Ухвала суду № 35141020, 05.11.2013, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-кп/793/336/13 Головуючий по 1 інстанціїКатегорія: ч.1 ст.125 КК України Мазай Н.В. Доповідач в апеляційній інстанції Ятченко М.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2013 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Ятченка М.О.

суддів Швидкого Д.М., Безверхого І.В.

секретаря Єгорової С.А.

прокурора Свищ Л.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_3 на вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 15 серпня 2013 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродж. і жит. АДРЕСА_1.,

громадянку України, з неповною середньою

освітою, неодружену, непрацюючу, раніше

не судиму,-

визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначено покарання у виді 100 (ста) годин громадських робіт.

Цивільний позов прокурора Монастирищенського району Черкаської області задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Монастирищенської районної ради в особі Монастирищенської ЦРЛ 2 517 (дві тисячі п'ятсот сімнадцять) грн. 20 коп., коштів затрачених на лікування потерпілої ОСОБА_4.

Згідно вироку ОСОБА_3 25 травня 2013 року близько 15 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на березі ставка, що розташований по вул.І.Богуна м.Монастирище Черкаської обл. під час суперечки з ОСОБА_4, яка виникла між ними на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно нанесла декілька ударів ногами та руками в область обличчя останньої, спричинивши тим самим потерпілій ОСОБА_4, ушкодження у вигляді синців, які згідно висновку експерта №68 мд, від 10 червня 2013 року відносяться до легких тілесних ушкоджень, чим своїми діями вчинила злочин, передбачений ч.1 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

Не погоджуючись з даним рішенням, обвинувачена ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 15 серпня 2013 року та закрити провадження відносно неї, звільнивши її від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 КК України.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог ОСОБА_3 вказує, що судом першої інстанції при призначенні їй покарання у виді 100 годин громадських робіт не враховано те, що вона проживає в м.Києві та працює у сфері торгівлі, а відбуття покарання в м.Монастирище поставить її у скрутне матеріальне становище, також не враховано пом'якшуючі обставини такі як: злочин, якій вона вчинила відноситься до категорії невеликої тяжкості, до кримінальної відповідальності притягується вперше, має позитивні характеристики, щиро розкаялась у вчиненому, активно сприяла в розкритті злочину, потерпілій відшкодувала завдані збитки.

Крім того районним судом не взято до уваги, що між нею та потерпілою ОСОБА_4 19 липня 2013 року укладена угода про примирення, якою визначено покарання ОСОБА_3 у виді штрафу.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора, про залишення апеляції обвинуваченої ОСОБА_3 без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає із наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.

Висновок суду про винність ОСОБА_3 у вчиненні злочину, за вказаних у вироку обставин, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, які належно оцінені судом та в апеляції не оскаржується.

Покарання обвинуваченій ОСОБА_3 призначено судом першої інстанції відповідно до положень Загальної частини КК України, з додержанням вимог ст.65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, даних про особу винного, всіх обставин справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Судом також враховано, що у відповідності до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого і за змістом ст.65 КК України, таке покарання повинно бути необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

З урахуванням наведених обставин, колегія суддів вважає, що покарання призначене судом першої інстанції ОСОБА_3 за ч.1 ст.125 КК України у виді 100 годин громадських робіт повністю відповідає ступеню тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, яка характеризується позитивно, з урахуванням пом'якшуючих обставин (щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування шкоди), обтяжуючих обставин (вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння), а тому призначене покарання є достатнім та необхідним для її виправлення та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень.

Посилання апелянта на не закриття судом першої інстанції провадження у кримінальній справі на підставі ст.46 КК України, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими.

Оскільки, відповідно до змісту ст.46 КК України, особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилась з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Примирення - це акт прощення потерпілим кривдника, що заподіяв йому шкоду, досягнення з ним згоди та миру. Результатом цього є угода зазначених осіб, відповідно до якої потерпілий не наполягає на притягненні до кримінальної відповідальності винної особи, а остання відшкодовує завдані нею збитки або усуває заподіяну шкоду. Про факт примирення винна особа та потерпілий повинні сповістити особу, що проводить дізнання, слідчого, прокурора або суд, які оформляють цей факт в належній процесуальній формі.

Відповідно до ст.468 КПК України в кримінальному провадженні можуть бути укладені такі види угод:

1) угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим;

2) угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ч.5 ст.469 КПК України укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Загальний порядок судового провадження на підставі угоди передбачено ст.474 КПК України:

1. Якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду. Прокурор має право відкласти направлення до суду обвинувального акта з підписаною сторонами угодою до отримання висновку експерта або завершення проведення інших слідчих дій, необхідних для збирання та фіксації доказів, які можуть бути втрачені зі спливом часу, або які неможливо буде провести пізніше без істотної шкоди для їх результату у разі відмови суду в затвердженні угоди.

2. Розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов'язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження. Відсутність інших учасників судового провадження не є перешкодою для розгляду.

3. Якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.

Відповідно до ч.1 ст.475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Проте, як вбачається з матеріалів справи угода про примирення між потерпілою ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_3 від 19 липня 2013 року під час досудового слідства до справи не долучалась та під час судового слідства сторонами не заявлялась.

З урахуванням наведених обставин, колегія суддів вважає, що вирок Монастирищенського районного суду від 15 серпня 2013 року є законним, обґрунтованим і вмотивованим, будь-яких підстав передбачених ст.409 КПК України для його зміни чи скасування не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Монастирищенського районного суду від 15 серпня 2013 року - без змін.

Головуючий

Судді