Ухвала суду № 35091032, 06.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" листопада 2013 р. м. Київ К/800/41211/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2013 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2013 р.

у справі № 816/2502/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АС-Нафтогазресурс»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «АС-Нафтогазресурс» (далі - позивач, ТОВ «АС-Нафтогазресурс») звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005641503 від 22.04.2013 р.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2013 р., яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2013 р., адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 22.04.2013 р. № 0005641503, вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, просив скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2013 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2013 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ у м. Полтаві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «АС-Нафтогазресурс» від'ємного значення у сумі 843 399 грн., відображених у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 08.04.2013 р. № 1978/15.3/37959056 та встановлено порушення позивачем пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від'ємного значення по податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року на суму 580 000 грн.

За результатами адміністративного оскарження позивачем висновків акту перевірки від 08.04.2013 р. № 1978/15.3/37959056, листом податкового органу від 18.04.2013 р. № 5761/10/15.317 висновки зазначеного акту були залишені без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.04.2012 р. № 0005641503, яким ТОВ «АС-Нафтогазресурс» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 580 000 грн.

Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пунктів 201.6, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен отримати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, між ТОВ «АС-Нафогазресурс» (Замовник) та ДГП «Укргеофізика» Східно-Українська геофізична розвідувальна експедиція» (Виконавець) укладено Договір №7/2012 від 10.09.2012 р., згідно з умовами якого виконавець зобов'язаний виконати деталізаційні сейсмічні дослідження за технологією 3D Бутівсько-Коломийцівської площі в обсязі 32,5 км2 повнократної площі: польові роботи, обробку та інтерпретацію отриманих матеріалів зі складанням кінцевого звіту та рекомендаціями на подальше проведення геологорозвідувальних робіт, замовник, у свою чергу, зобов'язується прийняти у власність результати робіт і оплатити їх вартість.

Факт виконання господарської операції між ТОВ «АС-Нафогазресурс» та ДГП «Укргеофізика» Східно-Українська геофізична розвідувальна експедиція», згідно зазначеного договору, підтверджується укладеними акти здачі-приймання робіт № 1 від 30.11.2012 р. та № 2 від 07.02.2013 р.

Вартість наданих послуг повністю сплачена шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ДГП «Укргеофізика» Східно-Українська геофізична розвідувальна експедиція», про що свідчать наявні в матеріалах справи копії відповідних платіжних доручень. У свою чергу, на виконання договірних відносин, ДГП «Укргеофізика» Східно-Українська геофізична розвідувальна експедиція» виписано позивачу податкові накладні № 6/2 від 27.09.2012 р. на загальну суму 1 750 000 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 291 666,67 грн. та № 4/2 від 30.11.2012 р. на загальну суму 1 730 000 грн., у тому числі 288 333,33 грн. сума податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом не ставиться під сумнів факт реальності укладених між позивачем та контрагентом господарських відносин.

Згідно реєстру виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2012 року, податкові накладні № 6/2 від 27.09.2012 р. та № 4/2 від 30.11.2012 р. фактично отримані ТОВ «АС-Нафогазресурс» від контрагента 28.12.2012 р., після чого суму податку на додану вартість за вересень 2012 року в розмірі 291 666,67 грн. та суму податку на додану вартість за листопад в розмірі 288 333,33 грн. позивачем було включено до податкової декларації за грудень 2012 року, що підтверджується додатком № 5 до вказаної декларації.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що податковим органом не виявлено будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту або податкових зобов'язань з податку на додану вартість, не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, як от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій.

Як вбачається із акту перевірки від 08.04.2013 р. № 1978/15.3/37959056, підставою для визначення позивачу вказаного у спірному податковому повідомленні-рішенні податкового зобов'язання, слугували висновки перевіряючих про неправомірність включення ТОВ «АС-Нафогазресурс» у грудні 2012 року до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 580 000 грн. в результаті включення податкових накладних отриманих в іншому податковому періоді та складених з порушенням встановленого порядку. Податковий орган вказує, що заява зі скаргою на постачальника подається лише з податковою декларацією з податку на додану вартість за звітний (податковий) період, в якому відбувався факт сплати податку постачальнику або факт отримання товарів/послуг та відповідно права на податковий кредит покупця. Оскільки отримання товарів/послуг відбувалося у вересні, листопаді 2012 року, то, як стверджує відповідач, ТОВ «АС-Нафогазресурс» подано заяву зі скаргою на постачальника після закінчення встановленого Податковим кодексом України терміну звітного податкового періоду, у якому виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту, а тому вона не є підставою для включення до складу податкового кредиту грудня 2012 року податкових накладних, виписаних контрагентом - ДГП «Укргеофізика» Східно-Українська геофізична розвідувальна експедиція» в іншому податковому періоді.

Заперечуючи такі доводи відповідача, суди попередніх інстанцій, з якими погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступного.

Так, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Таким чином, підставою для формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених покупцем у ціні товару є податкова накладна, виписана продавцем. У разі ж, зокрема, порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі, покупець таких товарів має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

При цьому, заява із скаргою на постачальника подається лише з податковою декларацією за той звітний період, у якому платник включив суму податку на додану вартість.

Разом з цим, за змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, із датами списання коштів або отримання товарів/послуг пов'язується право платника податку на податковий кредит, і це право не обмежується звітним податковим періодом, в якому виписані податкові накладні та платник податку приймає самостійне рішення про реалізацію свого права на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення такого права на податковий кредит.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, чинним законодавством не встановлено зв'язок між датою складення податкової накладної та датою її отримання, натомість чітко передбачено, що право на податковий кредит виникає з дати отримання податкової накладної.

Згідно абзацу третього пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до пунктів 201.14, 201.15 статті 201 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку-продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Отже, згідно зазначених норм, в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних відображується, зокрема, й дата отримання платником податків відповідної податкової накладної.

Крім цього, наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010р. № 1002 «Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядку його ведення» (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 р. за № 1402/18697) затверджено форму Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, в якій передбачено, що в реєстрі відображається дата виписки та дата отримання податкових накладних в окремих рядках реєстру.

Як підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем, позивач за датою отримання податкових накладних, вказаних у акті перевірки, вніс всі передбачені законодавством відомості, зокрема, й відомості щодо дати отримання податкових накладних та згідно вказаних відомостей сформував податковий кредит з податку на додану вартість в податковій декларації за грудень 2012 року. Також, оскільки контрагентом позивача, в порушення вимог податкового законодавства, було невірно зазначено номенклатуру послуг, кількість (об'єм, обсяг) послуг та ціну постачання послуги без урахування податку на додану вартість, місцезнаходження продавця, ТОВ «АС-Нафогазресурс», у відповідності до вимог діючого законодавства, разом з декларацією з податку на додану вартість за грудень 2012 року було подано заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних) (Додаток №8), а також всі документи, що підтверджують факт придбання послуг у контрагента.

Беручи до уваги викладені норми та встановлені обставини справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 22.04.2013 р. № 0005641503 і задоволення позовних вимог.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2013 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2013 р. у справі № 816/2502/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко