Постанова № 3501658, 21.04.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2009 № 19/21

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шипка В.В.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу СТОВ "Темп"

на рішення Господарського суду м.Києва від 19.02.2009

у справі № 19/21 (суддя

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина"

до СТОВ "Темп"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення заборгованості у розмірі 36425,91 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Укравтозапчастина" (далі - ТОВ „Укравтозапчастина") звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Темп” (далі - СТОВ „Темп") 32.344,16 грн. боргу, який виник на підставі договору поставки № 372 від 02.01.2008 р., 2.385,33 грн. пені за порушення строків виконання грошового зобов'язання, 298,17 грн. процентів річних, 1.398,25 грн. інфляційних нарахувань.

Під час розгляду справи місцевим судом від відповідача 28.01.2009 р. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із відрядженням повноважного представника і не можливістю направити в судове засідання іншого представника.

У судовому засіданні 29.01.2009 р. клопотання відповідача про відкладення розгляду справи судом задоволено, розгляд справи відкладено на 12.02.2009 р.

В судовому засіданні 12.02.2009 р. відповідачем заявлено клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання заявлено з метою ознайомитися з наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, місцевий суд дійшов висновку про оголошення перерви в судовому засіданні для надання можливості відповідачу ознайомитися з матеріалами справи.

В судовому засіданні 12.02.2009 р. позивачем подано місцевому суду заяву про уточнення позовних вимог. У зазначеній заяві позивач збільшує позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 32.344,16 грн. заборгованості, 3.624,95 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, 3.080,15 грн. інфляційних нарахувань, 454,88 грн. процентів річних.

Оскільки збільшення позовних вимог є правом сторони згідно зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зазначена заява позивача прийнято судом. Справа розглянута з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

В судовому засіданні 17.02.2009 р. відповідачем також було заявлено клопотання про витребування від позивача доказів.

Місцевим судом задоволене клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у позивача оригінали: договору поставки № 372 від 02.01.2008 р., накладних, на які позивач посилається як на докази отримання відповідачем товару, положення про Чернігівську філію ТОВ «Укравтозапчастина» та довіреності № 1189 від 01.02.2007 р.

Після оголошеної перерви у судовому засіданні 17.02.2009 р. позивач надав місцевому суду оригінали значених вище документів для огляду. Представник відповідача із оригіналами документів ознайомився.

У судовому засіданні 17.02.2009 р. відповідачем також було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі. В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач посилається на ту обставину, що стосовно колишнього директора відповідача Паньковича М.Ф. порушено кримінальну справу у зв'язку із зловживанням останнім під час використання позики. На думку відповідача, результати розгляду порушеної проти Паньковича М.Ф. кримінальної справи можуть суттєво вплинути на рішення у даній справі.

Розглянувши заявлене клопотання, місцевий суд відзначив наступне.

Відповідно до вимог ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Разом з тим на підтвердження заявленого клопотання відповідачем не надано жодного доказу, який свідчить про порушення стосовно Паньковича М.Ф. кримінальної справи, хід такої справи, а також доказів існування судової справи, розгляд якої може вплинути на вирішення даного спору. Доданий до клопотання лист Ічнянського районного відділу Управління МВС України в Чернігівський області № 813 від 09.02.2009 р. не містить інформації про порушення кримінальної справи проти Паньковича М.Ф. та іншої інформації на підтвердження доводів заявленого відповідачем клопотання.

Відтак, місцевий суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання позивача про зупинення провадження у справі та про його відхилення.

При цьому апеляційний суд відзначає, що відповідачем не надано доказів неможливості розгляду даної справи до вирішення вищевказаної кримінальної справи та не обґрунтовано пов'язаності цих справ.

Під час розгляду справи місцевим судом відповідачем 18.02.2009 р. також було заявлено клопотання про витребування у позивача оригіналів наявних в матеріалах справи документів та відкладення розгляду справи для підготування обґрунтованого заперечення на позов.

Місцевим судом оглянуто в судовому засіданні оригінали витребуваних документів. Оригінали договору, накладних та акту звірки взаєморозрахунків долучено до матеріалів справи.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 19.02.2009 р. у справі №19/21 (далі – Рішення суду) позов задоволено повністю, стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМП» (с. Рожнівка, Ічнянський район, Чернігівська область, 16714, р/р 260401336 в Чернігівській обласній дирекції ВАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 353348, код 30834693) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» (вул. 1-го Травня, 1-А, м. Київ, 02088, р/р 26001301002008 в ВАТ «ВТБ Банк», МФО 321767, код 30722204) 32.344,16 грн. боргу, 3.624,95 грн. пені, 3.080,15 грн. інфляційних нарахувань, 454,88 грн. процентів річних, 395,04 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Рішення суду скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Зокрема, скаржник стверджує, що накладна № ЧгРНк-014036 від 19.07.2008 р. і акт взаєморозрахунків від 21.10.2008 р., на які в оскаржуваному рішенні послався суд першої інстанції, є недостовірними доказами, а відтак не могли прийматись судом до уваги при розгляді справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2009 р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Темп” і порушено апеляційне провадження у справі № 19/21, розгляд апеляційної скарги призначено на 21.04.2009.

Згідно зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони, зокрема, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду та ін.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, у судове засідання 21.04.2009 не з’явився, будь-яких заяв або клопотань від нього до суду не надходило. Поштові повідомлення про отримання сторонами ухвали про призначення апеляційної скарги до розгляду з повідомленням про час та місце судового розгляду містяться в матеріалах справи.

Тому, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов’язковою, а також з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як підтверджено матеріалами справи, 02.01.2008 р. між ТОВ „Укравтозапчастина" (Постачальник) та ТОВ „Темп" (Покупець) укладено договір поставки №372 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця запчастини (Товар) партіями, за найменуванням, у кількості, комплектності, асортименті та по ціні, які вказуються в Накладній, що є Додатком до цього Договору, з умовою про відстрочення платежу, а Покупець зобов'язався сплатити за нього грошову суму та прийняти Товар на умовах цього Договору.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні, на виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв Товар на суму 41.307,24 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними № ЧгРНк-013892 від 17.07.2008 р., № ЧгРНк-014036 від 19.07.2008 р., № ЧгРНк-015010 від 01.08.2008 р., № ЧгРНк-015223 від 04.08.2008 р., № ЧгРНк-015636 від 08.08.2008 р., № ЧгРНк-015687 від 09.08.2008 р., № ЧгРНк-016344 від 18.08.2008 р., № ЧгРНк-016910 від 27.08.2008 р., підписаними директором ТОВ «Темп» та скріпленими печаткою підприємства-відповідача. Укладення між сторонами Договору та отримання Товару за вказаними накладними відповідач не заперечив та в належний і допустимий спосіб не спростував.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач звернув увагу суду на ту обставину, що підпис особи, яка засвідчила отримання відповідачем товару по накладній № ЧгРНк-014036 від 19.07.2008 р., відрізняється від звичайного підпису директора, який поставлений на Договорі та інших накладних. Разом з тим, факту отримання Товару по вказаній накладній відповідач не спростував.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Апеляційний суд відзначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що вказаний підпис поставлений не директором відповідача.

Крім того місцевий суд вірно відзначив, що підписання накладної іншою особою не може бути підставою для звільнення зобов'язаної сторони від виконання обов'язку оплатити отриманий (прийнятий) товар за умови належного виконання другою стороною обов'язку щодо його поставки.

З матеріалів справи вбачається, що за отриманий товар відповідач розрахувався лише частково і його заборгованість перед позивачем складає 32.344,16 грн.

Зазначена обставина підтверджується зокрема наявним в матеріалах справи актом звірки взаєморозрахунків від 21.10.2008 р., який підписаний бухгалтером відповідача та скріплений печаткою підприємства. Колегія суддів при цьому бере до уваги, що судом першої інстанції, на підставі наданих в судовому засіданні пояснень директора відповідача Білецького О.Л., встановлено, що печатка СТОВ „Темп” зберігалася саме у директора підприємства.

Крім того директором СТОВ „Темп” не надано будь-яких доказів про притягнення бухгалтера підприємства до відповідальності за перевищення службових повноважень за фактом складання та підписання зазначеного акта звірки взаєморозрахунків, в якому визначені як факти відвантаження товару відповідачеві, так і факти оплати цих товарів, а також сума заборгованості СТОВ „Темп” в розмірі 32.344,16 грн.

За своєю правовою суттю акт – це, зокрема, документ, складений однією або кількома особами, що підтверджує якісь установлені факти, події, щодо об’єктивного існування яких особи, котрі підписали акт, дійшли згоди.

Зважаючи на вказане, колегія суддів приймає зазначений акт звірки як належний і допустимий доказ заборгованості відповідача. При цьому береться до уваги і те, що відповідач будь-якими іншими належними і допустимими доказами не спростував наявність вказаної заборгованості за отримані товари.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Враховуючи наведене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача 32.344,16 грн. заборгованості є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Виходячи із змісту п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), розмір якої може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання.

Відповідно до п. 5.2 Договору за несвоєчасну оплату Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості поставленого Товару за кожен день прострочення оплати.

Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 3.624,95 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Враховуючи наведене, позивач обґрунтовано просив стягнути з відповідача 3% річних в сумі 454,88 грн. та інфляційні нарахування в сумі 3.080,15 грн.

Наведенні розрахунки перевірені колегією суддів та відповідають положенням законодавства.

Переглядаючи оскаржуване рішення по суті, колегія суддів звертає увагу на те, що, як зазначає сам апелянт у своїй скарзі, оригінали усіх вищеназваних первинних документів були витребувані у позивача ТОВ «Укравтозапчастина» за його клопотанням і він мав змогу з ними ознайомитися в судовому засіданні. При цьому відповідач на підставі зазначеного договору та видаткових накладних отримував товар, здійснював часткову оплату за нього, та оприбутковував цей товар.

Акт звірки взаєморозрахунків від 21.10.2008 р. є належним та допустимим доказом в розумінні ГПК України, який вказує на визнання відповідачем наявної заборгованості за отриманий товар.

Крім того, представник відповідача - СТОВ «Темп» Білецький О.Л. в судовому засіданні під час розгляду справи судом першої інстанції визнав факт підписання між сторонами: ТОВ «Укравтозапчастина» та СТОВ «Темп» договору поставки №372 від 02.01.2008 р., тобто підтвердив факт існування між позивачем і відповідачем договірних відносин, які створюють для сторін відповідні права та обов'язки, визначені договором. Таким чином у ТОВ «Укравтозапчастина» виникло зобов'язання поставити СТОВ «Темп» відповідний товар, а у СТОВ «Темп» виникло зобов'язання щодо оплати отриманого товару.

При цьому ані після отримання товару, ані в процесі підписання акту звірки між ТОВ «Укравтозапчастина» та СТОВ «Темп» з боку останнього не виникло ніяких заперечень стосовно невиконання чи неналежного виконання позивачем своїх договірних зобов'язань.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, понесені позивачем під час розгляду справи судом першої інстанції, покладаються на відповідача.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується а всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Всі інші доводи та заперечення сторін, надані на їх підтвердження докази колегією суддів до уваги не беруться на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи з урахуванням заявлених позовних вимог та визначених законодавством підстав для їх задоволення.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Чернігівської області у справі № 19/21 від 19.02.2009 р. прийнято з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для розгляду спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені скаржником при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита, не відшкодовуються та покладаються на апелянта.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Темп” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області у справі № 19/21 від 19.02.2009р. - без змін.

2. Матеріали справи № 19/21 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя

Судді