Рішення № 35137152, 07.11.2013, Теплодарський міський суд Одеської області

УКРАЇНА

ТЕПЛОДАРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 516/101/13-ц

Провадження № 2/516/66/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.11.2013 року Теплодарський міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Шумейко М.Т.,

при секретарі - Мірошніковій О.С.,

за участю: позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Васильєва І.І.,

представника третьої особи - Павлової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Теплодар цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Біляївської міжрайонної прокуратури Одеської області, Біляївського районного суду Одеської області, Державної казначейської служби України, треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Управління Державної казначейської служби України у Біляївському районі Одеської області, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої діями прокуратури та суду,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із позовом до відповідачів Біляївської міжрайонної прокуратури Одеської області, Біляївського районного суду Одеської області, Державної казначейської служби України, треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Управління Державної казначейської служби України у Біляївському районі Одеської області, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої діями прокуратури та суду.

Свої вимоги мотивує тим, що 21 квітня 2003 року Біляївською міжрайонною прокуратурою він був затриманий за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ст. 191 ч. 3 КК України, та направлений до Ізолятора тимчасового тримання Біляївського РВ. Через три дні його було госпіталізовано до Біляївської районної лікарня із серцевим нападом, де він декілька днів утримувався під вартою. Пізніше він довідався, що судом йому продовжено строк тримання під вартою та його було переведено до слідчого ізолятора м. Одеси. 04 грудня 2003 року вироком Біляївського районного суду Одеської області його було визнано винним у скоєні злочинів, передбачених ст.ст. 191 ч. 3, 191 ч. 5, 366 ч. 2, 263 ч. 1 КК України, а за ст. 368 ч. 1 КК України - виправдано, та призначено покарання у виді 7 років позбавлення волі. Ухвалою апеляційного суду Одеської області покарання зменшено до 5 років. Верховний Суд України за скаргою ОСОБА_1 скасував вирок Біляївського районного суду Одеської області і ухвалу апеляційного суду Одеської області і направив справу на нове розслідування. У зв'язку із протиправними арештами та вироками, йому було завдано матеріальну шкоду на суму 80 млн. гривень, його посіви на орендованих землях загинули, розкраденого його майно, для забезпечення збереження якого слідчий не прийняв ніяких мір, після його арешту, в тому числі автотранспорт: комбайн зерноприбиральний, дискова борона, сіялки зернова та овочева, культиватори, борони трактору та ін. сільського господарська техніка. Зруйновано його будівництво у селі Олександрівка, Роздільнянського району, Одеської області. Розкрадено будівельні матеріали у дачному кооперативі «Полієво». Прибуток, якій мав бути ним отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції за час його перебування під вартою та під підпискою про невиїзд з 21 квітня 2003 року по 2012 рік, повинна була скласти 68 млн. гривень. Його особистий земельний пай не використовувався та не приніс йому прибуток на суму більш як 45 млн. Моральна шкода, завдана йому незаконним діями органів прокуратури та суду, становить 120 млн. гривень. Так перебуваючи під вартою, позивач став інвалідом другої групи, втратив 50 % зору, через утримання у камерах, до яких не потрапляло сонячне світло, втратив зв'язки з рідними та близькими людьми. У м. Дуббосарах Придністровської Молдавської республіки поховані його мати, батько та рідний брат, могили яких він не може відвідати більш як 10 років, так як перебуваючи під вартою з 21.04.2003 року по 29.12.2006 року, а з 29.12.2006 року по 19 червня 2012 року - на підписці про невиїзд, не міг виїхати за кордон, а також отримати закордонний паспорт. За цей час позивач не міг займатись улюбленою справою: обробляти свій земельний пай та відповідно отримувати з цього прибуток. Фермерське господарство ОСОБА_1, як юридична особа, було ліквідовано як таке, що не сплачує податків та припинило господарську діяльність. На підставі викладеного, з урахування наданих уточнень позовної заяви, позивач просить суд відшкодувати йому за рахунок державного бюджету матеріальну шкоду у розмірі 80 000 000 (вісімдесят мільйонів) гривень, та моральну шкоду, враховуючи втрачене здоров'я, у розмірі 120 000 000 (сто двадцять мільйонів) гривень.

