дня після прийняття постанови Донецького апеляційного господарського суду від 13.11.2012р. у справі №5009/2447/12 та до дня порушення Вищим господарським судом України ухвалою від 31.01.2013р. касаційного провадження у справі №5009/2447/12); з 20.02.2013р. по 10.03.2013р. у сумі 14 250,00 грн. ( наступного дня після прийняття постанови Вищого господарського суду України від 19.02.2013р. у справі №5009/2447/12 та до дня сплати відповідачем 50 000,00 грн. штрафу, тобто до 11.03.2013р.).

З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, загальна сума нарахованої позивачем пені становить 120 750,00 грн. Проте, з огляду на ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", в якій передбачено, що розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України, позивач просив суд стягнути з відповідача 50 000,00 грн. пені.

Однак позивачем не прийнято до уваги положення абзаців 2, 3 ч.5 ст. 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції", згідно з якими нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Таким чином, нарахування відповідачу пені було зупинено на час розгляду справи №5009/2447/12 Господарським судом Запорізької області з 02.07.2012р., тобто з дати порушення провадження у справі №5009/2447/12 ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.07.2012р., та припинено з 03.09.2012р. - з дати прийняття Господарським судом Запорізької області рішення у справі №5009/2447/12 про задоволення вимог зустрічного позову щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства „Фарлеп-Інвест" 50 000 грн. штрафу.

В своїх поясненнях та в апеляційній скарзі позивач посилався на те, що рішення Господарського суду Запорізької області від 03.09.2012р. та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 12.11.2012р. у справі №5009/2447/13 були скасовані в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства „Фарлеп-Інвест" 50 000,00 грн. штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а тому вказані судові рішення не набрали законної сили і не були чинними на час звернення до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства „Фарлеп-Інвест" 50 000,00 грн. пені.

Однак, як уже зазначалось вище, згідно з абзацом 2 ч.5 ст. 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції" нарахування пені припиняється саме з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.

Тобто, в названій правовій нормі чітко визначено подію, з настанням якої законодавець пов'язує припинення нарахування пені - день прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. При цьому будь-які застереження щодо набрання відповідним рішенням законної сили у ст. 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції" відсутні.

Згідно зі ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів правомірності заявлених позивачем вимог, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи та/або невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи обставини справи в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2013р. у справі №910/6762/13.

Відповідно до п.12 ч.1 ст. 5 Закону України „Про судовий збір" Антимонопольний комітет та його територіальні відділення у справах, що вирішуються на підставі законодавства про захист економічної конкуренції та законодавства про здійснення державних закупівель звільняються від сплати судового збору. Тобто, за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2013р. у справі №910/6762/13 позивачем судові витрати понесені не були.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2013р. у справі №910/6762/13 - без змін.

2. Матеріали справи №910/6762/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Зубець Л.П.

Судді Мартюк А.І.

Самсін Р.І.