Рішення № 3502990, 27.04.2009, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"27" квітня 2009 р.

справа № 5020-5/176

За позовом: Відділу Державної служби охорони при Управління МВС України в м. Севастополі (99011 м. Севастополь, вул. Ялтинська, 4)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сапфір-Траст”

(99011 м. Севастополь, вул. Карантинна, 16)

про стягнення заборгованості в розмірі 1391,36 грн.

Суддя Євдокімов І.В.

Представники сторін:

Позивач - Дубовіс Юлія Олександрівна - юрисконсульт довіреність № 1 від 06.03.2009 Відділ державної служби охорони при управлінні МВС України в м. Севастополі;

Відповідач - Юркова Ольга Миколаївна - головний бухгалтер довіреність № б/н від 27.04.2009 ТОВ "Сапфір-Траст";

Суть спору:

Позивач - Відділ Державної служби охорони при Управлінні МВС України в м. Севастополі, звернувся до суду з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Сапфір-Траст”, про стягнення заборгованості за договором на централізоване спостереження технічних засобів сигналізації, встановлених на „Об’єкті”, з виїздом наряду охорони і перезакриттям „Об’єкту” № 12-4581/08 від 26.05.2008 у розмірі 1391,36 грн., з яких: 1158,74 грн. - основний борг, 87,54 грн. –пеня, 81,11 грн. –штрафні санкції, 63,97 грн. - індекс інфляції.

В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та у зв’язку із сплатою відповідачем суми основної заборгованості просить стягнути з відповідача суму пені у розмірі 87,54 грн., та збитків від інфляції в розмірі 63,97 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просить відмовити у задоволенні позову.

Представникам сторін роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані позивачем докази, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

26.05.20008 між позивачем (Виконавець) та відповідачем (Замовник) був укладений договір на централізоване спостереження технічних засобів сигналізації, встановлених на „Об’єкті”, з виїздом наряду охорони і перезакриттям „Об’єкту” № 12-4581/08.

Відповідно до умов договору, позивач зобов’язався надавати послуги по централізованому спостереженню технічних засобів сигналізації встановлений на об’єкті відповідача за адресою: м. Севастополь, вул. Карантинна, 16, а відповідач в свою чергу зобов’язався своєчасно оплачувати надані послуги охорони (п. 5.2.8 договору) .

Пунктом 3.3 договору передбачено, що оплата за надані послуги здійснюється відповідачем щомісячно до 15-го числа місяця в якому здійснювались послуги спостереження технічних засобів сигналізації шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця.

У зв’язку із сплатою відповідачем суми основної заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача суму пені в розмірі 87,54 грн., та збитків від інфляції в розмірі 63,97 грн.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статті 546 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003, виконання зобов’язань може забезпечуватися пенею.

Відповідно до п. 3.6 договору, у випадку несвоєчасної сплати відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 1 % від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Позивачем нарахована пеня в розмірі 87,54 грн., яка підлягає стягненню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Постановою національного Банку України № 107 від 21.04.2008 визначено, що з 30.04.2008 розмір облікової ставки встановлений на рівні 12% річних.

Таким чином, пеня підлягає стягненню частково в сумі 57,55 грн., виходячи з наступних розрахунків суду:

за період з 15.12.2008 по 15.03.2009: 618,41 грн. *12*2:365*90:100%= 36,59 грн.

за період з 15.01.2009 по 15.03.2009: 540,33 грн. *12*2:365*59:100%= 20,96 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції в розмірі 63,97 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотку річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Відповідно наданому позивачем розрахунку та перевіреному судом, сума збитків від інфляції складає 63,97 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 121,52 грн., з яких: 57,55 грн. - пеня, 63,97 грн. - індекс інфляції.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату державного мита в сумі 81,81 грн. і інформаційне –технічне забезпечення судового процесу в сумі 94,64 грн. покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сапфір-Траст” (99011 м. Севастополь, вул. Карантинна, 16, код ЄДРПОУ 31600519, п/р 2600731040501 в ЗАТ „Банк Петрокоммерц-Україна”, МФО 384544) на користь Відділу Державної служби охорони при Управління МВС України в м. Севастополі (99011 м. Севастополь, вул. Ялтинська, 4, код ЄДРПОУ 14319030, п/р 2600402884720 в СФ „Укрексімбанк”, МФО 384986) заборгованість у сумі 121,52 грн., з яких: 57,55 грн. - пеня, 63,97 грн. - індекс інфляції, витрати по сплаті державного мита в сумі 81,81 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 94,64 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У частині стягнення пені в розмірі 29,99 грн. Відділу Державної служби охорони при Управління МВС України в м. Севастополі, відмовити.

Суддя І.В. Євдокімов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

27.04.2009

Розсилка:

1. Відділ Державної служби охорони при Управління МВС України в м. Севастополі (99011 м. Севастополь, вул. Ялтинська, 4)

2. ТОВ „Сапфір-Траст” (99011 м. Севастополь, вул. Карантинна, 16)

3. Справа