У судовому засіданні позивач позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача Біляївської міжрайонної прокуратури Одеської області у судовому засіданні проти позову заперечив повністю та надав до суду письмові заперечення проти позову, які обґрунтовує наступним. Позивачем недотримана процедура відшкодування шкоди, встановлена ст. 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Позивач не звертався з відповідною заявою про встановлення розміру матеріальної шкоди, у зв'язку із чим позовні вимоги щодо стягнення 80 млн. гривень не підлягають задоволенню, так як вони є передчасними. Що ж стосується відшкодування моральної шкоди, то позивачем не надано документів, які підтверджують його право на її відшкодування, які необхідні для дослідження у судовому засіданні. Позивач повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Заявлені вимоги в розмірі 120 млн. гривень на відшкодування моральної шкоди значно завищені і суперечать п. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Таким чином, позивачем необґрунтовано пред'явлені вимоги щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди у загальному розмірі 200 млн. гривень, та не надано жодного доказу на підтвердження завдання йому такої шкоди, у зв'язку із чим не доведено причинно-наслідковий зв'язок між шкодою та неправомірною діяльністю Біляївської міжрайонної прокуратури та Біляївського районного суду. На підставі чого просить у задоволенні позову відмовити.

Від відповідача Біляївського районного суду Одеської області до суду надійшла заява, в якій він вказує, що позовні вимоги не визнає та просить відмовити в їх задоволенні, а також просить розглядати справу за відсутністю його представника (а.с.50-51).

Представник відповідача Державна казначейська служба України у судове засідання не з'явились, будучи належним чином повідомлені про місце та час судового засідання (а.с. 221).

Представник третіх осіб Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області та Управління Державної казначейської служби України у Біляївському районі Одеської області у судовому засідання проти позову заперечила, а також надала до суду письмові пояснення, в яких посилається на те, що діюче законодавство України не передбачає покладення відповідальності на органи казначейської служби по викладеним позовним вимогам. Державна казначейська служба України є окремою юридичною особою, самостійно несе відповідальність за своїми зобов'язаннями, ніяких прав та законних інтересів позивача не порушувала. Підставою виникнення у громадянина права на відшкодування за рахунок Державного бюджету України шкоди, завданої діями прокуратури та суду є незаконність таких дій. Позивачем не додано будь-які документи, які підтверджують його право на відшкодування моральної шкоди та які необхідні для дослідження у судовому засіданні за процесуальними нормами. У зв'язку із чим просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 у судовому засіданні підтвердили той факт, що позивачу належала частина майна зазначена у доповнені до позову.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача Біляївської міжрайонної прокуратури Одеської області та представника третіх осіб, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Постановою старшого слідчого Біляївської міжрайонної прокуратури Одеської області Жолобчук А.Л. від 30.01.2003 р. порушено кримінальну справу №165200300005 за фактом розтрати та повторного заволодіння майном, яке належить ППКП «Леся», за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 191 ч. 5, 191 ч. 3 КК України (т.1 кримінальної справи №1-64/11, а.с.1).

21 травня 2003 року о 17.00 год. у приміщенні Біляївської міжрайонної прокуратури, згідно протоколу старшого слідчого Біляївської міжрайонної прокуратури Одеської області Жолобчук А.Л., було затримано як підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 191 ч. 5, 191 ч. 3 КК України, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 кримінальної справи №1-64/11, а.с.148).

Постановою Біляївського місцевого суду Одеської області від 24 травня 2003 року строк затримання підозрюваного ОСОБА_1 продовжено до десяти діб (т.1 кримінальної справи №1-64/11, а.с.187).

29 травня 2003 року, відповідно до постанови ст. слідчого Біляївської міжрайонної прокуратури Жолобчук А.Л., ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 191 ч. 5, 191 ч. 3 КК України (т.1 кримінальної справи №1-64/11, а.с.194).

Постановою Біляївського місцевого суду Одеської області від 31 травня 2003 року відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ОСІ №21 (т.2 кримінальної справи №1-64/11, а.с.7).

Також, 29 травня 2003 року Біляївською міжрайонною прокуратурою порушено кримінальну справу №165200300023 за фактом заволодіння ОСОБА_1 майна ТОВ «Укрпродкомпанія» в особливо великих розмірах шляхом зловживання своїм службовим становищем за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 191 ч. 5, 366 ч. 2 КК України (т.2 а.с.23) та постановою від 06 червня 2003 року об'єднано кримінальну справу з кримінальною справою №165200300005 (т.2 кримінальної справи №1-64/11, а.с.22,23).

Згідно постанови ст. слідчого Біляївської міжрайонної прокуратури Жолобчук А.Л. про порушення кримінальної справи та об'єднання кримінальних справ від 31 травня 2003 року, відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за фактом отримання хабара від ОСОБА_9 за ознаками злочину, передбаченого ст. 368 ч. 1 КК України, та об'єднано її з кримінальною справою №165200300005 (т.2 кримінальної справи №1-64/11, а.с.10).

03 червня 2003 року ст. слідчим Біляївської міжрайонної прокуратури Жолобчук А.Л. порушено кримінальну справу за фактом незаконного зберігання бойових припасів без відповідного дозволу, а також підробки документу за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 263 ч. 1, 358 ч. 1 КК України (т.2 кримінальної справи №1-64/11, а.с.19).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 04 червня 2003 року постанову Біляївського районного суду Одеської області від 31 травня 2003 року про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою скасовано та звільнено ОСОБА_1 з під варти (т.2 кримінальної справи №1-64/11, а.с.20-21).

Проте, 04 червня 2003 року в 16.50 год., згідно протоколу ст. слідчого Біляївської міжрайонної прокуратури Жолобчук А.Л., ОСОБА_1 було затримано у приміщенні Біляївського РВ УМВС України в Одеській області як підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ст. 191 ч. 5 КК України та направленого його до ізолятору тимчасового тримання (т.2 кримінальної справи №1-64/11, а.с.63).

06 червня 2003 року ОСОБА_1 було пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 191 ч. 3, 191 ч. 5, 366 ч. 2, 191 ч. 5, 368 ч. 1, 263 ч. 1, 358 ч. 1 КК України (т.2 кримінальної справи №1-64/11, а.с.72-73).

Та 07 червня 2003 року постановою Біляївського районного суду Одеської області до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ОСІ №21 (т.2 кримінальної справи №1-64/11, а.с.97-98).

За фактом повторного заволодіння, шляхом зловживання службовим становищем, ОСОБА_1 майна, яке належить ЧПКП «Леся», 26 червня 2003 року ст. слідчим Біляївської міжрайонної прокуратури Жолобчук А.Л. відносно нього порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст. 191 ч. 3 КК України, та об'єднано з іншою кримінальною справою (т.2 кримінальної справи №1-64/11, а.с.132).

18 липня 2003 року, згідно постанови ст. слідчого Біляївської міжрайонної прокуратури Жолобчук А.Л., кримінальне переслідування відносно ОСОБА_1 за ст. 191 ч. 5 КК України за епізодом розтрати лінії з виробництва цегли МУК-63, яка належить ППКП «Леся», припинено за відсутністю в його діях складу злочину (т.3 кримінальної справи №1-64/11, а.с.141).

Постановою ст. слідчого Біляївської міжрайонної прокуратури Жолобчук А.Л. від 18 липня 2003 року порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за фактом заволодіння майном ППКП «Леся» у вигляді 6 металевих кліток за ознаками злочину, передбаченого ст. 191 ч. 3 КК України та об'єднано її із іншою кримінальною справою (т.3 кримінальної справи №1-64/11, а.с.142).

18 липня 2003 року ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 358 ч. 191 ч. 3, 368 ч.1, 191 ч. 5, 366 ч. 2, 263 ч. 1 КК України (т.3 кримінальної справи №1-64/11, а.с.143-145).

Вироком Біляївського районного суду Одеської області від 04 грудня 2003 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 191 ч. 3, 191 ч. 5, 263 ч.1, 366 ч. 2 КК України та остаточно призначено покарання у вигляді 7 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків строком на 2 роки і з конфіскацією майна. За ст.ст. 358 ч. 1, 368 ч. 1 КК України ОСОБА_1 виправдано (т.3 кримінальної справи №1-64/11, а.с.392-400).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 24 лютого 2004 року вирок Біляївського районного суду Одеської області від 04.12.2003 р. відносно ОСОБА_1 змінено його засудженням за ст. 191 ч. 5 із застосуванням ст. 69 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків строком на 2 роки і з конфіскацією майна; за ст. 263 ч. 1 КК України до 2 років позбавлення волі; за ст. 366 ч. 2 КК України до 2 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків строком на 1 рік. За ст. 70 КК України остаточно назначено покарання - 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків строком на 2 роки і з конфіскацією майна. Виключено із вироку посилання суду, що ОСОБА_1 підробив паспорт моряка на ім'я ОСОБА_10 (т.3 кримінальної справи №1-64/11, а.с.452-458).

Верховний Суд України ухвалою від 17 травня 2005 року вирок Біляївського районного суду Одеської області від 04.12.2003 р. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 24.02.2004 р. щодо ОСОБА_1 в частині засудження його за ч. 3 ст. 191, ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 366 КК України скасував та справу в цій в частині направив на нове розслідування, а також ухвалив вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 1 ст. 263 КК України на 2 роки позбавлення волі (т.3 кримінальної справи №1-64/11, а.с.520-525).

12 серпня 2005 року ст. слідчим Біляївської міжрайонної прокуратури Жолобчук А.Л. дії ОСОБА_1 за фактами незаконного заволодіння майном ППКП «Леся» і завдання збитків ТОВ «Укрпродкомпанія» з ст. 191 ч. 5 КК України перекваліфіковано на ст. 191 ч. 3, ст. 364 ч. 2 КК України, та порушено відносно нього кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених ст. 191 ч. 3, ст. 364 ч. 2 КК України (т.4 кримінальної справи №1-64/11, а.с.43-45).

23 серпня 2005 року ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення у вчинені злочинів, передбачених ст.ст. 191 ч. 3, 364 ч. 2, 366 ч. 2 КК України (т.4 кримінальної справи №1-64/11, а.с.59-61).

Згідно постанови Біляївського районного суду Одеської області від 28 грудня 2005 року запобіжний захід відносно ОСОБА_1 змінено із тримання під вартою в ОСІ-21 м. Одеси на підписку про невиїзд (т. 4 кримінальної справи №1-64/11, а.с.178).

Помічник Біляївського міжрайонного прокурора ОСОБА_9 13.06.2006 року пред'явлене органами досудового розслідування ОСОБА_1 за ст. 366 ч. 2 КК України обвинувачення змінив та дії підсудного кваліфікував за ст. 366 ч. 1 КК України (т. 4 кримінальної справи №1-64/11, а.с.260-263).

Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 30 липня 2006 року кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за ст.ст. 191 ч.1, 364 ч. 2 КК України провадженням припинено на підставі ст. 282 КПК України (т. 4 кримінальної справи №1-64/11,а.с.272).

Вироком Біляївського районного суду Одеської області від 03 липня 2006 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 366 ч. 1 КК України, та призначено йому покарання у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 850 грн. Згідно ст. 70 КК України до призначеного покарання приєднано покарання за вироком Біляївського районного суду Одеської області від 04.12.2003 р. за ст. 263 ч. 1 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі і остаточно призначено покарання у вигляді 2 років позбавлення волі та штрафу в дохід держави у сумі 850 грн. У строк відбування покарання повністю зараховано відбуте покарання по попередньому вироку. Через фактичне відбуття покарання, засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі звільнено (т. 4 кримінальної справи №1-64/11, а.с.274-275).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 28 квітня 2009 року вирок Біляївського районного суду Одеської області від 03 липня 2006 року скасовано та справу направлено на новий судовий розгляд (т. 4 кримінальної справи №1-64/11, а.с.381-382)

Вироком Біляївського районного суду Одеської області від 16 березня 2011 року ОСОБА_1 визнано винним за ст. 366 ч. 1 КК України та призначено йому покарання у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 850 грн. Згідно ч. 4 ст. 70 КК України до новопризначеного покарання приєднано покарання за вироком Біляївського районного суду Одеської області від 04.12.2003 р. за ст. 263 ч. 1 КК України у виді 2 років позбавлення волі і остаточно призначено покарання у вигляді 2 років позбавлення волі та штрафу в дохід держави у сумі 850 грн. Через фактичне відбуття покарання засудженого від відбування покарання у вигляді позбавлення волі звільнено. Згідно ст. 49 КК України засудженого від покарання у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 850 грн. звільнено у зв'язку із закінченням строку давності (т.5 кримінальної справи №1-64/11, а.с.149-151).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 24 травня 2012 року вирок Біляївського районного суду Одеської області від 16 березня 2011 року змінено, виключено з резолютивної частини вироку посилання на застосування ч. 4 ст. 70 КК України і приєднання покарання за вироком Біляївського районного суду Одеської області від 04.12.2003 р. В іншій частині вирок залишено без змін (т.5 кримінальної справи №1-64/11, а.с.172-174).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 червня 2012 року вирок Біляївського районного суду Одеської області від 16.03.2011 р. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 24.05.2012 р. щодо ОСОБА_1 скасовано, а справу закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 та п. 1 ст. 213 КПК України (т.5 кримінальної справи №1-64/11, а.с.224-227).

Згідно ч. 1 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відповідно до ч. 2 ст. 1176 ЦК України, виникає у випадках, передбачених законом.

Таким законом є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон).

Згідно з п.1 ч.1 ст. 1 Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону, ч.2 ст. 23 ЦК України відшкодування моральної шкоди проводиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянові, призвели до порушень його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання заподіяні громадянові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до ст. 1177 ЦК України, ч.1 ст.4 Закону відшкодування шкоди провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України.

Як зазначено у п.9 постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Виходячи з вказаних норм закону суд вважає, що вказаний позивачем розмір моральної шкоди у розмірі 120 000 000 грн. є явно завищений.

Зважаючи на характер та обсяг моральних страждань, які зазнав ОСОБА_1 у зв'язку з незаконними вироками та арештами, закриттям кримінальної справи за відсутності в діяннях складу злочину, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, йому слід визначити моральну шкоду у розмірі 98 642 грн.

По позовним вимогам щодо стягнення матеріальної шкоди суд виходить з того, що вказані позивачем обставини, втрати ним за період досудового слідства та суду будинку, сільськогосподарської техніки та іншого майна, не доведені суду належними доказами, враховуючи, що відповідач заперечував щодо цієї вимоги. При цьому суд не може прийняти до уваги показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 на підтвердження вказаних обставин, оскільки іншими допустимими доказами, в тому числі письмовими, вони не підтверджуються.

За вказаних обставин суд відмовляє у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині вимог щодо відшкодуванні матеріальної шкоди.

Керуючись ст.ст. 23, 1176, 1177 ЦК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», Постановою Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 10, 11, 61, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Біляївської міжрайонної прокуратури Одеської області, Біляївського районного суду Одеської області, Державної казначейської служби України, треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Управління Державної казначейської служби України у Біляївському районі Одеської області, задовольнити частково.

Стягнути з Держави в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у сумі 98 642 (дев'яносто вісім тисяч шістсот сорок дві) грн. на відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, через суд першої інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст виготовлено 12.11.2013 року.

Суддя: (підпис)

Згідно з оригіналом

Суддя: