Рішення № 351392, 19.12.2006, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

19 грудня 2006 р. Справа 11/458-06

за позовом Ладижинської міської ради, м. Ладижин

до фізичної особи -суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Ладижин

про звільнення земельної ділянки.

Cуддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Поліщук, за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3 за довіреностями;

від відповідача - ОСОБА_1 -підприємець, ОСОБА_4, ОСОБА_5 довіреностями.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про зобов'язання фізичну особу -суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку площею 0,05 га яка розташована за адресою АДРЕСА_1. В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, про що 11.12.2006р. подав пояснення (вх. № 17691) в якому просить зобов'язання фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку площею 0,05 га на якій розташований кафе-бар «Далі», що знаходиться на перехресті вулиць АДРЕСА_2.

Позов мотивовано тим, що 26 листопада 1992 року виконанчий комiтет Ладижинськоi мiської ради своїм рiшенням за НОМЕР_1 надав згоду на тимчасове встановлення залізнично-дорожнього вагону для офiсу та торгового примiщення малому пiдприемству ,,Полес”. Даним рiшенням було зобов'язано МП ,Полес” укласти угоду на тимчасове володiння наданої земельної дiлянки, але такий договiр так i не був укладений, про що свiдчить довiдка міського вiддiлу земельних ресурсiв.

24.09.1998р. виконавчим комiтетом Ладижинської мiської ради було надано дозвiл на вiдкриття кафе-їдальнi ,,Далі” в примiщеннi залiзнично-дорожнього вагону приватному пiдприсмцю ОСОБА_1 на пiдставi договору оренди даного примiщення з фiрмою ,,Полес”, але цей дозвiл втратив чиннiсть згiдно рiшення 9 сесї 24 скликання Ладижинської мiської ради вiд 18.03.2003р..

МП ,,Полес” у 1999 роцi уклало договір купiвлi-продажу вищезазначеного майна з приватним пiдпримцем ОСОБА_1.

У 2001 роцi рiшенням 23 сесiї (23 скликання Ладижинської мiської ради ОСОБА_1 був наданий дозвiл на розмiщення торгової точки та лiтнього майданчика на земельнiй дiлянцi площею 0,05 га по АДРЕСА_1 та зобов'язано в мiсячний термiн замовити матерiали попереднього погодження на право користування земельною дiлянкою, але ОСОБА_1 дане рішення виконано не було.

В зв'язку з масовим порушенням чинного законодавства України приватними пiдприємцями, щодо використання земельних дiлянок, що знаходяться в комунальнiй власностi територiальної громади без правовстановлюючих документiв, 22.01.2002 року 31 сесiя 23 скликання Ладижинської мiської ради прийняла рiшення, яким встановила строк до 15 лютого 2002 року всiм суб'єктам пiдприємницької дiяльностi, якi не набули права на оренду земельної дiлянки, укласти договори оренди земельних дiлянок з наступною державною реєстрацiєю. Ршенням 9 сесiї 24 скликання Ладижинської мiської ради вiд 18.03.2003 року були встановленi ставки орендної плати за землю.

Згiдно рiшення 1 сесiї 24 скликання Ладижинської мiської ради від 21.05.2002 року був затверджений проект відведення земельних дiлянок, наданих для пiдприємницької дiяльностi. Вiдповiдно до цього рiшення ПП ОСОБА_1 була вiдведена земельна дiлянка загальною площею 0,05 га по АДРЕСА_1 в оренду на три роки пiд торгiвельну точку.

ПП ОСОБА_1 проiгнорував вищезгадане рiшення не уклав договiр оренди земельної дiлянки, чим порушив вимоги ст.ст. 93, 96 ЗК України. Натомiсть 18.08.2003 року вiн звернувся до мiського голови iз заявою про зменшення розмiру орендної плати за земельну дiлянку.

Необхiдно зазначити, що вiдповiдно до ч. 3 ст. 125 ЗК України, приступати до використання земельної дiлянки до встановлення й меж в натурi (на мiсцевостi), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Згiдно ч.2 тієї ж статті право на оренду земельної дiлянки виникас пiсля укладення договору оренди i його державної реєстрації.

Отже, у приватного пiдприсмця ОСОБА_1 станом на 2003 рiк (як i на даний час) були вiдсутні будь-якi правовi пiдстави для користування вищезгаданою земельною дiлянкою.

