Постанова № 35136552, 06.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 листопада 2013 року 10:28 № 826/15397/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Донська Г.Г. (довіреність від 10.01.2012 р.), Манойла В.О. (довіреність від 10.01.2012 р.)

від відповідача: Шевченко Я.А. (довіреність від 22.08.2013 р. № 14.1/6-16/3670)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна»до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів України про визнання нечинним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,-В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна» з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 14.06.2013 № 100270000/2013/300051/2 та картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів від 14.06.2013 № 100270000/2013/01158.

Позивач зазначає, що за контрактом з нерезидентом на умовах EXW - Стамбул придбав поворотно-відкидну фурнітуру для пластикових вікон та дверей, двірні замки, пневмоножиці, лінійки для пневмоножиць, шаблони, зразки та рекламний матеріал на безоплатній основі.

При митному оформленні, як зазначає позивач, він визначив митну вартість товарів за ціною угоди, тобто за першим методом, надавши при цьому необхідний перелік документів на підтвердження заявленої митної вартості. Окрім того, на запит митниці про надання додаткових документів, позивачем додатково було надано витребувані документи.

Не зважаючи на це, як зазначає позивач, митницею було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості та її визначення за резервним методом.

У той же час, як вважає позивач, митниця безпідставно прийняла оскаржуване рішення про коригування митної вартості, оскільки позивачем надано всі необхідні документи на підтвердження митної вартості та митницею при цьому не доведено законності застосування резервного методу без обґрунтування неможливості застосування попередніх методів.

У зв'язку з цим, позивач вважає зазначене рішення, а також прийняту на його підставі картку відмови, протиправними та просить їх скасувати.

Митниця з підстав, визначених у запереченнях на позов та в оскаржуваних рішеннях, вважає дії та рішення митниці законними та обґрунтованими, оскільки за висновком митниці позивач не підтвердив заявлену митну вартість, у зв'язку з чим митниця просить у задоволенні позову відмовити.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 06.11.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між позивачем (покупцем) та Компанією Kale Kilit Ve Kalip SAN. AS (Стамбул, Туреччина) укладено контракт № 05/2013 від 01.01.2013 р. 1206 від 12.06.2013 р. щодо придбання позивачем: поворотно-відкидної фурнітури для пластикових вікон та дверей, дверних замків, пневмоножиць, лінійок для пневмоножиць, шаблонів, зразків та рекламних матеріалів на безоплатній основі.

У контракті зазначено, що ціна розуміється на умовах EXW - Стамбул.

Згідно з п. 3.1. контракту товар поставляється згідно з рахунками та специфікаціями на кожну поставку.

Сторонами контракту складено додаток № 4 до контракту, згідно з якою підлягали поставці в асортименті товари: вироби з пластмас, які встановлюються на вікна загальною вартістю 645 євро; петлі для вікон та дверей вартістю 4230 євро; віконна фурнітура з поворотной та поворотно-відкидною стулкою вартістю 28872 євро; дверна фурнітура вартістю 208 євро.

Загалом згідно специфікації піддягало поставці товару на 33 955 євро.

Товар пред'явлено до митного оформлення 13.06.2013 р. до Київської регіональної митниці, правонаступником якої є Київська міжрегіональна митниця Міндоходів, за МД № 100270000/2013/166419.

Крім іншого, позивачем за першим методом задекларовано товари, відносно яких у подальшому митницею проведено коригування, зокрема, «Товар 1/1»: деталі кріплення, що використовуються в будівлях для зачищення вікон з поворотною та поворотно-відкидною стулкою в асортименті. Вага нетто - 11722,49 кг. Ціна товару - 28872 євро. Розрахована декларантом митна вартість - 30 101,14 євро, у гривнях - 319 442,50. Ціна за одиницю 2,56 євро за кг.

Позивачем також задекларовано за першим методом «Товар 3/1», а саме: вироби з недорогоцінних металів, що використовуються до вікон та дверей: петлі із зазначенням артикулів. Ціна товару - 4230 євро. Розрахована декларантом митна вартість - 4335,24 євро, сума у гривнях - 46006,90 грн. Вага нетто - 977,21 кг. Ціна за одиницю - 4,43 євро за кг.

Позивачем надано документи, перелік яких визначений у гр. 44 МД.

Як зазначає позивач, у зв'язку з тим, що на думку митниці, документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості товару, позивачу було запропоновано надати додаткові документи. Так, митницею було запропоновано подати: договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається. Крім того, витребувано рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором. Витребувано також рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору; виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів.

Позивач зазначає, що витребувані документи були надані при поданні первинної декларації, про що зазначено у картці відмови та в рішенні про коригування. Щодо надання договору з третіми особами та рахунків про сплату платежів третім особам зазначено позивачем про неможливість їх подання, так як партія надійшла безпосередньо від виробника товару. При цьому, як зазначає позивач, декларантом було повідомлено про те, що додаткові документи на даний час надати неможливо.

14.06.2013 р. митницею прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості № 100270000/2013/300051/2.

Відповідно до зазначеного рішення митна вартість «Товару 1/1» скоригована та визначена за резервним методом до 4,9665 євро за одиницю та при кількості 11722,49 кг. визначена на рівні 58 219,74 євро.

Митна вартість «Товару 3/1» визначена на рівні 4,9665 євро за одиницю та при кількості 977,21 кг. визначена на рівні 4863,31 євро.

У спірному рішенні зазначено, що коригування митної вартості здійснено відповідно до ст. 55 МКУ у зв'язку з тим, що надані документи містять розбіжності. Зазначено, що контроль правильності митної вартості здійснено під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, та перевірки наявності або відсутності застережень щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною договору. Відповідно до п. 4.1. ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В результаті контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості. Вказується про проведення консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в декларанта та в митному органі. В контексті наведеного також вказується, що відповідно до ст. 33 МКУ митні органи використовують інформаційні ресурси, що находяться в їх віданні. Надалі вказується, що наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованих товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. Під час консультацій, як зазначено у спірному рішенні, декларанта зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) вищевказані додаткові документи. Митницею зазначається, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, відповідно до п. 2 ст. 58 не може бути прийнятий у зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені документально.

Вказується митницею, що наступні методи не застосовані у зв'язку з відсутністю інформації на ідентичні та подібні товари, через відсутність даних, необхідних для проведення розрахунків. Зазначено, що митна вартість скоригована за резервним методом, з урахуванням вимог ст. 64 МК України. Визначена митна вартість ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого вже здійснено за МД від 04.06.2013 № 100270000/2013/165125 від 21.05.2013 № 100270000/2013/199982. Зазначено про наявні у декларанта відповідних прав у зв'язку з прийняттям спірного рішення.

На підставі рішення про коригування митної вартості митницею також прийнято оскаржувану картку відмови № 100270000/2013/01158.

З урахуванням рішення про коригування митної вартості, позивачем подано нову МД від 14.06.2013 р. № 100270000/2013/166533 за якою проведено митне оформлення товарів.

Відносно обставин, які зумовили витребування додаткових документів, митницею у запереченнях на позов також додатково пояснюється, що в наданому до митного оформлення інвойсі від 08.06.2013 р. № 603801-802 зазначено посилання на проформу-інвойс № 13-10560, яка до митного оформлення не була надана.

Окрім того, в довідці про транспортні витрати від 13.06.2013 р. № 42 не зазначена загальна вартість перевезення.

З урахуванням додатково наданих документів, митницею також встановлено наступне: експертний висновок ДЗІ від 13.06.2013 р. № 12/264 прийнято до уваги, але не може бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки експертом здійснено вартісний аналіз на підставі товаросупровідних документів, наявних у митниці, інформації з мережі Інтернет щодо діяльності постачальника (виробника), діяльності ЗАТ «Т.Б.М.» в Росії та зроблено висновок про відповідність рівню цін компанії-виробника на даний товар при поставці в Україну без врахування кон'юнктури ринку та біржових котирувань вартості сировини, яка є основною складовою при виробництві товару.

Відносно додатково наданих документів митницею також зазначається, що прайс-лист фірми-виробника виданий для ТОВ «Т.Б.М.-Україна», тому даний документ не може розглядатися у якості підтвердження заявленої митної вартості, оскільки має суб'єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа, як комерційної пропозиції, яка повинна бути адресована необмеженій кількості можливих потенційних покупців.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Окрім того, вирішуючи спір по суті, суд також виходить з положень ч. 2 ст. 19 Конституції України та, відповідно, з того, що суб'єкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку митниці тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені митницею у спірних рішеннях та вимог, які висувалися позивачу у зв'язку з митним оформленням, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

Що ж стосується нормативно-правового регулювання у сфері спірних відносин, слід зазначити, що відповідно до ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Митна декларація реєструється та приймається митним органом у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів (ч. 1 ст. 264 МК України).

З моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації (ч. 8 ст. 264 МК України).

Згідно із ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість застосовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст. 50 МК України).

Згідно із ч. 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Так, згідно з положеннями глави 9 МК України, зокрема, згідно з ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні, зокрема: ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).

При цьому, згідно з ч. 4. ст. 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно ч. 4 ст. 58 МК України («Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)») митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з ч. 5. ст. 58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Відповідно до п. 5 ч. 10 цієї статті 58 МК України («Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)») при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються визначені цим пунктом витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно із ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України (в редакції на час прийняття спірного рішення) рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Слід додати, що згідно з ч. 6 ст. 54 МК України, на яку міститься посилання у вищезгаданій ч. 1 ст. 55 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

В даному випадку, виходячи з наведених вище норм законодавства та оцінивши досліджені під час розгляду справи матеріали, які надавались позивачем митниці, під час розгляду справи судом не встановлено та відповідачем не доведено: неповноти чи недостатності наданих позивачем з первинною МД документів та наведених в них відомостей для цілей застосування 1 методу; наявності визначених ч. 1 ст. 58 та ч. 2 ст. 58 МК України обмежень для застосування першого методу та наявності обставин, визначених ч. 6 ст. 54 МК України для відмови у митному оформленні товару із застосуванням першого методу, а отже і підстав для застосування положень ч. 3 ст. 57 та ч. 3 ст. 58 МК України, а саме - підстав для застосування шостого методу при недоведеності неможливості застосування попередніх методів.

Зокрема, надані позивачем для митного оформлення документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар, умови поставки, ціну товару, складові митної вартості, які у сукупності містять відомості, які підтверджують числові значення митної вартості.

Виходячи з оцінки наданих позивачем для митного оформлення документів, слід зазначити, що наведені в них відомості не дають підстав для сумніву щодо повноти та обґрунтованості числових значень митної вартості товару.

В контексті наведеного, слід зазначити, що виходячи з аналізу норм митного законодавства, за умови не наведення митним органом доказів того, що подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності, витребування цим органом переліку додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, а також у разі ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування з боку митниці неможливості визначення митної вартості за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості, ніж перший, та, відповідно, для прийняття рішення про коригування митної вартості.

Спірне рішення не містить конкретизації обставин, які зумовили виникнення сумнівів відносно заявленої митної вартості, як і не містить будь-якої обґрунтованої деталізації рівня митної вартості, визначеної митницею.

Щодо стосується доводів митниці, які відсутні у спірному рішенні, але викладені вже під час розгляду справи у запереченнях на позов, відносно того, що в інвойсі від 08.06.2013 р. № 603801-802 наявні відомості щодо проформи-інвойсу № 13-10580, який не надавався під час митного оформлення, слід зазначити, що митницею при витребуванні додаткових документів не зазначалось про необхідність надання цього документу, а загальне посилання про необхідність надання документів не може вважатися належним витребуванням конкретного документу.

В контексті наведеного слід зазначити, що відповідно до п. 3.1. контракту основними документами згідно з якими поставляється товар та ідентифікується поставка товару з деталізацією відомостей про товар і ціну, є рахунки та специфікації на кожну поставку. При цьому, згідно з п. 3.4. контракту, саме рахунок (invoice) направляється покупцю. Під час митного оформлення позивачем, крім контракту, надано додаток № 4 (специфікацію) та інвойс від 08.06.2013 р., які разом з іншими документами, зокрема, пакувальним листом, прайс-листом, містять чітку, недвозначну та зрозумілу інформацію про товар та рівень цін за контрактом з урахуванням умов поставки, та не дають підстав для виникнення сумнівів щодо достовірності наведених декларантом відомостей.

Щодо наведеного слід додати, що складання та направлення покупцю проформи-інвойсу не передбачено контрактом та митницею під час розгляду справи не доведено, що зазначення відомостей про цей документ в інвойсі, який власне і супроводжує поставку, вплинуло на рівень визначеної позивачем митної вартості відповідно до специфікації та інвойсу від 08.06.2013 р. При цьому, як пояснює позивач, зазначена проформа за практикою є попереднім узгодженням майбутньої поставки, що надалі оформляється відповідно до контракту специфікацією та рахунком.

Відносно висловлених у запереченнях на позов доводах митниці щодо того, що у довідці про транспортні витрати не визначено загальної вартості транспортних витрат, слід зазначити, що довідка № 42 від 13.06.2013 р. містить окремі відомості щодо транспортування вантажу до митного кордону України (13877 грн.), що саме і має значення для визначення транспортної складової митної вартості, та окремо - витрати по транспортуванню вантажу від митного кордону України до місця доставки (м. Бровари; 3500 грн.). Відтак, зазначена довідка містить необхідні відомості щодо числових значень транспортної складової митної вартості (до митного кордону України), а отже висновки митниці відносно відсутності визначення загальної вартості перевезення не є такими, що створюють перешкоди для визначення складових митної вартості та, відповідно, не доводять обґрунтованості спірних рішень.

Щодо невідповідності прайс-листа виробника уявленням митниці про його форму та зміст, суд зазначає, що міжнародним чи національним законодавством України не встановлено вимог щодо форми, змісту та обсягу інформації, яка має бути відображена у прайс-листах компаніями - нерезидентами.

