Рішення № 35136012, 18.10.2013, Братський районний суд Миколаївської області

Справа № 471/729/13-ц

Провадження №2/471/267/13

Номер рядка звіту 26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2013 року Братський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого Губанова В. М.,

при секретарі Тягнирядно І. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-щі Братське справу за заявою

ПАТ КБ "Приват Банк" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості ,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ " ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору № NKXRRX09790328 від 14.02.2008 року ОСОБА_1 14.02.2008 року отримав кредит у розмірі 9983,04 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ним і Банком Договір, про що свідчить підпис Відповідача у заяві. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором Відповідач станом на 05.04.2013 року має заборгованість - 66602.28 грн.. яка складається з наступного:

- 9983.04 грн. - заборгованість за кредитом;

- 1328,76 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом;

- 2635.60 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом:

- 49007.15 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором:

а також штрафи відповідно до пункту 1.5.20 Умов та правил надання банківських послуг:

- 500.00 грн. ~ штраф (фіксована частина).

- 3147.73 грн. - штраф (процентна складова).

До початку судового засідання представник позивача звернувся із заявою, в якій просив справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримав в повному об'ємі та не заперечував проти винесення заочного рішення.

Відповідач та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечили позовні вимоги, надавши суду заперечення.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не є обґрунтованими та позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір № NKXRRX09790328 від 14.02.2008 року Відповідно до умов Договору Позивач повинен був отримати споживчий кредит в сумі 9983,04 грн. на придбання товару.

Відповідач стверджує та наполягає, що кредитні кошти не отримував та жодного платежу не здійснював на погашення вказаного кредиту.

01 листопада 2009р. Позивач повідомив своїм листом №30.10.0./2 -091007/1091 про проведення службового розслідування по закінченню якого буде надана обґрунтована відповідь. До теперішнього часу результат розслідування Відповідачу невідомий.

Відповідно відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона ( позикодавець) передає у власність другій стороні грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти насправді не були одержані ним від позикодавця.

Так, оплатність кредиту повинна бути підтверджена відповідними документами у порядок та у спосіб передбачений кредитним договором.

Згідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення кредитного договору та його умов повинна бути представлена розписка документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Надання кредитних ресурсів повинно бути підтверджено квитанцією або ордером про видачу готівки, про безготівкове перерахування коштів свідчить відповідний банківський документ встановленого зразку.

Таким чином, Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошових коштів, що Відповідачем до умов кредитного договору зроблено не було.

Відповідно до вимог ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як передбачено ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною 4 ст. 203 ЦК України передбачено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч.2 ст. 640 ЦК України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до умов ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо йото сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Таким чином, у позивача відсутні докази на підтвердження факту отримання грошових коштів Відповідачем у відповідності до порядку передбаченого умовами договору, що є безпосередньою підставою для відмови у позові.

Відповідно до пункту першого глави першої розділу третього

Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою правління

Національного банку України 14.08.2003 N 337 до касових документів, які

оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать: заява на переказ готівки (додаток 6), прибутково-видатковий касовий ордер (додаток 7), заява на видачу готівки (додаток 8), прибутковий касовий ордер (додаток 9), видатковий касовий ордер (додаток 10 ), грошовий чек (додаток 11), а також рахунки на сплату платежів та документи, установлені відповідною платіжною системою для відправлення переказу готівки та отримання його в готівковій формі.

Також, єдиним документом у справі щодо руху коштів є розрахунок, але зазначений документ не відповідає вимогам діючого законодавства.

Так, розрахунок, що наданий Позивачем, не відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; досади осіб - відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, у справі відсутні розрахункові документи та належним чином складений розрахунок.

Як вбачається з розрахунку наданого Банком, він складений ним та не містить відповідних вимог щодо бухгалтерського обліку.

До того ж, зазначений розрахунок навіть не містить підпису відповідальної особи за складання бухгалтерської документації.

Відповідно до п. 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5 враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Керуючись ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За правилами передбаченими в статтях 10 та 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази надаються сторонами та іншими особами, які приймають участь у справі. Доказуванню підлягають ті обставини, які мають значення для постановлення рішення по справі і у відношенні яких у сторін та інших осіб, які приймають участь у справ, виник спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі ст. 257 ЦПК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 261 ЦПК України: Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Позивачу було відомо про несплату кредиту згідно розрахунку заборгованості, який він надав до суду з 2008 року. До червня 2013 року позивач не звертався ні до відповідача із письмовими попередженнями про сплату кредитної заборгованості, ні до суду про стягнення даної заборгованості, що знайшло підтвердження в судовому засіданні. А отже, позивач знав з 2008 року про кредитну заборгованість відповідача, до суду не звертався, а тому пропустив строк для звернення до суду про стягнення заборгованості.

Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 267 ЦПК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

З урахуванням викладеного, оскільки позивач звернувся до суду із порушенням строків позовної давності, клопотання про поновлення строків не подавав, суд знаходить позов таким, що задоволенню не підлягає.

Оскільки в задоволенні основних позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» відмовлено, то в силу ст. 88 ЦПК України, в задоволені вимог щодо стягнення з відповідача витрат на сплату судового збору, також слід відмовити.

Керуючись ст.ст.10, 209, 210 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення Братського районного суду Миколаївської області може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Братського

районного суду Губанова В. М.,