В зв'язку з вищенаведеними обставинами, 8 грудня 2003 року на 15 сесiї 24 скликання Ладижинської мiської ради було прийнято рiшення, яким втретє зобов'язано ОСОБА_1 в 10-тиденний термiн замовити нормативну грошову оцiнку земельної дiлянки, проектну документацiю на споруду кафе-бар ,,Далi” та в мiсячний термiн укласти договiр оренди землi, з ставкою орендної плати 10 % вiд нормативної грошової оцiнки земельної дiлянки в рiк. Проте ОСОБА_1 в черговий раз не прийняв до уваги рiшення Ладижинської мiської ради чим в черговий раз порушив ст. 73 ЗУ ,,Про мiсцеве самоврядування в Укратнi”, яка свiдчить про те, що акти виконавчого комiтету мiської ради, голови мiської ради с обов'язковими для виконання всiма громадянами, якi пост'йно або тимчасово проживають на вiдповiднiй території.

05.04.2004р. роэпорядженням мiського голови НОМЕР_2 р була створена тимчасова комiсiя по перевiрцi виконання рiшення мiської ради 15 сесiт 24 скликання вiд 08.12.2003 року ,,Про розгляд заяви ПП ОСОБА_1”. За результататами проведеної перевiрки комiсiсю було встановлено, що приватний пiдприємець ОСОБА_1 продовжус використовувати вказану земельну дiлянку без правовстановлюючих документiв.

Відповiдно до ст. 1 Закону України ,,Про державний контроль за використанням та охороною земель” вiд 19.06.2003 р. 963-IУ такi дiї ОСОБА_1 (а саме факгичне використання земельнот дiлянки без одержання документу, що посвiдчус право на нет та його державної ресстрацiї) квалiфiкуються як самовiльне зайняпя земельної дiлянки, що є порушенням земельного законодавства згiдно iз ст. 211 Земельного кодексу України.

Вiдповiдно до ст. 212 ЗК Укратни самовiльно зайнятi земельнi дiлянки підлягають поверненню власникам землi.

На виконання вимог ст. 144 ЗК Укратни державним iнспектором з контролю за використанням i охороною емель Вiнницької області був складений протокол НОМЕР_3 про адмiнiстративне правопорушення за стапею 53-1 КУпАП та видано припис на усунення порушення земельного законодавства. В результатi контролю виконання припису було виявлено, що припис не виконано, порушення не усунуто. 10.06.2004 року було складено другий протокол НОМЕР_4 про адмiнправопорушення за статтею 188-5 КУпАП та видано повторний припис на усунення порушення. В результатi контролю виконання повторного припису було встановлено, що земельна дiлянка в м. Ладижин, по АДРЕСА_1 продовжує використовуватись ПП ОСОБА_1 для комерцiйних потреб без одержання правовстановлюючих документiв. За таких обставин листом вiд 02.12.2004 р. державний iнспектор з контролю за використанням i охороною земель надiслав звернення до міського голови та прокурора м. Ладижин Вiннницькот областi з пропозицiєю вирiшення питання щодо припинення користування та звiльнення ПП ОСОБА_1 вищевказаної земельної дiлянки.

14.04.2004 р. начальником iнспекції ДАБК управлiння мiстобудування та архiтектури Ладижинськот мiської ради було встановлено та складено протокол про те, що ПП ОСОБА_1 здiйснив будiвництво прибудови до вагону кафе-бар ,,Далi” розмiром 11х10х1,5 м (лiтнiй майданчик) без вiдповiдного дозволу, затвердженої проектно-кошторисної документацiї та правовстановлюючих документiв на земельну дiлянку, що є порушенням ст. 22 ЗУ ,,Про основи мiстобудування”, вiдповiдно до якої забудова земельних дiлянок, що надаються для мiстобудiвних потреб, здiйснюсться пiсля виникнення права власностi чи права користування земельною дiлянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будiвельних робiт. Крiм того, вiдповiдно до ч.1 ст. 376 Цивiльного кодексу України, такi дiї ОСОБА_1 (зокрема, в частин здiйснення вказаної добудови без вiдповiдного дозволу та затвердженот проектно-кошторисної документацiї) квалiфiкуються як самочинне будiвництво. Згiдно ж ч.4 ст.376 ЦК України, якщо власник земельної дiлянки заперечує проти визнання права власностi на нерухоме майно за особою, яка здiйснила (здійснює) самочинне будiвництво на його земельнiй дiлянцi, майно пiдлягас знесенню особою, яка здiйснила (здiйснюс) самочинне будiвництво, або за його рахунок.

