Рішення № 3513822, 11.03.2009, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Копія справа № 2-786/09

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2009 року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого - судді Галагана О.В.

при секретарі - Бібіковій Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „Банк Фінанси та Кредит” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, яким просить стягнути з відповідача 10195 грн. 75 коп. заборгованості за кредитним договором та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 08.05.2007 року між банком та відповідачем по справі ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 1/Кір12-05-07, відповідно до якого Банк надав відповідачу у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання на споживчі цілі грошові кошти в сумі 2450,0 грн. зі сплатою 15 % річних з кінцевим терміном повернення до 07 травня 2009 року. Згідно умов Договору позивач прийняв на себе зобов’язання видати відповідачу споживчий кредит, а позичальник прийняв на себе зобов’язання повернути кредит в повному обсязі, сплатити відсотки за користування кредитом та сплатити комісійну винагороду за обслуговування кредиту в порядку і на умовах зазначених у кредитному договорі. Проте, відповідач своїх зобов’язань не виконав.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач у судове засідання не з'явився. Про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Про причину неявки суду не сповістив.

Суд вважає причину неявки відповідача не поважною та вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній матеріалів відповідно до ст. 224 ЦПК України з винесенням заочного рішення по справі.

Судом встановлено, що 08 травня 2007 року між ВАТ „Банк Фінанси та Кредит” та відповідачем було укладено кредитний договір № 1/Кір12-05-07 (надалі – Договір ) (а. с. 15-17) , відповідно до якого Банк надав відповідачу ОСОБА_1 у тимчасове користування грошові кошти цільового характеру для використання на споживчі цілі в сумі 2450,0 грн. зі сплатою 15 % річних з кінцевим терміном повернення до 07 травня 2009 року.

Згідно умов Договору позивач прийняв на себе зобов’язання видати відповідачу споживчий кредит, а позичальник прийняв на себе зобов’язання повернути кредит в повному обсязі, сплатити відсотки за користування кредитом та сплатити комісійну винагороду за обслуговування кредиту в порядку і на умовах зазначених у кредитному договорі. Проте, відповідач своїх зобов’язань не виконав.

Відповідно до розрахунку заборгованості(а.с.8) станом на 14.11.2008 року загальний розмір заборгованості становить 10195,75 грн., що складається з: основного боргу по кредиту – 2450,0 грн., процентів за користування кредитними коштами – 545,90 грн., щомісячної комісійної винагороди – 441,0 грн. та пені – 6758,85 грн.

Відповідно до п. 7.1 Договору за прострочення повернення кредитних коштів та/або сплати відсотків, комісійної винагороди Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі 1 % від простроченої суми за кожний день прострочення від суми простроченої заборгованості. Вказана пеня сплачується у випадку порушення будь – яких строків зазначених цим Договором. Сплата пені не звільняє Позичальника від зобов’язання сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом.

Відповідачу ОСОБА_1 неодноразово направлялась вимога від Банку (а. с.20) та повідомлення, про наявність порушень умов договору кредиту, рекомендованим листом з повідомленням (а. с. 18), але ОСОБА_1 не повернув Банку суму заборгованості по кредиту та не сплатив інші необхідні платежі в добровільному порядку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України умовами кредитного договору є обов'язок позикодавця надати грошові кошти позичальнику, а позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 1052 ЦК України закріплює право позикодавця вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором.

Таким чином суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 2450 грн. –основного боргу по кредиту, 545,90 грн. - процентів за користування кредитними коштами, 441 грн. щомісячної комісійної винагороди , оскільки такі вимоги ґрунтуються на Законі та договорі.

Відносно розрахунку пені с таття 258 Цивільного кодексу передбачає, що стосовно позовів про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено скорочений строк позовної давності тривалістю в один рік. Стаття 256 ЦК України визначає, що п озовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно зі статтею 261 Цивільного кодексу відлік строку позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Якщо з моменту початку обчислення пені минув період понад один рік, то кредитор у позовній заяві має право вимагати пеню, нараховану за останній річний період, оскільки стосовно тієї пені, що виникла раніше цього терміну, строк позовної давності вже минув. Отже, при поданні позовної заяви пеня розраховується виходячи зі строку в рік, що передував даті подання позову.

Згідно з пунктом 3 статті 549 ЦКУ пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Стаття 549 ЦКУ визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються ЦКУ та Законом України № 543 «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543/96-ВР.

Згідно з пунктом 2 статті 551 ЦКУ, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Стаття 1 Закону № 543 передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Слід зауважити, що саме для пені по грошових зобов'язаннях встановлено обмеження статтею 3 вказаного Закону, відповідно до якої розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, граничний розмір пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, визначений спеціальним законом, положення якого не встановлюють обмежень щодо визначення сторонами в договорі розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню. Отже, при визначені розміру відповідальності за невиконання грошових зобов'язань пріоритет мають норми Закону, а не положення договору.

Оскільки позивачем надано розрахунок розміру пені виходячи із подвійної ставки НБУ, що становить 224грн. 63коп., суд вважає що саме такий розмір пені підлягає стягненню з відповідача.

При розгляді справи судом приймаються до уваги роз’яснення ВАСУ від 16.04.93 р. № 01-6/438 «Про деякі питання застосування позовної давності при вирішенні господарських спорів» та від 29.04.94 р. N 02-5/293 „ Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань”

Відповідно до ст.88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 525, 526, 553, 554, 1050, 1052, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.212-215,224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Відкритого акціонерного товариства „Банк Фінанси та Кредит” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства „Банк Фінанси та Кредит” (МФО 331564, ЗКПО 25717727) 3661грн. 63коп. заборгованості за кредитним договором, 37грн. 36коп. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Кіровоградської області, через суд першої інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а також подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України./span>

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Судя (підпис)

Згідно з оригіналом:

Суддя Кіровського районного суду

м. Кіровограда Галаган О.В.