Ухвала суду № 35132035, 06.11.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ справи: 109/2960/2013-цГоловуючий суду першої інстанції:Проскурня С.М.№ провадження: 22-ц/190/5376/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Болотов Є. В.

06 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Болотова Є.В. Суддів:Пономаренко А.В. Сокола В.С. При секретарі:Урденко Г.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агенство по збору боргів» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 17 липня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Красногвардійського районного Автономної Республіки Крим від 17 липня 2013 року названий позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ТОВ «Агенство по збору боргів» заборгованість за договором № 86946553 від 24.12.2010 року в сумі 8 546 грн. 28 коп. Судові витрати стягнуто відповідно до ст. 88 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин справи.

В судовому засіданні ОСОБА_6 вимоги апеляційної скарги підтримала.

Представник ТОВ «Агенство по збору боргів» в судове засідання не з'явився, про його час і місце повідомлявся належним чином.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення апелянта, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Агенство по збору боргів», суд першої інстанції керувався положеннями статей 514, 516 ЦК України, згідно яких до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів.

Судом встановлено, що відповідно до Заяви № 86946553 від 24.12.2010 року відповідачка ОСОБА_6 запропонувала ПАТ «Банк Руский Стандарт» укласти кредитний договір на умовах, викладених у цій Заяві та Умовах надання та обслуговування кредитів Банку, які разом складають Договір.

На підставі розділу 2 Інформаційного блоку Заяви відповідачці була надана сума кредиту, яку Банк зарахував на її рахунок.

Відповідно до умов Договору відповідачка була зобов'язана забезпечити повернення наданого кредиту шляхом здійснення щомісячних періодичних платежів у сумі та строки, передбачені графіком платежів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, та випискою по особовому рахунку, ОСОБА_6 порушено графік платежів та не здійснено повернення наданого кредиту.

З огляду на це, відповідно до пункту 7.1 Умов по кредитах Банк уклав договір відступлення права вимоги № 55 від 20.06.2012 року із ТОВ «Агенство по збору боргів», згідно з яким до останнього перешли усі права за укладеним між Банком та ОСОБА_6 Договором.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України встановлено порядок заміни кредитора у зобов'язанні, а також передбачено, що якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_6 посилалась на те, що свої зобов'язання перед ПАТ «Банк Руский Стандарт» за договором вона виконала в повному обсязі сплативши банку 6 546 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Разом з тим, в порушення вищенаведених вимог закону, позивачка не надала суду належних доказів того, що після відступлення права вимоги 20.06.2012 року, нею проводились будь-які платежі по погашенню кредитної заборгованості.

Загальна сума заборгованості за договором № 86946553 від 24.12.2010 року становить 8 546 грн. 28 коп., яка складається з заборгованості по договору в сумі 2 067, 67 грн., де 2 062, 67 грн. - заборгованість по кредиту, 5,00 грн. - комісія за закриття рахунку, та пені в сумі 6 478, 61 грн. (а.с. 15, 17).

Правильно встановивши фактичні обставини, суд першої інстанції прийшов обґрунтованого висновку про те, що з відповідачки на користь ТОВ «Агенство по збору боргів» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором, яка становить 8546 грн. 28 коп.

Довід апеляції ОСОБА_6 спростовується наявним в матеріалах справи направленим їй повідомленням про зміну кредитора у зобов'язанні, як того вимагає ст. 516 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка повністю виконала кредитні зобов'язання, не підтверджені будь-якими допустимими засобами доказування.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або неправильне застосування норм процесуального права.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду від 17 липня 2013 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. 315, ст. 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Красногвардійського районного Автономної Республіки Крим від 17 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: