Рішення № 3501766, 27.04.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.04.09 р.

Справа № 26/67-09

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Ойл карт Центр”, м. Луцьк Волинської області

до товариства з обмеженою відповідальністю “Багатопрофільна фірма "Юніс”,

м. Дніпропетровськ

про стягнення 26 069,27 грн.

Суддя Камша Н.М.

Представники:

від позивача: Удовицький В. В. - представник ТОВ "Ойл карт центр", доручення №01/04-09 від 01.04.09 р.;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю «Ойл карт центр», м. Луцьк просить стягнути з відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю «Багато- профільна фірма «Юніс», м. Дніпропетровськ заборгованість за паливно-мастильні матеріали на загальну суму 26 069,27 грн., у тому числі основний борг – 22 967,73 грн., пеню –2 483,51 грн., три відсотки річних –135,71 грн. та інфляційні 482,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до договору від 01.10.08 р. передав відповідачу паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 29967,73 грн., які відповідач оплатив частково на суму 7 000 грн. У відповідності до умов договору за несвоєчасну оплату товару позивач нарахував відповідачеві пеню та згідно положень ст.625 ЦК України –інфляційні та 3 % річних.

Відповідач двічі у судові засідання не з»являвся, відзив на позов, докази оплати боргу до суду не подав, про дати судових засідань повідомлений належним чином.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представником позивача не заявлялось.

За згодою представника позивача у судовому засіданні 23.04.2009 р. оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ойл карт центр», м. Луцьк (далі –позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Багато- профільна фірма «Юніс», м. Дніпропетровськ (далі –відповідач, покупець) укладено договір № 3528 купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням пластикових старт-карт на АЗС, згідно з умовами якого (п.2.1 договору) продавець зобов’язався передавати у власність покупця через АЗС з використанням пластикових

старт-карт паливно-мастильні матеріали, а покупець –приймати у власність паливно-мастильні матеріали та оплатити їх.

Відповідно до п.3.4 договору накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей виписується продавцем подекадно, при цьому відпуск паливно-мастильних матеріалів здійснюється на підставі акту приймання-передачі.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що продавець відпускає покупцю паливно-мастильні матеріали з відтермінуванням їх оплати протягом 14 календарних днів з моменту фактичного отримання останнім паливно-мастильних матеріалів на АЗС.

Згідно з п.8.3 договору у випадку не проведення розрахунків покупцем у строки, передбачені п.4.4 договору, покупець зобов’язується на користь продавця сплатити пеню у розмірі 0,15 % від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Актами приймання-передачі нафтопродуктів за періоди з 01.10.2008 р. по 10.10.2008 р., з 11.10.2008 р. по 20.10.2008 р., з 21.10.2008 р. по 31.10.2008 р. та видатковими накладними № 12089 від 01.10.2008 р., № 15461 від 11.10.2008 р., № 20831 від 21.10.2008 р. підтверджується факт отримання відповідачем дизельного пального на загальну суму 29 967,73 грн.

В період з 20.10.2008 р. по 28.10.2008 р. відповідач оплатив позивачу 7 000 грн., що підтверджується довідкою банку від 25.02.2009 р. № 82 (а.с. 11).

Доказів сплати решти боргу відповідач не надав.

Згідно з ч.1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов’язання згідно зі ст.610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Цивільним кодексом України (ст.611) передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Матеріалами справи підтверджується наявність непогашеного основного боргу на суму 22 967, 73 грн., тому ця сума підлягає стягненню з відповідача.

Позивач правомірно, згідно зі ст.625 ЦК України провів нарахування 3 % річних по сумі 9 386,64 грн. за період з 05.11.2008 р. по 22.01.2009 р. у розмірі 60,01 грн. та по сумі 13 581,09 грн. за період з 15.11.2008 р. по 22.01.2009 р. на суму 75,70 грн. та інфляційних за грудень на суму 482,32 грн. Тому річні у сумі 135,71 грн. та інфляційні –482,32 грн. підлягають стягненню з відповідача.

При нарахуванні пені позивачем всупереч ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»не проведено обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня. Тому розмір пені із суми 9 386,64 грн. за період з 05.11.2008 р. по 22.01.2009 р. становить 480,47 грн.; із суми 13 581,09 грн. за період з 15.11.2008 р. по 22.01.2009 р. –606, 12 грн. Загальна сума пені, що підлягає стягненню –1086,59 грн., в задоволенні решти вимог по пені слід відмовити, оскільки вони нараховані неправомірно.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати у справі слід віднести на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.33,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна фірма «Юніс» (49129, м. Дніпропетровськ, Донецьке шосе, буд.12, кв.82, код ЄДРПОУ 14360570 р\р 26004050211008 в ЗАТ КБ «ПриватБанку», МФО 305299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл карт центр»( 43010, м. Луцьк, вул. Кременецька, 38, код ЄДРПОУ 33170464 , р\р 260050005201 в ТОВ «Банк інвестицій та заощаджень», м.Київ, МФО 380281) основного боргу –22 967,73 грн. (двадцять дві тисячі дев’ятсот шістдесят сім гривень 73 коп.); пені –1086,59 грн. ( одна тисяча вісімдесят шість гривень 59 коп.); три відсотки річних –135,71 грн. ( сто тридцять п’ять гривень 71 коп.); інфляційних –482,32 грн. (чотириста вісімдесят дві гривні 32 коп.); витрат по сплаті держмита –246,73 грн. (двісті сорок шість гривень 73 коп.); витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –111,68 грн.(сто одинадцять гривень 68 коп.).

В задоволенні решти позову –відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Н.М. Камша

Рішення підписано - 27.04.2009 р.