Постанова № 350351, 19.10.2006, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2006 року Справа № 40/198-06

Колегія суддів у складі:

головуючого судді Слюсаревої Л.В., судді Білоконь Н.Д. ,судді Фоміної В.О.

при секретарі Рильовій В.В..

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, копія постійної довіреності НОМЕР_1;

відповідача - ОСОБА_2, довіреність НОМЕР_2; ОСОБА_3, довіреність НОМЕР_3.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№ 2512Х/1-13) на рішення господарського суду Харківської області від 19.06.06 р. по справі № 40/198-06

за позовомТОВ "ТД "Харківнафтопродукт", м. Харків

до СПД-ФО ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 7269,91 грн.,

встановила:

Позивач - "Торговий дім "Харківнафтопродукт", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до СПД ФО ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в розмірі 7269,91 грн. за договором суборенди НОМЕР_4.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.06.06р. (суддя Хотенець П.В.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 7269,91 грн. заборгованості, 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн.витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи. Просить оскаржуване рішення скасувати повністю та залишити позов без розгляду.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти її доводів заперечує повністю, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 19.06.06р. - без змін.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення сторін , перевіривши рішення господарського суду Харківської області щодо правильності застосування норм матеріального та процесуального права ,колегія суддів встановила наступне.

17.04.2002 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Харківнафтопродукт»та суб*єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 був укладений договір суборенди НОМЕР_4 про передачу в суборенду пункту технічного обслуговування НОМЕР_5, розташованого за адресою : АДРЕСА_1 строком до 30.04.2003 року .

Відповідно до п.п. 4.2 ;4.4 договору відповідач зобов*язався щомісячно , не пізніше 5 числа поточного місяця сплачувати встановлену договором орендну плату в розмірі 2200,00 грн. за один місяць , в т.ч. ПДВ 20 % - 366,67 грн. на розрахунковий рахунок або готівкою в касу позивача .

25.04.2003 року сторонами було укладено додаткову угоду НОМЕР_3 до цього договору про подовження строку дії договору до 01.07.2003 року . Додатковою угодою НОМЕР_6 строк дії договору подовжений до 31.12.2003 року . Додатковою угодою НОМЕР_7 до договору суборенди НОМЕР_4 строк дії договору був подовжений до 31.12.2004 року з правом дострокового розірвання договору за вимогою орендаря , яка має бути подана суборендарю не пізніше ніж за 15 днів до бажаної дати розірвання договору. Цією ж додатковою угодою сторони встановили орендну плату на січень 2004 року у розмірі 4628,00 грн. , в.т.ч. ПДВ 20%. Додатковою угодою НОМЕР_8 сторони дійшли висновку , що починаючи з 01 квітня та до кінця строку оренди орендна плата встановлюється у розмірі 2500,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% ( тобто до 01.06.2004 року , коли майно було повернуто позивачеві).

Щомісячно сторонами складались Акти прийому -здачі виконаних робіт , якими встановлювалась сума орендної плати за відповідний період. Даними Актами змінювався розмір орендної плати , а саме відповідно до Акту від 31.01.2003 року на січень 2003 року розмір орендної плати складав 4628,00 грн.

Відповідно до даних актів орендна плата сплачувалась не в повному обсязі , а тому заборгованість відповідача перед позивачем склала 5298, 00 грн.

Згідно з п.8.1 договору суборенди НОМЕР_4 за несвоєчасне сплату орендних платежів суборендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Згідно зі статтею 625 ЦК України відповідач повинен сплатити суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми.

А тому заборгованість складає 7269 грн. 91 коп. На підтвердження наявності заборгованості позивач надав суду банківські виписки за спірний період та акти прийому -здачі виконаних робіт за кожний місяць оренди. Відповідач у судових засіданнях першої інстанції не приймав участі , оскільки тимчасово проживає за іншою адресою.

Відповідач в своїй апеляційній скарзі проти суми заборгованості заперечує , та вказує , що судом не взято до уваги Акт звіряння розрахунків між позивачем та відповідачем, відповідно до якого станом на 25.05.2004 року заборгованість на користь позивача складає 613,00 грн. , яка була сплачена платіжним дорученням НОМЕР_9, а також відповідач посилається на той факт , що за січень 2003 року орендна плата складала 2200,00 грн. та на підтвердження надав Акт прийому-здачі виконаних робіт за період з 01 по 31 січня 2003 року , підписаний сторонами та завірений печатками .Також розбіжності у розрахунках позивача та відповідача складають платежі за Актами за вересень 2002 року на суму 2481,54 грн. та за лютий 2003 року на суму 2802, 46 грн. Окрім цього , скаржник зазначає , що 28.07.2003 року ним було перераховано оренду плату  в сумі 2200,00 грн. двічі , про що надав для огляду суду оригінали квитанцій.

Крім того , в своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає , що Акти приймання-здачі виконаних робіт не можуть породжувати ніяких правовідносин між його сторонами , оскільки Акт виконаних робіт є лише бухгалтерським документом , який містить інформацію про факт отримання послуг протягом певного періоду.

Проте з даними доводами відповідача погодитись не можна , виходячи з того, що відповідно до ст. 42 Цивільного Кодексу УРСР (1963 року ) угоди можуть укладатись в письмовій ( простій чи нотаріальній ) та усній формі. Угода , для якої законом не встановлена певна форма , вважається також укладеною , якщо з поведінки особи видно її волю укласти угоду.

Відповідно до ст. 257 ЦК УРСР договір найму є письмовою угодою.

Статтею 44 ЦК УРСР встановлено , що письмові угоди повинні бути підписані особами , які їх укладають.

В простій письмовій формі угоду можна укласти як шляхом складення одного документу , підписаного особами , що є учасниками угоди , так і шляхом обміну листами , телеграмами , тощо.

Відповідно до ст. 207 ЦК України ( 2004 року) правочин вважається таким , що вчинений у письмовій формі , якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах , у листах , телеграмах , якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким , що вчинений у письмовій формі , якщо він підписаний сторонами. Правочин , який вчиняє юридична особа , підписується особами , уповноваженими на це її установчими документами , довіреністю , законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

З приписів даних статей вбачається , що правочин вважається вчиненим , якщо уповноважені представники сторін власноручно вчиняють підпис на відповідному документі при укладенні правочину та скріплюють його печаткою.

А тому акти прийому - здачі виконаних робіт , укладені між сторонами ( підписані та скріплені печатками ) несуть правове навантаження , як документи , що вказують на волевиявлення сторін щодо суми орендної плати.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21 серпня 2006 року суд зобов*язав сторони провести звірку взаєморозрахунків з орендної плати відповідно до договору оренди від НОМЕР_4 ( та додаткових угод до нього ) .

Після виконання вимог суду та надання акту звірки ( а.с. 165-166 ) заборгованість відповідача по орендній платі за даними позивача складає 2870,00 грн. , а за даними відповідача переплата ним орендної плати складає 214,00 грн.

29 .09.2006 року (вх.№ 7358) позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог , згідно з якими з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та нарахованої пені за прострочення платежу , сума заборгованості відповідача складає 3938,21 грн.

Враховуючи , що відповідно до статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог. Оскільки рішення по даній справі вже прийнято судом першої інстанції , судова колегія відхиляє дану заяву.

У ході судового засідання 16.10.2006 року , представник позивача усно заявив про часткове визнання апеляційної скарги, а саме в сумі 3331,70 грн. ( з урахуванням індексу інфляції , 3 % річних та нарахованої пені).

Посилання відповідача на неврахування позивачем при складанні акту звіряння взаємозаліку між сторонами на суму 515 грн. не відповідає дійсності , оскільки у відповідності до уточненого розрахунку суми заборгованості дана сума була врахована , як така , що надійшла 30.04.2004 року.

З цих підстав , колегія суддів відхилила клопотання відповідача від 11.09.2006 року ( вх.№ 6832) щодо витребування у позивача заяви про залік взаємної заборгованості від 30.04.2004 року на суму 515 грн., який відсутній у відповідача . Недоречним є і клопотання відповідача про витребування у позивача копії квитанції про перерахування орендної плати в сумі 2200,00 грн . за серпень 2003 року від 21.08.2003 року , оскільки відповідно до виписки банку від 22.08.2003 року дана сума надійшла позивачеві .

Що ж до подвійної сплати відповідачем за оренду приміщення за липень 2003 року , то дані твердження відповідача спростовуються виписками банку про рух коштів на розрахунковому рахунку позивача за період з 28.07 по 30.07.2003 року , відповідно до яких до позивача надходив від відповідача платіж в сумі 2200 грн. за оренду за липень 2003 року лише один раз.

Для надання даних доказів у судовому засіданні 16.10.2006 року було оголошено перерву до 16-ї години 16.10.2006 року . О 16-й годині представник відповідача у судове засідання не прибув.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

А тому судова колегія дійшла висновку про відхилення клопотання позивача від 13.09.2006 р.(вх. № 6901) про витребування у відділення НОМЕР_3 філії Харківського Регіонального управління ВАТ АКБ «Надра» відомостей , копій платіжних документів щодо сум, які надійшли від відповідача 28.07.2003 року та які були перераховані на розрахунковий рахунок позивачеві .

Відповідно до ст. 161 ЦК УРСР ( в редакції 1963 року ), ст. 526 ЦК України ( в редакції 2004 року ) зобов*язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства .

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник , який прострочив виконання грошового зобов*язання , на вимогу кредитора зобов*язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом .

Згідно з п. 3 ст. 549 Цивільного Кодексу України пенею є неустойка , що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов*язання за кожен день прострочення виконання. Порядок нарахування пені передбачений п.8.1 договору суборенди НОМЕР_4 .

Таким чином , позов ( з урахуванням часткового визнання позивачем апеляційної скарги) є обгрунованим та законним, таким , що відповідає нормам матеріального права.

За таких обставин , рішення господарського суду Харківської області від 19 червня 2006 року прийнято з неповним з*ясуванням обставин , що мають значення для справи , а тому підлягає зміні , а підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає, оскільки відповідач в апеляційній скарзі просив Харківський апеляційний господарський суд скасувати оскаржуване рішення повністю та залишити позов без розгляду.

Керуючись 161 Цивільного Кодексу УРСР, ст. 526, 625 Цивільного Кодексу України , статтями 33, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального Кодексу України, судова колегія,

Постановила:

Клопотання позивача та відповідача відхилити.

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 16.10.2006 року по справі № 40/198-06 змінити.

Резолютивну частину рішення викласти у такій редакції:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Суб*єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2,НОМЕР_10, свідоцтво про державну реєстраціюНОМЕР_11, видане Виконавчим комітетом Московської районної ради, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2( фактична адреса АДРЕСА_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Харківнафтопродукт", розрахунковий рахунок НОМЕР_12 в ЗАТ "Альфа-банк", м. Київ, МФО 300346, код 31800120, поштова адреса: 61022, м. Харків, Держпром, 4 під*їзд, 5 поверх -2870,00 грн заборгованості з орендної плати , 640,01 грн. інфляційних, 167,03 грн.- 3% річних, 261,17 грн. пені, 55,25 грн. державного мита та 63,92 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Головуючий суддя (підпис) Л.В.Слюсарева

Суддя (підпис) Н.Д.Білоконь

Суддя (підпис) В.О.Фоміна