Постанова № 3502704, 23.04.2009, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2009 р.

Справа № 23/123-08-5303

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Михайлова М.В.,

суддів Тофана В.М., Журавльова О.О.

(на підставі Розпорядження голови суду від 21.04.2009 р. №61 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

При секретарі Павленко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Дем'яненко І.В., за довіреністю;

від відповідача: не з’явився, повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Промислово –будівельної групи "Інтобуд"

на рішення господарського суду Одеської області від 10 березня 2009 року

по справі № 23/123-08-5303

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами" "Будівельні проекти", м. Київ, вул. Десятинна, 4/6

до Промислово –будівельної групи "Інтобуд", м. Одеса, вул. Пушкінська, 32

про стягнення 58 888, 09 грн.,

та за зустрічним позовом Промислово –будівельної групи "Інтобуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами" "Будівельні проекти"

про стягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 55 000, 00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Будівельні проекти" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Промислово-будівельної групи "Інтобуд" про стягнення 58 888, 09 грн.

Позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог від 09.01.2009 року, згідно з якою просив стягнути з відповідача 55 000 грн. основної заборгованості, 4 769, 05 грн. пені, 3 237, 93 індексу інфляції, 872, 47 грн. 3% річних та судові витрати.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.02.2009 року строк розгляду справи було продовжено до 16.03.2009 року.

26.01.2009 року відповідач надав заяву про затвердження мирової угоди.

Позивач у судовому засіданні 11.02.2009 року надав до суду пояснення.

Ухвалою суду від 13.02.2009 року прийнято зустрічний позов Промислово-будівельної групи "Інтобуд" про стягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 55 000,00 грн. для спільного розгляду з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Будівельні проекти" до Промислово-будівельної групи "Інтобуд" про стягнення 58 888,09 грн.

До господарського суду Одеської області 11.02.2009 року Промислово-будівельна група "Інтобуд" надала клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Вказане клопотання було розглянуто судом першої інстанції у судовому засіданні 27.02.2009 року та у його задоволенні відмовлено, в зв’язку з тим, що воно необґрунтоване.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Будівельні проекти" 17.02.2009 року у судовому засіданні надало до суду відзив на зустрічний позов, в якому просило у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві.

Відповідач Промислово-будівельна група "Інтобуд" 27.02.2009 року надав до суду відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнав.

Рішенням господарського суду Одеської області від 10 березня 2009 року по справі № 23/123-08-5303 (суддя Степанова Л.В.) первісний позов задоволено у повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 10 березня 2009 року по справі № 23/123-08-5303, відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Будівельні проекти" до Промислово-будівельної групи "Інтобуд" про стягнення 58 888, 09 грн., задовольнити зустрічний позов Промислово-будівельної групи "Інтобуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Будівельні проекти" про стягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 55000, 00 грн.

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з’ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального та процесуального права.

23.04.2009 року в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить рішення господарського суду Одеської області від 10 березня 2009 року по справі № 23/123-08-5303 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення, а матеріали справи дають можливість розглянути справу у відсутності представника відповідача.

Від відповідача, представник якого не з’явився у судове засідання апеляційної інстанції, ніякого клопотання не надходило.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представника позивача, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та було правильно встановлено судом першої інстанції, 27.02.2008 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовником) було укладено договір про надання консультаційних послуг, відповідно до п. 1.1. якого, позивач (виконавець) зобов’язався надати відповідач (замовнику) консультаційні послуги з питань функціонування ринку цінних паперів та управління активами. Консультаційні послуги надаються в усній формі за запитом замовника.

Відповідно до п. 4.3.1 замовник зобов’язаний оплатити вартість послуг передбачених у п. 2 цього договору відповідно до умов даного договору.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що сума винагороди, яку сплачує замовник виконавцю, становить 110 000 грн., а відповідно до п. 6.2 договору сума винагороди підлягає до сплати протягом 2-х місяців з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі консультаційних послуг.

Листом від 27.02.2008 року відповідач повідомив позивача, що підтвердив свою зацікавленість в придбанні сертифікатів ПІФа "Інто" та згоду на оплату вартості консультаційних послуг.

30.04.2008 року позивачем та відповідачем було підписано акт прийому-передачі консультаційних послуг до договору про надання консультаційних послуг від 27.02.2008 року, відповідно до якого сторони засвідчили виконання позивачем перед відповідачем консультаційних послуг у повному обсязі та загальна вартість робіт складає 110 000,00 грн.

Відповідачем 18.04.2008 року на рахунок позивача було перераховано за надані консультаційні послуги 55 000,00 грн., що підтверджується копією виписки з банку.

Загальна заборгованість відповідача перед позивачем по договором склала 55 000,00 грн., що підтверджується наданим до суду першої інстанції актом звірки, підписаним сторонами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач у своєму відзиві на позов та в апеляційній скарзі наполягав на тому, що позивач не надав до суду жодного запиту відповідача на отримання консультаційних послуг, в акті прийому – передачі не було вказано, які саме консультаційні послуги були надані позивачем, а тому неможливо встановити чи надавав їх позивач та чи відповідають вони вимогам договору, також відповідач вважає, що позивач взагалі не мав права укладати спірний договір, в зв'язку із відсутністю в нього відповідної ліцензії.

Твердження відповідача не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки жодного документального доказу, що підтверджують позицію відповідача не було надано ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції.

Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що надання консультаційних послуг з питань функціонування ринку цінних паперів не є професійним видом діяльності на ринку цінних паперів, а отже не потребує отримання ліцензії Держаної комісії з цінних паперів та фондового ринку, таким чином наявність чи відсутність вищезазначеної ліцензії у позивача в жодному разі не може вплинути на дійсність спірного договору, тим паче, що позивач має ліцензію на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку (здійснення діяльності з управління активами інституційних інвесторів), копія якої була додана до відзиву на апеляційну скаргу та залучена до матеріалів справи.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що в процесі розгляду справи відповідачем не було доведено належним чином своєї правової позиції та не було надано документальних доказів, які б спростували позовні вимоги позивача у будь якій частині.

Більш того, 26.01.2009 року до суду першої інстанції представником відповідача було надано заяву про затвердження мирової угоди, в якій зазначалось, що відповідач погоджується з основною сумою боргу, але через важкий економічний стан не має можливості погасити всю зазначену вище заборгованість одразу. Але пізніше відповідачем було надано до суду першої інстанції зустрічний позов та відзив на первісний позов, в яких він заперечує проти наявності в нього заборгованості перед позивачем, що свідчить про непослідовність відповідача у своїх діях, недотримання з боку відповідача чіткої правової позиції, а також зловживання відповідачем правами, наданими йому відповідно до ст.22 ГПК України.

Таким чином суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем, яка підлягає стягненню, становить 55 000,00 грн.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Підстави для виникнення права на неустойку встановлені ст. 550 Цивільного кодексу України.

У відповідності з пунктами 1, 2 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. З укладеного між сторонами по справі договору видно (пункту 9.4 укладеного договору), що між учасниками правочину узгоджено питання щодо стягнення пені у разі несвоєчасного виконання грошових зобов’язань за договором та встановлено розмір пені що нараховується, в зв’язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 4 769, 05 грн. згідно наданого розрахунку.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Таким чином судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 872, 47 грн. та індекс інфляції у розмірі 3 237, 93 грн., згідно наданих до суду першої інстанції розрахунків.

Що стосується зустрічної позовної заяви, то судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Свої зустрічні позовні вимоги позивач за зустрічним позовом обґрунтував тим, що фактично договір укладений не був, а відповідач за зустрічним позовом безпідставно користується коштами у сумі 55 000 грн. оскільки відповідно до п. 8 ст. 181 ГК України, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Як вже зазначалося вище, 27.02.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанії з управління активами "Будівельні проекти" (виконавець) та Промислово-будівельною групою "Інтобуд" (замовником) було укладено договір про надання консультаційних послуг, відповідно до п. 1.1. якого, позивач (виконавець) зобов’язався надати відповідач (замовнику) консультаційні послуги з питань функціонування ринку цінних паперів та управління активами. Консультаційні послуги надаються в усній формі за запитом замовника.

Листом від 27.02.2008 року відповідач повідомив позивача, що підтвердив свою зацікавленість в придбанні сертифікатів ПІФа "Інто" та згоду на оплату вартості консультаційних послуг, який є в матеріалах справи. Також, 30.04.2008 року сторонами було підписано акт прийому-передачі консультаційних послуг до договору про надання консультаційних послуг від 27.02.2008 року, відповідно до якого сторони засвідчили виконання позивачем перед відповідачем консультаційних послуг у повному обсязі та загальна вартість робіт складає 110 000,00 грн.

18.04.2008 року Промислово-будівельною групою "Інтобуд" на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанії з управління активами "Будівельні проекти" було перераховано за надані консультаційні послуги 55 000,00 грн., що підтверджується копією виписки з банку.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України –за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України –якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України –договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Позивач за зустрічним позовом не обґрунтував свої позовні вимоги та не надав жодного документального доказу, який би підтверджував обставини викладені у зустрічній позовній заяві.

За таких обставин господарський суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відмову у задоволені зустрічних позовних вимог Промислово-будівельна група "Інтобуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанії з управління активами "Будівельні проекти" про стягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 55000,00 грн., як необґрунтованих.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав вірну оцінку наданим доказам, справа розглянута у відповідності до діючих норм матеріального та процесуального права і тому підстав для скасування рішення не має.

Всі інші зауваження, викладені у апеляційній скарзі, колегія суддів не приймає до уваги з підстав викладених вище.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Промислово –будівельної групи "Інтобуд", м. Одеса, на рішення господарського суду Одеської області від 10 березня 2009 року по справі № 23/123-08-5303 залишити без задоволення, рішення господарського суду –без змін.

Стягнути до державного бюджету України з Промислово –будівельної групи "Інтобуд" (65014, м. Одеса, вул. Пушкінська, 32, код ЄДРПОУ 32316457, р/р 26000232891 в АКБ МТБ м. Одеси, МФО 328823) не сплачене державне мито за розгляд апеляційної скарги у розмірі 250 грн. 04 коп.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: М.В. Михайлов

Суддя: В.М. Тофан

Суддя: О.О. Журавльов