Рішення № 3501842, 23.04.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" квітня 2009 р.

Справа № 17/22-416

Господарський суд Тернопільської області

у складі

при секретарі судового засідання Грохольській В.В.

Розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Агросинтез”, м. Запоріжжя

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Сокол ЛТД”, с. Нивра Борщівського району Тернопільської області

Представник від:

позивача: Качанов М.М., уповноважений, довіреність №09/09 від 05.01.09р.;

відповідача: Гордієнко В.А., директор, довіреність №35 від 22.04.09р.

В судовому засіданні представникам сторін роз’яснено їх процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Агросинтез”, м. Запоріжжя звернулося 28.02.09р. (згідно поштового штампу на конверті) до господарського суду Тернопільської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Сокол ЛТД”, с. Нивра Борщівського району Тернопільської області, про стягнення 41 328,27 грн. заборгованості, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки на умовах товарного кредиту №59/2008К від 09.04.08р. в частині проведення своєчасної оплати переданого товару, з яких: 23 143,01 грн. основного боргу, 3719,21 грн. нарахованої пені, 6 942,90 грн. штрафу, 464,89 грн. –3% річних, 1634,57 грн. інфляційних нарахувань та 5423,69 грн. проіндексованої вартості товару, у зв’язку із збільшенням більш ніж на 2% офіційного курсу Євро по відношенню до гривні.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано копію договору поставки на умовах товарного кредиту №59/2008К від 09.04.08р.; копію додаткової угоди №1 до договору від 10.06.08р.; копію видаткової накладної №РН-0295/К від 04.06.08р.; копію довіреності серії ЯИС №293103 від 04.06.08р. на отримання товару; копію Статуту ТОВ “Корпорація “Агросинтез”; копію свідоцтва про державну реєстрацію позивача як юридичної особи; копії актів звірки взаєморозрахунків від 01.12.08р.; 19.09.08р.; 20.02.09р.; копію листа-вимоги № 95 від 07.11.08р.; копію листа №52-1/09-юр від 20.02.09р.; розрахунок ціни позову; інші матеріали.

Судове засідання, призначене на 02.04.2009р. було відкладено в порядку ст. 77 ГПК України на 23.04.2009р. у зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача по причині хвороби, про що заявлено відповідне клопотання та у зв’язку з неподанням сторонами необхідних для розгляду справи документів.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав повністю та подав суду в порядку ст. 22 ГПК України пояснення за №13/09 від 03.04.2009р. щодо правомірності нарахування відповідачу штрафу в розмірі 30% від вартості договору та пояснення №92/09-юр від 25.03.09р. з приводу представлення акту звірки взаєморозрахунків.

Відповідач в судовому засіданні 23.04.2009 р. та згідно поданого відзиву на позов факт отримання товару на загальну суму 70233,61 грн. та наявність заборгованості по договору поставки №59/2008К від 09.04.08р. в розмірі 23 143,01 грн. визнає. Разом з тим, повідомив, що внаслідок форс-мажорних обставин, котрі спричинені стихійним лихом (повінню), яке трапилось 23-27 липня 2008 року в Західних областях України, господарство перебуває в тяжкому фінансовому становищі. На підтвердження своїх доводів відповідачем долучено лист Тернопільського обласного центру з гідрометеорології №32б-436 від 08.08.08р.; акти обмеження втрат посівів сільськогосподарських культур внаслідок стихійного лиха від 01.08.2008р. та 02.08.2008р., акт обстеження посівів кукурудзи від 15.08.08р., складені за участю представників відповідача, депутатів сільської ради, сільського голови та представника управління агропромислового розвитку Борщівської райдержадміністрації.

У зв’язку з наведеним, просить відстрочити термін проведення розрахунків з позивачем до збирання урожаю 2009 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, відповідача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, господарський суд встановив.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

09 квітня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Агросинтез”, як Постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю “Сокол ЛТД”, як Покупцем, укладено договір поставки на умовах товарного кредиту №59/2008К (далі Договір), згідно умов якого Постачальник зобов’язався передати у власність Покупця Товар, відомості про який зазначені у п. 1.2 Договору, а саме: насіння соняшнику «НК Мелдімі», Євролайтинг, на загальну суму 64328,68 грн., а Покупець, в свою чергу, зобов’язався прийняти Товар та оплатити його вартість і відсотки за користування товарним кредитом на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 3.1 Договору сторони визначили місце передачі товару: склад Покупця Тернопільська область, Борщівський район, с. Нівра.

Пунктом 4.1 Договору сторони визначили термін поставки товару - не пізніше 16 квітня 2008 року.

Згідно з п 4.2.1 Договору відповідач зобов'язувався з'явитися в місце передачі товару, прийняти товар від позивача та передати в обмін його належним чином оформлену довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей.

10 червня 2008 року сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору поставки №59/2008К, відповідно до якої, у зв’язку з заміною асортименту Товару, п.п. 1.2., 2.4. Договору та додаток №1 до Договору (розрахунки відсотків по першому платежу) викладено в новій редакції. Згідно додаткової угоди, сторонами погоджено зміну вартості товару у зв’язку із збільшенням кількості переданого Покупцю соняшнику ,. Таким чином провівши розрахунок відсотків по першому платежу на суму 70233,61 грн., визначено вартість договору в розмірі 73143,01 грн. (в тому числі 2909,40 грн. нарахованих відсотків за користування товарним кредитом).

Як стверджує позивач і це випливає з матеріалів справи, на виконання умов укладеного Договору 04.06.2008р. позивач згідно видаткової накладної №РН-0295/К від 04.06.08р. передав, а відповідач через свого представника Гаєцьку Н.В., яка діяла на підставі довіреності серії ЯИС №293103 від 04.06.2008р., отримав Товар на загальну суму 70233,61 грн. (з ПДВ). Факт отримання продукції підтверджується підписом відповідальної особи відповідача на накладній та копією довіреності серії ЯИС №293103 від 04.06.2008р., належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Отже, представленими доказами підтверджується належне виконання позивачем своїх договірних зобов'язань в частині передачі товару на загальну суму 73 143,01 грн. (в т.ч. ПДВ 12 933,15 грн.)

Також, умовами укладеного договору (розділи 2) сторони визначили умови надання товарного кредиту, вартість договору та порядок проведення розрахунків за поставлений товар. Так, вартість договору складає сума товару та сума відсотків за користування товарним кредитом (п. 2.4. Договору). Оплата за товар здійснюється в українських гривнях у безготівковому порядку шляхом перерахування платіжним дорученням грошових коштів на поточний рахунок позивача, у строки відповідно додатку № 1 (п. 2.5. Договору).

Згідно додатку № 1 до договору (з урахуванням додаткової угоди №1) відповідач повинен був перерахувати платіж в сумі 73 143,01 грн. до 30.09.2008 р., із врахуванням нарахованих відсотків за користування кредитом.

Як стверджує позивач, і такі твердження не заперечуються відповідачем, ТОВ “Корпорація “Агросинтез” свої зобов’язання по договору виконало в повній мірі, однак відповідач порушив свої договірні зобов’язання, оплативши за отриманий товар лише частково - в сумі 50000,00 грн., про що свідчать надані суду банківські виписки по рахунку позивача у Філії АБ «АвтоЗАЗбанк»в м. Запоріжжі від 19.02.09р., 22.12.2008р., реєстр кредитових платежів від 21.08.2008р., підписані без заперечень повноважними представниками сторін акти звірок взаємних розрахунків станом на 19.09.2008 р., та 01.12.208 р.

Таким чином, станом на 20.02.2009р. заборгованість відповідача за отриманий ним товар згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту №59/2008К від 09.04.2008р. становить 23143,01 грн.

Згідно із частиною 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін. Загальними положеннями про купівлю-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право продавця вимагати оплати товару.

Частиною 5 статті 694, ч.2 ст. 536 ЦК України передбачено можливість для сторін при продажу товару в кредит встановити оплату у вигляді процентів як на ціну товару, так і на суму заборгованості. При цьому розмір процентів може бути встановлено в договорі.

В силу приписів ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Укладений між сторонами договір підлягає виконанню належним чином і в установлений строк, що випливає із положень ст. 526 ЦК України.

Матеріалами справи підтверджуються доводи позивача стосовно того, що Товар (насіння соняшнику «НК Мелдімі», Євролайтинг) на загальну суму 70233,61 грн. був переданий відповідачу, але ним, в установлений договором поставки, вартість купленого товару та відсотки за користування товарним кредитом не сплачені в повній мірі, що є порушенням умов договору, ст. 527 ЦК України та ст. 193 ГК України.

Надіслана на адресу відповідача претензія №95 від 07.11.2008р. з вимогою в семиденний термін погасити заборгованість, штрафну санкцію, пеню, 3% річних та інфляційні нарахування, що в загальній сумі на момент оформлення претензії, за підрахунками позивача, складало 52598,88 грн., залишена ТОВ «Сокол ЛТД»без відповіді та задоволення.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму основного боргу –23143,01 грн. є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, навпаки, підтверджуються відповідачем в судовому засіданні та шляхом підписання актів звірки взаємних розрахунків від 19.09.2008р. та 01.12.2008р., а тому підлягають до задоволення.

Пунктом 2.7 Договору сторони передбачили порядок зміни ціни товару та сум платежів за Договором у разі зростання офіційного курсу ЄВРО до гривні на момент оплати товару, у зв'язку із тим, що умови договорів, за якими позивач придбав товар відпущений відповідачу, містить аналогічні умови, або умови розрахуватися за цей товар в іноземній валюті, яку позивачу потрібно купувати.

Тому, п. 2.7 Договору визначено, що у випадку збільшення на дату платежу офіційного курсу Євро до гривні більш ніж на 2% від його офіційного курсу на дату укладення договору, Покупець зобов’язується сплатити Постачальнику проіндексовану суму відповідного платежу. Проіндексована сума платежу визначається як (А1/А0)*СП = ПСП, де А1 –офіційний курс ЄВРО на дату платежу; А0 - курс ЄВРО на дату укладення Договору, СП - сума поточного платежу.

Станом на дату укладення Договору (09.04.2008 р.), офіційний курс гривні до ЄВРО, встановлений Національним банком України, складав 7,925470 грн. із розрахунку за 1 ЄВРО.

Станом на 20.02.2009 р. - дату складання позову, офіційний курс гривні до ЄВРО складає 9,782850 грн. із розрахунку за 1 ЄВРО. Тобто, зростання курсу ЄВРО по відношенні до гривні відбулось більше ніж на 2 %.

Відомості про офіційний курс Національного банку України взятий з офіційного сайту (порталу) Національного банку України. Відповідно до листа НБУ № 24-211/113 від 23.03.1999 р. щодо курсу гривні до іноземних валют, відповідно до якого Національний банк України повідомив всіх користувачів, що актуальну інформацію про курс гривні до іноземних валют можна отримати в мережі інтернет.

Відповідно до наданих суду розрахунків станом на 20.02.2009 р. (дату складання позову), виходячи із офіційного курсу гривні до ЄВРО, відповідач повинен сплатити позивачу проіндексовану суму –5423,69 грн., що обчислена згідно зазначеної в п. 2.7 Договору формули.

За таких обставин справи, враховуючи те, що Договором поставки №59/2008К передбачено зобов'язання відповідача сплатити проіндексовану суму платежу у разі збільшення офіційного курсу гривні до Євро, суд вважає, що позивач вправі вимагати в судовому порядку виконання цього зобов'язання відповідачем, у зв'язку з чим заявлені позивачем вимоги в сумі 5423,69 грн. підлягають до задоволення судом як правомірні та не заперечені відповідачем належними та допустимими доказами.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Належне виконання грошових зобов’язань Покупцем забезпечено згідно п. 5.3.1. Договору у вигляді сплати пені в розмірі 0,25 %, але не більше розміру встановленого законодавством, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Також, даним пунктом Договору для Покупця встановлено відповідальність за порушення терміну оплати у вигляді штрафу в розмірі 30 % вартості Договору за кожний факт порушення терміну платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що частина 6 статті 232 ГК України не розповсюджується на порядок нарахування неустойки (штрафних санкцій) за прострочення виконання зобов’язань за даним договором.

Оцінюючи доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог в частині нарахованої пені, та поданий розрахунок пені за період з 01.10.2008р. по 22.12.2008р. (83 дні), виходячи з розміру простроченого платежу 48 143,01 грн. та за період з 23.12.2008р. по 19.02.2009р., виходячи з розміру заборгованості 28143,01 грн., в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати, що за підрахунками позивача становить 3719,21 грн., суд, задовольняє позовні вимоги в цій частині як такі, що відповідають вимогам ч.6 ст. 232 ГК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» та п. 5.3.1. договору.

Окрім того, господарський суд дійшов висновку, що до задоволення підлягають вимоги про стягнення штрафу згідно п. 5.3.1 Договору, що за підрахунками позивача становить 6942,90 грн. (30% від суми простроченої заборгованості), як такі, що відповідають вимогам ст.ст. 230-232 ГК України та п. 5.3.1. договору.

При цьому суд вважає, що положення пункту 5.3.1. договору не суперечать нормам законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу, виходячи з кількості днів прострочення виконання зобов’язань, і є відмінним від щоденного нарахування пені за весь період неналежного виконання грошового зобов’язання.

Така ж правова позиція щодо стягнення штрафних санкцій та пені за невиконання господарського зобов’язання викладена у постановах Вищого господарського суду України №44/406 від 25.05.2006р. та №16/136-08 (39/171-07) від 20.11.2008р.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оцінивши подані позивачем розрахунки трьох відсотків річних у розмірі 464,89 грн. (за період з 01.10.2008р. по 19.02.2009р.) та інфляційних нарахувань в розмірі 1634,57 грн. (за жовтень 2008р. та за січень 2009р.), суд вважає заявлені вимоги правомірними та вірно розрахованими, такими, що не суперечать чинному законодавству, відповідають встановленим Держкомстатом України індексам інфляції, а тому підлягають до задоволення в заявленому розмірі.

У зв’язку з наведеним, позовні вимоги, як обґрунтовано заявлені, не заперечені належними доказами відповідачем та підтверджені матеріалами справи, підлягають до задоволення повністю.

Одночасно, при прийнятті даного рішення, беручи до уваги подане відповідачем клопотання щодо надання відстрочки сплати боргу з підстав, які наведені у відзиві на позов та наявність форс–мажорних обставин, заслухавши думку представника позивача з цього приводу, враховуючи норми ч. 1 пункту 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає наведені відповідачем обставини належним чином документально підтвердженими, а тому задовольняє клопотання шляхом надання Товариству з обмеженою відповідальністю “Сокол ЛТД” відстрочки виконання рішення суду до 01.08.2009 року.

Судові витрати, в силу ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача у справі.

У судовому засіданні 23.04.2009р. за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 509, 526, 527, 530, 536, 625, 629, 694, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 229-232 ГК України, ст.ст. 1, 2, 42–47, 22, 32- 34, 43, 49, 811, 83 ч.1 п. 6, 82 - 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -

Вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сокол ЛТД”, с. Нивра Борщівського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 22774647, - 23 143,01 грн. основного боргу, 3719,21 грн. пені, 6 942,90 грн. штрафу, 464,89 грн. –3% річних, 1634,57 грн. інфляційних нарахувань, 5423,69 грн. індексації ціни товару та 531,28 грн. судових витрат на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Агросинтез”, м. Запоріжжя, Орджонікідзевський район, просп. Маяковського, 3, ідентифікаційний код 30345439, відстрочивши виконання рішення суду до 01 серпня 2009 року.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) „_27_”_квітня____2009 р. рішення, через місцевий господарський суд.

Суддя