Постанова № 35097137, 31.10.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

31 жовтня 2013 року (15 год. 27 хв.) Справа № 0870/6321/12 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Садового І.В.

при секретарі судового засідання - Пекній Т.В.,

за участю:

представника позивача: Дерманської К.О.,

представника відповідача: Радової С.О.,

прокурора: Стешенко В.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробний комплекс ЛТД»

до: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

за участю: Прокуратури Запорізької області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 20.06.2012 №0000542307 в частині

ВСТАНОВИВ:

27.06.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробний комплекс ЛТД» (далі - позивач, ТОВ «МПК ЛТД») звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 20.06.2012 №0000542307 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 090 607 грн. 00 коп., а саме: за грудень 2011 року - 263 545 грн. 00 коп., за лютий 2012 року - 285 751 грн., за березень 2012 року - 541 311 грн.

Ухвалою суду від 02.07.2012 відкрито провадження в адміністративній справі №0870/6321/12, закінчено підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи на 12.07.2012.

Ухвалою суду від 12.07.2012 провадження у справі зупинено за клопотанням позивача до 06.09.2012 для надання додаткових доказів.

Згідно з повідомленням прокуратури Запорізької області від 12.07.2012 №05/1-1779-12, у зв'язку із необхідністю захисту економічних інтересів держави в особі ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби, відповідно до ст. ст. 35, 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України у дану справу вступив прокурор.

06.09.2012 провадження у справі поновлено зі стадії судового розгляду.

Ухвалою суду від 06.09.2012 провадження у справі зупинено до винесення Запорізьким окружним адміністративним судом судового рішення по справі №0870/5087/12 та набрання ним законної сили.

16.07.2013 провадження у справі поновлено зі стадії судового розгляду.

Провадження у справі неодноразово зупинялося до терміну, встановленого судом за клопотанням сторін для надання додаткових доказів.

31.10.2013 провадження у справі поновлено зі стадії судового розгляду.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 31.10.2013 на підставі ст.160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Позивач у судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви, з підстав зазначених у позовній заяві, додаткових письмових поясненнях та уточнень до позову. Зазначає, що висновки податкового органу про завищення позивачем розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 062 722 грн. 01 коп., які наведені в акті перевірки спростовуються наданими позивачем до перевірки та у судовому засіданні первинними документами, у тому числі податковими накладними та даними бухгалтерського обліку, які є безпосередніми доказами фактичного здійснення господарської операції, а не лише її формального оформлення. Просить позов задовольнити, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 20.06.2012 №0000542307 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 062 722 грн. 01 коп., а саме: за грудень 2011 року - 235 660 грн. 01 коп., за лютий 2012 року - 285 751 грн., за березень 2012 року - 541 311 грн.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у наданих запереченнях. Зазначає, що за матеріалами проведеної перевірки встановлено порушення позивачем пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.201.4 п.201.6 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 1 133 973 грн. Так, перевіркою встановлено, що позивачем здійснено придбання товару у СФГ «Анна» та ППСП «Агро - Полісся 2006», який не використовувався у господарській діяльності позивача. У зв'язку з відсутністю фактичної поставки товарів від контрагентів на адресу позивача всі договори поставки товару є нікчемними та не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість ТОВ «МПК ЛТД». Враховуючи вимоги Податкового кодексу України, не відносяться до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, а також супутні їм послуги, які отримані за нікчемною угодою. Підприємством до складу податкового кредиту за спірні періоди включені операції з ПДВ які не підтверджують правомірність формування податкового кредиту, внаслідок чого завищено задекларовані показники податкового кредиту в декларації. Висновки податкового органу ґрунтуються на законодавстві, а спірне податкове повідомлення - рішення є законним та обґрунтованим. Просить у задоволенні позову відмовити.

Як вбачається з матеріалів справи, фахівцями Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «М'ясопереробний комплекс ЛТД» з питання достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період жовтень, листопад, грудень 2011року, січень, лютий 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки №1297/22-12/36020655 від 11.06.2012.

Актом перевірки встановлено зокрема, порушення 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198. п.200.1 ст.200, п.201.4, п. 201.6, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1 133 973 грн.

Позивачем були подані заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких листом від 20.06.2012 №6283/10/15-2 висновки акту перевірки визнані правомірними.

20.06.2013 на підставі матеріалів перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000542307, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 1 133 973 грн., у тому числі: за листопад 2011 року - 12 313 грн., грудень 2011 року - 292193 грн., січень 2012 року - 2 405 грн., лютий 2012 року - 285 751 грн., березень 2012 року - 541 311 грн.

Згідно позовних вимог, позивач не погоджується з винесеним податковим повідомленням - рішенням від 20.06.2012 №0000542307 частково в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 062 722 грн. 01 коп., а саме: за грудень 2011 року - 235 660 грн. 01 коп., за лютий 2012 року - 285 751 грн., за березень 2012 року - 541 611 грн. В іншій частині спірне податкове повідомлення - рішення позивачем не оскаржується.

Підприємство не здійснювало оскарження вищезазначеного податкового повідомлення - рішення за процедурою адміністративного оскарження та звернулось з даним позовом до суду.

Оцінивши представлені докази у їх сукупності вважаю, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Щодо завищення від'ємного значення за грудень 2011 року у сумі 235 660 грн. 01 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для зменшення контролюючим органом від'ємного значення за грудень 2011 року, як зазначено в акті перевірки №1297/22-12/36020655 від 11.06.2012, стало порушення вимог пункту 198.1, 198.6 ст. 198, п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України, встановлене в акті перевірки від 20.04.2012 №955/2215/36020655 ТОВ «М'ясопереробний комплекс ЛТД» з питань дотримання вимог діючого податкового законодавства при взаємовідносинах з Селянським фермерським господарством «Анна» за період з 01.11.2011 по 31.12.2011. Внаслідок вказаного порушення занижено податок на додану вартість у розмірі 235 660 грн. 01 коп.

Так, згідно наданих до вищевказаної перевірки ТОВ «МПК ЛТД» товарно - транспортних накладних було встановлено, що товар (соняшник) придбаний позивачем у СФГ «Анна» при перевезені до Покупця, мав такий маршрут: від підприємства СФГ «Анна», (Дніпропетровська область, Солонянський район, с. Чернігівка) товар було перевезено на підприємство ТОВ «Агропроінвест - 08», (Запорізька область, Вільнянський район, м.Вільнянськ ) для подальшої переробки продукції соняшника у олію.

Згідно наданої інформації ВПМ ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя товар (соняшник) не мав маршрут, який зазначений у наданих до перевірки товарно - транспортних накладних, та вказаних у договорі поставки, а був привезений на ТОВ «Агропроінвест - 08» з зерносховища (Запорізької область, Мелітопольський район, с.Новомиколаївка).

Згідно вищенаведеної інформації ВПМ ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, ТОВ «М'ясопереробний комплекс ЛТД» фактично не мало фінансово-господарських взаємовідносин із СФГ «Анна». У зв'язку з відсутністю фактичної поставки товарів (робіт, послуг) від СФГ «Анна» на адресу ТОВ «М'ясопереробний комплекс ЛТД» податковим органом зроблено висновок про відсутність правочину між СФГ «Анна» та ТОВ «М'ясопереробний комплекс ЛТД».

За результатами перевірки було складено акт від 20.04.2012 №955/2215/36020655 та зроблено висновок, що позивачем порушено норми п.198.1, 198.6 ст.198, п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у розмірі 787 868,01 грн., в тому числі за листопад 2011 року у сумі 580092,88 грн., за грудень 2011 року у сумі 207775,13 грн.

На підставі акту перевірки №955/2215/36020655 від 20.04.2012 ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя 18.05.2012 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000432307, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 27 884 грн. 88 коп. - за листопад 2011 року та 207 775 грн. 13 грн. - за грудень 2011 року.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням позивачем було подано позов до Запорізького окружного адміністративного суду про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000432307 від 18.05.2012.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 31.05.2012 відкрито провадження у справі № 0870/5087/12.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.09.2012 задоволено адміністративний позов ТОВ «М'ясопереробний комплекс ЛТД» до ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0000432307 від 18.05.2012.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2013 апеляційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя залишено без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.09.2012 у справі №0870/5087/12 - без змін.

Так, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що обов'язок здійснити засвідчення факту перевезення вантажів відповідними первинними документами, яким є товарно-транспортна накладна, покладається виключно на замовника (вантажовідправника), яким за договірними відносинами є СФГ «Анна», а тому ТОВ «М'ясопереробний комплекс ЛТД» не може нести відповідальність за завантаження товару в іншому місці ніж зазначено в товарно-транспортних накладних. Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Так, відповідно до п.1 Наказу Міністерства транспорту України N363 від 14.10.1997 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Також, згідно із п. 11.5. цього наказу, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Позивачем до справи були надані суду докази, що придбані товаро-матеріальні цінності були використані ним у власній господарській діяльності. На підтвердження цього надано договір на переробку сировини, укладений між позивачем та ТОВ «Агропроінвест 08», специфікації до нього, акти виконаних робіт, тощо. В матеріалах справи наявні докази того, що операції по придбанню товарів у контрагента позивача є реальними, фактично відбулися.

Відповідно до ч.2 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На підставі вищевикладеного суд вважає висновки позивача про порушення відповідачем п.198.1, 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми від'ємного значення за грудень 2011 року в сумі 235 660 грн. 01 коп. протиправними, а позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення рішення від 20.06.2012 №0000542307 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2011 року - 235 660 грн. 01 коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо завищення від'ємного значення за лютий 2012 року у сумі 287 751 грн. та за березень 2012 року у сумі 541 311 грн.

Перевіркою встановлено, що підприємством ТОВ «М'ясопереробний комплекс ЛТД» до складу податкового кредиту лютого - березня 2012 року включені операції з ПДВ які не підтверджують правомірність формування податкового кредиту за лютий 2012 року у розмірі 285 751 грн. 23 коп., березень 2012 року у розмірі 541 310 грн. 77 коп., сформований від підприємства ППСП «Агро - Полісся - 2006» в результаті укладення договору на постачання соняшника, відповідно до договору № М 140 від 21.02.2012.

ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя було направлено запит до Луганської МДПІ про проведення зустрічної звірки для підтвердження взаємовідносин з ППСП «Агро-Полісся-2006» №782/7/22-12 від 16.05.2012 та отримано відповідь за №2303/23 від 22.05.2012 та акт про неможливість проведення перевірки від 22.05.2012 №7/22-16/334546817 у зв'язку з тим, що місцезнаходження підприємства не встановлено.

В акті перевірки зазначено, що у зв'язку з відсутністю фактичної поставки товарів (робіт, послуг) від ППСП «Агро-Полісся-2006» на адресу ТОВ «М'ясопереробний комплекс ЛТД», у вказаних періодах позивачем неправомірно сформований податковий кредит та зроблено висновок про порушення позивачем пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.4, п.206.6, п.201.10 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення за лютий 2012 року у сумі 287 751 грн. та за березень 2012 року у сумі 541 311 грн.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ІV від 16.07.1999 передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 вищезазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що надані до перевірки позивачем первинні бухгалтерські документи складені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та мають всі обов'язкові реквізити.

Натомість, в акті перевірки податковий орган робить висновок про те, що правочини, укладені між позивачем та його контрагентами не спричинили реального настання юридичних наслідків, оскільки в ході перевірки не підтверджено факту поставки (транспортування) позивачем від контрагента товару, що свідчить про те, що правочини здійснені без мети настання реальних наслідків.

Проте, суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Податковий орган приходить до висновку про не встановлення факту передачі товарів від продавця до покупців, у зв'язку із чим договори укладались без мети реального настання правових наслідків, крім тих, які пов'язані з їх недійсністю.

Частина 1 ст.203 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Виходячи з положень ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203 та ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Однак суд зауважує, що усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства, правопорядку демократичної, правової держави.

При цьому, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів умислу позивача на порушення публічного порядку.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладені позивачем правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про взаємовідносини, які відбулись між учасниками такого правочину. Про недійсність правочина ухвалюється судове рішення.

Суд зазначає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочинів позивача (його контрагентів) актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Під час розгляду справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами угоди не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Підпунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та в реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до приписів п.201.1. п.201.4., п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

При цьому, пунктом 201.8 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 цього кодексу. Реєстрація особи платником податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, передбачених ст.184 Податкового кодексу України.

При проведенні перевірки податковою не встановлено факту використання придбаних товарів у неоподатковуваних операціях, або не у господарській діяльності підприємства. Також перевіркою не було виявлено фактів відсутності належно оформлених податкових накладних.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що податковий кредит сформовано позивачем згідно до вимог Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.200.1 - п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг, а залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, сума від'ємного значення, як розрахункова величина, може бути сформована невірно виключно у разі наявності порушення при формуванні податкового кредиту.

Враховуючи наведене вище, сума від'ємного значення податку на додану вартість сформована позивачем правомірно та згідно до вимог Податкового кодексу України.

На підставі вищевикладеного суд вважає висновки позивача про порушення відповідачем пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.4, п.206.6, п.201.10 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми від'ємного значення за лютий 2012 року у сумі 287 751 грн. та за березень 2012 року у сумі 541 311 грн. протиправними, а позовні вимоги в цій частині також вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню відповідача суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку про відсутність податкового правопорушення з боку позивача, у зв'язку з чим спірне рішення в оскаржуваній частині є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно із ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 94, 158, 160, 161, 162, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя від 20.06.2012 №0000542307 частково в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 062 722 грн. 01 коп., а саме: за грудень 2011 року - 235 660 грн. 01 коп., за лютий 2012 року - 285 751 грн., за березень 2012 року - 541 611 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробний комплекс ЛТД» (бул.Вінтера, буд.46, м.Запоріжжя, 69041, ЄДРПОУ 36020655) судовий збір у розмірі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В.Садовий