Ухвала суду № 35133684, 12.11.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/5261/13 Головуючий у 1 інстанції: Курбатова О.М.

2013 р. Суддя-доповідач: Савченко О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„05" листопада 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Савченко О.В.

суддів: Стрелець Л.Г., Гончар М.С.

при секретарі: Мосіній О.В.

за участю прокурора: Занкова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 23 вересня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_4 і ОСОБА_5, територіального підрозділу УДМС України в Запорізькій області - Хортицький РВ в м. Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області, треті особи: Відділ опіки та піклування районної адміністрації Хортицького району, Прокурор Хортицького району м. Запоріжжя, Департамент житлового господарства і розподілу житлової площі міської ради, про виселення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом, який в ході розгляду справи був уточнений, до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_4, 2000 року народження, і ОСОБА_5, 2009 року народження, територіального підрозділу УДМС України в Запорізькій області - Хортицький РВ в м. Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області, треті особи: Відділ опіки та піклування районної адміністрації Хортицького району, Департамент житлового господарства і розподілу житлової площі міської ради, про виселення.

У позові зазначало, що рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03.06.2010 року, яке набрало законної сили, задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

На підставі зазначеного рішення в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами № ZPJ0G40000001332 та № ZPJ0G 50000001332 від 05.11.2007 року у розмірі 328289 гр. 94 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру загальною площею 68,82 кв.м, житловою площею 46,10 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу спірної квартири.

Посилаючись на те, що не зважаючи на направлене банком у жовтні 2011 року повідомлення про звільнення квартири, яка була предметом іпотеки, однак відповідач у добровільному порядку звільнити квартиру не бажає, просило суд виселити з квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які зареєстровані та проживають у зазначеній квартирі, зобов'язати СГІРФО Хортицького РВ УМВС в Запорізькій області зняти з реєстраційного обліку відповідача, яка зареєстрована і проживає в квартирі, та стягнути судові витрати по справі.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 09 жовтня 2012 року залучено до участі у справі в якості третьої особи прокурора Хортицького району м. Запоріжжя.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 23 вересня 2013 року позов задоволено.

Виселено ОСОБА_2 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_4 і ОСОБА_5 з кватири АДРЕСА_1

Зобов'язано територіальний підрозділ УДМС України в Запорізькій області - Хортицький РВ в м. Запоріжжя УДМС в Запорізькій області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_2, яка зареєстрована і проживає у кватирі АДРЕСА_1

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 94 грн. 10 коп. судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03.06.2010 року задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки(а.с.12).

Відповідно до вказаного рішення, в рахунок погашення боргу ОСОБА_2 за кредитними договорами № ZPJ0G40000001332 та № ZPJ0G 50000001332 від 05.11.2007 року у розмірі 328289 гр. 94 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру загальною площею 68,82 кв.м, житловою площею 46,10 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом надання іпотекодержателю - ПАТ КБ „ПриватБанк" права на продаж спірної квартири.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20.11.2012 року, залишеною без змін при перегляді її в апеляційному порядку, було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03.06.2010 року у зв"язку з нововиявленими обставинами( а.с.75), а ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 20.03. 2013 року було відхилено подану ОСОБА_2 у лютому 2013 року апеляційну скаргу на вказане рішення із залишенням його без змін(а.с.82-85, 109-110).

Згідно ч.1 ст. 33 Закону України „Про іпотеку" у разі невиконання боржником основного зобов"язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов"язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі ст.ст. 12,33,39, 40 цього Закону.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 40 Закону України „Про іпотеку" звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймача та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов"язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги.

Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщення, на які звернуто стягнення, як на предмет іпотеки, передбачено в ч.3 ст. 109 ЖК України.

Ухвалюючи рішення про виселення ОСОБА_2 разом з неповнолітніми дітьми з квартири АДРЕСА_1, яка була передана в іпотеку, суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, враховуючи, що ПАТ КБ „ПриватБанк" у жовтні 2011 року відповідно до вимог ст.40 Закону України „Про іпотеку" повідомляло ОСОБА_2 про звільнення житлового приміщення квартири у встановлений цим Законом строк(а.с.11).

Відмову від добровільного звільнення на вимогу банку квартири , на яку судовим рішенням звернуто стягнення, ОСОБА_2 обґрунтовувала інтересами її неповнолітніх дітей, оскільки останні разом з нею проживають у вказаній квартирі і не мають іншого житла, у зв"язку з чим із зазначених підстав у березні 2013 року зверталася з позовом до ПАТ КБ „ПриватБанк" про визнання недійсним договору іпотеки.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 15 серпня 2013 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання договору іпотеки недійсним було відмовлено з підстав недоведеності порушення прав неповнолітніх дітей при укладанні іпотечного договору(а.с.103, 109-110).

Порушення прав неповнолітніх дітей ОСОБА_2 не було встановлено і у ході перевірки в апеляційному порядку законності на обґрунтованості рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03.06.2010 року про звернення стягнення на предмет іпотеку, яке набрало законної сили, і наявність якого вказана позивачем ПАТ КБ „ПриватБанк" в якості підстави позову про виселення мешканців квартири.

За вказаних обставин доводи апеляційної скарги про те, що, задовольняючи позов, суд не звернув уваги порушення житлових прав неповнолітніх дітей, інтереси яких представляла їх законний представник ОСОБА_2, не є переконливими, оскільки відповідно ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини, а також враховуючи закріплений ст. 14 ЦПК України принцип обов"язковості судових рішень.

Доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду ч.4 ст. 109 ЖК України є неприйнятними, оскільки відсутність жилих приміщень із фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні з підстав, встановлених ст. 132-2 ЖК України, не тягне припинення виселення громадянина з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки, в порядку, встановленому ч.3 цієї статті.

Порядок надання і користування жилими приміщеннями із фондів житла для тимчасового проживання врегульований ст. 132-2 ЖК України і на спірні правовідносини, що виникли з кредитних відносин між банком та ОСОБА_2, вона не поширюється, підстав для її застосування при вирішенні даного спору суд не мав.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення рішенням суду положень Закону „Про охорону дитинства", норми якого узгоджуються з положеннями Конвенції „Про права дитини", правильність судових висновків не спростовують, враховуючи, що на правовідносини щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення у зв"язку з цим мешканців житлового будинку чи житлового приміщення поширюються норми цивільного права, що віднесені до засобів виконання цивільних угод і їх застосування у відносинах з приводу виконання зобов"язань не свідчить про безумовне порушення при цьому прав дитини.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і передбачених ст. 309 ЦПК України підстав для його зміна або скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 23 вересня 2013 року по даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: