Рішення № 3501706, 14.04.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.04.09 р. Справа № 2/82пд

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Москаленко О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” м. Донецьк

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м. Горлівка

про зобов’язання прийняти п. 5.6., 5.7. договору від 01.01.2009р. № 235 про надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення в редакції Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу”

За участю

представників сторін

від позивача: Чевичелова О.А. – за довір.

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу” м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м. Горлівка про прийняття п. 5.6., 5.7. договору від 01.01.2009р. № 235 про надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення в редакції Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу”.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на обов’язковість, в силу закону, укладення договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, направлення проекту договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення № 235 від 01.01.2009р. відповідачеві для підписання та виникнення розбіжностей між сторонами під час укладання даного договору, які викладені у протоколі розбіжностей, протоколі врегулювання розбіжностей. Як на правову підставу заявленого позову позивач посилається на ст. 67, 181 ГК України, ст. 530 ЦК України.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, де вказує, що позовні вимоги визнає частково проти прийняття пункту 5.7. в редакції позивача не заперечує проти прийняття п. 5.6. в редакції позивача заперечує, та просить п. 5.6. договору прийняти в його редакції, а саме: “Споживач здійснює поточні платежі за послуги по договору в продовж 10 днів, з дати виставлення рахунку Виробником”, оскільки попередня оплата по даному виду договорів прямо не передбачена діючим законодавством.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивачем у відповідності до ст. 181 Господарського кодексу України направлено 30.01.09р. Відкритому акціонерному товариству “Донецькобленерго” проект договору про надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення № 235 від 01.01.2009р., підписаний з боку позивача.

Відкрите акціонерне товариство “Донецькобленерго” повернуло на адресу позивача спірний договір підписаний з протоколом розбіжностей, який був отриманий позивачем 09.02.09р.

23.02.2009р. позивачем на адресу відповідача направлено протокол врегулювання розбіжностей від 20.02.09р.

Згідно до матеріалів справи протокол врегулювання розбіжностей між сторонами підписаний не був.

У зв’язку з тим, що сторони не підписали договір про надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення № 235 від 01.01.2009р., оскільки не досягли домовленості по пунктам 5.6., 5.7. договору Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу” звернулося до господарського суду із вимогами про прийняття п. 5.6., 5.7. договору в його редакції, а саме:

- п. 5.6. “Споживач здійснює поточні платежі за послуги за договором на умовах 100% попередньої оплати в строк до 5 числа поточного місяця. При цьому, розмір платежу визначається виходячи з собівартості об’єму споживання послуг за минулий місяць”;

- п. 5.7. “Кінцевий розрахунок за надані послуги за минулий місяць Споживач здійснює самостійно на підставі підписаного сторонами акту платіжним дорученням, з врахуванням поточних оплат, не пізніше 3 банківських днів після підписання акту”.

Вимоги позивача підлягають задоволенню з огляду на наступні підстави.

Порядок укладання договорів визначений ст.ст. 179-188 Господарського кодексу України.

В силу ч.3 ст.179 Господарського кодексу України укладання господарського договору є обов’язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов’язком для суб’єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов’язковості укладення договору для певних категорій суб’єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.4 цієї ж статті при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, примірного договору, рекомендованого органом управління суб’єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади.

Згідно ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладання господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов’язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Як встановлено під час судового розгляду справи, сторонами повністю дотримано вимоги ст.181 Господарського кодексу України щодо загального порядку укладання господарських договорів.

Предметом договору від 01.10.09р. № 235, який містить спірні пункти, є подача питної води, приймання та очищення господарсько-побутових та близьких до них по складу стічних вод Виробником, а Споживач оплачує послуги з централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення Виробнику.

Відповідно до ст. 19 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання” послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів. Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем.

Наведе свідчить про те, що відносини між сторонами даного спору з приводу надання послуг з водопостачання та приймання господарсько-побутових стоків, згідно договору № 235 від 01.01.2009 року, регулюються, зокрема, положеннями Господарського кодексу України, а також чинними Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, Правилами користування системами комунального водопостачання і водовідведення, зі змісту яких вбачається, що Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу” - виробник (постачальник) послуг, а Відкрите акціонерне товариство “Донецькобленерго” є споживачем (абонентом) у розумінні Правил користування системами комунального водопостачання і водовідведення, якими передбачений єдиний та обов’язковий порядок відпускання води та приймання стічних вод лише шляхом укладання договору.

Також, із умов договору, а саме, пункту 6.1 вбачається, що сторони при виконання свої прав та обов’язків за цим договором керуються Законами України “Про питну воду та питне водоспоживання”, “Про житлово-комунальні послуги”, Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, правилами технічної експлуатації систем водоспоживання та каналізації населених пунктів України, Правилами приймання стічних вод підприємств в комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, Правилами приймання стічних вод підприємств в систему каналізації міста, Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод в системи каналізації населених пунктів та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідач проти прийняття пункту 5.7. договору в редакції позивача не заперечує, погоджується із редакцією позивача.

Суд погоджується із позиціями сторін стосовно укладання спірного пункту 5.7 договору саме в редакції позивача, оскільки діючими Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008р. № 190, зокрема п. 3.1. встановлено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид вод здійснюється на основі показників засобів обліку.

Пунктом 5.21 цих Правил передбачено, що зняття показів засобів обліку здійснюється представником виробника у присутності споживача або самим споживачем.

В пункті 2.6. договору сторони домовились, що кількість поданої води оформлюється двостороннім актом, завіреним підписами представників сторін та печаткою або штампом один раз на місяць не пізніше 24 числа поточного місяця.

Виходячи із зазначених вимог законодавства, сторонами правомірно погоджені умови, строк, порядок та підстава (акт) остаточного розрахунку по зобов’язанням абонента в редакції пункту 5.7 позивача, а саме: “Кінцевий розрахунок за надані послуги за минулий місяць Споживач здійснює самостійно на підставі підписаного сторонами акту платіжним дорученням, з врахуванням поточних оплат, не пізніше 3 банківських днів після підписання акту”.

Щодо спірного пункту 5.6., то позивач пропонує викласти наступним чином: “Споживач здійснює поточні платежі за послуги за договором на умовах 100% попередньої оплати в строк до 5 числа поточного місяця. При цьому, розмір платежу визначається виходячи з собівартості об’єму споживання послуг за минулий місяць.

Свою позицію з урахуванням письмових пояснень від 14.04.09р., позивач обґрунтовує тим, що безперебійне надання позивачем послуг з централізованого питного водоспоживання споживачам на території Донецької області є можливим внаслідок перекидання води із річки Сіверський Донець за допомогою функціонування всього комплексу гідротехнічних споруд, обладнання, фільтровальних та насосних станцій та іншого обладнання. Основну частку, а саме в об’ємі 54%, у собівартості послуг позивача займають витрати на спожиту електроенергію. Послуги позивачем надаються не за вільними цінами, а за регульованими тарифами, які на теперішній час є збитковими для господарської діяльності позивача. Заборгованість населення складає приблизно 90,40 млн. грн., а юридичних осіб – 31,80 млн. грн., із якої 70% є заборгованістю підприємств, які внесені до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу України, по яким зупинені виконавчі провадження до 01.01.2011 року.

Позивач посилається на ті обставини, що підставою для оплати за договором від 01.01.09р. № 235, який містить спірний пункт 5.6, є підписаний обома сторонами акт, в якому узгоджуються об’єми послуг, а тариф визначений пунктами 5.2, 5.3 договору.

Позивач наполягає на прийнятті п. 5.6. договору в його редакції з огляду на те, що Підприємство у відповідності з Правилами користування електричною енергією повинно в продовж перших 3 днів поточного місяця здійснювати платежі за договорами, укладеними з ВАТ “Донецькобленерго”, за резервування об’ємів електричної енергії на покриття екологічної та аварійної борні. Оскільки величина броні орієнтовно відповідає місячному споживанню, то позивач повинен здійснювати в продовж перших трьох днів місяця фактично 100% попередню оплату.

Відповідач проти прийняття вказаного пункту в редакції позивача заперечує, оскільки вважає, що попередня оплата за даним видом договору прямо не передбачена діючим законодавством. З огляду на зазначене, відповідач пропонує викласти спірний пункт 5.6 в такій редакції: “Споживач здійснює поточні платежі за послуги по даному договору на протязі 10 днів з моменту виставлення рахунку Виробником”.

Суд дослідив пропозиції сторін по спірному пункту 5.6 договору та доводи в їх обгрунтування, та вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Приписами ст. 26 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” визначені всі умови договорів про надання житлово-комунальних послуг, у тому числі, й порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги, яка є істотною умовою договору, обов’язковою для включення в договори на житлово-комунальні послуги.

Пунктом 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Розглянувши редакцію спірного п. 5.6. договору суд виходить з тих обставин, що за змістом пункту 5.7 сторони дійшли згоди щодо кінцевого розрахунку за надані послуги за минулий місяць Споживачем в самостійному порядку на підставі підписаного сторонами акта.

Отже, єдиною підставою для виникнення зобов’язання по сплаті споживачем за спожиті послуги, договором визначений саме акт.

Виставлення будь-яких рахунків, як обов’язкова підстава для оплати за надані послуги, як договором між сторонами, так й вимогами Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, не встановлена.

За загальною нормою Цивільного кодексу України, статтею 530, визначено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції. Таким первинним документом є безумовно акт виконаних послуг за надані об’єми води та стоків, яким фіксується певна господарська операція. Сам по собі рахунок, як документ, ознакам первинного документу, не відповідає, оскільки ним не фіксується господарська операція, а підтверджується вимога в оплаті такого зобов’язання.

Також, судом враховується, що за пунктом 5.7, щодо якого прийнята редакція позивача, передбачений порядок сплати послуг Виробника за минулий місяць, саме з врахуванням поточних оплат. Тобто, як видно із змісту цього пункту, договором узгоджений остаточний розрахунок із Виробником з урахуванням передплачених платежів, передоплат.

Одночасно, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача стосовно того, що попередня оплата за даним видом договору прямо не передбачена діючим законодавством, оскільки запропонована позивачем редакція пункту 5.6 договору не суперечить нормативно-правовим актам, що регулюють порядок постачання питної води та розрахунки за отриману воду, та норма, яка б забороняла виробнику вимагати попередню оплату у порядок та в строки, що передбачені спірним пунктом, відсутня.

Тобто, викладання спірного пункту 5.6 в редакції позивача цілком відповідає вищевикладеним вимогам.

Крім того, судом враховуються ті обставини, що наполягання позивачем на зобов’язанні абонента сплачувати за послуги по договору на умовах 100% попередньої оплати, підтверджується тим, що аналогічні умови попередньої оплати та необхідність здійснення оплати за резервування об’ємів електричної енергії покриття екологічної та аварійної броні передбачені договірними відносинами із ВАТ “Донецькобленерго”, яким поставляється електроенергія, що складає основну частину в структурі витрат позивача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, про прийняття п. 5.6. договору № 235 від 01.01.2009р. в редакції позивача.

На підставі вищевикладеного, суд вважає позов обґрунтованим, та підлягаючим задоволенню.

Згідно до ст. 187 ГК України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача в повному обсязі, що передбачений ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 179-188 Господарського кодексу України, Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, Законом України “Про житлово-комунальні послуги”, “Про питну воду та питне водоспоживання”, ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82 – 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” м. Донецьк до Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м. Горлівка про зобов’язання прийняти п. 5.6., 5.7., договору від 01.01.2009р. № 235 про надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення в редакції Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” задовольнити повністю.

Пункти 5.6 та 5.7 договору про надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення № 235 від 01.01.2009р. прийняти в редакції Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу”.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84600, Донецька область, м. Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268) на користь Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 85, ЄДРПОУ 00191678) судові витрати: державне мито у розмірі 85грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя