Постанова № 35136556, 07.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 листопада 2013 року 09:46 № 826/15459/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Пустовіт А.С. (ліквідатор)

від відповідача - Дирда І.Є (довіреність від 15.07.2013 р. № 45/10-015)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтербус»до ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києвіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.09.2013 № 0003782201 та № 0003792201,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтербус» з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.09.2013 р.

- № 0003782201, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 168 190 грн. за основним платежем та на 84 095 грн. за штрафними санкціями,

- № 0003792201, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 148 823 грн. за основним платежем та на 74 411,50 грн. за штрафними санкціями.

Позивач зазначає, що висновки ДПІ, покладені в основу оскаржуваних рішень, ґрунтуються на оцінці взаємовідносин позивача з низкою його контрагентів, які на даний час є припиненими як юридичні особи. ДПІ дійшла до висновку про безтоварність операцій із зазначеними контрагентами.

У той же час, як зазначає позивач, угоди із зазначеними контрагентами фактично виконані та документально оформлені, що є підставою для формування спірних сум податкових вигод.

Враховуючи це, позивач вважає спірні рішення необґрунтованими та протиправними, просить їх скасувати.

Відповідач, надавши заперечення проти позову, просить у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених в акті перевірки та наведених запереченнях.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 07.11.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Інтербус» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «АРС Трейд (код з ЄДР 37817014; припинено 24.05.2013), з ТОВ «Ейс контракшен менеджмент (код з ЄДР 36757122; припинено 27.12.2012) та з ПП «Біко Агротрейд» (код з ЄДР 36677875; припинено 27.12.2012) за період з 01.06.2010 р. по 30.06.2013 р.

За результатами перевірки складено акт від 29.08.2013 р. № 142/1-22-01-33880606 (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначається про отримання акту від 17.05.2013 р. від ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС № 1700/22.8/37451200 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АРС Трейд» (припинено 24.05.2012) за період з 01.04.2010 р. по 31.03.2013 р.

Зазначається про надання первинних документів за відносинами із зазначеним контрагентом. Вказується, що за відносинами з даним контрагентом включено до складу податкового кредиту з ПДВ суми: квітні 2011 р. - 8993 грн., у травні 2011 р. - 14 905 грн., у червні 2011 р. - 14 427 грн. Зазначається, що ТОВ «АРС Трейд» проведено документально фактично не здійснені господарські операції з контрагентами для надання податкової вигоди - ТОВ «Інтербус».

Окрім того, зазначається про отримання від ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС акту від 17.05.2013 р. № 1699/22.8/36757122 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ейс контракшен менеджмент» (припинено 27.12.2012) за період з 01.07.2011 р. по 31.03.2013 р. Зазначається про надання документів по взаємовідносинам з цим контрагентом. Вказується в Акті перевірки, що суми ПДВ по відносинам із зазначеним контрагентом включені до складу податкового кредиту: у липні 2011 р. - 12001 грн., у серпні 2011 р. - 36 668 грн., у вересні 2011 р. у сумі 10353 грн., у грудні 2011 р. - 21 904 грн. Відповідно до акту отримано інформацію у вигляді протоколу допиту ОСОБА_3 відповідно до якої вказане підприємство було перереєстровано на його ім'я, однак ніякої діяльності від імені цього підприємства він не здійснював, а лише інколи підписував бухгалтерські документи, які йому надавав знайомий. Доступу до рахунків він не мав. Таким чином, як зазначає ДПІ, вказане підприємство використовувалось з метою прикриття незаконної діяльності та здійснювало діяльність з надання податкової вигоди третім особам. Зазначено, що вказаним підприємством проведено документально фактично не здійснені операції з позивачем.

Надалі в Акті перевірки також зазначається про отримання від ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС акту від 17.05.2013 р. № 1706/22-8/36677875 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Біко Агротрейд» (припинено 27.12.2012) за період з 01.04.2010 р. по 31.03.2013 р.

Вказується однак, що до перевірки надано документи за відносинами із зазначеним контрагентом.

Зазначається в Акті перевірки, що суми ПДВ по відносинам із зазначеним контрагентом включені до складу податкового кредиту: у січні 2012 р. у розмірі 5460 грн., у лютому 2012 р. - 24 112 грн.

Відносно зазначено контрагента вказується про наявність протоколів допиту свідка ОСОБА_4 (директора) від 17.07.2012 р. та від 24.09.2012 р., згідно з якими останній відмовився від надання показів. Відповідно до протоколу огляду від 25.07.2012 р. підприємство за адресою на знаходиться. Таким чином, з посиланням на вказаний акт в Акті перевірки зазначається, що до перевірки не надано жодних пояснень та їх документального підтвердження на підтвердження даних податкових декларацій. Вказується також, що зазначеним підприємством проведено документально фактично не здійснені господарські операції з контрагентами для надання податкової вигоди позивачу.

При цьому, перевіркою повноти визначення витрат, встановлено їх завищення на 744 115 грн., у т.ч. за 2 кв. 2011 р. - 191 625 грн., 3 кв. 2011 р. - 295 110 грн., 4 кв. 2011 р. - 109 520 грн., 1 кв. 2012 р. - 147 860 грн. За результатами встановлення вищевказаних обставин відносно діяльності контрагентів позивача, зазначається про завищення витрат на вказані суми, зазначається, що зазначені витрати не є витратами, пов'язаними з провадженням господарської діяльності, а накладні та акти по вказаним контрагентам не можуть бути прийняті до уваги як розрахункові та платіжні документи.

Відтак, виходячи по суті з того, що контрагенти спірних операцій на користь позивача не виконували, податковий орган приходить до висновку про порушення позивачем п. 198.3., 198.6., 201.6. ПК України та встановлення заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 148 823 грн., у т.ч.: за квітень 2011 р. - 8993 грн., травень 2011 р. - 14905 грн., червень 2011 р. - 14 427 грн., липень 2011 р. - 12001 грн., серпень 2011 р. - 36668 грн., вересень 2011 р. - 10353 грн., грудень 2011 р. - 21904 грн., січень 2012 р. - 5460 грн., лютий 2012 р. - 24112 грн. Крім того, ДПІ приходить до висновку про порушення позивачем п. 138.8., 139.1.9. ПК України та заниження у зв'язку з цим податку на прибуток на 168 190 грн., у т.ч.: за 2 кв. 2011 р. - 44 074 грн., 3 кв. 2011 р. - 67 875 грн., 4 кв. 2011 р. - 25 190 грн., 1 кв. 2012 р. на суму 31 051 грн.

На підставі зазначених вище висновків Акту перевірки прийнято оскаржувані рішення.

У взаємозв'язку з наведеним та відносно взаємовідносин позивача з контрагентами, слід наступне.

Так, 04.04.2011 р. між позивачем та ТОВ «АРС Трейд» підписано видаткову накладну на поставку продукції: пневмобалони 26 шт., крильчатка 7 шт., бортовий редуктор, кронштейн амортизатори, карданний вал 3 шт., радіатор, поршні, циліндри та інша аналогічна продукція на суму 53 957,47 грн. з ПДВ 8992,91 грн. Окрім того, на цю ж дату підписано рахунок та податкову накладну з тією ж номенклатурою поставки та на ту саму суму, в яких міститься посилання на договір № ДГ-074 від 04.04.2011 р., який не наданий до матеріалів справи.

Окрім того, 06.05.2011 р. між цими ж особами підписано видаткову накладну № РН-5-06008 на поставку фільтрів, ременів датчиків, сальників, шайб та іншої аналогічної продукції на загальну суму 41095,61 грн. з ПДВ 6849,27 грн. До цієї накладної надано рахунок та податкову накладну з посиланням на той самий договір.

Між зазначеними особами також підписано видаткову накладну від 19.05.2011 р. на поставку роликів, наконечників рульової тяги, кранів рівня полу, шланги, колодки гальмівні, кронштейни та аналогічна продукція на загальну суму 48 335,70 грн. з ПДВ - 8055,95 грн. До цієї накладної надано рахунок та податкову накладну з посиланням на той самий договір.

Аналогічним чином оформлено видаткові накладні від 01.06.2011 р. на суму 39 128, 69 грн. з ПДВ 6521,45 грн. та від 08.06.2011 р. на суму 47 431,45 грн. з ПДВ 7905,24 грн. щодо поставки аналогічної продукції (генератори, стартери, форсунки, шатуни, турбокомпресори).

Відносно взаємовідносин з іншими контрагентами до матеріалів справи також надано видаткові накладні, податкові накладні та рахунки, якими оформлено відносини із зазначеними підприємства та на підставі яких позивачем сформовано спірні суми податкових вигод. За вказаними первинними документами оформлено поставку аналогічної продукції (запчастин).

За відносинами із контрагентами позивачем надано платіжні документи на оплату.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України, а саме:

- п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»),

- (щодо оподаткування прибутку підприємств, щодо формування витрат), а саме: п/п. 14.1.27. (щодо визначення терміну «витрати»), п/п. 134.1.1. (щодо об'єкту оподаткування); п. 138.1. (щодо складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування), п/п. 14.1.228. (щодо визначення поняття «собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг»), п/п. 138.2. (щодо визнання витрат на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат), п/п. 138.4. (щодо періоду визнання витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг), п/п. 137.1. (дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг; дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар), п/п. 139.1.3. ПК України (не включаються до складу витрат суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; п/п. 139.1.9 (щодо не включення до складу витрат тих витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. ПК України (щодо обставин, наявність яких зумовлює виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку видати податкову накладну та обставин, які зумовлюють їх видачу), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; (4) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності - п/п. 14.1.231. ПК України).

Недоведеність наявності цих чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкового кредиту, зокрема, недоведеність здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування витрат та податкового кредиту з ПДВ, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників певних операцій.

В даному випадку, дослідивши та оцінивши відповідно до положень ст. 86 КАС України («Оцінка доказів») наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з положень ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування) та з урахуванням положень ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України, суд приходить до висновку, про недоведеність фактичної поставки (продажу) продукції контрагентами позивача на користь останнього.

Такий висновок ґрунтується на наступному.

Так, виходячи з характеру спірних операцій, обсягів продукції, виконання операцій супроводжується перевезенням продукції.

В контексті наведеного, слід зазначити, що відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568:

- Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

- Подорожній лист, це первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство;

- Дорожній лист, це документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Згідно з п. 11 зазначених Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно з 11.3. Правил, дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Пунктом 11.4. Правил визначено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Пунктом 11.5. Правил також передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

При цьому, відповідно до п. 11.6. Правил, після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Згідно з п. 11.7. Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Пунктом 11.9. Правил передбачено, що час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил.

Таким чином, незалежно від того, за чий рахунок здійснюється перевезення продукції та за чим замовленням (продавця чи покупця), поставка супроводжується оформленням ТТН і подорожніх листів.

У той же час, на підтвердження фактичного здійснення перевезення продукції, під час розгляду справи не надано товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, з яких би вбачалось перевезення продукції від контрагентів до позивача, а отже і доказів на підтвердження поставки продукції контрагентами позивачу.

Слід зазначити, що наведені документи витребовувались у позивача відповідно до ухвали про відкриття провадження у справі.

Наведені документи витребовувались у позивача і податковим органом ще відповідно до запиту від 25.06.2013 р. № 622/10/22-20, але також не були надані.

Що ж до наданих позивачем: договору від 02.07.2009 р. з ТОВ «Експрес Мото Україна» на транспортно-експедиційне обслуговування та кур'єрської доставки відправлень, а також наданих до нього актів, слід зазначити, що у жодному акті не має інформації, яка б пов'язувала надані послуги з поставкою продукції за вищевказаними спірними операціями. Більш того, з наданих окремих накладних вбачається, що відправником є позивач, а відправлення здійснюється на користь інших осіб. При цьому, предметом пересилки є дрібні кур'єрські відправлення, зокрема вагою 0,1. В контексті наведеного та положень (п. 2.3 договору) позивачем не надано замовлень, які б підтверджували замовлення послуг щодо перевезення продукції за спірними операціями. Виходячи з наведеного у сукупності зазначені матеріали не можуть бути прийняті в якості доказів перевезення продукції за спірними операціями.

В контексті наведеного, слід зазначити, що представник позивача під час розгляду справи зазначив, що за вище вказаним договором перевезення спірної продукції не здійснювалось.

Під час розгляду справи судом не встановлено та не надано доказів наявності у контрагентів власних або орендованих транспортних засобів, а також не надано доказів здійснення перевезення іншими особами за замовленням позивача або контрагентів.

Таким чином, під час розгляду справи не надано будь-яких доказів перевезення продукції для потреб позивача.

