Рішення № 35137737, 07.11.2013, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/24567/13-ц

Номер провадження 2/522/10860/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2013 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Кравчук Т.С.,

при секретарі Антонецькому С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу -

ВСТАНОВИВ:

20.09.2013 р. ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення з посади керівника підприємства в сумі 148 020,07 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що внаслідок його звільнення з посади директора КП «МПРС», яке було визнано незаконним на підставі рішення суду, у позивача виник вимушений прогул, що є підставою для виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу повязаного з незаконним звільненням та затримкою виконання рішення про поновлення на роботі. На підтвердження зазначених обставин позивачем було надано до суду наказ про звільнення, судове рішення про визнання незаконним звільнення та поновлення позивача на роботі, наказ про поновлення на роботі, довідку про середню заробітну плату (дохід) на посаді директора КП «МПРС».

Відповідач надав до суду письмові заперечення на позовну заяву, в яких заперечував проти задоволення позову з підстав того, що КП «МПРС» є неналежним відповідачем по справі, та зазначав про неправильність наведених позивачем розрахунків.

До суду надійшло клопотання відповідача та клопотання представника позивача, в яких сторони просили розглядати справу за їх відсутності, а тому суд розглядає справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до КП «МПРС» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що 26.03.2012 р. між позивачем та Міністерством інфраструктури України був укладений трудовий контракт №3-ІІІ (Контракт), відповідно до якого позивача ОСОБА_1 було призначено на посаду директора КП «МПРС».

27.07.2012 р. наказом Міністерства інфраструктури України №136-О (Наказ №136-О-О) було звільнено ОСОБА_1 з посади директора КП «МПРС».

Відповідно до п. 2 Наказу №136-О в разі тимчасової непрацездатності, директора казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» ОСОБА_1 датою звільнення вважати перший робочий день, який слідує за останнім днем періоду його тимчасової непрацездатності.

У звязку з зазначеним положенням Наказу №136-О, вбачається, що фактичне звільнення ОСОБА_1 з посади відбулось 28.11.2012 р.

20.03.2013 р. рішенням Приморського районного суду м. Одеси (суддя Бондар В.Я.) по справі №1522/27516/12 було задоволено позов ОСОБА_1 до Міністерства інфраструктури України, визнано незаконним та скасовано Наказ №136-О-О від 27.07.2012 р. та поновлено позивача на посаді директора КП «МПРС». Судове рішення в частині поновлення позивача на роботі було допущено до негайного виконання. Зазначене рішення Приморського районного суду м. Одеси було залишено в силі ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 28.05.2013 р. по справі №22-ц/785/4322/13 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.08.2013 р. по справі №6-27644ск13.

13.09.2013 р. позивач ОСОБА_1 був поновлений на посаді директора КП «МПРС» на підставі Наказу Міністерства інфраструктури України №280-О від (Наказ №280).

Згідно ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. З огляду на викладене суд оцінює наявні в матеріалах докази в їх сукупності, а також з урахуванням обставин, що вже були встановлені відносно сторін даного спору рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20.03.2013 р. по справі №1522/27516/12 та повторному доказуванню не підлягають.

Таким чином, у звязку з визнанням незаконним та скасуванням на підставі рішенням суду Наказу Міністерства інфраструктури України №136-О, суд приходить до висновку про наявність у позивача вимушеного прогулу, починаючи з моменту його незаконного звільнення 28.11.2012 р.

Суд приймає до уваги той факт, що рішення Приморського районного суду м. Одеси по справі № 1522/27516/12 від 20.03.2013 р. в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі було допущено до негайного виконання, однак фактичне поновлення позивача на посаді директора КП «МПРС» відбулось з затримкою, а саме 13.09.2013 р.

Згідно ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Судом встановлено, що загальна тривалість вимушеного прогулу позивача складається з вимушеного прогулу за період з моменту незаконного звільнення з посади директора КП «МПРС» і до моменту винесення уповноваженим органом управління рішення про поновлення позивача на роботі, а саме - з 28.11.2012 р. по 13.09. 2013 р.

Суд критично оцінює заперечення відповідача щодо того, що КП «МПРС» є неналежним відповідачем по справі та відповідачем має бути Міністерство інфраструктури України, оскільки саме з Міністерством позивач уклав контракт №3-ІІІ від 26.03.2012 р. та саме на підставі наказів міністерства позивача було звільнено, а потім поновлено на роботі.

Згідно ч. 3 ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Відповідно до п. 17 Розділу 3 Контракту за виконання обовязків, передбачених цим контрактом, керівникові нараховується заробітна плата за рахунок частки доходу, одержаного підприємством (КП «МПРС») у результаті його господарської діяльності.

Укладений з позивачем трудовий Контракт не містить умов про те, що виплата заробітної платні здійснюється Міністерством інфраструктури України або за рахунок коштів Міністерства інфраструктури України. Натомість, умовами трудового контракту передбачено, що заробітна плата виплачується позивачу безпосередньо відповідачем КП «МПРС» за рахунок коштів підприємства.

Відповідно до положень Контракту ОСОБА_1 займав посаду керівника КП «МПРС», обліковувався в штаті підприємства і заробітну платню одержував за рахунок коштів КП «МПРС», дані обставини відповідачем не заперечуються. З огляду на викладене, суд не погоджується з думкою відповідача та вважає, що КП «МПРС» є належним відповідачем по справі.

Дана позиція суду, щодо звернення позивача з вимогами саме до підприємства, відповідає усталеній судовій практиці суду касаційної інстанції, зокрема позиції висловленій в наступних ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалі від 13.09.2013 р. по справі №6-30986св13, та ухвалі від 10.10.2013 р. по справі № 6-30914св13.

Враховуючи встановлені судом факти, суд приходить до висновку, що визнання незаконним звільнення та подальше поновлення на роботі ОСОБА_1 внаслідок винесення судового рішення Приморського районного суду м. Одеси по справі № 1522/27516/12 від 20.03.2013 р., є підставами для виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу повязаного з незаконним звільненням.

Відповідно до п. 4 ОСОБА_2 спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм трудового права» №10-1389/0/4-12 від 27.09.2012 відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці", пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

При цьому згідно з пунктом 5 наведеного вище Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства.

З довідки наданої відповідачем КП «МРПС» про середню заробітну плату (дохід) №1/31/3180-13 від 26.06.2013 р. вбачається, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 708,23 грн. Середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді складає 22 дні.

Таким чином, розмір середньої заробітної плати позивача складає: 708,23 грн х 22 дн. = 15.581,06 грн.

Як було встановлено судом, позивач перебував у вимушеному прогулі з 28.11.2012 р. по 13.09.2013 р., що становить 9 місяців 11 днів.

Враховуючи вищевикладене, розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу, яку відповідач зобовязаний виплатити на користь позивача розраховується наступним чином: 9 міс. х 15.581,06 грн. + 11дн. х 708,23 грн. = 148.020,07 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КЗпП України працівники мають право на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади.

Згідно з ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до ст.ст. 57-60 ЦПК України.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу. Оскільки відповідачем не надано доказів на спростування доводів позивача, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись, ст. ст. 2, 21, 232, 233, 235, 236 КЗпП України, ст. ст. 15, 57-61, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» (код ЄДРПОУ 38017026, 65026, Одеська обл., м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 1) про стягнення середньої заробітної платні за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Стягнути з Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» (код ЄДРПОУ 38017026, 65026, Одеська обл., м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 1) на користь позивача ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 148 020,07 грн (сто сорок вісім тисяч двадцять гривень 07 коп.).

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області на протязі десяти днів. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: 07.11.2013