Взявши до уваги вищенаведенi обставини, виконавчий комiтет Ладижинської мюької ради 01.10.2004 р. прийняв рiшення НОМЕР_5, яким зобов'язав ПП ОСОБА_1 припинити торгiвельну дiяльнсть в об'сктi громадського харчування (кафебар ,,Далi”) та звiльнити самовiльно зайняту земельну дiлянку вiд будiвель за власний рахунок в мiсячний термiн.

Проте ОСОБА_1 не бажас добровiльно виконувати вищенаведене рiшення виконавчого комiтету Ладижинської мiської ради, до цього часу продовжує

здiйснювати торгiвельну дiяльнiсть на об'єкті, що розташований на вказанiй земельнiй дiлянцi.

Таким чином, приватний пiдприемець ОСОБА_1 протягом восьми рокiв використовує земельну дiлянку без правовстановлюючих документiв (в результатi чого мiсцевий бюджет недоотримав значну суму коштiв), здiйснив на данiй дiлянцi самочинне будiвництво, регулярно ігнорує рiшення, прийнятi мiсцевими органами виконанчої влади та мiсцевого самоврядування, не мае намiру добровiльно звiльняти вказану земельну дiлянку, перешкоджаючи при цьому належнiй реалiзацiї територальною громадою м. Ладижин гарантованих Конституцюю Украiни прав власника земельної ділянки.

Відповідач у відзиві позов Ладижинської мiської ради вважаю необґрунтованим та безпiдставним. Так, позивач стверджує, що рiшенням виконанчого комiтету Ладижинсъкої мiсько ради НОМЕР_1 вiд 26 лнстопада 1992 року було зобов'язано МП «Полес»укласти угоду на тимчасове володiяня земельно дiлянки. хоча згiдно того ж рiшення складання угоди було покладено на архтектора мiста ОСОБА_6. Жодних зобов'язань на МП «Полес»покладено не було, угоди міськвиконкомом складено також не було. Власником даного об'єкту (зiлiзничний вагон) він став у 1999 роцi, а тому жодних зобов'язань по відношенню до вагону в 1992 роцi виникнути не могло.

Твердження позивача, що дозвiл на вiдкриття кафе-їдальнi «Далi» виданий рiшенням виконавчого комiтету НОМЕР_6 втратив чиннiсть згiдно рiшення 9 сесї 24 скликання Ладижинської мiської ради вiд 18.03.2003 рогу, що не вiдповiдає дійсності. У відповiдностi з давим рiшеням врачають чинність рішення 31 сесії 23 скликання вiд 2101.2002 року та рiшення виконкому НОМЕР_7. Декретом «Про мiсцевi податки i збори»не встановлено обмежень строку дій дозволiв на розмiщення об'єктiв торгiвлi, а тому рiшення виконкому про надання дозволу вiд 1998 року втратити чиннiсть нiяким чином не може.

Станом на 19 черня 2001 року був виготовлений проект вiдводу, що був затверджений мiською радою тiльки 21.05.2002 року, тобто майже через рiк пiсля виготовлення проекту вiдволу. Даним рiшенням було зобов'язано: виконувати умови, викладенi у висновках землекористувачiв, зацiкавлених установ i організацiй та рiшеннях міської ради: виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог ст. 96 Земельного кодексу України. Натомiсть було визнано землекористувачем до укладання договору оренди та його державної ресстрацiї. Стагтя 96 Кодексу не встановлює зобов'язань щодо укладення договору оренди. Станом на 8 грудня 2003 року пройшло 11 рокiв з моменту наданя дозвiлу на встановлення споруди (вагон) згiдно рішення виконкому вiд 26 листопада 1992 року НОМЕР_1.

Рішенням виконкому НОМЕР_6, надано постiйний дозвiл, рiшенням ради сесії 24 скликання вiд 21.05.2002 року затверджено проекти вiдведення земельних ділянок, наданих для підприємницької діяльності.

Таким чином. норми статтi 125 Земельного кодексу Украни. якою приступати до використання земельної дiлянки можна тiльки після встановлення меж в натурi та отримання договору оренди були порушенi самою Ладижинською мiською радою.

Рiшенням Ладижинської мiської ради 15 сесiї 24 скликання вiд 8 грудня 2003 року мене було зобов'язано вперше укласти договiр оренди земельної ділянки, а не втретє, як вказує позивач. У зв'язку з тим, що рiшення мiської ради вступає в силу з моменту його прийняття, строк для заключення договору оренди становив до 8 сiчня 2004 року тобто були створенi умови за яких договiр оренди не мiг бути укладеним нiяким чином. Земельну дiлянку, що є предметом спору рiшенням Ладижинської мiської ради 26 сесiї 23 скликання було внесено в перелiк земельних дiлянок, якi планується продати.

Згiдно зi стапею 1 ЗУ «Про державний контроль за використанаям та охороыою земель»однiсю iз квалiфiкуючих ознак самовільного використання земельної дiлянки є будь-якi дiї, якi свiдчать про фактичне використання не наданої земельної дiлянки.

Згiдно ст. 15 Закону «Про оренду землi»визначено, що особа, яка бажає одержати земельну дiлянку в оренду, подає заяву до вiдповiдного органу мiсцевого самоврядування. У разi згоди орендодавця сторони укладають договiр оренди. В даному випадку пропозицiя укласти договiр вiд ОСОБА_1 поступила-це заява вiд 2000 року, згода орендодавця теж фактично є - це рiшення Ладижинської мiської ради вiд 2002 року.

Відповідач вважає себе звiльненим вiд зобов'язань укласти договiр оренди земельної дiлянки в мiсячний термiн (до 8 сiчня 2004 року).

Виходячи з вищевикладеного можна зробити висновок, що на даний момент iснує спір з приводу укладення договору оренди, а тому не зрозумiло яким чином дане питания стосується порушення правил пожежної безпеки. санiтарно-епiдемiологiчних норм, торгiвельного законодавства та самочинного будівництва.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи та оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

В силу ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Основою місцевого самоврядування , згідно ст. 142 Конституції України ст. ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»є, земля.

У відповідності до п. 34 та 35 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до виключної компетенції міських рад належать:

- вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин;

- затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.

Згідно ст.. 2 Закону України «Про плату за землю», використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування, як-то встановлено ч. 2. ст. 116 Земельного Кодексу України.

Орендодавцями земельних ділянок згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду землі», що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Про те, що земельна ділянка на якій розташований кафе-бар «Далі»належний відповідачу, належить на праві власності громаді міста Ладижин, а не будь-кому іншому, сторонами не спростовується.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ч. 1ст. 124 ЗК України).

Виникнення права власності та права користування земельною ділянкою регулюється статтею 125 вказаного Кодексу, зокрема вказана норма визначає:.

1. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

2. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

3. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

З аналізу вище перерахованих законодавчих актів та дійсних обставин справи випливає, що суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 використовує земельну ділянку площею 0,05 га на якій розташований належний йому кафе-бар «Далі»безпідставно, а отже його доводи викладені у відзиві суд вважає не обґрунтованими.

Враховуючи викладене, в його сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та законодавству, а отже підлягають задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

В клопотанні НОМЕР_8, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати пов'язані з прибуттям до господарського суду в сумі 90 грн. 65 коп..

Дане клопотання судом відхиляється як необґрунтоване, оскільки суду не надано доказів які б підтверджували, що позивач безпосередньо поніс такі витрати. Із на наданих копій посвідчень про відрядження не випливає, що кошти видавались представникам позивача під звіт.

При цьому слід зазначити, що в силу ст.44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити .

2. Зобов'язання фізичну особу -суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 ( ід. номер НОМЕР_9, АДРЕСА_3) звільнити земельну ділянку площею 0,05 га на якій розташований кафе-бар «Далі», що знаходиться на перехресті АДРЕСА_2.

3. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (ід. номер НОМЕР_9, АДРЕСА_3), на користь Ладижинської міської ради (вул.. П.Кравчика, 4, м. Ладижин Вінницької області, код 04325621), 85 грн. витрат із сплати державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

рішення оформлено та підписано 29.12.2006р..

Суддя Матвійчук В.В.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.85ГПК України