У зв'язку з цим, суб'єкти господарської діяльності формують такі прайс-листи на власний розсуд, виходячи із загальноприйнятої ділової практики. Тобто, даний документ повинен містити той обсяг інформації, який обумовлюється його функцією.

В даному випадку митницею не доведено того, що наявна у прайс-листі інформація спростовує заявлену позивачем митну вартість або ставить під сумнів контрактну вартість, заявлену у специфікації та інвойсі.

Відносно ж заперечень митниці щодо висновку ДЗІ, слід зазначити, що з його змісту вбачається використання різноманітних джерел інформації та дослідження широкого спектру інформації, що не дає підстав для його ігнорування митницею та неврахування його у сукупності з іншими наданими позивачем документами. Наведена у висновку інформація не спростована митницею та не доведено у зв'язку з цим висновком обставин, які б зумовлювали виникнення сумніву у заявленій позивачем митній вартості.

Відтак, доводи та висновки митниці, покладені в обґрунтування спірного рішення та скоригованої митної вартості є доволі гіпотетичними та неприпустимо спрощеними.

Перевіряючи відповідність спірного рішення вимогам ч. 2 ст. 55 МК України, слід зазначити, що під час розгляду справи митницею не надано, виходячи із застосованих митницею МД від 04.06.2013 № 100270000/2013/165125 від 21.05.2013 № 100270000/2013/199982 обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішення.

Тобто, всупереч вимогам ч. 2 ст. 55 МК України спірне рішення не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів та митницею не доведено обґрунтованості рівня визначеної ним у спірному рішенні скоригованої митної вартості.

Що ж до роздруківки з бази даних митниці відносно зазначених МД, слід зазначити, що під час розгляду справи представник митниці не зміг вказати конкретні позиції та відомості у таблиці, що були використані під час прийняття рішення та обґрунтовано довести застосований рівень цін за одиницю товару.

Крім того, спірне рішення всупереч вимогам ч. 2 ст. 55 МКУ також не розкриває конкретних фактів, які вплинули на таке коригування, що вказує на невідповідність спірного рішення вимогам ч. 2 ст. 55 МК України, а отже і на його протиправність.

Крім того, в порушення наведених приписів спірне рішення не містить обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.

Зокрема, митниця лише загально зазначає, що декларантом використано відомості не підтверджені документально.

У спірному рішенні також не визначено: які саме відомості відсутні та які саме значення вони повинні були підтверджувати; яка конкретно інформація є наявною у митного органу, яка у свою чергу призвела до виникнення обґрунтованого сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Тобто, в даному випадку спірне рішення містить загальні посилання в обґрунтування спірного рішення та не розкриває фактів та відомостей, не деталізує тих обставин та підстав, які мають міститись у рішенні про коригування митної вартості.

Само лише зазначення реквізитів раніше оформлених МД не може вважатися виконанням наведених вище вимог митного законодавства.

З наведеного в сукупності не вбачається обставин та відомостей, які б зумовлювали виникнення об'єктивного сумніву у задекларованій позивачем митної вартості. Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами недостатності наданих позивачем відомостей та документів, наявності у поданих позивачем документах неповних відомостей, розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документах або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Інших переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

При цьому, слід зазначити, що за загальним правилом формально інший рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відтак, в даному випадку суд приходить до висновку, що позивачем з первинною МД надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товарів за першим методом, які містять необхідні відомості для перевірки числових значень митної вартості, та митницею не доведено недостатності поданих позивачем документів, необхідних для визначення митної вартості за першим методом. Враховуючи наведене та відсутність підстав для виникнення сумніву щодо достовірності наведених позивачем відомостей та наданих з МД документів, недоведеність з боку митниці неможливості застосування першого методу визначення митної вартості, суд приходить до висновку про необґрунтованість та протиправність рішення про коригування митної вартості товарів.

Враховуючи безпідставність прийняття рішення про коригування митної вартості, суд відповідно приходить до висновку про протиправність прийнятої на підставі зазначеного рішення картки відмови у зв'язку з недоведеністю обставин, визначених ч. 6 ст. 54 МК України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1. ст. 29 МК України рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.

Відповідно до пункту 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, як приходить до висновку суд виходячи із вищевикладеного, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування спірних рішень відповідача.

Керуючись вимогами статей 11, 69 - 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна» (код з ЄДР 31111213) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати: рішення про коригування митної вартості товарів від 14.06.2013 № 100270000/2013/300051/2 та картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів від 14.06.2013 № 100270000/2013/01158, прийняті Київською регіональною митницею.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст складено та підписано 11.11.2013 р.