Рішення № 3502282, 23.04.2009, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" квітня 2009 р.

Справа № 9/31

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Шевчук О.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Підйомно-транспортне устаткування", Кіровоградська область, м. Олександрія, просп. Леніна, 118

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої проектно-технологічної фірми "Кран-сервіс", Кіровоградська область, м.Олександрія, вул. П.Комуни, 64

про стягнення 54185,74 грн.

Представники сторін:

від позивача - Рак Ю.В., довіреність б/н від 07.04.2009 р., представник;

від відповідача - Головатий С.М., довіреність б/н від 29.08.2008 р., представник.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Підйомно-транспортне устаткування" подано позовну заяву №215 від 17.03.2009 року про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої проектно-технологічної фірми "Кран-сервіс" 54185,74 грн. заборгованості за договором №66-06 від 08.12.2006 року, в тому числі: 24318,00 грн. основного боргу, 29867,74 грн. пені.

За наслідками судових засідань 07.04.2009 року та 17.04.2009 року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва відповідно до 11 год. 00 хв. 17.04.2009 року та 15 год. 30 хв. 23.04.2009 року.

В судовому засіданні 23.04.2009 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

08.12.2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Підйомно-транспортне устаткування" (надалі - Виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничої проектно-технологічної фірми "Кран-сервіс" (надалі - Замовник) укладено договір №66-06 (надалі - договір №66-06 від 08.12.2006 року).

Відповідно до пункту 1.1. договору №66-06 від 08.12.2006 року Виконавець здійснює виготовлення окремих вузлів, деталей кранів мостових, а також здійснює механічну, кузнечно-пресову обробку вузлів та деталей Замовника.

За умовами договору №66-06 від 08.12.2006 року всі види робіт, які проводить Виконавець, вузли, деталі, їх вартість та строк виготовлення визначаються в актах виконаних робіт, які є невід'ємною частиною договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем протягом 2006-2008 року на виконання умов договору здійснені відповідні роботи, що підтверджується копіями актів виконаних робіт, рахунків та платіжних документів (а.с. 37-80), в тому числі позивачем на виконання умов договору №66-06 від 08.12.2006 року здійсненні відповідні роботи згідно акту виконаних робіт №12 від 05.11.2008 року (надалі акт №12) на загальну суму 20720,00 грн. та акту виконаних робіт №13 від 10.12.2008 року (надалі - акт №13) на загальну суму 23598,00 грн. (а.с. 12-13).

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи в сумі 24318 грн. 00 коп., посилаючись на те, що останнім вартість виконаних робіт за актами №12 та №13 сплачена частково в розмірі 20000,00 грн. (20720,00 + 23598,00 - 20000,00 = 24318,00).

Однак, як встановлено у судовому засіданні, відповідачем згідно платіжного доручення №2391 від 29.12.2008 року було сплачено позивачу за виконані роботи ще 9600,00 грн. Але дану сплату позивачем безпідставно не було враховано при поданні даного позову. Тому, в частині стягнення з відповідача 9600,00 грн. основного боргу позов не підлягає задоволенню.

На момент звернення позивача з даним позовом до господарського суду товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничої проектно-технологічної фірми "Кран-сервіс" провело розрахунки за договором №66-06 від 08.12.2006 року не в повному обсязі, сума заборгованості складає 14718,00 грн.

Заборгованість в сумі 14718,00 грн. погашена товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничої проектно-технологічної фірми "Кран-сервіс" після звернення позивача до господарського суду з даним позовом, що підтверджується платіжним дорученням №330 від 23.03.2009 року (а.с. 28).

З огляду на викладене, господарський суд на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України припиняє провадження в частині стягнення заборгованості в сумі 14718,00 грн. у зв'язку з тим, що предмет спору припинив своє існування.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь пеню за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання за період з 09.11.2008 року по 17.03.2009 року в сумі 29867,74 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача пені, господарський суд враховує наступне.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Сторонами в пункті 4.2. договору №66-06 від 08.12.2006 року передбачено сплату Замовником штрафу в розмірі 1,0% у випадку несвоєчасної (неповної) оплати виконаних робіт.

Згідно приписів статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 ЦК України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Проаналізувавши наведені вище норми, господарський суд прийшов до висновку, що встановлений сторонами в договорі №66-06 від 08.12.2006 року штраф за своєю правовою природою є пенею.

В силу ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, з відповідача може бути стягнута пеня в розмірі не більшому подвійної облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 2.3. договору №66-06 від 08.12.2006 року сторони обумовили, що оплата за виконані роботи, продукцію проводиться на протязі 3-х днів після підписання доповнення до договору. Відгрузка проводиться тільки після 100% оплати кожного замовлення. Доказів підписання будь-якого доповнення до цього договору сторонами не надано господарському суду. Отже, строк оплати виконаних робіт сторонами чітко не встановлений.

Тому, розглядаючи позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Підйомно-транспортне устаткування" в частині стягнення з відповідача 29867,74 грн. пені, господарський суд враховує також положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.02.2009 року позивачем засобами факсимільного зв'язку направлено відповідачу вимогу №129 від 26.02.2009 року про погашення боргу в сумі 17978,00 грн. (а.с. 85-86).

Враховуючи умови пунктів 2.3., 4.2. договору №66-06 від 08.12.2006 року, вимоги ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, сума пені, яка може бути стягнена з відповідача за період з 07.03.2009 року по 17.03.2009 року, складає 106,45 грн., виходячи з розрахунку - 14718,00 грн. х 12% х 2 х 11 днів : 365 днів = 106,45 грн.

В іншій частині позовні вимоги заявлені безпідставно, а тому не підлягають задоволенню господарським судом.

З огляду на викладені обставини та норми чинного законодавства, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 106 грн. 45 коп. пені.

Державне мито в розмірі 148 грн. 24 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 40 грн. 00 коп. відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, в іншій частині - на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 80, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої проектно-технологічної фірми "Кран-сервіс" (Кіровоградська область, м.Олександрія, вул. П.Комуни, 64, ідентифікаційний код 32412606) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Підйомно-транспортне устаткування" (Кіровоградська область, м. Олександрія, просп. Леніна, 118, ідентифікаційний код 33423488) - 106 грн. 45 коп. пені, 148 грн. 24 коп. державного мита та 40 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі в сумі 14718 грн. 00 коп. припинити.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Згідно ч. 3 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя

О.Б. Шевчук

Дата підписання рішення - 28.04.2009 р.