Постанова № 3505087, 31.03.2009, Вінницький окружний адміністративний суд

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2009 р. Справа № 2-а-412/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Драчук Тетяна Олександрівна,

За участю

представника позивача: ОСОБА_1.

відповідача:ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3.

прокурора: Березюка О.Г. - прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Козятинського транспортного прокурора в інтересах держави та урядового органу державного управління, що діє у складі Мінтрансзв'язку і йому підпорядковується - Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області

до: ОСОБА_2

про: стягнення 510 грн. штрафу

ВСТАНОВИВ :

Козятинським транспортним прокурором в інтересах держави та урядового органу державного управління, що діє у складі Мінтрансзв'язку і йому підпорядковується - Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області подано позов про стягнення зОСОБА_2510 грн. накладених фінансових санкцій за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

В судовому засіданні представник позивача та прокуратури позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити.

Відповідач та його представник в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечували в зв'язку з тим, що на момент перевірки автомобіль відповідача перебував в оренді ТОВ "Центральна процесингова компанія" м. Дніпропетровськ, а сам відповідач перебував з даною компанією в трудових відносинах, що підтверджується трудовою книжкою, тобто ним не здійснювалась підприємницька діяльність та автомобіль не використовувався як таксі без відповідного дозволу.

Заслухавши пояснення представника позивача, прокурора, відповідача, його представника та дослідивши подані докази, судом встановлено, що 03.07.2008р. державними інспекторами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області, згідно завдання від 01.07.2008р. №035656, було здійснено перевірку транспортного засобу "Опель Омега", державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2., що належить перевізнику - приватному підприємцю ОСОБА_2 з питань додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, за результатами якої складено акт №072946 від 03.07.2008р.

Проведеною перевіркою встановлено, що у водія та одночасно перевізникаОСОБА_2 під час експлуатації легкового автомобіля облаштованого як таксі, були відсутні документи, передбачені ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме ліцензійна картка.

Зокрема, згаданою нормою Закону встановлено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Такими документами для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі є: для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України; для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, інші документи, передбачені законодавством України.

Факт відсутності ліцензійної картки підтвердив сам водій ОСОБА_2., в наданих в судовому засіданні поясненнях, вказавши, що автомобіль був обладнаний ліхтарем білого кольору, так як він мав намір займатись перевезенням пасажирів на таксі.

Згідно абз. 4 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема за експлуатацію легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки, до суб'єкта підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції - штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Постановою виконуючого обов'язки начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області №056926 від 21.07.2008р. доОСОБА_2 застосовано фінансові санкції в сумі 510 грн.

Як зазначив в судовому засіданні відповідач він був присутній при розгляді акту та йому відомо про накладене стягнення.

Крім того, постанова про накладення фінансових санкцій направлена відповідачу рекомендованим листом, що підтверджено реєстром згрупованих внутрішніх поштових відправлень поданих 28.07.2008 року територіальним управлінням Головавтотрансінспекції в Вінницькій області, який відділенням поштового зв'язку на адресу позивача не повертався, що свідчить про його отримання адресатом.

Пунктом 28 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. №1567 передбачено, що фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.

Постанова про накладення фінансових санкцій відповідачем не оскаржена в передбаченому законодавством порядку, хоча і жодних доказів її виконання в добровільному порядку матеріали справи не містять.

Оцінюючи надані в заперечення докази відповідача, зокрема шляховий лист службового легкового автомобіля, договір оренди автомобіля, трудову книжку, суд прийшов до наступного висновку.

Так, згідно трудової книжки відповідач дійсно перебував в трудових відносинах з товариством з обмеженою відповідальністю "Центральна процесингова компанія" з 17.03.2008 року по 13.10.2008 року на посаді водія та був звільнений за власним бажанням.

19.05.2008 року ТОВ "Центральна процесингова компанія" м. Дніпропетровськ в особі директораОСОБА_4., надалі іменується "Орендар", з однієї сторони таОСОБА_2, надалі іменується "Орендодавець", з іншої сторони, уклали договір оренди автомобіля, який нотаріально посвідчений.

Не оцінюючи даний договір на предмет його відповідності вимогам закону, суд бере до уваги слідуючі положення.

Згідно п.п. 1.2. Сторони домовились, що автомобіль буде знаходитись в користуванні "Орендаря" з 9.00 год. по 18.00 год. щоденно, крім вихідних і святкових днів, при цьому слід зазначити, що перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт була проведена 03.07.2008 року о 19.10 год., що свідчить про те, що користування автомобілем на умовах оренди закінчилось о 18.00 год. та він міг використовуватися відповідачем поза умовами Договору.

Відповідно до п.п. 1.5. Договору предмет оренди вважається переданим в оренду і поверненим з моменту оформлення відповідного акту прийому-передачі. Такі акти відповідачем до суду не надавались.

Крім того, щоденний облік часу автомобіля "Орендарю" і повернення його "Орендодавцю" здійснюється на підставі записів у відповідному журналі, про наявність якого відповідачем не повідомлялось, на огляд суду він не надавався, що унеможливлює суд пересвідчитись в тому, що саме 03.07.2009 року автомобіль був повернений "Орендодавцю" після 20.00 год., як зазначено в ксерокопії подорожнього листа службового автомобіля від 03.07.2008 року №706739 автомобіль був повернений до гаража в цей день о 20.30 год.

Так, позивачем надано ксерокопію подорожнього листа, яка належним чином не завірена.

Однак, суд не визнає даний доказ (подорожній лист) належним з наступних підстав.

Згідно ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Проте відповідачем до матеріалів справи додано ксерокопію подорожнього листа, належним чином не завіреного. До того ж, сам відповідач в судовому засіданні пояснив, що цей лист він заповнював особисто, також сам ставив фактичний час виїзду з гаража 09.00 год. і повернення в гараж 20.30 год., ставив підпис механіка при прийнятті автомобіля та підпис особи, що користувалась автомобілем, на підписі останнього відсутня печатка.

У подорожньому листові відсутній розрахунок вартості послуг та розрахунок зарплати водієві. Оригінал вказаного документу суду не надавався.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст.79 КАС України судом було уповноважено відповідача та його представника надати в судове засідання оригінали чи належним чином завірені копії акту прийому-передачі автомобіля, згідно п.п. 1.5 Договору; акту про надання послуг, який підписується Сторонами не пізніше двох робочих днів після закінчення звітного місяця, згідно п.п.2.2. Договору; журналу щоденного обліку часу, згідно п.п. 1.5. Договору, а також при наявності інших доказів, які б могли підтвердити факт використання автомобіля у службових цілях компанії до 20.30 год. 03.07.09 року.

Відповідачем та його представником вищевказані документи не були надані на огляд в судове засідання та не були долучені до матеріалів справи, а також ними повідомлено, що компанія, в якій працював відповідач на даний час не здійснює своєї діяльності, що унеможливлює надання цих доказів.

З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Чинним законодавством України не передбачено механізму примусового стягнення фінансових санкцій у випадку несплати їх перевізником у добровільному порядку. Так, зокрема, Закон України "Про автомобільний транспорт" не передбачає примусового виконання даних постанов органами держаної виконавчої служби.

Несплата фінансових санкцій в добровільному порядку тягне за собою ненадходження коштів до державного бюджету, що суттєво порушує інтереси держави.

Згідно положень ч.2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

З урахуванням викладеного, оцінивши надані позивачем та прокурором докази, а також беручи до уваги заперечення відповідача та його представника щодо предмету спору, суд приходить до висновку що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню відповідно до чинного законодавства та в межах заявлених вимог в сумі 510 грн.

Поряд з цим суд наголошує, що оскільки відповідач - ОСОБА_2. скоїв порушення законодавства про автомобільний транспорт здійснюючи свою підприємницьку діяльність, будучи зареєстрованим як фізична особа - підприємець, тому і фінансова санкція в сумі 510 грн. має бути стягнута з нього як з підприємця.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємцяОСОБА_2АДРЕСА_1, і/номер НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України (р/р 31111106700002, код ЄДРПОУ 34701167, держбюджет м. Вінниця, 21081100, ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015) 510 грн. фінансових санкцій.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Повний текст постанови оформлено: 03.04.09

Суддя Драчук Тетяна Олександрівна