Постанова № 35090517, 04.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2013 року Справа № 5015/2284/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В..

Євсікова О.О.

за участю представників:

Позивача: не з'явився;

Відповідача -1: Садового В.С. - керівника;

Відповідача -2: Мигаленка М.О., дов. № б/н від 08.01.2013 року;

Прокурора: від Генеральної прокуратури України - Івченко О.А., посв. № 000643 від 02.08.2012 року;

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Розточчя" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2013 року

у справі № 5015/2284/12 господарського суду Львівської області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Неотехінформ"

до відповідача -1 товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Розточчя"

відповідача -2 Управління у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації

за участю прокурора

про визнання недійсним п. 2 рішення та визнання недійсним договору

В С Т А Н О В И В:

У червні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Неотехінформ" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Розточчя" та Управління у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації, просило (з урахуванням заяви про доповнення, уточнення, зміну позовних вимог від 15.06.2012 року) (т. 1, а.с. 52-56) визнати недійсним п. 2 рішення тендерного комітету Управління у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації, оформленого протоколом від 15.12.2005 року в частині вибору переможцем товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Розточчя" на закупівлю за державні кошти житла площею 1 085,52 кв.м; визнати недійсним договір № 3 на інвестування житла від 23.12.2005 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Розточчя" та Управлінням у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації (т. 1, а.с. 5-8).

Позовні вимоги мотивовано тим, що спірне рішення суперечить законодавству, а оспорюваний договір укладено всупереч вимогам тендерної документації та внаслідок прийняття вказаного рішення і укладення договору № 3 від 23.12.2005 року порушено права та інтереси позивача.

Заявою від 22.08.2012 року заступник прокурора Київської області повідомив про вступ у справу (т. 1, а.с. 164).

Рішенням господарського суду Львівської області від 20.09.2012 року (головуючий Фартушок Т.Б.. судді Сухович Ю.О., Мазовіта А.Б.) (з урахуванням ухвали господарського суду Львівської області від 22.10.2012 року про виправлення описки) (т. 2, а.с. 55-56) позов задоволено. Визнано недійсним абзац 2 пункту 2 рішення тендерного комітету Управління у справах соціального захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації, оформленого протоколом засідання тендерного комітету № 14 від 15.12.2005 року в частині визначення переможцем торгів товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Розточчя"; визнано недійсним договір № 3 від 23.12.2005 року на інвестування житла, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Розточчя" та Управлінням у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Розточчя" на користь Управління у справах соціального захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації 1 978 631, 58 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 2, а.с. 43-51).

Судовий акт мотивовано тим, що спірне рішення тендерного комітету та оспорюваний договір не відповідають приписам законодавства

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2013 року (головуючий Малех І.Б., судді Желік М.Б., Костів Т.С.) рішення господарського суду Львівської області від 20.09.2012 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 2, а.с. 190-197).

Оскаржений судовий акт мотивовано тим, що оспорюваний договір та спірне рішення не порушують прав та інтересів товариства з обмеженою відповідальністю "Неотехінформ".

Не погодившись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Розточчя" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2013 року скасувати, рішення господарського суду Львівської області від 20.09.2012 року залишити в силі (т. 2, а.с. 216-220).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.09.2013 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Розточчя" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 07.10.2013 року (т. 2, а.с. 213-214).

Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати № 02-05/787 від 04.10.2013 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Прокопанич Г.К. (доповідач), судді Гольцова Л.А., Євсіков О.О. (т. 2, а.с. 234).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.10.2013 року розгляд касаційної скарги відкладено на 04.11.2013 року (т. 2, а.с. 242-245).

Розпорядженням секретаря першої судової палати № 02-05/878 від 01.11.2013 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Прокопанич Г.К. (доповідач), судді Алєєва І.В., Євсіков О.О.

У судове засідання 04.11.2013 року представник позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Неотехінформ" не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Неотехінформ".

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши прокурора, представників відповідачів - товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Розточчя", Управління у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в інформаційно-аналітичному бюлетені "Вісник державних закупівель" № 47(216) від 21.11.2005 року було розміщено оголошення № 16529 про те, що Управлінням у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації проводитимуться відкриті торги з закупівлі житла площею 1 064,04 кв. м у грудні 2005 року.

Згідно протоколу розкриття тендерних пропозицій № 13 від 13.12.2005 року у переліку тендерних пропозицій зазначено 5 пропозицій, у тому числі пропозиції відкритого акціонерного товариства "МПМК-35", товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Розточчя" (житловий будинок в смт. Тараща) та Соботюк О.П. (т. 1, а.с. 13-14).

За результатами тендеру 23.12.2005 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Розточчя" та Управлінням у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації було укладено договір № 3 на інвестування житла, відповідно до умов якого Управління у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації доручило товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Розточчя" вчинити дії з будівництва житла за державні кошти (житло в багатоквартирному житловому будинку, що розташований за адресою: 09500, Київська обл., м. Тараща, вул. Білоцерківська, 92-а загальною площею 1 085,52 кв. м) з метою подальшої передачі сім'ям чорнобильців (т. 1, а.с. 9-10).

Згідно п. 2.1 договору від 23.12.2005 року Управління у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної здійснює у строк до 27.12.2005 року попередню оплату вартості квартир у розмірі 1 978 631,58 грн., виділених державою для закупівлі житла для чорнобильців.

Місцевим господарським судом встановлено, що у протоколі № 14 від 15.12.2005 року зазначено про виплату компенсації за самостійно придбане житло Соботюк О.П. в сумі 3 477,24 грн.; переможцями тендеру на закупівлю житла визнано пропозиції, які були надані відкритим акціонерним товариством "МПМК-35" в сумі 106 600 грн. та для остаточного використання бюджетних коштів, виділених для придбання житла, визначено переможцем торгів і товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Розточчя".

Відповідно до пп. 3 п. 7 ст. 26 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" (в редакції, чинній станом на 13.12.2005 року) у разі, коли замовником не передбачалася можливість подання тендерних пропозицій на частини предмета закупівлі (лоти), замовник може визначити лише одного переможця процедури закупівлі.

Враховуючи, що замовником торгів не передбачалась можливість подання тендерних пропозицій на частини предмета закупівлі (лоти), місцевий господарський суд дійшов висновку про порушення вимог ст. 26 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" при проведенні процедури закупівлі, оскільки переможцями торгів визначено більше одного учасника.

Місцевим господарським судом також встановлено, що відповідно до п. 1.1 договору купівлі-продажу державного майна незавершеного будівництва, що продано на аукціоні від 13.06.2003 року, укладеного між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Розточчя" продавець зобов'язався передати у власність покупцеві об'єкт незавершеного будівництва - 24 квартирний будинок, який знаходиться за адресою: 09500, Київська обл., м. Тараща, вул. Білоцерківська, 92-а. Будинок передано покупцю згідно акту приймання передачі від 03.07.2003 року (т. 1, а.с. 63-66, 67).

Згідно п. 5.1.9 укладеного договору купівлі-продажу покупець зобов'язався не відчужувати об'єкт та земельну ділянку, на якій він розташований, до завершення будівництва та прийняття в експлуатацію (т. 1, а.с. 64).

У грудні 2009 року житловий будинок по вул. Білоцерківській, 92 (попередня адреса Білоцерківська, 92а) було введено в експлуатацію, на 7 квартир у даному будинку було оформлено право власності на покупців, інші 17 квартир, згідно оспорюваного договору від 23.12.2005 року № 3 підлягали передачі Управлінню у справах захисту населення від насідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції, чинній станом на 13.12.2005 року) забороняється інвестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що станом на час публікації про проведення торгів, прийняття, розкриття, акцептування тендерних пропозицій та укладення оспорюваного договору інвестування у спірний об'єкт, в силу вимог ч. 2 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" не могло відбутись, оскільки п. 5.1.9 договору купівлі-продажу товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Розточчя" заборонялось відчуджувати об'єкт (незавершене будівництво 24-х квартирного житлового будинку) до завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

Як зазначалось вище, відповідно до публікації в інформаційно-аналітичному бюлетені "Вісник державних закупівель" № 47 (216) від 21.11.2005 року (оголошення № 16529) Управлінням у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації проводитимуться відкриті торги з закупівлі житла площею 1 064,04 кв. м.

Відповідно до повідомлення № 00823 Управління у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації, опублікованого в інформаційно-аналітичному бюлетені "Вісник державних закупівель" № 3 (224)/01.2006 наведено інформацію про закупівлю житла площею 1 064,04 кв. м., тоді як з урахуванням ціни тендерних пропозицій товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Розточчя" придбано 1 085,52 кв. м.

Враховуючи зазначене, місцевий господарський суд дійшов висновку про невідповідність спірного рішення вимогам тендерної документації в частині однієї з основних умов - площі приміщень, яка була завищена у порівнянні з інформацією про закупівлю, відтак, порушено вимоги ст. ст. 26-29 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти".

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 3 п. 3 ст. 34 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" (в редакції, чинній станом на 23.12.2005 року) укладений договір вважається недійсним (нікчемним), якщо договір було укладено всупереч вимогам тендерної документації та визначеним у ній основним умовам, які повинні були бути обов'язково включені до договору про закупівлю.

Місцевий господарський суд встановив, що зміст оспорюваного договору суперечить вимогам тендерної документації, зокрема, щодо частини площі житла та його загальної вартості.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 15.12.2005 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Містобудінвест" (правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Неотехінформ") та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Розточчя" було укладено попередній договір купівлі-продажу, відповідно до п. 1 якого сторони зобов'язались у майбутньому, в обумовлений п. 6.1 цього договору строк укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу нерухомого майна (адреса: Київська обл., м. Тараща, вул. Білоцерківська, 92а) на умовах і в порядку, визначених договором (т. 1, а.с. 18-20).

Згідно п. 6.1 попереднього договору за домовленістю сторін укладення та нотаріальне посвідчення основного договору здійснюється протягом 30-ти календарних днів з моменту введення будівлі в експлуатацію.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що доводи позивача щодо невиконання товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Розточчя" зобов'язань за попереднім договором можуть бути підставою для звернення за захистом порушеного права чи інтересу в силу вимог ст. 16 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищезазначене місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційною інстанцією встановлено, що в обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на попередній договір від 15.12.2005 року, що був укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Містобудінвест" та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Розточчя".

Предметом попереднього договору було зобов'язання сторін у майбутньому укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу нерухомого майна за адресою Київська обл., м. Тараща, вул. Білоцерківська, 92а на умовах і в порядку, визначених цим договором.

Згідно п. 1, 2 ч. 1 ст. 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Господарського кодексу України за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.

Частиною 5 ст. 182 Господарського кодексу України передбачено, що відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 635 Цивільного кодексу України зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Суд апеляційної інстанції встановив відсутність відомостей про те, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Містобудінвест" та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Розточчя" було укладено основний договір на підставі попереднього договору від 15.12.2005 року протягом одного року.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що визначені попереднім договором зобов'язання є припиненими з 15.12.2006 року.

Апеляційна інстанція зазначила, що існування попереднього договору від 15.12.2005 року під час проведення торгів не може бути підставою для визнання недійним рішення тендерного комітету Управління у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації, оскільки за порушення умов попереднього договору ч. 2 ст. 635 Цивільного кодексу України передбачено інші правові наслідки, а саме, відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Апеляційною інстанцією встановлено, що рішення тендерного комітету Управління у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації, оформлене протоколом від 15.12.2005 року в частині вибору переможцем товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Розточчя" на закупівлю за державні кошти житла не порушує прав та законних інтересів позивача.

Враховуючи вищезазначене, апеляційна інстанція дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Частиною 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, якою було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції приписів ч. 3 ст. 182 Господарського кодексу України не заслуговують на увагу, оскільки вказаною нормою передбачено, що у разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку.

Судами попередніх інстанцій не встановлено факту звернення у судовому порядку однієї з сторін попереднього договору про укладення основного договору.

Інші доводи заявника касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Розточчя" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2013 року у справі № 5015/2284/12 залишити в силі.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

О.О. Євсіков