Постанова № 35136548, 05.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 листопада 2013 року 12:57 № 826/14298/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Бобров А.О. (довіреність від 20.08.2013 р.)

від відповідача-1: Мельніченко В.О. (довіреність від 29.08.2013 р. № 14.1/1-16/3889)

від відповідача-2: не з'явився (просив розглядати справу за відсутності представника)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Аллон»до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів Головного управління Державної казначейської служби у м. Києвіпро визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, а також стягнення надміру сплачених податків і мита та відшкодування збитків,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Аллон» з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльності, яка полягає у незавершенні митного оформлення товарів у строк, встановлений ст. 255 МК України;

- визнати протиправною дію митниці з надіслання запиту № 32747 від 24.07.2013 р. щодо надання додаткових документів;

- визнати протиправними та скасувати: рішення про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/700171/2 від 30.07.2013 р., картку відмови у прийнятті митної декларації № 100270000/2013/40665 від 30.07.2013,

- стягнути з Державного бюджету України надміру сплачене ввізне мито у розмірі 1 523,09 грн. та ПДВ у розмірі 3 350,79 грн.

- стягнути з митниці 11 360 грн. на відшкодування завданих збитків, зокрема: 1440 грн. витрат на оплату перебування автомобіля на території терміналу, 5 600 грн. витрат на оплату штрафу за простой автомобіля та 4 320 грн. витрат, пов'язаних з експертизою ДП «Держзовнішінформ» (далі - ДЗІ).

Позивач зазначає, що за контрактом з нерезидентом на умовах FCA Стамбул придбав воду природну питну розфасовану у ПЕТ стакани різного об'єму та при митному оформленні визначив митну вартість товарів за ціною угоди, тобто за першим методом, надавши при цьому необхідний перелік документів на підтвердження заявленої митної вартості. Окрім того, на запит митниці про надання додаткових документів, позивачем додатково було надано витребувані документи.

Не зважаючи на це, як зазначає позивач, митницею було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості та її визначення за резервним методом.

У той же час, як вважає позивач, митниця безпідставно прийняла оскаржуване рішення про коригування митної вартості, оскільки позивачем надано всі необхідні документи на підтвердження митної вартості та митницею при цьому не доведено законності застосування резервного методу без обґрунтування неможливості застосування попередніх методів.

У зв'язку з цим, позивач вважає зазначене рішення, а також прийняту на його підставі картку відмови, протиправними та просить їх скасувати.

При цьому, позивач зазначає про порушення 4-годинного строку митного оформлення, визначеного ст. 255 МК України.

Окрім того, позивач зазначає, що у зв'язку з прийняттям зазначених протиправних рішень він був вимушений подати нову МД, оформлену виходячи з оскаржуваних рішень, та, відповідно, додатково сплатити до бюджету ввізне мито та ПДВ.

Оскільки зазначені платежі були сплачені на підставі рішень, які на думку позивача є протиправними, позивач просить також стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби у м. Києві суму надмірно сплачених платежів.

Окрім того, позивач вважає, що у зв'язку із вчиненням протиправних дій та бездіяльності, прийняттям спірних рішень, позивачу нанесені збитки у вищевказаних розмірах, які складаються з понесених позивачем додаткових витрат, які б позивач не поніс у разі належного митного оформлення товару.

Митниця з підстав, визначених у запереченнях на позов та в оскаржуваних рішеннях, вважає дії та рішення митниці законними та обґрунтованими, оскільки за висновком митниці позивач не підтвердив заявлену митну вартість, у зв'язку з чим митниця просить у задоволенні позову відмовити.

Казначейство у задоволенні позову просить відмовити з підстав, викладених у запереченнях, та заявило про розгляд справи за відсутності представника.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 05.11.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачами документи і матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між позивачем (покупцем) та компанією Kumsu Gida Maddeleri San. Ve Tic Ltd Sti. укладено контракт № 1206 від 12.06.2013 р. на поставку води питної розфасованої у ПЕТ стакани об'ємом 150 мл., 180 мл., 200 мл., 250 мл., 300 мл.

Згідно з п. 3.2. умови поставки, кількість, ціна та вартість, порядок платежів узгоджуються попередньо та відображається у проформах-фактурах або в інвойсах.

Згідно з п. 5.2. оплата за товар повинна бути проведена у повному обсязі на рахунок постачальника у відповідності з рахунком-проформою або інвойсом.

Оплата проведена 21.06.2013 р. у розмірі 2940 доларів США з посиланням на контракт та проформу-інвойс від 12.06.2013 р., яка під час подання первинної МД позивачем не подавалась.

У той же час, згідно з інвойсом № UA-1 від 01.07.2013 р. обумовлено поставку продукції: питна вода розфасована в ПЕТ стакани 200 мл. Одиниця - ящики (60 стаканів у ящику). Кількість - 1 680 ящиків/штук. Ціна - 1,75 доларів США. Загальна вартість 2 940 доларів США. Умови поставки FCA - Стамбул. Умови оплати - 100 попередня оплата. Виробництво товару - Туреччина.

19.07.2013 р. позивачем подано попереднє повідомлення № 100000000/2013/956093 про намір ввезти товар.

З метою митного оформлення товару 23.07.2013 р. позивачем до митниці надано електронну МД № 100270000/2013/204484 (довідковий номер 1793).

Згідно з ДМВ ціна товару визначена у розмірі 2 940 доларів США, у гривнях - 23 499. Витрати по транспортуванню до П/п «Іллічівський морський торговельний порт» - 8 000 грн.

Заявлена за першим методом митна вартість у гривнях 31 499,42, у доларах США - 3 940,88.

Позивачем також подано документи, перелік яких зазначений у МД.

24.07.2013 р. митницею направлено позивачу повідомлення про необхідність надання додаткових документів згідно ст. 53 МК України: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. - виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-лист) виробника товару; - копію МД країни відправлення; угода з третіми особами, пов'язаний з договором про поставку; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

24.07.2013 р., 26.07.2013 та 29.07.2013 р. позивачем додатково направлено митниці прас-лист від 25.07.2013 р., калькуляцію, проформу-інвойс від 12.06.2013 р. № 1, заявку, висновок ДЗІ.

У той же час, 30.07.2013 р. митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/700171/2, відповідно до якого митна вартість визначена за резервним методом. Зокрема, вартість за одиницю скоригована до 0,2900 доларів США за одиницю, що при кількості 20160 кг (вага нетто), склало 5846,40 доларів США.

Прийняття рішення мотивовано наступним: коригування здійснено відповідно до ст. 55 МК України у зв'язку з тим, що надані документи не містять всіх відомостей, а саме: прайс-лист від 12.06.2013 р. містить дані виключно на ту продукцію, оформлення якої здійснювалось та адресований покупцеві товару, що суперечить суті прайс-листа. У платіжному дорученні про передоплату вказано проформа-інвойс № 1 від 12.06.2013 р., яка не була надана декларантом. Зазначено, що в результаті контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості. Вказується про проведення консультацій. У спірному рішенні зазначається також, що наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованих товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. Окрім того, зазначається про витребування додаткових документів. Опрацювавши надані додаткові документи виявлено розбіжності, а саме: в платіжному дорученні про попередню оплату від 21.06.2013 р. № 159 зазначена сума 2 940 доларів США, що відрізняється від суми, зазначеної у проформі-інвойсу 29 400 доларів США на яку зроблено посилання в зазначеному платіжному дорученні. Згідно з експертним висновком ДП «Держзовнішінформ» від 29.07.2013 р. № 690, вартісний аналіз товару проводився на підставі контракту, проформи-інвойсу № 1 від 12.06.2013 р. на суму 29 400 доларів США та калькуляції собівартості від виробника. Експертом не здійснено аналіз подібних (аналогічних) товарів інших виробників, таким чином не досліджено кон'юнктуру ринку. Тому, експертний висновок прийнятий до уваги, але не може бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості. Метод визначення митної вартості за ціною договору не може прийнятий у зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені документально. Вказується митницею, що наступні методи не застосовані у зв'язку з відсутністю інформації на ідентичні та подібні товари, через відсутність даних, необхідних для проведення розрахунків. Зазначено, що митна вартість скоригована за резервним методом, з урахуванням вимог ст. 64 МК України. Визначена митна вартість ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого вже здійснено за МД № 100190000/2012/387219 від 14.12.2012 р. Зазначено про наявні у декларанта відповідних прав у зв'язку з прийняттям спірного рішення.

На підставі рішення про коригування митної вартості митницею також прийнято оскаржувану картку відмови.

З урахуванням рішення про коригування митної вартості позивачем подано нову МД від 31.07.2013 р. № 100270000/2013/205000 та додатково нараховано до сплати ввізне мито у розмірі 1 523,09 грн. та ПДВ 3350,79 грн.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 257 МК України (в редакції на час подання позивачем МД) декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Митна декларація реєструється та приймається митним органом у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів (ч. 1 ст. 264 МК України).

З моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації (ч. 8 ст. 264 МК України).

Згідно ст. 49 МК України (2012) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість застосовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст. 50 МК України).

Згідно із ч. 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Так, згідно з положеннями глави 9 МК України, зокрема, згідно з ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні, зокрема: ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).

Відповідно ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з ч. 5. ст. 58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Відповідно до п. 5 ч. 10 цієї статті 58 МК України «Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)» при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України.

У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно із ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В даному випадку, дослідивши наявні у справі копії документів, які надавались у зв'язку з митним оформленням товару (з первинною МД), судом встановлено, що позивачем при поданні первинної МД не були надані всі документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України та Контрактом, а додатково надані документи містять розбіжності та неузгодженості, зазначені митницею, що об'єктивно зумовлювало виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо достовірності визначених позивачем відомостей та правильності визначення позивачем митної вартості.

Зокрема, під час подання первинної МД позивачем надано платіжне доручення від 21.06.2013 р. № 159 на суму 2 940 доларів США. У платіжному дорученні міститься посилання на підстави перерахування коштів: контракт та проформу-інвойс № 1 від 12.06.2013 р., згідно якої підлягало оплаті 29 400 доларів США, які на підставі п. 5.2. контакту підлягали сплаті у повному обсязі як за поставку однієї партії товару.

У той же час, під час подання первинної МД зазначена проформа-інвойс не подавалася.

Враховуючи наведене, вбачається цілком обґрунтованим, як зазначено вище, виникнення у митниці сумнівів щодо точності, достовірності наведених позивачем відомостей та правильності визначення заявленої позивачем митної вартості.

З огляду на ведене та положення п. 1 ч. 5 ст. 54 МК України (відносно права митного органу упевнитись у достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для митного оформлення), вбачається правомірною та цілком обґрунтованою вимога митниці щодо надання додаткових документів для цілей здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості та встановлення достовірності заявленої позивачем митної вартості. Виходячи з наведеного не вбачається підстав для визнання протиправними дій митниці по витребуванню додаткових документів.

У той же час, в пакеті додаткових документів позивачем було надано проформу-інвойс № 1 від 12.06.2013 р., з якої, однак, вбачається, що загальна вартість товару, обумовленого до поставки, виходячи з кількості товару 16 800 ящиків/шт., складає 29 400 доларів США, на відміну від суми платежу у розмірі 2 940 доларів США, визначеної з посиланням на цю проформу-інвойс, що, з урахуванням відсутності у проформі-інвойсу застережень про можливість поставки окремих партій, а також враховуючи приписи п. 5.2. Контракту (оплата за товар повинна бути проведена у повному обсязі на рахунок постачальника у відповідності з рахунком-проформою або інвойсом), також об'єктивно зумовлювало обґрунтований висновок митниці про наявність розбіжностей та неузгодженостей у початково та додатково поданих документах, про неможливість на підставі наявних документів упевнитись у точності та достовірності наведених декларантом відомостей, необхідних для цілей визначення митної вартості.

Щодо останнього, слід зазначити, що зазначені розбіжності та неузгодженості не були усунуті шляхом внесення змін/уточнень до проформи-інвойсу, на підставі якої здійснювався платіж, а складання інвойсу від 01.07.2013 р. не усуває цих неузгодженостей, оскільки в останньому відсутні будь-які посилання на проформу-інвойс від 12.06.2013 р. та внесення змін до останнього.

Окрім того, як вже зазначалося вище, 24.07.2013 р. серед додатково наданих митниці документів (електронне повідомлення позивача від 24.07.2013 р. о 15:31:42), позивач надав прайс-лист, який датований наступним днем, а саме: 25.07.2013 р., що вказує на виготовлення та надання документу, що містить суперечливі відомості щодо дати його складання.

При цьому, що стосується висновку ДП «Держзовнішінформ» суд погоджується з позицією митниці відносно того, що не досліджено кон'юнктуру ринку, оскільки при формуванні цього висновку використовувались лише контракт, калькуляція та проформа-інвойс від 12.06.2013 р., де вартість партії товару визначена на рівні 29 400 доларів США. У висновку зазначено, що заявлена ціна відповідає рівню цін компанії виробника, однак, відомості про дослідження кон'юнктури ринку у зазначеному висновку відсутні, що відповідно, не дає підстав для врахування зазначеного висновку для цілей з'ясування цін на ринку таких же товарів.

З огляду на наведене, слід зазначити, що відповідно до ч. 2. ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Відповідно до ч. 3. ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

У зв'язку з цим та з урахуванням приписів ч. 2. ст. 58 МК України є цілком правомірним та обґрунтованим невизнання митницею заявленої позивачем за першим методом митної вартості товару та застосування, за відсутності підтверджених відомостей для застосування інших методів, наявної у митного органу цінової інформації відповідно до положень ст. 64 МК України («Резервний метод»). В контексті наведеного слід зазначити, що позивачем під час розгляду справи не спростовано обґрунтованості незастосування митницею попередніх (до резервного методу) методів визначення митної вартості та власне цінової інформації, використаної митницею у зв'язку з прийняттям спірного рішення.

Відтак, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість прийнятого митницею рішення про коригування митної вартості. Виходячи з наведеного, відсутні відповідно підстави для скасування похідної від рішення про коригування картки відмови та стягнення з Державного бюджету коштів, сплачених позивачем у зв'язку з поданням нової МД від 31.07.2013 р. Відповідно, не підлягають задоволенню і похідні від вищенаведених вимог вимоги про стягнення понесених у зв'язку з митним оформленням витрат.

Що стосується вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності митниці, яка полягає у нездійсненні митного оформлення протягом 4-х робочих годин, як-то передбачено ст. 255 МК України, тобто, як зазначає позивач у позові, виходячи з того, що митний пост працює з 9-ої години ранку до 21-ої години вечора, митне оформлення повинно було бути завершено до 10-ої години наступного робочого дня (24.07.2013 р.), слід зазначити наступне.

Електронне повідомлення з яким позивач направив митному органу первинну МД та документи створено 23.07.2013 р. о 13:49:01 год.

Згідно з повідомленням митниці підтверджено отримання вищевказаного електронного повідомлення 23.07.2013 р. о 17:48:08 год. (номер повідомлення 113236). Окрім того, митницею позивачу направлено підтвердження про отримання документів 23.07.2013 р. о 18:16:57 год. за № 113256.

23.07.2013 р. о 18:33:03 год. митницею створено повідомлення позивачу про прийняття МД в БД та присвоєння номеру 100270000/2013/204484.

Окрім того, 23.07.2013 р. о 19:32:20 створено повідомлення митниці про митний огляд.

В контексті наведеного, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 255 МК України митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред'явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.

При цьому, серед переліку документів, визначених у ст. 335 МК України визначено документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу (п. 11 ч. 3 ст. 335 МК України).

Частиною ст. 255 МК України визначено, що строк, зазначений у частині першій цієї статті, може бути перевищений на час виконання відповідних формальностей виключно у разі: 1) виконання митних формальностей поза місцем розташування органу доходів і зборів відповідно до статті 247 цього Кодексу; 2) підтвердженого письмово бажання декларанта або уповноваженої ним особи подати відповідно до цього Кодексу додаткові документи чи відомості про зовнішньоекономічну операцію або характеристики товару; 3) проведення досліджень (аналізу, експертизи) проб і зразків товарів, якщо товари не випускаються відповідно до частини двадцять першої статті 356 цього Кодексу; 4) виявлення порушень митних правил, якщо товари не випускаються відповідно до частини п'ятої цієї статті; 5) зупинення митного оформлення відповідно до Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції"; 6) подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 цього Кодексу в межах передбаченого нею строку, перебіг якого припиняється з моменту отримання митницею (митним постом) таких документів чи письмової відмови декларанта або уповноваженої ним особи у їх наданні; 7) призупинення митного оформлення відповідно до статей 399 і 400 цього Кодексу.

При цьому, ч. 5 ст. 255 МК України встановлено, що митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

В контексті останнього слід додати, що сукупність дій, які підлягають виконанню відповідними особами і митними органами з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, є митними формальностями (пункт 29 статті 4 Митного кодексу України).

Виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення визначається як митне оформлення (пункт 23 статті 4 Митного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.

Пунктом 24 ст. 4 МК України визначено, що митний контроль, це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 226 МК України передбачено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом, зокрема: перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України; митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян); огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, вільних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено на органи доходів і зборів.

В даному випадку, як встановлено судом, позивачем під час подання первинної МД не було надано всіх документів, зокрема, проформи-інвойсу від 12.06.2013 р., на який міститься посилання у платіжному документів, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 255 МК України, вказує на відсутність підстав для завершення митного оформлення у встановлений строк. При цьому, як визначається позивачем 23.07.2013 р. о 19:32:20 створено повідомлення від митниці до позивача про митний огляд, що є виконанням митних формальностей, до виконання яких митне оформлення не може вважатися завершеним. Окрім того, повідомленням від 24.07.2013 р. о 14:06:36 митницею обґрунтовано витребувано додаткові документи, що згідно наведених правил є підставою для перевищення строку митного оформлення.

Виходячи з наведеного суд не вбачає підстав для висновку про протиправну бездіяльність митниці у наведеному вище контексті та, відповідно, підстав для задоволення позову в цій частині.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1. ст. 29 МК України рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.

Відповідно до пункту 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, спірні рішення є законними та обґрунтованими, вірними по суті, судом не встановлено обставин, які б свідчили про протиправність дій митниці або про протиправну бездіяльність, а отже підстав для скасування спірних рішень не має, як і підстав для визнання протиправними дій та бездіяльності митниці, а отже і підстав для стягнення коштів з бюджету та відшкодування шкоди, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись вимогами статей 11, 69 - 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Аллон» (код з ЄДР 33139047; адреса: 02090, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 8) відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст складено та підписано 08.11.2013 р.