Позивач в контексті наведеного не зміг навести і місць відбору продукції.

Слід зазначити, що позивачем під час розгляду справи не надано і договору № ДГ-074 від 04.04.2011 р., на який міститься посилання у податковій накладній, як на підставу її видачі.

Відносно наявності у ТОВ «Ейс контракшен менеджмент» у період липня - вересня 2011 р. та грудня 2011 р. відповідних ресурсів і можливостей щодо здійснення господарської діяльності та спірних операцій, зокрема, слід зазначити, що відповідно до акту від 17.05.2013 р. остання податкова звітність з податку на прибуток подана за 1 кв. 2012 р.

Згідно з даними податкової звітності відсутні основні засоби та транспортні засоби (додаток АМ поданий з нульовими показниками).

З декларації за 2-4 кв. 2011 р. вбачається відсутність декларування витрат на збут, інших витрат звичайної господарської діяльності, витрат на відрядження та утримання апарату, витрат на утримання основних засобів,

Відповідно до декларації з податку на прибуток за 2-3 кв. 2011 р. вбачається відсутність декларування загальновиробничих витрат (п/п. 138.8.5. ПК України), витрат на збут (п/п. 138.10.3. ПК України), витрат на відрядження, на утримання основних засобів, інших витрат звичайної господарської діяльності та операційних витрат. Тобто, вбачається відсутність декларування цим підприємством витрат, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності взагалі та спірних операцій, зокрема, що вказує власне на відсутність у контрагента можливостей та ресурсів, необхідних для ведення господарської діяльності та виконання спірних операцій, зокрема.

Відносно наявності у ТОВ АРС Трейд» у період квітня - червня 2011 р. відповідних ресурсів і можливостей, слід зазначити, що відповідно до податкової декларації з податку на прибуток за 2 кв. 2011 р. взагалі відсутнє декларування операцій з придбання та продажу товарів, тобто зазначеним контрагентом не декларувалось виконання операцій з іншими особами. При цьому за цей період не декларувалось і будь-яких інших витрат

Із наведеної декларації та з декларації та з декларації з податку на прибуток за 2-3 кв. 2011 р. вбачається відсутність декларування амортизації, загальновиробничих витрат (п/п. 138.8.5. ПК України), витрат на збут (п/п. 138.10.3. ПК України), витрат на відрядження, витрат на утримання основних засобів, інших витрат звичайної діяльності та інших операційних витрат, тобто витрат, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності взагалі та спірних операцій, зокрема, що вказує власне на відсутність у контрагента можливостей та ресурсів, необхідних для ведення господарської діяльності та виконання спірних операцій, зокрема.

Щодо наявності у ПП «Біко Агротрейд» відповідних ресурсів та можливостей у період січня - лютого 2012 р., слід зазначити, що з декларації з податку на прибуток за 1 кв. 2012 року також вбачається відсутність декларування витрат на збут (п/п. 138.10.3. ПК України).

Відтак, враховуючи специфіку та особливості спірних операцій, під час розгляду справи не доведено тих обставин та не надано тих документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а відтак не доведено фактичного виконання спірних операцій, тобто фактичного здійснення поставок продукції позивачу саме контрагентами позивача останньому, а встановлені вище судом обставини спростовують доводи позивача у цьому контексті.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Складені за такими операціями первинні документи та податкові накладні, внаслідок недоведеності виконання спірних операцій саме контрагентами позивача, є юридично дефектними та не створюються правових наслідків для цілей формування спірних сум податкових вигод.

Надані позивачем матеріали та наведені ним доводи, не спростовують наведеного та не доводять зворотного. Зокрема, матеріали щодо реалізації позивачем наявних у нього матеріалів іншим особам не є підтвердженням того, що до цього ці матеріали були поставлені позивачу саме вищевказаними контрагентами.

Виходячи з наведеного, позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

При цьому, суд враховує, що наявність оплати за спірними операціями сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішень, які, як приходить до висновку суд, є законними та обґрунтованими, вірними по суті, а отже підстав для задоволення позову не має і у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись вимогами статей 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербус» (код з ЄДР 33880606; адреса: м. Київ, вул. Академіка Вільямса 17/11, корп. 1, кв. 63) - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 12.11.2013 р.